Ухвала суду № 139132224, 20.08.2026, Машівський районний суд Полтавської області

Справа № 540/930/13-ц

Номер провадження 4-с/948/2/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.08.2026 Машівський районний суд Полтавської області у складі :

головуючого судді Косик С.М.,

за участю: секретаря Ткач Н.М.,

представника скаржника Шеховцова І.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Машівка цивільну справу за заявою (скаргою) ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Карлівського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Філінської Яни Олександрівни, заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент», Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк»,

в с т а н о в и в :

17.06.2026 до Машівського районного суду Полтавської області від заявника (скаржника) ОСОБА_1 надійшла зазначена заява (скарга), у якій він просить визнати незаконними дії старшого державного виконавця Карлівського відділу ДВС у Полтавському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Яни Філінської щодо списання грошових коштів з банківського рахунку НОМЕР_1 у розмірі 222 226,80 грн від 05.06.2026 року в рамках виконавчого провадження №77450768 від 10.03.2025 року, розпочатого за виконавчим листом по справі №540/930/13-ц.

Заява (скарга) мотивована тим, що вищевказаним старшим державним виконавцем 05.06.2026 року в рамках виконавчого провадження №77450768 від 10.03.2025 року, за виконавчим листом по справі №540/930/13-ц було здійснено списання грошових коштів з банківського рахунку НОМЕР_2 у розмірі 222 226,80 грн, яка була вирахувана із суми коштів 272 520,00 грн, виплачених йому ІНФОРМАЦІЯ_1 , як одноразова грошова допомога на підставі рішення №129/975 від 13.03.2026 року комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум згідно Постанови КМУ від 25.12.2013 року №975.

Посилаючись на норми Закону України «Про виконавче провадження» вважає, що державний виконавець знехтував його законними правами, шляхом списання вищевказаних грошових коштів.

Крім цього, зауважив, що все це відбулося з мовчазної згоди банківської установи, стверджує, що банк знаючи, що кошти, які зараховувались на його рахунок були цільовими, але він не повідомив державного виконавця про існування обставин, що унеможливлюють списання коштів державним виконавцем (а.с.232,233 т.1).

Ухвалою від 19.06.2026 року суд відкрив провадження у даній справі, витребував у старшого державного виконавця Карлівського ВДВС у Полтавському району Полтавської області матеріали виконавчого провадження та призначив справу до судового розгляду (а.с.1 т.2).

Ухвалою від 06.07.2026 року суд повторно витребував у старшого державного виконавця Карлівського ВДВС у Полтавському району Полтавської області Філінської Я.О. матеріали виконавчого провадження, для огляду в судовому засіданні (а.с.17 т.2).

У судовому засіданні представник скаржника скаргу підтримав та наполягав на її задоволенні, покликаючись на те, що ОСОБА_1 отримав поранення захищаючи державу та отримав допомогу по інвалідності 02 групи на оздоровлення, потребує кошти на лікування, проте внаслідок звернення стягнення державним виконавцем на вказану допомогу, яка має цільове призначення, на користь стягувача ТОВ «Брайт Інвестмент», позбавлений можливості лікуватися. Також покликався на те, що такі дії державного виконавця порушують принципи, які декларує держава, а саме про захист осіб, які стали на захист України.

У судове засідання заінтересовані особи не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та завчасно, заявник (скаржник) рекомендованим поштовим листом з повідомленням, яке було отримане ним (а.с.26 т.2), заінтересовані особи шляхом направлення повідомлення про виклик до їх електронного кабінету (а.с.7,8,20,22-24 т.2), старший державний виконавець Карлівського ВДВС у Полтавському району Полтавської області рекомендованим листом з повідомленням, яке було їй вручено (а.с.27 т.2).

Заінтересовані особи: ТОВ «Брайт Інвестмент», АТ КБ «ПриватБанк» причини неявки не повідомили.

