Рішення № 139133125, 20.08.2026, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/7136/26

Провадження № 2/712/4183/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 рокум. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого судді Пономаря В.О.,

за участю секретаря судового засідання Рясик Д.Д.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

І. Описова частина

1.1. Короткий виклад позиції позивача та відповідача

У травні 2026 року ТОВ «Бізнес Позика» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № 516069-КС-003 про надання кредиту від 10.01.2025 у загальному розмірі 14 946,00 грн.

Позовні вимоги складаються із 6 000,00 грн простроченої заборгованості за тілом кредиту, 4 746,00 грн процентів за користування кредитом, 1 200,00 грн комісії за видачу кредиту та 3 000,00 грн процентів річних, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України. Крім того, позивач просив стягнути 2 662,40 грн судового збору.

Позов обґрунтовано тим, що 10.01.2025 сторони уклали електронний договір про надання споживчого кредиту. Відповідачка прийняла оферту та підписала договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-6357, після чого позивач перерахував 6 000,00 грн на зазначену нею платіжну картку. Відповідачка платежів за договором не здійснювала, у зв`язку з чим утворилася заявлена до стягнення заборгованість.

Відповідачка ОСОБА_1 подала відзив на позовну заяву та просила поновити строк на його подання, посилаючись на пізнє одержання поштового відправлення з копією позову, додатками й ухвалою суду. З огляду на наведені причини, необхідність забезпечити право відповідачки бути почутою, а також те, що позивач одержав відзив і реалізував право відповісти на нього, суд вважає причини пропуску процесуального строку поважними, поновлює цей строк і враховує відзив при вирішенні спору.

У відзиві відповідачка позов не визнала. Вона заперечила факт укладення кредитного договору та використання одноразового ідентифікатора, зазначила, що надані паперові копії не є оригіналами електронних документів і не підтверджують незмінність їхнього змісту. На її думку, позивач не довів часу й способу генерування та направлення одноразового ідентифікатора, послідовності дій у інформаційно-комунікаційній системі, а також належного підписання договору. З огляду не це відповідачка вважає договір неукладеним.

Окремо відповідачка заперечила факт одержання 6 000,00 грн. Вона вказала, що розрахунок заборгованості та довідка кредитодавця є односторонніми документами й не є первинними бухгалтерськими документами, тоді як банківської виписки або іншого належного доказу зарахування кредитних коштів позивач не надав. У зв`язку з цим просила відмовити у позові повністю, покласти судові витрати на позивача та зазначила про витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Позивач подав відповідь на відзив. Наполягав, що договір укладено шляхом обміну електронними повідомленнями через особистий кабінет відповідачки відповідно до статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», а використання кваліфікованого електронного підпису відповідачки законом не вимагалося. На спростування заперечень позивач подав докази направлення договору і Правил на електронну адресу відповідачки, договір про надання платіжних послуг № ПГ-5 від 04.11.2020 з протоколом перевірки підписів та інші документи щодо надавача платіжних послуг ТОВ «ПрофітГід». Позивач просив поновити строк для подання цих доказів, врахувати їх і задовольнити позов повністю.

Додаткові докази подані безпосередньо на спростування конкретних заперечень, наведених у відзиві, у строк, визначений для відповіді на відзив; їх копії направлено відповідачці. Тому, керуючись статтями 83, 127 ЦПК України та з метою повного встановлення обставин справи, суд поновлює позивачу строк для їх подання і приймає ці докази.

1.2. Рух справи в суді та процесуальні рішення

Позовна заява 26.05.2026 надійшла до Соснівського районного суду м. Черкаси.

Ухвалою суду від 08.06.2026 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами. Одночасно задоволено клопотання позивача про витребування доказів.

1.3. Позиція сторін у судовому засіданні

Представник позивача в судове засідання не з`явився, зазначивши у позовній заяві про те, що просить проводити судові засідання без участі представника позивача.

Відповідачка ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленою, в судове засідання не з`явилася.

ІІ. Мотивувальна частина рішення

2.1. Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

З анкети клієнта, паспорта споживчого кредиту, оферти, акцепту, договору та відомостей про послідовність дій в інформаційно-комунікаційній системі вбачається, що при оформленні кредиту використано персональні дані ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , номер телефону НОМЕР_2 , електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 та картку № НОМЕР_3 . Ті самі номер телефону й електронна адреса зазначені як засоби зв`язку з позичальницею у договорі.

