Рішення № 139132955, 19.08.2026, Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/1191/26

номер провадження 2/695/1818/26

19 серпня 2026 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі

судді Апанасенко К.І.,

за участю секретаря судового засідання Козлова Б.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» звернувся до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання банківських послуг у розмірі 6060 грн.

Свій позов мотивує тим, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти). Відповідно до умов Договору позичальнику - відповідачу надано кредит у розмірі 3000 грн строком на 124 дні. ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за Договором виконало в повному обсязі. ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на дату подачі позову утворилась заборгованість у сумі 6060 грн. Тому позивач просить стягнути з відповідача заборгованість та понесені по справі судові витрати.

Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 07.04.2026 відкрито провадження в справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився, але в позові просив здійснювати розгляд справи без його участі, на задоволенні позову наполягав, проти заочного розгляду справи не заперечував.

У судове засідання не з`явилася відповідач, але скерувала до суду заяву про визнання позову, до якої додала докази часткової оплати за договором. Просила справу розглянути у її відсутність.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини справи та відповідні ним правовідносини.

Між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 29.07.2024-100000307 шляхом підписання позичальником 29.07.2024 о 08:06 заявки про надання кредиту, пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), паспорта споживчого кредиту та відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепту) кредитного договору.

Підписання вказаних документів здійснено відповідачем одноразовим ідентифікатором Е511, який було відправлено останній на її фінансовий номер 0638442939.

Відповідно до п.1.1 пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) ця пропозиція про укладення кредитного договору (оферта) є пропозицією ТОВ «Споживчий центр» укласти електронний кредитний договір (оферту) у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до умов договору (п. 2-4, 7-9 заявки) позичальнику 29.07.2024 надано кредит у розмірі 3000 грн строком на 124 дні. Дата повернення 29.11.2024. Період користування Кредитом - кожні наступні 31 днів з дня надання кредиту (черговий період).

Відповідно до п. 7 заявки процентна ставка "Стандарт" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1.5% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 2 чергових періодів. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Згідно п. 8 заявки процентна ставка "Економ" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка "Стандарт". Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Кредитор надав позичальнику кредит шляхом перерахування на рахунок споживача, що включає використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4790-72XX-XXXX-1658.

ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало їй кредит в сумі 3000 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку НОМЕР_1 (зазначену в договорі), що підтверджується наявним в матеріалах справи листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 1-0603 від 06.03.2026.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить із такого.

Положеннями ч. 1 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

За правилами ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частинами 1, 2 статті 640 ЦК України унормовано, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

При наданні правової оцінки наданим позивачем доказам щодо укладення між ним та відповідачем кредитного договору № 29.07.2024-100000307 від 29.07.2024 суд урахував правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010, згідно яких закріплена у статті 204 ЦК України презумпція правомірності правочину означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. У силу ч. 4 ст. 263 ЦПК України ця правова позиція має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Враховуючи наведені правові норми, суд дійшов висновку про укладення між позивачем та відповідачем 29.07.2024 кредитного договору № 29.07.2024-100000307 шляхом підписання відповідачем документів, перерахованих у п. 2.2 пропозиції про укладення кредитного договору (оферти).

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів спростування презумпції правомірності цього договору.

ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі.

Водночас відповідач не надав доказів про повне виконання ним як позичальником умов договору.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема, договорів та інших правочинів.

Частина 1 статті 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами кредитний договір, з огляду на встановлений статтею 204 ЦК України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 ЦК України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та підпадає під правове регулювання Глави 71 ЦК України.

Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Щодо вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача процентів за користування кредитними коштами суд зазначає наступне.

За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Положеннями статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Отже, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст 1050 ЦК України. Тобто після припинення строку кредитного договору проценти не нараховуються. Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 та від 31.10. 2018 у справі № 202/4494/16-ц.

Розрахунок процентів, проведений позикодавцем за період з 29.07.2024 до 29.11.2024, передбачає їхній розмір 3720 грн і здійснений із розрахунку ставки 1% в день, що відповідає закону, є математично вірним.

Відповідач частково сплатила борг позивачеві у сумі 3570 грн, що підтверджується копіями квитанцій АТ "Ощадбанк" від 30.09.2024 та від 03.09.2024 та визнається позивачем у позовній заяві.

