Рішення № 139133108, 19.08.2026, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/454/26

2/703/998/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Волосовського В.В.,

за участю секретаря судового засідання Похітон Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в залі суду в м. Сміла цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановив:

ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» через систему «Електронний суд» звернулось до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором №532416-КС-003 про надання кредиту від 30 травня 2025 року, що становить 94 920 грн. 00 коп., з підстав невиконання його умов, а також просить стягнути з відповідача судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 2662 грн. 40 коп.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 30 травня 2025 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено договір №532416-КС-003 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію».

ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» 30 травня 2025 року направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) щодо укладення договору №532416-КС-003 про надання кредиту. У цей же день, ОСОБА_1 прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення вказаного договору, на умовах, визначених офертою.

Зі своєї сторони ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» направлено ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-2704, на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), який боржником було введено/відправлено.

Таким чином30 травня 2025 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 було укладено вищевказаний договір, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п.1 Договору кредиту, ТОВ «Бізнес Позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 28000 гривень 00 копійок на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та правил надання грошових коштів у кредит.

Згідно з умовами Договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1 (один) процент за кожен день користування кредитом.

Пунктом 2 Кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом нараховується на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно Графіку платежів.

Пунктом 3 Кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати позичальник для належного виконання умов кредитного договору.

ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 28000 гривень 00 копійок, шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 , яку позичальником вказано при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті.

Позивач вказує, що ОСОБА_1 належним чином не виконує зобов`язання за кредитним договором, чим порушив свої зобов`язання, встановлені договором.

Зважаючи на ті обставини, що ОСОБА_1 , належним чином не виконує свої зобов`язання за Кредитним договором, у нього станом на 07 січня 2026 року утворилась заборгованість за договором №532416-КС-003 про надання кредиту, в розмірі 94 920 грн. 00 коп., з яких 28000 грн. 00 коп. - сума прострочених платежів по тілу кредиту, 47320грн. 00 коп. - сума прострочених платежів по процентах, 0,00 грн. - сума заборгованості по штрафам, 14000 грн. 00 коп. - сума заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України, 5600 грн. 00 коп. - сума прострочених платежів за комісією.

При цьому зауважує, що ТОВ «Бізнес Позика» не нараховувало жодних процентів після закінчення строку дії Кредитного договору.

Оскільки відповідач в добровільному порядку не сплачує вказані кошти, позивач просить стягнути їх шляхом винесення судового рішення.

Ухвалою суду від 02 березня 2026 року відкрито провадження по даній справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Відповідачу визначено строк для надіслання до суду відзиву на позовну заяву, позивачу - для надання відповіді на відзив. Окрім того, вказаною ухвалою задоволено клопотання позивача щодо витребування доказів та витребувано АТ «ПУМБ» письмові докази, які становлять банківську таємницю, а саме: рішення структурного підрозділу або посадової особи банку, чи у вигляді іншого письмового доказу, який би підтверджував або спростовував факт випуски банківської картки № НОМЕР_2 (та відкриття під неї відповідного банківського рахунку) на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ); виписку про рух коштів по вказаному рахунку за період з 30.05.2025 року (дата видачі кредиту) по 14.11.2025 року (дата закінчення терміну кредитування).

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в направленій до суду заяві просив розглядати справу у його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явилася з невідомих суду причин, про час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином, відповідно до вимог ст.128 ЦПК України, шляхом направлення судових повісток за адресою її зареєстрованого місця проживання, що підтверджується матеріалами поштової кореспонденції. Відзиву на позов у встановлений судом строк до суду не подала, клопотань від неї про розгляд справи у порядку загального позовного провадження не надходило.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 191 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За згодою позивача, викладеною в письмовій заяві, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Оскільки розгляд справи відбувався за відсутності учасників процесу фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалося.

У зв`язку з неявкою в судове засідання відповідача розгляд справи проведено в порядку заочного розгляду, передбаченого гл. 11 ЦПК України, про що судом постановлено ухвалу.