Кредитодавець 10.01.2025 сформував адресовану відповідачці оферту на укладення договору № 516069-КС-003. Відповідачка прийняла оферту та підписала акцепт і договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-6357. У документах зафіксовано час підписання позичальницею - 10.01.2025 о 23:52:28, після чого на договір накладено кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи кредитодавця. Паспорт споживчого кредиту підтверджено іншим одноразовим ідентифікатором UA-6900.

Із доказу електронного листування встановлено, що 10.01.2025 о 23:52 з адреси info@bizpozyka.com на адресу відповідачки ІНФОРМАЦІЯ_1 надіслано лист із прикріпленими файлами договору, файла електронного підпису та Правил надання споживчих кредитів. Вкладення надіслано саме як файли, а не як змінюване посилання на вебсторінку.

За пунктами 2.1-2.7 договору кредитодавець зобов`язався надати 6 000,00 грн строком на 16 тижнів, а позичальниця - повернути кредит, сплатити проценти й комісію. Стандартна процентна ставка становить 0,7 % на день, є фіксованою; комісія за видачу кредиту - 1 200,00 грн, нараховується одноразово у дату видачі кредиту. Строк дії договору та дата повернення кредиту - 02.05.2025.

Пункти 2.8-2.11 договору містять орієнтовну загальну вартість кредиту 10 551,74 грн за умови дотримання графіка, загальні витрати 4 551,74 грн, орієнтовну реальну річну процентну ставку та денну процентну ставку 0,67 %. У графіку платежів окремо відображені сума основного боргу, проценти, комісія і загальна сума кожного платежу.

Пунктом 7.5 договору передбачено, що у разі прострочення грошового зобов`язання позичальниця сплачує заборгованість з урахуванням процентів річних на підставі статті 625 ЦК України. Їх розмір визначено як 700 000 % річних, але не більше 1 % від неповернутої суми кредиту за кожен день прострочення та сукупно не більше половини одержаної суми кредиту.

Згідно з підтвердженням ТОВ «ПрофітГід» у межах договору про надання фінансових платіжних послуг № ПГ-5 від 04.11.2020 на підставі платіжної інструкції позивача 10.01.2025 о 23:53 успішно перераховано 6 000,00 грн на картку № НОМЕР_4 , емітовану АТ КБ «ПриватБанк». У призначенні переказу зазначено ОСОБА_1 , її РНОКПП та договір № 516069-КС-003 від 10.01.2025.

Банківська виписка, складена АТ КБ «ПриватБанк» 18.06.2026, підтверджує, що картка № НОМЕР_3 належить ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 . За цією карткою 10.01.2025 відображено зарахування 6 000,00 грн з описом операції «payway1*tr4cv, 12G.KOZHUMYATSKA ST.». Дата, сума та реквізити картки повністю збігаються з підтвердженням ТОВ «ПрофітГід», а зазначена в описі адреса кореспондує з адресою цього надавача платіжних послуг - вул. Кожум`яцька, 12-Г, м. Київ.

З детального розрахунку заборгованості вбачається, що платежі за договором від відповідачки не надходили. Станом на 05.05.2026 позивач визначив 6 000,00 грн основного боргу, 4 746,00 грн процентів за користування кредитом, 1 200,00 грн комісії та 3 000,00 грн процентів річних за статтею 625 ЦК України.

2.2. Застосовані норми права та оцінка суду

За статтями 12, 13, 76-81 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин, що входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності. Жодний доказ не має заздалегідь встановленої сили.

Згідно зі статтями 626, 628, 638 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов. За частиною другою статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, вважається укладеним у письмовій формі.

За частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, якими обмінялися сторони, або якщо воля сторін виражена за допомогою електронного чи іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається підписаним, якщо сторона використала електронний підпис відповідно до закону.

Стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає укладення електронного договору шляхом пропозиції однієї сторони укласти його та прийняття пропозиції другою стороною. Акцепт може бути наданий шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного у порядку статті 12 цього Закону, заповнення електронної форми або вчинення дій, які чітко роз`яснені в інформаційній системі як прийняття пропозиції. Електронний договір, підписаний у порядку статті 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору у письмовій формі.

За пунктом 6 частини першої статті 3 та статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором є алфавітно-цифровою послідовністю, яку отримує особа, що прийняла оферту, і яка додається до інших електронних даних та надсилається іншій стороні. Отже, закон прямо допускає підписання електронного договору одноразовим ідентифікатором і не вимагає від споживача накладення кваліфікованого електронного підпису.

