Ухвала суду № 139132927, 20.08.2026, Жашківський районний суд Черкаської області

Справа№ 693/1457/25

Провадження № 1-кп/693/91/26

У Х В А Л А

20.08.2026р. м. Жашків

Жашківський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання начальника Жашківського відділу Уманської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 у кримінальному провадженні по обвинуваченню:

- ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 321, ч. 4 ст. 28, ч. 2 с. 306, ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 321 КК України;

- ОСОБА_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 2 с. 306 КК України;

- ОСОБА_7 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 321, ч. 4 ст. 28, ч. 2 с. 306 КК України;

- ОСОБА_8 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 321, ч. 4 ст. 28, ч. 2 с. 306 КК України;

- ОСОБА_9 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 321 КК України;

- ОСОБА_10 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 321 КК України;

- ОСОБА_11 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 321 КК України;

- ОСОБА_12 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 321, ч. ч. 1, 2 ст. 209, ч. 3 ст. 307 КК України;

- ОСОБА_13 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 321 КК України;

- ОСОБА_14 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 321 КК України;

- ОСОБА_15 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 321 КК України;

- ОСОБА_16 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 321 КК України;

- ОСОБА_17 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 321 КК України;

- ОСОБА_18 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 321, ч. 1 ст. 263 КК України;

- ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 321 КК України;

- ОСОБА_19 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 321 КК України,

сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:

прокурор: ОСОБА_3 ,

обвинувачені: ОСОБА_11 , ОСОБА_5 , ОСОБА_19 , ОСОБА_12 , ОСОБА_18 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 ,

захисники: ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 ,

УС Т А Н О В И В:

У провадженні Жашківського районного суду Черкаської області перебуває вищевказане кримінальне провадження.

Начальник Жашківського відділу Уманської окружної прокуратури ОСОБА_3 заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 на строк 60 днів, без можливості внесення застави.

В обгрунтування клопотання вказав, що на даному етапі судового провадження ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшилися, продовжують об`єктивно існувати та мають винятковий характер з огляду на особу обвинуваченого та його роль у злочинній організації, а саме.

Ризик незаконного впливу на свідків (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України)

На цій стадії провадження ризик є визначальним. Судовий розгляд перебуває на початковій стадії, судом не допитано жодного свідка обвинувачення. Відповідно до ст. 23 і ч. 4 ст. 95 КПК України суд обґрунтовує висновки лише тими показаннями, які сприймав безпосередньо.

Оскільки судовий розгляд перебуває на початковій стадії, ключові свідки обвинувачення (зокрема учасники оперативних закупок) судом ще не допитані. Це створює максимальну загрозу та об`єктивну можливість для обвинуваченого, використовуючи знання форм і методів роботи правоохоронних органів, здійснити на них позапроцесуальний вплив до моменту безпосереднього надання ними показань у суді.

Отже, до завершення допиту свідків у судовому засіданні їхні показання залишаються процесуально незакріпленими, а ризик впливу на них реальним, а не гіпотетичним.

Ключовими свідками обвинувачення є особи, які брали безпосередню участь у контролі за вчиненням злочину у формі оперативних закупок за епізодами 04.12.2024, 28.01.2025 і 06.03.2025; щодо частини з них у встановленому законом порядку змінено анкетні дані.

ОСОБА_4 є колишнім працівником підрозділу поліції по боротьбі з незаконним обігом наркотиків. У силу попередньої професійної діяльності він, на відміну від інших обвинувачених, обізнаний із порядком залучення осіб до участі в оперативних закупках, із процедурою зміни анкетних даних і застосування заходів безпеки та з практикою добору таких осіб. Ця обізнаність створює для нього реальну можливість встановити дійсні дані свідків шляхом зіставлення відомостей, що містяться в матеріалах провадження, з якими сторона захисту ознайомлена в порядку ст. 290 КПК України.

Крім того, сам колишній службовий статус обвинуваченого є чинником впливу на цивільних осіб, залучених до оперативних закупок, і здатний вплинути на їх готовність з`явитися до суду та надати правдиві показання.

Ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України)

Цей ризик ґрунтується не на припущенні щодо можливої поведінки обвинуваченого, а на обставинах, які становлять зміст самого обвинувачення.