Вивчивши матеріали справи, надані сторонами докази, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Судом встановлено, що між сторонами виникли спірні правовідносини з приводу виконання договірних зобов`язань.

Судом встановлено, що 30 травня 2025 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено договір №532416-КС-003 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписаний у порядку, визначеному статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію», і Правилами про надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес позика», через особистий кабінет позичальника на сайті кредитодавця.

Відповідно до п.2.1 договору кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 28000 грн 00 коп. на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес позика» та договором про надання кредиту.

Сторонами було погоджено строк кредиту 24 тижні, стандартну процентну ставку (фіксовану) - 1% в день, комісію за надання кредиту 5600 грн., строк дії договору - до 14.11.2025 року, загальні витрати за кредитом - 41 249,94 грн., орієнтовну реальну річну процентну ставку 6918,24 процентів, денну процентну ставку - 0,87 %.

Згідно з п.4.2.2 договору сторонами було погоджено також графік платежів.

Вказаний договір підписано відповідачем ОСОБА_2 електронним підписом одноразовим ідентифікатором «UA-2704».

Законом України «Про електронну комерцію» визначено організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Положення ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Укладаючи кредитний договір відповідач та ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» вчинили дії визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Після чого відповідачу були перераховані кошти.

За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст.1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Частиною 1 статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

При цьому, ч.1 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Суд зазначає, що спірний кредитний договір містить інформацію як про суму кредиту, так і про детальний розпис його сукупної вартості, дату укладення правочину та процентну ставку, строк його дії, відповідальність сторін та порядок розрахунків, окрім того містить всі істотні умови, передбачені законодавством України, і відповідач була ознайомлена зі всіма істотними умовами кредитного договору, що підтверджується її електронним підписом одноразовим ідентифікатором в договорі.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

ОСОБА_1 , будучи вільною в укладенні кредитного договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, будучи обізнаною з умовами кредитування, в тому числі з нарахуванням відсотків за користування кредитними коштами, підписавши кредитні документи, погодив таким чином умови сплати процентів за користування кредитними коштами.

Крім того, до позовної заяви, на підтвердження укладення між відповідачем ОСОБА_1 та позивачем ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» вказаного Договору додано: Паспорт споживчого кредиту (інформація, обов`язкова для ознайомлення позичальником) який також підписано 30 травня 2025 року електронним підписом одноразовим ідентифікатором позичальника «UA-3819»; Пропозицію укласти Договір (оферта) №532416-КС-003 про надання кредиту від 30 травня 2025 року; Прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) щодо укладення Договору №532416-КС-003 про надання кредиту від 30 травня 2025 року; Анкету клієнта (витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи - http://my.bizpozyka.com) від 07.01.2026 року; Правила надання споживчих кредитів Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» затверджені 18.02.2025 року.

На підтвердження виконання Товариством умов Кредитного договору №532416-КС-003 від 30 травня 2025 року, позивач надав інформаційну довідку ТОВ «ПрофітГід», відповідно до якої 30.05.2025 року о 15:10 год на картковий рахунок відповідача було перераховано кредитні кошти в сумі 28000,00 грн. за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_4 .

Окрім того, з витребуваної судом в АТ «ПУМБ» інформації, зокрема із виписки по рахунку до платіжної картки № НОМЕР_2 , яку емітовано на ім`я ОСОБА_1 , вбачається, що 30 травня 2025 року на картковий рахунок останньої зараховано грошові кошти в сумі 28000 грн. 00 коп., що являється доказом видачі кредитних коштів.

Таким чином, позивач ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» належним чином виконав умови вищевказаного кредитного договору та перерахував відповідачу ОСОБА_1 грошові кошти в обумовленому розмірі на його банківську картку.

