Рішення № 139126414, 19.08.2026, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/52/26

Провадження № 2/496/1026/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючої судді- Шаньшиної М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Ткаченко В.М.,

представника позивача Іщук А.О.,

представника відповідача Бориченко К.В. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Біляївка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Біляївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Яськівської сільської ради Одеського району Одеської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Одессарибгосп», про примусове припинення права власності на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

Біляївська окружна прокуратура в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Яськівська сільська рада Одеського району Одеської області, звернулось до суду з позовною заявою, в якій просив суд: примусово припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) на земельну ділянку площею 3,24 га з кадастровим номером 5121085600:01:001:0361 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Яськівської сільської ради Одеського району Одеської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1096384151210, номер відомостей про речові права 55479441, 55479501, 55479472); зобов`язати ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) повернути Яськівській сільській територіальній громаді в особі Яськівської сільської ради Одеського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04377894) земельну ділянку площею 3,24 га з кадастровим номером 5121085600:01:001:0361 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Яськівської сільської ради Одеського району Одеської області; стягнути в рівних частках з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь Одеської обласної прокуратури сплачений судовий збір в сумі 6056 грн. за подачу позову на рахунок Одеської обласної прокуратури за наступними реквізитами: отримувач коштів Одеська обласна прокуратура (адреса: 65026, м. Одеса, вул. Італійська, 3); код отримувача за ЄДРПОУ: 03528552; рахунок отримувача: UA808201720343100002000000564; банк отримувача: ДКСУ у м. Києві; код банку отримувача: 820172; код класифікації доходів бюджету 22030101.

Свій позов позивач мотивував тим, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 є спільними власниками земельної ділянки площею 3,24 га з кадастровим номером 5121085600:01:001:0361 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Яськівської сільської ради Одеського району Одеської області.

Вказана земельна ділянка набута ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у власність на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом, зареєстрованих в реєстрі за № 606, 616 та 611 відповідно, виданих 17.06.2024 приватним нотаріусом Одеського районного нотаріального округу Одеської області Зезик В.А.

Спадщина, на яку видані ці свідоцтва, складається з земельної ділянки площею 3,24 га, розташованої на території Яськівської сільської ради Одеського району (колишня назва району - Біляївський) Одеської області, кадастровий номер 5121085600:01:001:0361, яка належала померлому ОСОБА_4 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ОД № 075220, виданого Біляївською районною державною адміністрацією Одеської області та зареєстрованого Біляївським районним відділом земельних ресурсів Одеської області в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 204 від 23.07.2004.

Державна реєстрація права спільної часткової власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на вказану земельну ділянку (по 1/3 частки кожному) проведена на підставі рішення приватного нотаріуса Одеського районного нотаріального округу Одеської області Зезик В.А. від 17.06.2024 № 73680704 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1096384151210, номери відомостей про речове право 55479441, 55479501, 55479472).

Установлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 5121085600:01:001:0361 використовується не за цільовим призначенням, а саме для видобутку корисних копалин (піску).

У зв`язку з цим, наявні підстави для примусового припинення права спільної часткової власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на земельну ділянку та зобов`язання її повернути Яськівській сільській раді Одеського району Одеської області.

Так, Одеською обласною прокуратурою здійснювалось процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 12019160000000989 від 23.10.2019, за результатами чого 30.06.2021 скеровано до Біляївського районного суду Одеської області обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 240, ч. 1 ст. 254 КК України.

У ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_5 , перебуваючи на посаді директора ПП «Кайман-К», організував незаконне видобування корисних копалин (піску) за межами дії отриманого згаданим підприємством спеціального дозволу на користування надрами, а саме на суміжних земельних ділянках сільськогосподарського призначення з кадастровими номерами 5121085600:01:001:0828, 5121085600:01:001:0375, 5121085600:01:001:0374, 5121085600:01:001:0355, 5121085600:01:001:0354, 5121085600:01:001:0353, 5121085600:01:001:0362, 5121085600:01:001:0361, 5121085600:01:001:0385, 5121085600:01:001:0829.

Відповідно до листа ДП «Український геологічний науково-виробничий центр» ПрАТ «НАК «Надра України» від 11.11.2020 № 3758 було проведено лабораторні дослідження 50-ти зразків наданих замовником піщаної суміші , вилученої з території кар`єру, що на ділянці надр «Родовище-Біляївське, Ділянка-Центральна», що в межах Яськівської сільської ради Біляївського району Одеської області. Згідно лабораторних аналізів проби представлені піщаними ґрунтами, які є корисною копалиною для будівництва, та відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2011 № 1370 належать до сировини піщаної і знаходяться в переліку корисних копалин місцевого значення.