Також позивачем заявлена до стягнення комісія за видачу та обслуговування кредиту за договором про надання кредиту № 29.07.2024-100000307 від 29.07.2024 в сумі 270 грн. Вирішуючи спір щодо підстав та розміру нарахованої позивачем комісії, суд керується таким.

Відповідно до п 11 заявки комісія, пов`язана з наданням Кредиту (надалі "Комісія за надання", "Комісія"; економічна сутність плата за надання Кредиту) 270 грн. Комісія за надання нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно Графіку платежів.

Пунктом 12 заявки передбачена комісія за обслуговування кредитної заборгованості (надалі "Комісія за обслуговування", "Комісія") 270 грн. у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується Кредитором та обліковується в перший день кожного з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно Графіку платежів. Комісія за обслуговування встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено Кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До Комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які Кредитодавець зобов`язаний надавати Позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит

Спеціальним законодавством України прямо визначено можливість включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії і в подальшому нараховувати її.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, доходи кредитодавця у вигляді процентів, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

За пунктом 10 частини 1 статті 12 цього ж Закону визначено, що у договорі про споживчий кредит обов`язково визначається порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності).

Отже, вказаний закон не містить заборони щодо встановлення комісії кредитодавця, котра включається до загальних витрат за споживчим кредитом.

Судом встановлено, що умовами кредитного договору передбачена сплата комісії, пов`язана з наданням Кредиту 270 грн; передбачена комісія за обслуговування кредитної заборгованості (надалі "Комісія за обслуговування", "Комісія") 270 грн. у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Також у кредитному договорі зазначено перелік додаткових та супутніх послуг позикодавця, які пов`язані з комісією за обслуговування кредитом, за які встановлена оплата.

Відтак, суд дійшов висновку про правомірність нарахування комісії за видачу та обслуговування кредиту на суму 810 грн (270 грн * 3).

Тому стягнення з відповідача на користь позивача комісії базується на нормах чинного законодавства та положеннях договору про споживчий кредит.

Суд проводить відповідний математичний розрахунок боргу відповідача, виходячи з умов договору:

3000 грн (кредитні кошти) + 3720 грн (відсотки) + 810 грн (комісії) 3570 грн (кошти, сплачені відповідачкою) = 3960 грн.

Щодо стягнення з відповідача неустойки в розмірі 930 грн суд зауважує наступне.

Положеннями п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України передбачено, що в період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

За цих обставин у стягненні з відповідача нарахованої неустойки слід відмовити.

Твердження позивача про те, що неустойка передбачено спеціальним Законом «Про споживче кредитування» і тому підлягає стягненню, не може бути прийнято до уваги, оскільки загальні правила ЦК України також поширюються на відносини сторін, а відповідні норми ЦК залишаються чинними як на момент укладення кредитного договору, так і на момент ухвалення судового рішення.

З огляду на наведені вище норми права, дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити частково.

Отже, з відповідачки підлягає стягненню заборгованість по кредиту в сумі 3960 грн.

Зважаючи на часткове задоволення позову, судові витрати у справі підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України. Оскільки позов задоволено в розмірі 3960 грн (65,35 %), судовий збір підлягає стягненню в розмірі 1739,88 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 142 ЦПК України в разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Оскільки відповідач визнала позов до початку розгляду справи по суті, з державного бюджету підлягає поверненню позивачу 50 відсотків судового збору, сплаченого при подачі позову.

На підставі ст. 141 ЦПК України необхідно стягнути з відповідача на користь позивача 50 відсотків задоволеного судового збору, що становить 869,94 грн.

Керуючись ст. 12, 13, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 353-354 ЦПК України, ст. 526, 1048, 1054 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" заборгованість за кредитним договором у сумі 3960 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" витрати, понесені у зв`язку зі сплатою судового збору, у розмірі 869,94 грн.

Повернути з державного бюджету позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" 869,94 грн. судового збору, сплаченого при подачі позову за квитанцією № СЦ00087412 від 13.03.2026.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133А, код ЄДРПОУ 37356833.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя К.І. Апанасенко