Водночас саме по собі відображення у роздруківці певного одноразового ідентифікатора не звільняє кредитодавця від обов`язку довести фіксацію узгодженого сторонами змісту договору, його цілісність та зв`язок дій в інформаційній системі з конкретним позичальником.

У постанові від 04.02.2026 у справі № 758/14925/23 Верховний Суд роз`яснив, що при використанні підпису одноразовим ідентифікатором суд має з`ясувати (а) чи направлявся примірник електронного кредитного договору відповідачу на визначену ним електронну адресу або на його акаунт у цій же інформаційно-комунікаційній системі; (б) якщо так, то в якому вигляді він відправлявся (прикріплений файл, посилання на веб-сторінку тощо); (в) чи існує технічна можливість внести зміни до примірника електронного договору після його укладення і направлення відповідачу в односторонньому порядку без його згоди. Якщо ж договір був направлений відповідачу у вигляді прикріпленого ПДФ-файлу, з електронної адреси позивача, яка чітко дає зрозуміти, що це саме його адреса, і сам текст листа та додатки до нього технічно неможливо змінити, то це є належним підтвердженням цілісності і незмінюваності електронного документа.

Застосовуючи цей підхід, суд враховує не окрему паперову копію, а весь ланцюг взаємопов`язаних електронних і письмових доказів: персоніфіковану анкету; паспорт споживчого кредиту; окремі оферту й акцепт; договір із зазначенням одноразового ідентифікатора та часу підписання; відомості про послідовність дій; направлення на електронну адресу відповідачки прикріплених файлів договору, підпису й Правил; а також виконання договору кредитодавцем через одну хвилину після його підписання.

Електронна адреса, на яку надіслано договір, і номер телефону, на який направлявся одноразовий ідентифікатор, збігаються з даними відповідачки у матеріалах справи. Відповідачка не навела конкретних обставин втрати контролю над номером телефону, електронною поштою або платіжною карткою, не заявила про несанкціонований доступ до них і не подала доказів звернення з такого приводу до оператора, банку чи правоохоронних органів. Це не перекладає на неї обов`язок доводити неукладеність договору, проте враховується судом при оцінці конкретності її заперечень у сукупності з позитивними доказами позивача.

Відповідно до частин третьої, п`ятої статті 100 ЦПК України паперова копія електронного доказу сама по собі не є письмовим доказом, однак це не означає її автоматичної недопустимості у складі електронного доказу. Якщо відповідність копії оригіналу поставлено під сумнів, суд оцінює наявні електронні примірники, спосіб їх створення і направлення та інші докази, здатні підтвердити або спростувати відповідну обставину. У цій справі після подання доказу направлення договору вкладенням, окремих документів про оферту й акцепт та незалежної банківської виписки невирішених сумнівів щодо відповідності змісту договору волевиявленню сторін суд не встановив.

Посилання відповідачки на постанови Верховного Суду від 16.03.2020 у справі № 910/1162/19 та від 19.01.2022 у справі № 202/2965/21 не змінюють цього висновку, оскільки правова оцінка надається з урахуванням конкретної сукупності доказів у цій справі та наведеного вище актуального висновку Верховного Суду щодо алгоритму перевірки електронного мікрокредитного договору.

Отже, заперечення про неукладеність договору є необґрунтованими. Оферта містила істотні умови, акцепт був повним і безумовним, а договір підписано передбаченим законом електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

За статтею 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернути кредит і сплатити проценти. Відповідно до статей 525, 526, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, а договір є обов`язковим для сторін.

Заперечення щодо ненадання кредиту спростовуються сукупністю двох незалежних за походженням груп доказів. Підтвердження платіжного надавача містить усі ідентифікаційні реквізити операції, а банківська виписка підтверджує як належність повного номера картки відповідачці, так і фактичне зарахування 6 000,00 грн в ту саму дату.

Банківська виписка та підтвердження виконаної платіжної інструкції фіксують фактично здійснену операцію й мають доказове значення незалежно від того, чи є складений кредитодавцем розрахунок первинним документом бухгалтерського обліку. Тому аргумент відзиву про відсутність доказів видачі кредиту відхиляється.

Відповідачка не подала доказів повернення основної суми кредиту. Отже, вимога про стягнення 6 000,00 грн основного боргу є обґрунтованою.