Відповідно до листів Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 15.01.2020 № 10-15-0.41-558/2-20, 15.01.2020 № 10-15-0.41-559/2-20 протягом 2017-2019 років спеціальні дозволи на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) вказаної земельної ділянки не видавались.

Висновком експерта від 23.04.2021 № 10462/21-48 за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи в результаті самовільного видобутку піску будівельного в об`ємі 94744 м3 за межами спеціального дозволу на користування надрами на ряду земельних ділянках (у тому числі земельній ділянці відповідачів), які розташовані в межах Яськівської сільської ради Біляївського району Одеської області, заподіяні збитки в розмірі 75175953,21 гривень.

Внаслідок вищевказаного самовільного видобутку піску відбулися значні негативні зміни рельєфу місцевості та ґрунтового покриву, у тому числі на значній площі знищено верхній (родючий) шар ґрунту, виникла необхідність у виведенні земель, досліджуваних земельних ділянок, з сільськогосподарського обороту. Зсувонебезпечні ділянки кар`єру становлять загрозу для життя та здоров`я людей.

Відповідачі як власники земельної ділянки сільськогосподарського призначення допустили використання ПП «Кайман-К» власної земельної ділянки для використання не за цільовим призначенням для видобутку корисних копалин (піску), у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Бориченко К.В. в судовому засідання проти позовної заяви заперечувала, та надала відзив, відповідно до якого пояснила наступне. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 є власниками земельної ділянки, яка перебуває у спільній частковій власності, площею 3,24 га, з кадастровим номером 5121085600:01:001:0361 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Яськівської сільської ради Одеського району Одеської області на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом, виданих 17 червня 2024 року приватним нотаріусом Одеського районного нотаріального округу Одеської області Зезик В.А., після смерті ОСОБА_4 , якому вказана земельна ділянка належала на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ОД № 075220, виданого Біляївською районною державною адміністрацією Одеської області. 24 листопада 2020 року між ОСОБА_4 та ТОВ «Одессарибгосп» укладено договір оренди земельної ділянки площею 3,2404 га терміном на 10 років. Державна реєстрація права оренди проведена на підставі рішення державного реєстратора Яськівської сільської ради Біляївського району Одеської області від 14 січня 2021 року № 56151641. У подальшому 17 червня 2024 року змінено сторону орендодавця вказаного вище договору з померлого ОСОБА_4 на відповідачів. Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна спірна земельна ділянка системно передавалась у судборенду.

ОСОБА_3 наголошує на тому, що нею право власності на 1/3 частину спірної земельної ділянки набута у власність у порядку спадкування, а тому до відповідача перейшла земельна ділянка (її частина) у стані, який «виник» в результаті реалізації відповідних прав та обов`язків щодо цієї землі її батьком та відповідно орендарем (суборендарями) земельної ділянки. Так, у висновку експерта за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи у кримінальному провадженні № 12019160000000989 від 23 квітня 2021 року № 10462/21-48 йдеться, що «з матеріалів кримінального провадження вбачається, що з 2012 року службові особи ПП «Кайман-К», будучи достовірно обізнаними із законодавством у галузі видобування корисних копалин, на ділянці надр на території Яськівської сільської ради Біляївського району Одеської області вчиняють дії щодо незаконного видобування корисних копалин за межами дії отриманого спеціального дозволу, шляхом видобутку піску на розташованих поруч земельних ділянках загальною площею приблизно 39 га...».

Відповідач наголошує на тому, що позивачем не доведено того, що нецільове використання спірної земельної ділянки пов`язане з діяльністю саме ОСОБА_3 , вчиняється з її відома та волі чи з відома та волі інших співвласників. Очевидно, що використання спірної ділянки «з 2012 року» не за її цільовим призначенням не може тягти за собою негативні наслідки для особи, яка набула право власності на неї через більш як 10 років.

З іншого боку, якщо між відповідачами та обвинуваченим у кримінальному провадженні № 12019160000000989 немає жодного правового зв`язку, а ПП «Кайман-К» земля ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 зайнята самовільно то останні також не можуть несли жодних негативних наслідків у зв`язку з цим, оскільки як вже йшлося вище, виходячи з наданих Позивачем доказів, нецільове використання земель сільськогосподарського призначення ПП «Кайман-К» для видобутку корисних копалин місцевого значення вчиняється з 2012 року, а тому відповідачі є потерпілою стороною, проте жодним чином не порушниками земельного законодавства.