З наданих позивачем розрахунків вбачається, що станом на 06 січня 2026 року утворилась заборгованість за договором №532416-КС-003 про надання кредиту від 30 травня 2025 року, в розмірі 94 920 грн. 00 коп., з яких 28000 грн. 00 коп. - сума прострочених платежів по тілу кредиту, 47320 грн. 00 коп. - сума прострочених платежів по процентах, 0,00 грн. - сума заборгованості по штрафам, 14000 грн. 00 коп. - сума заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України, 5600 грн. 00 коп. - сума прострочених платежів за комісією.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, доказів належного виконання зобов`язань за договором не надано.

Відповідно до ст.525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Згідно ст.629 ЦПК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач взяті на себе зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала, таким чином, ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за вищевказаним кредитним договором.

На підставі ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України,позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина 1статті 1049 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст.1054 та ч. 2 ст.1050 ЦК України, наслідками порушення Боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту. Для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Відповідно до ст. 612 ЦК України,боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Відповідно до висновку про застосування норм права, сформульованого Верховним Судом 01.02.2023 в справі № 199/7014/20, з огляду на положення Законів України «Про споживче кредитування», «Про захист прав споживачів», Верховний Суд не заперечує право банку встановлювати комісію, зокрема за розрахунково-касове обслуговування.

Отже, чинне законодавство не містить наразі заборони встановлювати в умовах кредитного договору комісію. Для цього сторонами має бути погоджений перелік послуг, за надання яких вона нараховується, а також порядок і база нарахування. Відтак не вбачається підстав вважати умови укладеного сторонами кредитного договору в частині встановлення комісії, нікчемними, а отже застосовувати наслідки недійсності нікчемного правочину відповідно до ч. 5 ст. 216 ЦК України.

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у своїх постановах формує єдину судову практику, надаючи обов`язкові для всіх правові позиції та висновки щодо застосування норм права, що забезпечує сталість та однаковість у правосудді, а ці висновки є важливим джерелом для судів нижчих інстанцій та інших суб`єктів владних повноважень .

У постанові Верховного Суду від 12 березня 2025 року у справі № 522/9983/15-ц, провадження № 61-15543св23 вказано, що плата за ініціювання кредиту, передбачена в оспореному пункті кредитного договору, врегульована постановою Національного банку України від 18 червня 2003 року № 255, а саме як комісія за ініціювання кредиту, що отримані (сплачені) банком і пов`язані зі створенням або придбанням фінансового інструменту, що обліковується в торговому портфелі з визнанням переоцінки через прибутки/збитки, включають: комісії за оцінку фінансового стану позичальника; комісії за оцінку гарантії, застав; комісії за обговорення умов інструменту; комісії за підготовку, оброблення документів та завершення операції тощо. Оскільки банком провадилися зазначені дії, а саме було проведено оцінку фінансового стану позичальника, оформлено документи (кредитну справу) та документи з відкриття позичкого рахунку, банком правомірно було утримано одноразову комісію з позичальника за ініціювання кредиту.

Аналогічних висновків дійшов Верховного Суду у постанові від 17 червня 2021 року у справі № 756/14941/18-ц (провадження № 61-5326св21).

Таким чином вимоги позивача в частині стягнення комісії за надання кредиту є обгрунтованими.

Свобода договору закріплена у статтях 6 і 627 ЦК України, відповідно до яких сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження тих обставин, що укладення договору із боку відповідача не було добровільним, відтак уклавши договір на відповідних умовах, керуючись засадами свободи договору, сторони взяли на себе зобов`язання виконувати його. При дослідженні умов укладеного договору не виявлено підстав вважати будь-яку з них такою, що може трактуватися як явно несправедлива у визначенні Законів України «Про захист прав споживачів» та «Про споживче кредитування».

Суд вважає, що позивачем доведено факт виникнення зобов`язальних правовідносин між сторонами, зокрема, шляхом укладання договору кредиту між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та відповідачем. При цьому, ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» належним чином виконало свої обов`язки по наданню кредиту, а відповідач отримав кредитні кошти, але належним чином не виконував свої обов`язки за договором.

