Вирок № 139132728, 13.08.2026, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/14706/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненськоїобласті в складі:

судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 4.06.2026 за №12026181010000935

по обвинуваченню:

ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Рівне, Рвненської області, зареєстрованого та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , із вищою освітою, працюючого викладачем Рівненського центру професійно технічної освіти державної служби зайнятості, одруженого, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 368-3 КК України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_4 у період з 4 квітня 2024 року по 19 листопад 2024 року перебуваючи в м. Рівне, (точного місця досудовим розслідуванням не встановлено), діючи умисно, з метою власного працевлаштування на посаду викладача у ТзОВ «Західноукраїнський коледж «Полісся» (код ЄДРПОУ 30717545) та перебування на цій посаді, для подальшого отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, надав Особі 1 (матеріали відносно якої зареєстровані в окреме кримінальне провадження), який є директором зазначеного товариства і відповідно службовою особою юридичної особи приватного права, з використанням наданих йому повноважень щодо працевлаштування викладачів, неправомірну вигоду в загальному розмірі що станом на 01.11.2024 становить 27 270 гривень шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Особі 1 (матеріали відносно якої зареєстровані в окреме кримінальне провадження), відкритий в АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , за перебування на посаді викладача у вказаному навчальному закладі та відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 в інкримінованому кримінальному правопорушенні вину визнав повністю. Суду пояснив, що дійсно у вказаний вище період часу, ним було вчинено інкриміноване кримінальне правопорушення за встановлених досудовим розслідуванням обставин. Зокрема, суду повідомив, що від знайомого дізнався, що є Особа 1 (матеріали відносно якої зареєстровані в окреме кримінальне провадження), який залучає працівників викладачі у навчальний заклад із подальшою можливістю оформлення відстрочки. В той період часу йому необхідна була робота та з метою відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, та внесення відомостей в застосунок «Резерв+». Звернувся до Особи 1 з приводу працевлаштування (матеріали відносно якої зареєстровані в окреме кримінальне провадження), який запропонував йому влаштуватись викладачем до ТзОВ «Західноукраїнський коледж «Полісся», при цьому передав цій особі усі визначені копії документів. На пропозицію директора ТзОВ «Західноукраїнський коледж «Полісся» погодився, та його було зараховано на посаду викладача до названого навчального закладу. За період працевлаштування, викладачем в названому навчальному закладі не працював, робоче місце не відвідував, не проводив занять. Дійсно перерахував на банківський рахунок вказаний директором навчального закладу 27 270 гривень. Метою його працевлаштування до названого вище навчального закладу, було отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Погодився із позицією прокурора в судових дебатах, щодо призначення йому покарання у виді штрафу, яку матиме можливість сплатити. При призначенні покарання просить суд, взяти до уваги, перераховану ним суму грошових коштів, в розмірі тридцять тисяч гривень (благодійний внесок) на рахунок ЗСУ .

Сторони не заперечили проти проведення судового розгляду у відповідності до ч.3 ст. 349 КПК України.

В зв`язку із не запереченням учасниками судового провадження, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому судом з`ясовано правильність розуміння зазначених обставин та їх зміст, відсутність сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

Встановлені судом обставини вчинення кримінального правопорушення, вказують на те, що воно було вчинене саме обвинуваченим.

Стороною захисту в ході судового розгляду, суду не надавались докази якими спростовувалась вина обвинуваченого.

Зазначене повністю узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до ч. 1ст. 337 КПК України.

Ураховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченогоОСОБА_4 , дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу, дійшов висновку, щодо доведеності його винуватості поза розумним сумнівом у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.368-3 КК України, а саме, дії виразились у наданні службовій особі юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми неправомірної вигоди, за вчинення дій з використанням наданих їй повноважень в інтересах того, хто надає таку вигоду.

Відповідно до положень ст. 50 КК України до особи, визнаної винною за вироком суду у вчиненні кримінального правопорушення застосовується покарання, яке є заходом примусу і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Згідно з ч. 1 ст. 65 КК України суд призначає покарання: в межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених ч. 2ст. 53 цього Кодексу; відповідно положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

При призначенні покарання суд враховує, що вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення, відповідно до ст.12 КК України відносяться до не тяжкого.

Дослідивши характеризуючи дані ОСОБА_4 , він не перебуває під спостереженням у лікаря нарколога та психіатра, до кримінальної відповідальності притягується вперше, працює викладачем Рівненський ЦПТО ДСЗ, на утриманні має двох малолітніх дітей.

Обставиною яка пом`якшує покарання обвинуваченого відповідно до ст. 66 КК України, є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Перерахування коштів в сумі 30 000 гривень на потреби ЗСУ.

Обставин які б обтяжували покарання вказаного обвинуваченого відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлено.

Відповідно до ч.1 ст.53 КК України штраф це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і розмірі , встановлених в Особливій частині цього кодексу, з урахуванням положень частини другої цієї статті.

Суд, взявши до уваги встановлені вище обставини, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення ОСОБА_4 , активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, з урахуванням особи, який в перше притягається до відповідальності, майновий стан, вважає можливим, призначити йому покарання необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень у виді штрафу (грошове стягнення) в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що передбачено санкцією інкримінованої статті.

Отже, суд погоджується із стороною обвинувачення та захисту, що покарання у виді штрафу для ОСОБА_4 , буде достатнім заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до цієї особи.

Письмові речові докази (документи), DVD- R оптичний диск, необхідно залишити в матеріалах кримінального провадження.

Запобіжний захід ОСОБА_4 , не обирався. Цивільний позов не заявлений, процесуальні витрати кримінального провадження відсутні.

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд,

у х в а л и в:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 368 - 3 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Запобіжний захід ОСОБА_4 , не обирався.

Письмові речові докази (документи), DVDR оптичний диск, залишити в матеріалах кримінального провадження.

Цивільний позов та процесуальні витрати відсутні.

Відповідно до ч. 2ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.

В іншій частині, відповідно до ст. 395 КПК України, вирок може бути оскаржений протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд Рівненської області.

Відповідно до ст. 532 КПК України вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1