Крім того, на думку представника відповідача, фактично матеріали справи № 496/52/26 не містять належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів нецільового використання відповідачами належної їм земельної ділянки та обізнаності про це, а також не містять жодного дозволу на використання матеріалів кримінального провадження № 12019160000000989 у цивільному провадженні, зокрема щодо відповідачів, у зв`язку з чим просила відмовити в задоволенні позовної заяви.

Прокурор в судовому засіданні позов підтримала та просила задовольнити та надала відповідь на відзив, відповідно до яких прокурор зазначає, що представник ОСОБА_3 стверджує, що матеріали кримінального провадження № 12019160000000989 є недопустимими доказами у цивільній справі, оскільки відсутній дозвіл слідчого або прокурора на розголошення відомостей досудового розслідування у розумінні ст. ст. 221, 222 КПК України, та посилається на постанову Верховного Суду від 06.07.2022 у справі № 914/1979/18. Зазначене твердження є помилковим. Матеріали кримінального провадження № 12019160000000989 долучено до позову саме Біляївською окружною прокуратурою, яка безпосередньо здійснювала процесуальне керівництво відповідним досудовим розслідуванням. Прокурор як суб`єкт, уповноважений законом на розпорядження відомостями досудового розслідування, є особою, яка вправі самостійно вирішувати питання про розголошення та використання таких матеріалів у межах своїх повноважень. КПК України не встановлює обов`язку прокурора отримувати відповідний дозвіл.

Представник третьої особи ТОВ «ОДЕССАРИБГОСП» в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлявся про дату та час розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в судове засідання не з`явились, належним чином повідомлялись про дату та час розгляду справи, про причини неявки суд не повідомили.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

Судом, в судовому засіданні, встановлено, що відповідно до копії державного акту на право власності на земельну ділянку серії ОД №075220 виданого на підставі розпорядження Біляївської держадміністрації Одеської області від 19.07.2004 року належить ОСОБА_4 , яка розташована на території Яськівської сільської ради Біляївського району Одеської області, цільове призначення (використання) земельної ділянки ведення товарного сільськогосподарського виробництва, акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди за №204 від 23.07.2004 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 . На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , отримали право власності на 1/3 частину земельну ділянку площею 3.2404 гектарів, в тому числі рілля 3.2404 гектарів, місце розташування: Територіальна громада Яськівська (колишня Яськівська сільська рада) Одеський район Одеська область, кадастровий номер 5121085600:01:001:0361, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та належала померлому на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ОД №075220, виданого Біляївською районною державною адміністрацією Одеської області та зареєстрованого у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі Біляївського районного відділу земельних ресурсів Одеської області 23.07.2004 року за №204, право власності за яким зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 22.11.2016 року, номер запису про право власності:17647858, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1096384151210, вказаний факт підтверджується копіями свідоцтв про право на спадщину за законом від 17.06.2024 року, зареєстрований в реєстрі за №606, №616, №611, спадкова справа №34/2023.

Відповідно до копії договору оренди від 24.11.2020 року між ОСОБА_4 та ТОВ «ОДЕССАРИБГОСП» було укладено договір оренди строком на 10 років, згідно якого об`єктом оренди є земельна ділянка, кадастровий номер 5121085600:01:001:0361, площею 3.2404 га з них ріллі3.2404 га, яка розташована за адресою: Одеська область, Одеський (колишній Біляївський) район, с/рада Яськівська.

Як вбачається з Висновку за результатами проведення судово інженерно екологічної експертизи у кримінальному провадженні №1201916000000989 за №10462/21-48 від 23.04.2021 року проведеної Київським науково дослідним інститутом судових експертиз (КНДІСЕ), встановлено, що в результаті самовільного видобутку піску будівельного в об`ємі 94744,00 м3 за межами спеціального дозволу на користування надрами на земельних ділянках з кадастровими номерами: 5121085600:01:001:0828, 5121085600:01:001:0375, 5121085600:01:001:0374, 5121085600:01:001:0355, 5121085600:01:001:0362, 5121085600:01:001:0361, 5121085600:01:001:0829, які розташовані в межах Яськівської сільської ради Біляївського району Одеської області, заподіяні збитки в розмірі 75175953 (сімдесят п`ять мільйонів сто сімдесят п`ять дев`ятсот п`ятдесят три) гривні 21 копійка. Внаслідок вищевказаного самовільного видобутку піску відбулися значні негативні зміни рельєфу місцевості та ґрунтового покриву, в тому числі, на значній площі знищено верхній (родючий) шар ґрунту, створена загроза водної ерозії та зсуву ґрунту, виникла необхідність у виведенні земель, досліджуваних земельних ділянок, з сільськогосподарського обороту. Зсувонебезпечні ділянки кар`єру становлять загрозу для життя та здоров`я людей.