Згідно з обвинувальним актом обвинуваченого залучено до складу злочинної організації саме з огляду на його обізнаність із формами і методами роботи правоохоронних органів, а його роллю було забезпечення конспірації протиправної діяльності та зовнішньої безпеки від викриття. Протоколами НСРД, наведеними в пункті 3 цього клопотання, зафіксовано обставини, які, за версією обвинувачення, свідчать про орієнтування обвинуваченого в тактиці документування злочинів у сфері обігу наркотичних засобів і надання ним відповідних вказівок учасникам об`єднання; належність йому голосу та мовлення на відповідних записах підтверджена висновком експерта № СЕ19-25/33923 від 01.07.2025.

Отже, спроможність обвинуваченого протидіяти доказуванню не є абстрактною: за версією обвинувачення вона реалізовувалася протягом близько року і становила саме його функцію в організації. На стадії судового розгляду вона зберігає значення обізнаний із процесуальними вимогами до проведення негласних слідчих (розшукових) дій і контролю за вчиненням злочину, обвинувачений має реальну можливість координувати позицію інших обвинувачених, у тому числі тих, до яких застосовано більш м`які запобіжні заходи, щодо формування узгоджених версій стосовно порядку проведення цих заходів. З огляду на кількість обвинувачених і наявність між ними сталих зв`язків така координація є практично здійсненною.

Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України)

Даний ризик підтверджується характером, тривалістю та обставинами припинення інкримінованої діяльності. За версією обвинувачення участь ОСОБА_4 у злочинній організації тривала з квітня 2024 року по 30 квітня 2025 року, здійснювалася на постійній основі та оплачувалася систематичною щомісячною грошовою винагородою; лише за чотири місяці (грудень 2024 березень 2025) задокументовано чотири епізоди, у кожному з яких йому інкримінується пособництво одночасно за двома складами.

Визначальним є те, що ця діяльність не була припинена добровільно. Протоколом НСРД № 4178т/55/122/01-2025 від 14.07.2025 зафіксовано обставини, що мали місце 29.04.2025 напередодні затримання обвинуваченого і які, за версією обвинувачення, свідчать про його участь в узгодженні подальших дій організації. Функціонування злочинної організації припинилося виключно у зв`язку з її викриттям правоохоронними органами 30.04.2025. Оскільки участь у діяльності організації була для обвинуваченого джерелом систематичного доходу протягом тривалого часу, а її припинення сталося не з його волі, наведене у сукупності свідчить про реальну ймовірність продовження ним діяльності відповідного характеру в разі звільнення з-під варти.

Ризик переховування від суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України)

Обвинуваченому інкримінуються особливо тяжкі кримінальні правопорушення, за які передбачено покарання до дванадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Сторона обвинувачення враховує, що за практикою Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не може бути самостійною і достатньою підставою для тримання під вартою (рішення у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001), однак у сукупності з іншими обставинами є суттєвим елементом при оцінюванні цього ризику. Такими обставинами тут є:

- постійне проживання обвинуваченого в Одеській області, за межами територіальної юрисдикції суду, на відстані понад 400 кілометрів, що об`єктивно ускладнює забезпечення його явки;

- вчинення значної частини інкримінованих епізодів на території м. Одеса, де обвинувачений, за версією обвинувачення, орієнтувався в обстановці та визначав місця розміщення закладок;

- зміст інкримінованої ролі забезпечення конспірації діяльності об`єднання та його безпеки від викриття, що свідчить про володіння відповідними практичними навичками;

- ознайомлення обвинуваченого з матеріалами провадження в порядку ст. 290 КПК України, а отже усвідомлення ним обсягу зібраних матеріалів і суворості можливого покарання.

Сторона обвинувачення не наполягає на тому, що цей ризик є визначальним, і наводить його в сукупності з іншими ризиками.

Неможливість застосування більш м`яких запобіжних заходів (п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України)

Особисте зобов`язання не здатне запобігти жодному з наведених ризиків, оскільки ґрунтується виключно на процесуальній довірі до особи, якій інкримінується участь у стійкому ієрархічному об`єднанні, створеному, зокрема, для протидії викриттю правоохоронними органами.

Особиста порука не може бути застосована також тому, що до суду не надходило звернень осіб, які заслуговують на довіру, про готовність поручитися за належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Домашній арешт, у тому числі цілодобовий та із застосуванням електронних засобів контролю, не усуває визначальних ризиків. Ризики незаконного впливу на свідків та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином пов`язані не з фізичним переміщенням обвинуваченого, а з передачею інформації. Роль, яка йому інкримінується, полягала саме в наданні порад, консультацій і вказівок, тобто за своїм характером здійснювалася дистанційно засобами зв`язку або через посередників. Обмеження перебування особи за місцем проживання не розриває інформаційного зв`язку між нею та іншими учасниками провадження, а отже не здатне запобігти ані впливу на свідків, ані координації позицій інших обвинувачених.