Враховуючи те, що відповідач, будучи ознайомленою з умовами кредитування, уклавши кредитний договір не виконує його істотні умови щодо порядку та строків погашення кредиту, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту, відсотками за користування кредитом та комісією за видачу кредиту ґрунтуються на законі та підлягають до задоволення.

Як вбачається з позовної заяви позивач стверджує що між ним та відповідачем у справі було узгоджено відповідальність за понадстрокове користування кредитними коштами в розумінні ст. 625 ЦК України, в зв`язку з чим суд вважає за необхідне зауважити наступне.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24.02.2022 до теперішнього часу.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі №183/7850/22.

Тобто в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки звільнення від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу та сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) кредитних зобов`язань.

Аналогічний правовий висновок, щодо аналізу п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, викладений у постанові Верховного Суду від 12 червня 2024 року у справі №910/10901/23, який, відповідно до положень ч.4 ст.263 ЦПК України, судом застосовується під час ухвалення судового рішення у подібній справі.

Оскільки, кредитний договір №532416-КС-003 був укладений між сторонами 30 травня 2025 року, тобто у період дії в Україні воєнного стану, дія якого продовжена, то відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України заборгованість за процентами нарахованими відповідно до ст. 625 ЦК України не підлягає стягненню з відповідача.

При цьому суд відхиляє доводи сторони позивача, що при стягненні заборгованості за процентами нарахованими відповідно до ст. 625 ЦК України за даним договором слід використовувати не загальне, а спеціальне законодавство, що регулює безпосередньо відносини щодо споживчого кредитування, а саме Закон України «Про споживче кредитування». Вказане твердження позивача є помилковим, виходячи з наступного.

Так, за змістом ч.2 ст.4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є саме Цивільний кодекс України.

Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України.

Так основним регулятором договірних відносин є ЦК України, а не окремі закони, що вбачається з аналізу висновків постанови ВС від 10.10.2018 у справі № 362/2159/15-ц.

Водночас пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» встановлено, що у разі прострочення споживачем у період з 01.03.2020 до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

З системного аналізу як приписів п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування», про які вказував позивач, так і п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, вбачається, що відповідні положення ЗУ «Про споживче кредитування» не мають предметом свого правового регулювання правовідносини щодо нарахування пені під час воєнного стану в державі, а стосуються унормування цивільного законодавства у зв`язку з іншими обставинами, а саме прийняття ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Отже, з огляду на викладене, у задоволенні вимог позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за процентами нарахованими відповідно до ст. 625 ЦК України належить відмовити.

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Таким чином, з відповідача необхідно стягнути заборгованість за договором №532416-КС-003 про надання кредиту від 30 травня 2025 року у сумі 80920 грн. 00 коп., з яких: 28000 грн. 00 коп. - сума прострочених платежів по тілу кредиту, 47320грн. 00 коп. - сума прострочених платежів по процентах, 5600 грн. 00 коп. - сума прострочених платежів за комісією. В решті позову слід відмовити.

Відповідно до статті 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Позивачем ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» при зверненні до суду з цим позовом сплачений судовий збір у розмірі 2662 грн. 40 коп., з урахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією (а.с.1).

Відповідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги висновок суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» підлягають стягненню судові витрати, що складаються із судового збору, сплаченого останнім за подачу позовної заяви пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 2269 грн. 72 коп. (80920 х 2662,4 / 94920 = 2269,72).

Докази на понесення позивачем будь-яких інших судових витрат матеріали справи не містять.

На підставі наведеного, керуючись ст. 5, 7,12, 81, 89, 141, 247, 263, 265, 280-282 ЦПК України суд

вирішив:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за договором №532416-КС-003 про надання кредиту від 30 травня 2025 року у сумі 80920 грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору у сумі 2269 грн. 72 коп., а всього - 83189 (вісімдесят три тисячі сто вісімдесят дев`ять) грн. 72 (сімдесят дві) коп.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі:

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», адреса: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд.26, офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239 р/р НОМЕР_5 .

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ;21, РНОКПП НОМЕР_3 .

Головуючий: В. В. Волосовський