Статтею 14 Конституції України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до частини першої статті 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Стаття 1 ЗУ «Про особисте селянське господарство» визначає особисте селянське господарство, як господарську діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використання майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.

Статтею 8 Закону передбачені обов`язки членів особистого селянського господарства, зокрема, дотримуватись вимог земельного законодавства та законодавства про охорону довкілля; забезпечувати використання земельної ділянки за цільовим призначенням; підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі; не порушувати права власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Відповідно до статті 5 Закону, земельні ділянки особистого селянського господарства можуть використовуватись для ведення особистого селянського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Вищевказані форми господарювання безпосередньо пов`язані з вирощуванням сільськогосподарських культур або діяльністю, що з цим пов`язана.

Відповідно до ч. 5 ст. 20 Земельного кодексу України земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.

Відповідно до пункту «а» частини третьої статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Як вказано в п. 49 Постанови Верховного Суду від 4 лютого 2020р. у справі № 915/47/17, поняття» використання земельної ділянки не за цільовим призначенням" стосується тих випадків, коли на земельній ділянці з певним цільовим призначенням проводиться діяльність, яка виходить за межі цільового призначення та передбачає фактичне використання такої ділянки.

Статтею 378 ЦК України передбачено, що право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Так, згідно з пунктом «а» частини першої статті 143 Земельного кодексу примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Назва статті не містить вказівки на конкретну форму власності, будь-яких застережень з цього приводу в земельному законодавстві немає. Відтак, поняття право на земельну ділянку включає в себе і право власності на земельну ділянку.

Зазначене кореспондується з Постановою Верховного Суду від 19 серпня 2020 року по справі № 287/587/16-ц, в якій вказано, що використання переданої у власність земельної ділянки не за цільовим призначенням тягне за собою наслідки, передбачені статями 141, 143 ЗК України, що полягають у припиненні права користування земельною ділянкою, або ж примусовому припиненні прав на землю (в цьому випадку може йтися і про право власності) (пункт "ґ" частини першої статті 141, пункт "а" частини першої статті 143 ЗК України).

Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані забезпечувати використання останніх за цільовим призначенням (пункт «а» частини першої статті 91, пункт «а» частини першої статті 96 ЗК України). Аналогічний обов`язок визначений в абзаці десятому статті 35 Закону України «Про охорону земель».

Цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку (абзац чотирнадцятий частини першої статті 1 Закону України «Про землеустрій» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Метою встановлення категорій земель за цільовим призначенням є забезпечення особливого правового режиму для їх охорони і ефективного використання. Землі України за основним цільовим призначенням поділяються, зокрема, на землі сільськогосподарського призначення; землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (пункти «а» і «ж» частини першої статті 19 ЗК України).

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проєктами землеустрою щодо їх відведення (абзац другий частини першої статті 20 ЗК України). Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок. Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності провадиться: щодо земельних ділянок, розташованих у межах населеного пункту, - сільською, селищною, міською радою; щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, - районною державною адміністрацією, а щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, що не входять до території району, або в разі якщо районна державна адміністрація не утворена, - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною державною адміністрацією. Проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється в порядку, встановленому законом. Проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього кодексу (абзаци перший - четвертий, шостий - сьомий частини третьої статті 20 ЗК України).

З огляду на вказані приписи і власник, і користувач земельної ділянки зобов`язані використовувати її за цільовим призначенням, зокрема для того, щоби забезпечити збереження землі, її ресурсів, надр і їх законне та раціональне використання. Такий обов`язок не є ілюзорним. Його порушення може тягнути відповідні негативні наслідки. Зміна цільового призначення приватної земельної ділянки з однієї категорії, визначеної частиною першою статті 19 ЗК України, на іншу може здійснюватися на підставі замовленого власником проєкту землеустрою та з дотриманням відповідної процедури.