Додатково слід врахувати, що місце проживання обвинуваченого розташоване в Одеській області тобто в тому самому регіоні, де проживає частина свідків обвинувачення, залучених до оперативних закупок. Застосування домашнього арешту за місцем проживання розмістить обвинуваченого в безпосередній географічній близькості до цих осіб, чим ризик незаконного впливу на свідків буде не зменшено, а посилено.

Крім того, домашній арешт уже застосовувався до обвинуваченого ухвалою слідчого судді від 02.05.2025 і був визнаний недостатнім судом апеляційної інстанції, який 28.05.2025 змінив його на тримання під вартою; обставини, що були підставою для такого висновку, не змінилися.

Відповідно до пунктів 4 і 5 частини 4 статті 183 КПК України суд має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 255255-3 КК України, а також щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів. Обидві підстави наявні: обвинуваченому інкримінуються ч. 2 ст. 255 і ч. 3 ст. 307 КК України.

Крім того, застава є майновим забезпеченням належної процесуальної поведінки, тоді як визначальні у цьому провадженні ризики (незаконного впливу на свідків та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином) майнового характеру не мають: можливість деанонімізації свідків і координації позицій співобвинувачених зберігається незалежно від внесення застави. Тримання під вартою без визначення розміру застави вже застосовано ухвалою Черкаського апеляційного суду від 28.05.2025; підстав для іншого висновку немає.

Водночас, визначальні у цьому провадженні ризики (вплив на свідків та координація позицій з іншими учасниками ЗО) пов`язані з професійними навичками обвинуваченого як колишнього працівника поліції. Застава є майновим забезпеченням і за своєю суттю не здатна виступити стримуючим фактором проти застосування обвинуваченим своїх специфічних навичок для зриву судового розгляду.

Тривалість тримання обвинуваченого під вартою сама по собі вимагає посилених підстав для продовження, а органи держави зобов`язані виявляти особливу старанність у здійсненні провадження (ст. 5 § 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 28 КПК України).

Водночас у даному випадку тривалість зумовлена об`єктивною складністю провадження: обвинувальний акт стосується 17 обвинувачених, його обсяг перевищує 300 сторінок, до переліку доказів включено значну кількість протоколів негласних слідчих (розшукових) дій і висновків експертиз. Затримок з вини сторони обвинувачення не допущено, оскільки всі судові засідання, що не відбулись, пропущені з причин, що не залежать від сторони обвинувачення. З метою дотримання розумних строків прокурор здійснює оголошення обвинувального акта у формі короткого викладу в порядку ч. 2 ст. 347 КПК України.

Продовження строку тримання під вартою на два місяці є законодавчо визначеним максимальним періодом дії ухвали на стадії судового розгляду. З огляду на значний обсяг кримінального провадження та щільний графік судових засідань, саме такий строк є об`єктивно необхідним, співмірним та пропорційним для забезпечення безперервності судового розгляду і запобігання встановленим ризикам.

ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, а також у злочині, передбаченому ст. 255 КК України.

Оскільки злочинна організація, до якої він входив, оперувала значними фінансовими потоками від масового збуту наркотичних засобів, будь-який визначений розмір застави може бути компенсований за рахунок прихованих тіньових активів організації.

Ризик матеріальних втрат у вигляді застави є неспівмірним із загрозою реального тривалого ув`язнення (до 12 років позбавлення волі) для особи з його специфічним статусом.

З огляду на винятковий ступінь суспільної небезпеки інкримінованих діянь, професійні навички обвинуваченого та реальну загрозу протидії судовому розгляду, виключно винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави є здатним забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_4 та захистити інтереси суспільства і правосуддя.

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 на строк 60 днів, без можливості внесення застави.

Адвокат ОСОБА_22 просив відмовити у задоволенні вказаного клопотання. Адвокат зазначив, що не надано доказів обґрунтованості вчинення злочину, доказів існування ризиків. Також адвокат надав документи, які підтверджують можливість застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, а саме згоду дружини та дочки обвинуваченого на перебування під домашнім арештом в будинку, який їм належить. В якості підтвердження можливості сплати застави надав заяву громадянина ОСОБА_26 та контракт, який підтверджує отримання ОСОБА_26 доходу, англійською мовою. Переклад відсутній.