За статтями 1048, 1054, 1056-1 ЦК України позичальник зобов`язаний сплатити проценти у розмірі та порядку, встановлених договором. Договором погоджено фіксовану ставку 0,7 % на день та нарахування процентів із першого дня користування кредитом до завершення строку кредитування. Позивач нарахував проценти лише за період дії договору - з 10.01.2025 до 02.05.2025 включно, тобто за 113 днів: 6 000,00 грн ? 0,7 % ? 113 = 4 746,00 грн. Після 02.05.2025 договірні проценти не нараховувалися. Розрахунок у цій частині є арифметично правильним, тому 4 746,00 грн підлягають стягненню.

Денна процентна ставка, розрахована як показник загальних витрат за споживчим кредитом, становить 0,67 % та не перевищує максимального розміру денної процентної ставки, встановленого частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Комісія за видачу кредиту у розмірі 1 200,00 грн прямо, окремо й у фіксованій сумі зазначена у договорі, паспорті споживчого кредиту та графіку платежів і врахована у загальній вартості кредиту. Частина друга статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачає включення до загальних витрат за кредитом комісій кредитодавця, пов`язаних із наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Ця одноразова комісія не є платою за надання інформації про стан кредитної заборгованості, яка за статтею 11 зазначеного Закону має надаватися безоплатно раз на місяць, і не є санкцією за прострочення. Підстав вважати відповідну умову нікчемною суд не встановив, тому 1 200,00 грн комісії також підлягають стягненню.

Разом із тим вимога про стягнення 3 000,00 грн процентів річних, нарахованих на підставі пункту 7.5 договору та статті 625 ЦК України, задоволенню не підлягає.

Пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати неустойки за прострочення виконання грошового зобов`язання за договором кредиту (позики). Нараховані з 24.02.2022 платежі за таке прострочення підлягають списанню кредитодавцем.

Верховний Суд у постанові від 18.10.2023 у справі № 706/68/23 та Пленум Верховного Суду у постанові від 07.02.2025 № 6 роз`яснили, що зазначена спеціальна норма поширюється на кредитні договори, у тому числі договори про споживчий кредит, і звільняє позичальника від відповідальності за статтею 625 ЦК України на визначений законом період.

Заявлені 3 000,00 грн нараховані з 25.01.2025 до 15.03.2025 виключно за прострочення платежів та прямо кваліфіковані позивачем як проценти за статтею 625 ЦК України. У цей період і на день ухвалення рішення в Україні діє воєнний стан. Тому незалежно від погодженого у договорі розміру такої відповідальності відповідачка звільнена від її сплати на підставі імперативного припису закону.

Суд звертає увагу, що довідка про стан заборгованості від 18.05.2026 містить внутрішню арифметичну неузгодженість: у ній загальну суму визначено як 11 946,00 грн, але одночасно перелічено складові на загальну суму 14 946,00 грн, включаючи 3 000,00 грн за статтею 625 ЦК України. Ця технічна неузгодженість не спростовує детального поденного розрахунку, оскільки суд перевіряє кожну складову окремо. Після відмови у стягненні 3 000,00 грн за статтею 625 ЦК України сума обґрунтованої заборгованості становить саме 11 946,00 грн: 6 000,00 грн + 4 746,00 грн + 1 200,00 грн.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню на суму 11 946,00 грн. У решті вимог щодо 3 000,00 грн процентів за статтею 625 ЦК України потрібно відмовити.

2.3. Щодо розподілу судових витрат

Позивач сплатив 2 662,40 грн судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією № 14197 від 13.05.2026. Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частка задоволених вимог становить 11 946,00 грн із 14 946,00 грн, тому з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню 2 128,00 грн судового збору (2 662,40 грн ? 11 946,00 грн ? 14 946,00 грн).

Відповідачка зазначила про витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн, однак не подала договору про надання правничої допомоги, детального опису виконаних робіт, акта, рахунку, платіжного документа або інших доказів обсягу й вартості наданих послуг. За відсутності доказів, передбачених статтями 137, 141 ЦПК України, підстав для розподілу цих витрат немає.

Керуючись ст. 12, 13, 76-83, 89, 100, 127, 133, 137, 141, 259, 263-265, 268, 273, 279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за договором № 516069-КС-003 про надання кредиту від 10.01.2025 у розмірі 11 946 (одинадцять тисяч дев`ятсот сорок шість) гривень 00 копійок, а також витрати пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 2 128 (дві тисячі сто двадцять вісім) гривень 00 копійок, в всього 14 074 (чотирнадцять тисяч сімдесят чотири) гривні 00 копійок.

У решті позовних вимог - відмовити.

У розподілі заявлених ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», код ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, м. Київ.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя В.О. Пономар