Рішення № 139129262, 18.08.2026, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/11974/26

Провадження № 2/161/6225/26

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі:головуючої судді Плахтій І.Б.

з участю секретаря судових засідань Маєвської Х.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

03 червня 2026 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25 жовтня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем був укладений кредитний договір №25.10.2025-100000919, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 25000 грн. на умовах строковості, платності і поворотності. Посилаючись на те, що позичальник неналежним чином виконує взяті на себе зобов`язання по своєчасному погашенню заборгованості за кредитом, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором у загальному розмірі 81175 грн., з яких: 25000 грн. тіло кредиту, 38675 грн. проценти, 5000 грн. комісія з надання кредиту, 12500 грн. відсотки, нараховані по ст. 625 ЦК України, а також судові витрати у справі.

24 червня 2026 року через Електронний суд представник відповідача адвокат Доманська В.А. подала відзив на позовну заяву. Зазначає, що відповідач не визнає пред`явлених до неї позовних вимог, заперечує проти задоволення даного позову, та вважає, що зазначений вище позов не може бути задоволений в повному обсязі, оскільки факти викладені в позовній заяві, не відповідають фактичним обставинам справи, сталій судовій практиці та нормам чинного законодавства України. Позивачем не надано належного доказу укладення договору та перерахування коштів на рахунок Відповідача. Окрім цього додатки до кредитного договору, а саме: паспорт споживчого кредиту, та інші долучені до позовної заяви додатки до договору - не містять підписів сторін, а саме ознак власноручного чи кваліфікованого електронного цифрового підпису Відповідача, чи протоколу перевірки електронного цифрового підпису Відповідача, тому не можуть бути належними та допустими доказами у справі. Позивачем заявлено позовні вимоги, але не надано достатніх, допустимих та належних доказів, що підтверджували факт укладення первісного договору згідно норм чинного законодавства. Також, вказує, що заборгованість за нарахованими процентам не є співмірною сумі кредиту у розмірі 25000,00 грн., суперечать принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації. У задоволенні позову просить відмовити.

25 червня 2026 року представник позивача подав відповідь на відзив. Вказує, що між між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем було укладено Кредитний договір шляхом: 1) отримання/ознайомлення відповідача з Пропозицією про укладення кредитного договору (оферта) (кредитної лінії); 2) подання відповідачем Заявки кредитного договору (кредитної лінії); 3) надсилання відповідачем Відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору (кредитної лінії). Спірний кредитний договір у електронній формі, що відповідно до норм чинного законодавства прирівнюється до письмової. Стороною позивача (Кредитодавця) документи, що складають Кредитний договір підписувались електронним підписом. Стороною відповідача документи, що складають Кредитний договір, підписувались за допомогою одноразового ідентифікатора, який було надіслано у смс повідомленні на номер, вказаний останнім, як фінансовий. Саме його було використано відповідачем для підписання Кредитного договору. Відповідач не заперечує, що відповідний засіб зв`язку належить йому, або що на час укладення спірних договорів він втратив вказаний засіб зв`язку, що може бути підтверджено відповідними засобами доказування. Договір містить інформацію, яка ідентифікує позичальника, зокрема, щодо його особистих персональних даних, а саме: дані паспорту та ідентифікаційний код, тобто в розумінні Закону України «Про електронну комерцію» договір підписаний відповідачем, і є належним та допустимим доказом на підтвердження кредитних зобов`язань. Не є порушенням норм процесуального права не дослідження оригіналу електронних доказів за наявності в матеріалах справи паперових копії цих доказів за відсутності обґрунтованих сумнів у їх відповідності оригіналу. Позивач надав на підтвердження доказ видачі кредитних коштів, що є первинним платіжним документом у розумінні Закону України «Про платіжні послуги», оскільки містить усі відомості щодо платіжної операції у відповідності вищезазначеного закону, а відтак належним та допустимим доказом видачі коштів відповідачу. Відповідач заперечуючи факт отримання грошових коштів, не надав виписку з банку про наявні чи відсутні банківські рахунки, інформацію про рух коштів за спірний період по цим рахункам. Також, зазначає, що під час укладення кредитного договору було проведено ідентифікацію відповідача через систему BankID. Позов просить задовольнити.

22 липня 2026 року представник відповідача - адвокат Доманська В.А. подала письмові заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких вказує, що позивач у відповіді на відзив не спростував жодного з доводів відповідача, не усунув суттєвих суперечностей у поданих ним копіях документів та не надав належних доказів укладення кредитного договору й реального переказу коштів. У задоволенні позову просить відмовити.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у прохальній частині заяви просив розглядати справу у його відсутності.

