Ухвала суду № 139128827, 18.08.2026, Приморський районний суд м. Одеси

№522/20301/23, 1-кп/522/1462/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.08.2026 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря - ОСОБА_2 ,

розглянувши у режимі відеоконференції обвинувальний акт, який надійшов із Приморської окружної прокуратури м. Одеси, який зареєстрований у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12023163520000437 від 21 серпня 2023року за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лисичанська, Луганської області, громадянина України, із середньою освітою, одруженого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше засудженого:

- 25.10.2013 року Лисичанським міським судом Луганської області за ч.2 ст.121 КК України до позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців,

- 01.08.2018 року Шевченківським районним судом м. Києва за ч.2 ст.186 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки,

- 27.05.2020 року Шевченківським районним судом м. Києва за ч.1 ст.309 КК України, на підставі ст.71 КК України із частковим приєднанням невідбутого покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 01.08.2018 р., та остаточно було призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 /чотири/ роки 1 /один/ місяць,

- обвинуваченого за ч.4 ст.187 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_3

адвоката - ОСОБА_5 ,

обвинуваченого - ОСОБА_3 , суд

ВСТАНОВИВ:

У судовому провадженні прокурор ОСОБА_4 заявив письмове та усне клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 , посилаючись на наявність ризиків передбачених п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України.

У судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_5 заперечувала проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно указаного обвинуваченого, та просила змінити запобіжний захід на домашній арешт, або зменшити визначити розмір застави цьому обвинуваченому.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 погодився із думкою захисника, та пояснив, що у нього відсутнє будь-яке постійне, або тимчасове місце проживання у м. Одесі.

Суд, розглянувши указаний обвинувальний акт, вислухавши думку учасників судового провадження, приходить до наступного.

Суд вважає, що є ризики, передбачені п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, так як ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення у разі обрання йому м`якого запобіжного заходу, може переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, а тому вважає за необхідне продовжити йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Суд вважає, що ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто можливе вчинення ОСОБА_3 інших кримінальних правопорушень, прокурором також доведений, оскільки указаний обвинувачений раніше неодноразово був засудженим.

На думку суду прокурором доведений ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, який полягає в тому, що обвинувачений ОСОБА_3 , який відбував покарання у місцях позбавлення волі, розуміючи наслідки покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим, може вдатися до спроб переховуватися від суду, з метою уникнення його від кримінальної відповідальності.

Із урахуванням даних про особу указаного обвинуваченого, тяжкості злочину, який йому інкримінуються та інших обставин, з якими закон пов`язує можливість продовження такого запобіжного заходу, передбачених ст. ст. 176-178, 183, 193-194, 196 КПК України, оскільки вище указане в своїй сукупності, вказує на наявність ризиків, які були підставами для продовження відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і не перестали існувати, а тому застосування більш м`якого запобіжного заходу, не зможе запобігти вище зазначеним ризикам. Суд вважає, що ступінь ризиків, які стали підставою для продовження запобіжного заходу щодо указаного обвинуваченого у вигляді тримання під варту, на даному етапі провадження не зменшились.

Виходячи з того, що право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним, та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес. Тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого ОСОБА_3 , а й високі стандарти охорони прав і інтересів суспільства.

Позиція Європейського суду стосовно питання обрання національними судами запобіжного заходу у вигляді застави та призначення її розміру, цілковито прослідковується в рішенні Суду у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28 вересня 2010 року. У цій справі, Суд, посилаючись на пункт 3 статті 5 Конвенції, підтвердив, що внесення застави може вимагатися лише за наявності законних підстав для затримання особи, а також те, що уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність подальшого тримання обвинуваченого під вартою.

Згідно до п.3 ч.5 ст.182 КПК України розмір застави визначається у таких межах щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зважаючи на положення ч.5 ст.182 КПК України, суд вважає за необхідне призначити заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 3328 грн. X 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб = 266 240грн., так як застава в іншому розмірі не здатна забезпечити виконання цим обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України.