Враховуючи те, що встановлені законом обмеження зміни цільового призначення земельних ділянок однаково стосуються як її користувачів, так і власників, немає підстав вважати, що використання земельної ділянки не за цільовим призначенням зумовлює для її землекористувача припинення права користування, але не тягне таких наслідків для власника земельної ділянки. Інакше кажучи, негативний наслідок самовільного її використання не за цільовим призначенням, зокрема у вигляді припинення права, на якому особа володіє земельною ділянкою, стосується як користувача, так і власника за додержання критеріїв правомірного втручання у його право мирного володіння цим майном.

Близькі за змістом висновки щодо застосування припису пункту «а» частини першої статті 143 ЗК України як підстави припинення права власності на земельну ділянку у випадку її використання не за цільовим призначенням послідовно робили Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 18 березня 2020 року у справі № 287/584/16-ц, від 18 травня 2020 року у справі № 287/576/16-ц і від 1 липня 2020 року у справі № 287/575/16-ц, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 19 серпня 2020 року у справі № 287/587/16-ц, а також Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 3 червня 2020 року у справі № 287/581/16-ц і від 5 червня 2020 року у справі № 287/589/16-ц. Відповідне правове регулювання є доступним, чітким і зрозумілим для осіб, які використовують їхні земельні ділянки не за цільовим призначенням.

Землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей (частина перша статті 22 ЗК України).

Громадяни України можуть мати на праві власності та орендувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства (частина перша статті 33 ЗК України у редакції, чинній на час виділення скаржнику спірної земельної ділянки). За змістом пункту «б» частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності не більше 2,0 гектара для ведення особистого селянського господарства.

Використання земель особистого селянського господарства здійснюється відповідно до закону (частина третя статті 33 ЗК України у редакції, чинній на час виділення скаржнику спірної земельної ділянки).

Особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використання майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму (частина перша статті 1 Закону України «Про особисте селянське господарство»).

Земельні ділянки особистого селянського господарства можуть використовуватись для ведення особистого селянського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства (частина четверта статті 5 вказаного Закону у редакції, чинній із 5 квітня 2015 року).

Земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянами у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок (стаття 33 ЗК України у редакції, чинній із указаної дати).

Стаття 7 вказаного Закону передбачає обов`язки членів особистого селянського господарства, зокрема, дотримуватись вимог земельного законодавства та законодавства про охорону довкілля; забезпечувати використання земельної ділянки за цільовим призначенням; підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі; не порушувати права власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Землями промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності (частина перша статті 65 ЗК України).

Надання земельних ділянок для потреб, пов`язаних з користуванням надрами, проводиться після оформлення в установленому порядку прав користування надрами і відновлення земель згідно із затвердженим проєктом рекультивації на раніше відпрацьованих площах у встановлені строки (частина четверта статті 66 ЗК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частини перша та друга статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом(частина третя статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 89 ЦПК України).

Принцип змагальності (пункт 4 частини третьої статті 2, стаття 12 ЦПК України) забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (пункт 81), від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19 (пункт 9.58), Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18 (пункт 41)).

Земельне законодавство не передбачає, що докази використання земельної ділянки за не цільовим призначенням можна отримати виключно під час виконання своїх повноважень посадовими особами органів Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, зокрема державними інспекторами, чи Держгеокадастру. Тому, на переконання суду, встановлення факту нецільового використання земельної ділянки можливе не лише на підставі актів перевірок контролюючого органу, обов`язкових для виконання вказівок (приписів) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про таку охорону, протоколів і постанов про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про таку охорону. Факт нецільового використання земельної ділянки можуть підтверджувати й інші докази, зокрема ті, які дослідив суд апеляційної інстанції.

Щодо посилання представника відповідача, що право власності на земельну ділянку відповідачі отримали 17.06.2024 року, після смерті ОСОБА_4 , а тому стороною позивача не доведено що нецільове використання земельною ділянкою вчиняється з її відома та волі чи з відома та волі інших співвласників, вказане заперечення суд не може прийняти до уваги, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Крім того, як вбачається з ч.ч. 1,2 ст. 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Згідно зі ст. 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов`язані: а) забезпечувати використання їх за цільовим призначенням; б) додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля; в) своєчасно сплачувати земельний податок; г) не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; ґ) підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі; д) своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом; е) дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон; є) зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем; ж) за свій рахунок привести земельну ділянку у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком здійснення такої зміни не власником земельної ділянки, коли приведення у попередній стан здійснюється за рахунок особи, яка незаконно змінила рельєф.