Відповідачка в судове засідання не з`явилась, про день, час, місце розгляду справи була повідомлена належним чином, що підтверджується підписом в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, причини неявки суду не повідомила, клопотання про відкладення розгляду справи від неї на адресу суду не надходили.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв?язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши та оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

З матеріалів справи судом встановлено, що 25 жовтня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем був укладений кредитний договір №25.10.2025-100000919, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 25000 грн., зі сплатою відсотків у розмірі 0, 85 % на день та строком кредитування 182 дні.

Згідно п.3.1. Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), за цим договором кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію.

Відповідно до п.7 Заявки Кредитного договору, комісія пов`язана з наданням кредиту 20 % від суми кредиту та дорівнює 5000 грн.

Кредитний договір між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено шляхом: 1) отримання/ознайомлення відповідача з Пропозицією про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферта); 2) подання відповідачем Заявки кредитного договору (кредитної лінії); 3) надсилання відповідачем Відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору (кредитної лінії) від 25 жовтня 2025 року.

Умовами пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) передбачено:

- позичальник, який має намір укласти електронний кредитний договір, ідентифікується (реєструється) в особистому кабінеті на вебсайті кредитодавця за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, отриманим позичальником в повідомленні на номер телефону, вказаний позичальником при його ідентифікації (реєстрації) в особистому кабінеті на вебсайті (п. 2.3.2);

- позичальник в особистому кабінеті на вебсайті кредитодавця обирає умови, на яких бажає укласти електронний кредитний договір (п. 2.3.3);

- позичальник, який прийняв (акцептував) пропозицію укласти електронний договір на умовах, викладених у вищевказаній пропозиції про укладення кредитного договору (оферту) та заявці, підписує відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) електронним підписом, одноразовим ідентифікатором, отриманим ним у вищезазначеному порядку (п. 2.3.6).

Також договір містить анкетні та паспортні дані позичальника, його РНОКПП.

Паспорт споживчого кредиту містить інформацію про строк кредитування, нарахування процентів, загальні витрати за кредитом, орієнтовну загальну вартість, реальну річну процентну ставку.

Документи, що складають кредитний договір, відповідачем підписувався за допомогою одноразового ідентифікатора А983, який було надіслано в смс-повідомленні на номер, вказаний позичальником, як фінансовий 0508250500. Саме його було використано відповідачем для підписання кредитного договору 25 жовтня 2025 року.

Заявляючи позовні вимоги, позивач зазначив, що без реєстрації та здійснення входу на вебсайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету та без отримання листа на адресу електронної пошти та/або відповідного смс-повідомлення, кредитний договір не був би укладений.

Таким чином, суд приходить до висновку, що кредитний договір №25.10.2025-100000919 від 25 жовтня 2025 року було укладено в електронній формі, що відповідно до норм чинного законодавства прирівнюється до письмової.

Відтак, судом установлено, що відповідачем та позивачем було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов правочину (кредитного договору), та підписано електронний договір відповідачем одноразовим ідентифікатором, що підтверджується належними доказами. Вказані обставини відповідач не спростував належними та допустимими доказами.

Отже, підписуючи оферту, відповідач підтвердив той факт, що розуміє умови, на яких укладається договір. У відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) відповідачем було підтверджено розуміння та чіткість умов укладання даного договору. Тобто, відповідач підтвердив факт ознайомлення зі змістом кредитного договору та погодився на відповідні умови кредитування.

У кредитному договорі визначено порядок та умови надання фінансового кредиту, сплати процентів та строк дії. Вказаний договір є чинним, недійсним судом не визнаний.

При цьому, посилання сторони відповідача на те, що позивач не надав жодних технічних доказів, які б дозволяли ідентифікувати відповідача, як особу, що фактично вчинив дії з укладення договору, є необґрунтованими, оскільки наведений вище договір містить інформацію, яка ідентифікує позичальника, зокрема, щодо його особистих персональних даних, а саме: дані паспорту та ідентифікаційний код, тобто в розумінні Закону України «Про електронну комерцію» договір підписаний відповідачем, і є належним та допустимим доказом на підтвердження кредитних зобов`язань.

Доказів, що указаний в договорі одноразовий ідентифікатор та персональні дані належать третім особам, а не позичальнику, останнім не надано, тоді як наведений позивачем алгоритм укладення договорів виключає підстави вважати, що без їх погодження позичальник міг отримати кредитні кошти.

Також, позивачем до позовної заяви додано Відомості щодо ідентифікації відповідача через систему Bank ID. Від центрального вузла системи BankID Національного банку України були отримані зокрема дані, які однозначно ідентифікують ОСОБА_1 .