На думку суду, застава у розмірі 266 240гривень є достатньою для забезпечення виконання цим обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України, із урахуванням строку перебування його під вартою, тому клопотання ОСОБА_5 про зменшення розміру застави цьому обвинуваченому не підлягає задоволенню.

Такий розмір застави буде відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні на даній стадії, а також є достатнім і прийнятним з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати судовому розгляду.

Суд вважає, щоінша міра запобіжного заходу не здатна забезпечити належної поведінки цього обвинуваченого, та запобігти доведеним прокурором ризикам, передбаченим п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України,та захисником обвинуваченого не надано документів, які свідчать, що з`явились нові обставини для зміни запобіжного заходу відносно указаного обвинуваченого.

Згідно до ч.1 ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Обов`язковою та невід`ємною умовою обрання або зміни запобіжного заходу на домашній арешт є наявність у особи фактичного та законного місця проживання (житла), де можливо забезпечити контроль за виконанням відповідних заборон та покладених судом обов`язків. У судовому засіданні захисник ОСОБА_5 , обвинувачений ОСОБА_3 , кожний окремо, просили суд змінити міру запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт. Проте під час судового засідання обвинувачений ОСОБА_3 пояснив, що у нього відсутнє будь-яке постійне чи тимчасове місце проживання, він не має у власності чи користуванні житла, а також не може назвати конкретну адресу, за якою він фактично перебуватиме в разі задоволення клопотання про зміну запобіжного заходу на домашній арешт.

За таких обставин зміна запобіжного заходу на домашній арешт є об`єктивно неможливою, оскільки неможливо виконати вимоги закону щодо визначення конкретного місця перебування обвинуваченого ОСОБА_3 , та забезпечення належного контролю з боку уповноважених органів поліції за виконанням таких заходів. Відсутність місця проживання також прямо підвищує ризик, передбачений пунктом 1 частини 1 статті 177 КПК України (переховування від суду), тому клопотання захисника ОСОБА_5 , та обвинуваченого ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу на домашній арешт не підлягає задоволенню.

Під час розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_3 прокурором доведена наявність всіх обставин, зазначених у п.1 3 ч.1 ст.194 КПК України, тому відсутні підстави для обрання більш м`якого запобіжного заходу указаному обвинуваченому. Обставин, передбачених ч.2 ст.183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 не встановлено.

Керуючись ст.ст.27, 177, 178, 183, 197, 199, 331, 371, 372, 376, 392, 395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання захиснику обвинуваченого ОСОБА_3 адвокату ОСОБА_5 , та обвинуваченому ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу відмовити.

Клопотання прокурора ОСОБА_4 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 задовольнити, та долучити клопотання до кримінального провадження.

Продовжити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» на строк 60 /шістдесят/ днів.

Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_3 обов`язків, передбачених КПК України, у розмірі 80 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240грн.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь - який момент внести заставу на рахунок ТУ ДСА України в Одеській області, призначенням платежу: застава за обвинуваченого ОСОБА_3 , провадження по справі 1-кп/522/1462/26.

Обвинувачений ОСОБА_3 звільняється з-під варти після внесення застави.

У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 , обов`язки, передбачені ч.5 ст. 194 КПК України, строком на 60 днів, а саме:

1) прибувати за кожною вимогою до суду;

2) не відлучатися із м. Одеси, без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

5) утримуватися від спілкування із потерпілим, свідками у цьому кримінальному провадженні;

6) носити електронний засіб контролю.

Роз`яснити обвинуваченому наслідки невиконання вказаних обов`язків, а саме: у разі, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до суду, без поважних причин, чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Строк дії ухвали про продовження ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обчислюється з 18.08.2026 р., та припиняє свою дію 17.10.2026 р.

Копію ухвали надіслати учасникам судового провадження, уповноваженій службовій особі в місця ув`язнення обвинуваченого ОСОБА_3 .

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга протягом 5 днів у Одеський апеляційний суд

Суддя ОСОБА_1

18.08.2026