08.07.2026 року від начальника Карлівського ВДВС у Полтавському районі Полтавської області Чугуй В. надійшли заперечення на скаргу, у яких вона просить розглянути дану справу без участі представника ВДВС та просить у задоволенні заяви Коваленка В.С. відмовити посилаючись на те, що у Карлівському районному ВДВС перебуває виконавче провадження №77450768 з примусового виконання виконавчого листа (дубліката) №540/930/13-ц виданого 12.02.2025 року Машівським районним судом Полтавської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за договором №379/П/60/2008-980 від 26.09.2008 в сумі 443 743,36 грн та витрати по сплаті судового збору у сумі 3 441,00 грн. Зазначено, що кошти після зарахування на рахунок отримувача є його власністю втратили свій цільовий статус (пенсії, соціальних виплат) та набули статус вкладу. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду. Також повідомлено, що за час перебування на примусовому виконанні вищевказаного виконавчого листа жодних заяв чи підтверджуючих документів про виникнення обставин, які є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій до відділу не надходило (а.с.28,29 т.2).

Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а тому суд уважає за можливе розглянути справу за відсутності її учасників.

Суд, з`ясувавши правову позицію учасників справи, перевіривши матеріали скарги, дійшов такого висновку.

Так, за результатами розгляду цивільної справи №540/930/13-ц за позовом ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором було винесено рішення, за яким вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за договором №379/П/60/2008-980 від 26.09.2008 року в сумі 443 743,36 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 441,00 грн (а.с.111,112 т.1).

09.12.2013 року за заявою стягувача на його адресу судом було направлено зокрема і виконавчий лист №2/540/314/13 на підставі якого начальником ВДВС Машівського РУЮ Соколовим О.В. було відкрито виконавче провадження №42070558 (а.с.115,118,121 т.1).

Постановою державного виконавця Машівського ВДВС у Полтавському районі Полтавської області Ільницькою А.Р. від 28.04.2023 року виконавчий документ №2/540/314/13 виданий Машівським районним судом Полтавської області 09.12.2013 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованості за договором №379/П/2008-980 від 26.09.2008 року в сумі 443 743,36 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 3 441,00 грн повернено стягувачу, оскільки майно належне боржнику та місце отримання доходу не виявлено (а.с.33,34 т.2).

Ухвалою суду від 23.12.2020 року було замінено стягувача ПАТ «КБ «Надра» його правонаступником ТОВ «Брайт Інвестмент» у вищевказаному виконавчому провадженні (а.с.160 т.1).

За ухвалою суду від 25.11.2024 року видано дублікат виконавчого листа відповідно рішення Машівського районного суду Полтавської області від 31.10.2013 року у цивільній справі за позовом ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (а.с.196,19 т.17).

12.02.2025 року дублікат виконавчого листа було направлено на адресу стягувача (а.с.207 т.1).

Як убачається з копій матеріалів виконавчого провадження №77450768, 06.03.2025 року директор ТОВ «Брайт Інвестмент» звернувся до Карлівського ВДВС у Полтавському районі Полтавської області з заявою у якій просив прийняти до виконання дублікат виконавчого листа №540/930/13-ц від 12.02.2025 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» (ТОВ «Брайт Інвестмент») заборгованість за кредитним договором у сумі 443 743,36 грн та витрати по сплаті судового збору у сумі 3 441,00 грн. та для забезпечення повного і реального його виконання просив винести постанову про відкриття виконавчого провадження, інші постанови та просив вчинити ряд дій, які необхідно здійснити в ході виконання цього виконавчого документа (а.с.30 а).

10.03.2025 року державним виконавцем Карлівського ВДВС у Полтавському районі Полтавської області Філінською Я.О. було відкрито виконавче провадження №77450768 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Брайт Інвестмент» (ПАТ КБ «Надра») заборгованості за договором №379/П/60/2008-980 від 26.09.2008 року у сумі 443 743,36 грн та витрати по сплаті судового збору у сумі 3 441,00 грн (а.с.36 т.2).

Цієї ж дати винесено постанову про арешт коштів боржника, зокрема на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 (а.с.37).

На підставі поданої ОСОБА_1 заяви старшим державним виконавцем 12.03.2025 року винесено постанову, у якій було визначено для боржника- ОСОБА_1 поточний рахунок НОМЕР_1 відкритий у АТ КБ «ПриватБанк», для здійснення видаткових операцій на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року (а.с.38,39 т.2).

Постановою старшого державного виконавця Карлівського ВДВС у Полтавському районі Полтавської області Філінсько. Я.О. від 23.04.2026 року було описано та накладено арешт на майно, а саме: земельну ділянку кадастровий номер 5323082200:00:005:0208 площею 0,6 га, для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться в с. Кошманівка Полтавського району Полтавської області, що належить боржнику ОСОБА_1 та встановлено обмеження права користування: заборона відчуження (а.с.42 т.2).