На виконання умов кредитного договору ТОВ «Споживчий центр» 25 жовтня 2025 року перерахувало на картку клієнта № НОМЕР_1 кошти через сервіс iPay.ua, що підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення», в якому зазначено, що відповідно до договору на переказ коштів № ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024 року було 25 жовтня 2025 року успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта на суму 25000 грн., номер картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua 901340840, призначення платежу: видача за договором кредиту №25.10.2025-100000919.

Доказів того, що картка з номером 5168745690052185 ОСОБА_1 не належить, матеріали справи не містять.

Таким чином, доводи представника відповідача щодо недоведеності факту надходження на рахунок ОСОБА_1 кредитних коштів спростовані наведеними доказами.

Разом з тим, суд бере до уваги, що відповідно до ч. 8 ст.47 Закону України «Про платіжні послуги» надавач платіжних послуг, що не обслуговує рахунки платника та отримувача, але надає їм фінансові платіжні послуги, передбачені цим Законом, забезпечує виконання платіжної операції платника, ініційованої на користь отримувача, у визначений договором строк, який не повинен перевищувати три робочих дні з дня надходження коштів до цього надавача платіжних послуг.

Суд враховує, що ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, не відкривав позичальнику рахунку у банку, а лише перерахував кредитні кошти на вже наявну у нього картку, тому позивач не має можливості сформувати та надати банківську виписку за рахунком.

Виходячи з наведеного, позивачем надано належні та допустимі докази укладення кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 25000 грн, які не спростовані відповідачем.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованість за кредитним договором становить 81175 грн., з яких: 25000 грн. тіло кредиту, 38675 грн. проценти, 5000 грн. комісія з надання кредиту, 12500 грн. відсотки, нараховані по ст. 625 ЦК України.

Надаючи свою правову оцінку відносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

Частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов?язків є у тому числі договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов?язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов?язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов?язкові реквізити документа.

Згідно з ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 6 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа.

Отже, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. ч. 3, 4, 7, 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов?язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно приписів ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов?язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов?язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

ТзОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №25.10.2025-100000919 від 25 жовтня 2025 року в електронному вигляді. На підставі цього договору відповідачка отримала кредитні кошти в розмірі 25000 грн., однак їх не повернула.

Заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором становить 68675 грн., з них: 25000 грн. тіло кредиту, 38675 грн. проценти, 5000 грн. комісія з надання кредиту. Відсотки нараховані в межах строку дії договору за період з 25 жовтня 2025 року по 24 квітня 2025 року (182 дні), що відповідає положенням ст.1048 ЦК України та умовам договору.

Суд також констатує, що заборгованість за відсотками нарахована виходячи зі ставки 0, 85 % за кожен день користування кредитом, що відповідає умовам укладеного сторонами договору. При цьому зазначений розмір денної процентної ставки не перевищує встановленого ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимального розміру денної процентної ставки, який не може перевищувати 1 %, а відтак підстав для визнання такого нарахування неправомірним не вбачається.

Отже, позовні вимоги про стягнення тіла кредиту, відсотків за користування кредитом та комісії за надання кредиту слід задовольнити.

Щодо стягнення процентів річних згідно ст. 625 ЦК України

Позивач нарахував відповідачу проценти річних згідно ст. 625 ЦК України в розмірі 12500 грн. Проценти річних нараховані позивачем в період дії воєнного стану.

Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, в подальшому його дія неодноразово продовжувалася.

Отже, в задоволенні позовних вимог про стягнення процентів річних згідно ст. 625 ЦК України слід відмовити.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, про часткове задоволення позову, а саме, з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором договір №25.10.2025-100000919 від 25 жовтня 2025 року в розмірі 68675 грн., з них: 25000 грн. тіло кредиту, 38675 грн. проценти, 5000 грн. комісія з надання кредиту.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому слід стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати в розмірі 2252, 42 грн. (68675 х 2662, 40 / 81175).

Також, на підставі п.4 ч.3 ст.133 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на відправку документів поштою, пропорційно задоволеним вимогам, що становить 104, 72 грн. (68675 х 123, 78 / 81175), понесення яких підтверджується квитанцією №2093983 від 02 червня 2026 року.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 81, 141, 263-265, 354 ЦПК України, на підставі ст.ст.11, 526, 610, 626, 627, 639, 1054 ЦК України суд, -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №25.10.2025-100000919 від 25 жовтня 2025 року в розмірі 68675 (шістдесят вісім тисяч шістсот сімдесят п`ять) грн.

В решті вимог позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судові витрати, а саме: 2252 (дві тисячі двісті п`ятдесят дві) грн. 42 коп. судового збору та 104 (сто чотири) грн. 72 коп. витрат на відправку документів поштою.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Волинського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ 37356833.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Рішення у повному обсязі складено 20 серпня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області І.Б. Плахтій