Наразі суд вважає, що відповідачі як власники земельної ділянки після набуття права власності зобов`язанні були цікавитись станом земельної ділянки у орендаря.

Статтею 1 ЗК України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно ст. 319 ЦК України, власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Однак відповідачі, покладені на них земельним законодавством обов`язки не виконують, що фактично призводить до знищення сільськогосподарських угідь, та, тим самим, завдають шкоду суспільним інтересам. Суду не надано жодного доказу на підтвердження того, що після набуття права власності на земельну ділянку відповідачами здійснено будь-які заходи щодо повернення земельної ділянки у попередній стан та усунення негативних наслідків її нецільового використання.

Що стосується посилання представника відповідача на той факт, матеріали справи № 496/52/26 не містять жодного дозволу на використання матеріалів кримінального провадження №12019160000000989 у цивільному провадженні, зокрема щодо відповідачів, суд роз`яснює наступне.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18, чинне процесуальне законодавство не встановлює заборону щодо використання під час розгляду цивільної справи доказів, отриманих у межах інших проваджень. Тобто докази, зібрані у межах кримінального провадження, можуть бути використані як докази у цивільній справі, якщо відповідні дані стосуються предмета доказування. Достовірність і достатність таких доказів суд оцінює з урахуванням обставин конкретної справи.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що є доказами у цивільній справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Отриманий відповідно до вимог закону висновок експерта у кримінальній справі, є допустимим і достовірним доказом у цивільній справі, якому суд має надати оцінку та мотивувати, чи визнає доказ, чи відхиляє його.

Статтею 110 ЦПК України визначено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу.

Якщо експертиза, яка проведена у кримінальному провадженні, містить інформацію щодо предмета доказування у цивільному провадженні, то незважаючи на те, що на момент розгляду справи вирок у кримінальній справі не ухвалений така експертиза може бути допустимим доказом.

Зокрема, такі правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 11 жовтня 2018 року у справі №761/12898/16-ц, від 05 лютого 2020 року у справі №461/3675/17, від 25 березня 2021 року у справі №752/21411/17, від 15 квітня 2021 року у справі №759/15556/18.

Вказаний висновок викладений в постанові від 03 липня 2024 року Верховного Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 465/2710/20, провадження № 61-3659св24.

Крім того, стороною позивача до суду було надано лише докази, які стосуються справи, а саме висновки експертів, а також листи щодо надання інформації, які наразі, відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України, містять інформацію щодо предмета доказування.

Тому на підставі викладеного, суд вважає, що заявлені представником відповідача заперечення є безпідставними.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до матеріалів справи стороною позивач було сплачено судовий збір у розмірі 6056 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №3359 (внутрішній номер 471009082) від 15.12.2025 року.

Керуючись вищевикладеним, на підставі ст. ст.12, 13, 77, 76, 79, 81, 141, 258-259, 263, 264, 265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Біляївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Яськівської сільської ради Одеського району Одеської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Одессарибгосп», про примусове припинення права власності на земельну ділянку задовольнити.

Примусово припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП: НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП: НОМЕР_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) на земельну ділянку площею 3,24 га з кадастровим номером 5121085600:01:001:0361 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Яськівської сільської ради Одеського району Одеської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1096384151210, номер відомостей про речові права 55479441, 55479501, 55479472).

Зобов`язати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП: НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП: НОМЕР_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) повернути Яськівській сільській територіальній громаді в особі Яськівської сільської ради Одеського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04377894) земельну ділянку площею 3,24 га з кадастровим номером 5121085600:01:001:0361 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Яськівської сільської ради Одеського району Одеської області.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП: НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП: НОМЕР_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь Одеської обласної прокуратури сплачений судовий збір в сумі 6056 грн за подачу позову на рахунок Одеської обласної прокуратури за наступними реквізитами: отримувач коштів Одеська обласна прокуратура (адреса: 65026, м. Одеса, вул. Італійська, 3); код отримувача за ЄДРПОУ: 03528552; рахунок отримувача: UA808201720343100002000000564; банк отримувача: ДКСУ у м. Києві; код банку отримувача: 820172; код класифікації доходів бюджету 22030101.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.В. Шаньшина