Згідно протоколу про результати земельних торгів від 16.09.2025 року вбачається, що 16.09.2025 року відбулися земельні торги, лотом яких була арештована земельна ділянка кадастровий номер 5323082200:00:005:0208 площею 0,6 га, для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться в с. Кошманівка Полтавського району Полтавської області та було визначено переможця торгів, а в подальшому укладено договір-купівлі продажу цієї земельної ділянки (а.с.43-46 т.2).

Також у наданих матеріалах виконавчого провадження є таблиця з проведеними стягненнями до виконавчому провадженні, де відображено призначення суми, сума стягнення, отримувач, IBAN та інші дані, що стосуються платежів (а.с.47-51).

Так, заявником (скаржником) надано до поданої заяви (скарги) копію інформації військово-облікового документа «Резерв +», де зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 рахується виключеним з обліку, є непридатним згідно редакції Наказу №402 від 14.10.2024 та є особою з інвалідністю 2 групи, внаслідок захворювань, що розвинулися під час військової служби і служби в силах безпеки та цивільного захисту (а.с.239 т.1).

Як убачається з копії Витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №129/975 від 13.03.2026 року, за результатами розгляду поданих документів комісія дійшла висновку про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до постанови КМУ від 25.12.2013 року №975 старшому солдату в запасі ОСОБА_1 , звільненому 09.09.2025 року, який є особою з інвалідністю 2 групи, внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби у розмірі 272 520,00 грн (а.с.237 т.1).

Згідно з випискою по картці № НОМЕР_3 від 10.06.2026 та 12.06.2026 року видно, що на рахунок НОМЕР_1 власником якого є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - 28.04.2026 року о 15 год. 03 хв. було здійснено зарахування коштів у сумі 272 520,00 грн з призначенням платежу: одноразова грошова допомога по інвалідності (цільове зарахування), також відображено, що з цього рахунку 05.06.2026 року о 09 год. 09 хв. здійснений платіж до бюджету у сумі 222 226,80 грн (а.с.234-236,238 т.1).

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України, статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (Hornby v. Greece, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).

Європейський суд з прав людини вказав, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін (ZHOVNER v. UKRAINE, № 56848/00, § 33, ЄСПЛ, від 29 червня 2004 року).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (стаття 4 ЦПК України).

Аналогічні положення містяться і в статті 74 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно зі статтею 449 ЦПК України, скаргу на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Частинами другою та третьою статті 451 ЦПК України передбачено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Згідно з частиною першою статті Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частино першою та другою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, зокрема здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі Конвенція).

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Згідно зі статті 1 Закону України «Про виконавче провадження»(далі Закон № 1404-VІІІ») виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.4 ст.24 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що знаходяться на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

У частині першій статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Згідно із абз.1 ч.2 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

За змістом абз. 2 ч. 2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

При цьому відповідно до пунктів 4, 8 та 9 розділу Х Інструкції контроль за правильним і своєчасним відрахуванням із заробітної плати та інших доходів боржника здійснюється виконавцем за власною ініціативою (пункт 4 розділу Х Інструкції), а за кожною постановою про стягнення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, з якими боржник перебуває у трудових відносинах, щомісяця та після закінчення строку відповідних виплат або у разі звільнення працівника подається окремий звіт про здійснені відрахування та виплати за встановленою формою встановленою у додатку 9 до Інструкції). Звіт про здійснені відрахування та виплати долучається до матеріалів виконавчого провадження. Зазначений додаток № 9 передбачає період звіту, розмір нарахованої заробітної плати, розмір утриманих податків та інших обов`язкових платежів, відсоток стягнення та утриману суму на погашення боргу за виконавчим провадженням.

Таким чином, законодавство покладає зобов`язання з контролю за виконанням стягнення з доходів боржника як на підприємство, установу, організацію, фізичну особу-підприємця, що здійснюють боржнику певні виплати, та обов`язок направляти виконавцю щомісячні звіти про відрахування з таких доходів, так і на виконавця, який здійснює контроль шляхом отримання таких звітів та їх перевірки з точки зору правильності нарахувань та розміру стягнення. Саме такий звіт надає виконавцю можливість контролю за сумами заробітної плати, які нараховані боржнику за місцем отримання доходів та сумами стягнення, які здійснюються з цього доходу.