В контракті, мовою оригіналу, зазначено «a company duly incorporated and duly licensed to recruit seafarers under the laws of the Russia/Ukraine» тобто «компанія, належним чином зареєстрована та наділена відповідною ліцензією на найм моряків згідно із законодавством Росії/України».

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав позицію захисника, просив звільнити його з під варти. Зазначив, що прокурор зазначив докази, якими нібито обґрунтовується підозра, але не навів посилання на доказі із зазначенням томів та аркушів справи. Не зазначив точний перелік доказів, які обвинувачений нібито може знищити. Обвинувачений просив дослідити протоколи НСРД, в яких відсутні докази його винуватості.

Також обвинувачений наполягав на застосуванні принципу рівності, який, на його думку, полягає в тому, що до всіх обвинувачених повинен бути застосований один той самий запобіжний захід.

Крім того, обвинувачений підкреслював, що він має інвалідність, йому необхідно лікуватись, але суд не забезпечує йому такої можливості.

Також зазначив, що подання ним скарг на суддю та прокурора є метою досягнення своїх цілей та примушування суду прийняти відповідні рішення. Пояснив, що не оскаржував ухвали суду про продовження запобіжного заходу, оскільки не бачить в цьому сенсу. Одночасно заявив, що довіряє суду та прокурору та не бажає заявляти відвід.

На запитання суду пояснив, що родина не передавала йому ліки, призначені лікарем, тому що він бажає лікуватись під наглядом лікаря.

Заслухавши доводи прокурора, думку обвинуваченого та його адвоката, суд вважає за необхідне продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 , виходячи з наступного.

Продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, суд зауважує, що ця справа стосується тяжких злочинів, вчинених спільно з іншими особами. Це приклад організованої злочинності, що за визначенням становить більше труднощів для слідчих органів, а згодом і для судів, у встановленні фактів і ступеня відповідальності кожного члена групи. Очевидно, що у справах такого роду постійний контроль та обмеження контактів обвинувачених між собою та з іншими особами можуть бути вкрай важливими для запобігання їхньому переховуванню, підробці доказів і, що найважливіше, впливу на свідків чи навіть погрозам їм. Відповідно, більш тривалі строки тримання під вартою, ніж в інших справах, можуть бути обґрунтованими.

Суд вчергове роз`яснює, що на даній стадії розгляду справи суд позбавлений можливості оцінювати докази обвинувачення та визначати, чи доведено вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення.

Щодо надання лікування, суд звертає увагу, що обвинуваченого вивозили до обраного ним лікаря та йому було призначено лікування, яке полягає у прийнятті ліків, що не потребує особливих умов та контролю. ОСОБА_4 не зазначав, що йому відмовляли у наданні медичної допомоги або відвідування лікаря.

Проаналізувавши та оцінивши в сукупності доводи прокурора та захисника обвинуваченого, судом не встановлено даних про зменшення чи відсутність ризиків, а також наявність достатніх стримуючих факторів для застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою. При вирішенні питання щодо зміни запобіжного заходу ОСОБА_4 на більш м`який, суд вважає, що відсутні достатні стримуючі фактори, які б дозволили менш суворим запобіжним заходам запобігти наявним ризикам та забезпечити процесуальну поведінку обвинуваченого, а тому вважає, що вказані обставини у своїй сукупності виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.

Відповідно п. 4-5 ч. 4 ст. 183 КПК України зазначено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні, щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також щодо злочину, передбаченого статтями 255-2553 Кримінального кодексу України.

Приймаючи до уваги те, що ОСОБА_4 раніше не судимий, однак, будучи активним учасником злочинної організації, яка займалася систематичним збутом наркотичних засобів та сильнодіючих лікарських засобів, обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого умисного злочину, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк 12 років, перебуваючи на свободі може перешкоджати кримінальному провадженню, вплинути на свідків та інших обвинувачених, докази у кримінальному провадженні судом не досліджені,суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання про продовження строку тримання під вартою без визначення розміру застави.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 176, 177, 183, 369 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання начальника Жашківського відділу Уманської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 - задовольнити.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити на строк шістдесят днів, тобто з 20 серпня 2026 року по 18 жовтня 2026 року включно, без визначення розміру застави.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали про застосування запобіжного заходу вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору негайно після її оголошення, та направити до ДУ «Черкаський слідчий ізолятор».

Ухвала підлягає негайному виконанню, однак може бути оскаржена в частині продовження строку дії запобіжного заходу в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а особами, що перебувають під вартою - у той же строк з дня отримання копії ухвали.

Головуючий суддя: ОСОБА_1