Зняття арешту з коштів, що складають одноразову грошову допомогу, здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих статус коштів виключно із одноразової грошової допомоги, або на підставі повідомлення банку про заборону накладення арешту на такий рахунок відповідно до частини другої вищевказаної статті.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на кошти, що знаходяться на цьому рахунку, заборонено законом.

Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону (абзац другий частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» ).

Арешт коштів боржника може накладатися на будь-які рахунки, за винятком коштів, щодо яких накладення арешту заборонено законом (наприклад, рахунки із спеціальним режимом використання, соціальні виплати, зарплатні кошти тощо). Банк зобов`язаний перевірити статус коштів на рахунку боржника та у разі виявлення коштів, на які накладення арешту заборонено, повідомити виконавця і повернути постанову без виконання. Виконавець може самостійно зняти арешт з рахунку, якщо отримає документальне підтвердження, що кошти мають спеціальний режим або їх арешт заборонений законом ( постанова Верховного Суду від 29 січня 2025 року у справі № 127/16144/24 (провадження № 61-13589св24)).

У випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів ( постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2022 року у справі № 756/8815/20 (провадження № 14-218цс21)).

Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту з цих коштів згідно з частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

Подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20).

Передбачене абзацом другим частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» зобов`язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника, та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки відповідно до підпункту 1 частини четвертої статті 59 цього закону підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом.

Для боржника надання вищевказаних підтверджуючих документів є процесуальною можливістю відновити свої права, порушені у зв`язку накладенням незаконного арешту, а для виконавця зняття такого арешту є здійсненням повноважень для усунення спричинених негативних наслідків.

Наявність у виконавчому провадженні звітів підприємства, установи, організації, фізичної особи-підприємця, що здійснюють боржнику певні виплати про нарахування доходів та розмір утримань з цього доходу на погашення боргу, надає можливість виконавцю здійснювати не тільки контроль за правильністю такого утримання, а й можливість визначення розмір коштів, які складають дохід боржника, з якого здійснення стягнення неможливе.

Коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів.

Вказаний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2022 року у справі № 756/8815/20 (провадження № 14-218цс21).

Натомість як убачається з наданого державним виконавцем матеріалів виконавчого провадження, перевірка правової природи (статус) грошових коштів, на які було звернуто стягнення, не проводилась, у своїх запереченнях державний виконавець стверджує, що кошти після зарахування на рахунок отримувача є його власністю та втратили свій цільовий статус.

Відповідно до ч.2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно із ч.1 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Пунктом 4 ч.2 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Відповідно до ч.2 ст.73 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення не здійснюється також із сум:

1) неоподатковуваного розміру матеріальної допомоги;

2) грошової компенсації за видане обмундирування і натуральне постачання;

3) вихідної допомоги в разі звільнення (виходу у відставку) з військової служби, служби в поліції та Державної кримінально-виконавчої служби України, а також грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та в інших випадках, передбачених законом;

4) одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві;

5) грошової допомоги, пов`язаної з безоплатним забезпеченням протезування (ортезування) учасника антитерористичної операції, учасника здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, які втратили функціональні можливості кінцівок, благодійної допомоги, отриманої зазначеними особами, незалежно від її розміру та джерела походження.

Отже, звернення стягнення та накладення арешту на суму коштів із суми одноразової грошової допомоги прямо заборонено Законом, а якщо він накладений, то підлягає зняттю. Таке зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема й на підставі повідомлення боржника.

З урахування наведеного, суд доходить висновку про наявність підстав для визнання неправомірними дії державного виконавця щодо звернення стягнення на суми одноразової грошової допомоги у разі інвалідності (ОГД), виплаченої відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, які належали боржнику ОСОБА_1 .

Отже, заява (скарга) підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.447-453 ЦПК України, -

у х в а л и в :

заяву (скаргу) ОСОБА_2 на дії старшого державного виконавця Карлівського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Філінської Яни Олександрівни, заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент», Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» - задовольнити.

Визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Карлівського ВДВС у Полтавському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Філінської Я.О. щодо списання 05.06.2026 року грошових коштів у сумі 222 226,80 грн з банківського рахунку НОМЕР_1 належного ОСОБА_1 , в рамках виконавчого провадження №774540768 від 10.03.2025 року, в ході виконання виконавчого листа у справі №540/930/13-ц.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження, а у випадку її оскарження, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя С. М. Косик