Рішення № 139125953, 19.08.2026, Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

Справа № 683/1289/26

2/683/1186/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року м. Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючого - судді Бондарчук Л.А.

секретаря Поважнюк Т.В.

з участю представника позивача Савчук С.О.

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Старокостянтинів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 683/1289/26, номер провадження 2/683/1186/2026 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

У квітні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (далі - ТОВ «Фінансова компанія «Ейс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 563303402 від 26 серпня 2021 року у розмірі 69239,40 грн, а також просить стягнути понесені позивачем судовий збір в сумі 2662,40 та 7000 грн витрати на професійну правову допомогу.

В обґрунтування заявленого позову вказує, що 26 серпня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога») та ОСОБА_2 уклали договір кредитної лінії № 563303402, із встановленим кредитним лімітом 22 000 грн строком до 25.09.2021 під 1,98 процентів на день від суми кредиту за кожен день користування ним.

28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (далі - ТОВ «Таліон Плюс») уклали договір факторингу №28/1118-01, згідно з яким ТОВ «Таліон Плюс» набуло статусу кредитора та отримало право грошової вимоги до осіб-боржників ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», зокрема і до ОСОБА_2 на загальну суму 69239,40 грн. У подальшому до Договору факторингу 1 укладалися Додаткові угоди №19, 26 у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу 1.

30 жовтня 2023 року ТОВ «Таліон Плюс» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (далі - ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс») уклали договір факторингу № 30/1023-01, згідно з яким ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набуло статусу кредитора та отримало право грошової вимоги до осіб-боржників ТОВ «Таліон Плюс», зокрема і до ОСОБА_2 на загальну суму 69239,40 грн.

11 липня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» уклали договір факторингу № 11/07/25-Е, згідно з яким ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» набуло статусу кредитора та отримало право грошової вимоги до осіб-боржників ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», зокрема і до ОСОБА_2 на загальну суму 69239,40 грн.

Відповідач належним чином умови договору не виконував у зв`язку із чим його заборгованість перед ТОВ ФК «ЕЙС» становить 69239,40 грн., з яких: 17 000 грн. - заборгованість по кредиту, 52239,40 грн. - заборгованість за відсотками.

З огляду на викладене, позивач просить його вимоги задовольнити, та стягнути наявну заборгованість із позичальника, а також судові витрати.

07.05.2026 ухвалою суду відкрито провадження у справі та витребувано за клопотанням представника позивача докази про зарахування коштів ОСОБА_2

21.05.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідач а у задоволенні вимог ТОВ «Фінансова компанія ЕЙС» просив відмовити з тих підстав, що до позовної заяви не було долучено доказів на підтвердження факту перерахування кредитних коштів ОСОБА_2 , крім цього проценти за користування кредитними коштами нараховані поза межами строку кредитування, що є неправомірним. Також представник відповідача звернув на увагу і на ту обставину, що позивачем не впоєному обсязі надано докази правомірності переходу прав вимоги від первісного кредитора, оскільки до договорів факторингу не надано повного реєстру прав вимоги, крім того, також було заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу, у зв`язку із незначною складністю справи до 1 500 грн.

21.05.2026 до суду надійшла відповідь на відзив в якій представник позивача, вказав на те, що кошти позивачем були отримані на підставі платіжних доручень, відсотки нараховані відповідно до умов договору за 90 днів до 23.12.2021, підстави для зменшення розміру витрат на правову допомогу відсутні, а витяг є реєстру прав вимог, а належним доказом переходу відповідних прав до нового кредитора.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги викладені у позові підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позову з підстав наведених у відзиві.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи та дослідивши наявні у ній докази вважає, що позов слід задовольнити з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 26 серпня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2 укладено договір кредитної лінії № 563303402 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.

Електронний підпис одноразовий ідентифікатор ««MNV56С2Х», відправлено 26 серпня 2021 року на номер телефону відповідача.

Введення позичальником одноразового ідентифікатора є підписанням договору відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Видача кредитних коштів ОСОБА_2 за договором № 563303402 від 26 серпня 2021 року підтверджується платіжним дорученням № 02dd883b-3ee6-499d-a340d4e0430 на суму 2000 грн. на платіжну картку № НОМЕР_1 .

04.09.2021 ОСОБА_2 на підставі платіжного доручення с9d71556-1685-42a3-a75a-aeb8ea0fca3 на ту саму банківську картку було перераховано кошти в сумі 5 000 грн.

05.09.2021 на підставі платіжного доручення ac1c7c19-3737-432b-882f-08bf958e3cd1 ОСОБА_2 було перераховано кошти в сумі 10 000 грн.

Вказані обставини, також підтверджуються випискою за договором наданою АТ КБ «ПриватБанк» від 28.05.2026 (а.с.204).

Умовами договору кредитної лінії №563303402 визначено, що кредитодавець надає позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії на суму 22 000 грн, а позичальник зобов`язувався повернути кредит, сплатити відсотки (п.1.1 Договору).

Згідно п.1.3 Договору кредитор надає перший транш в сумі 2 000 грн. одразу після укладення договору, який має бути повернутий до 25.09.2021.

п.1.7 Договору визначено, що кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту.

п.1.8 Договору сторонами погоджено, що визначений п.1.7 Договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником, шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду.

У п.1.9.3 Договору вказано, що у випадку, якщо позичальник користуватиметься кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.8 Договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин сторін застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою 1,98 процентів в день від суми кредиту за кожен день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та індивідуальною процентними ставками за весь строк кредитування кредитом протягом дисконтного періоду . З огляду на вищезазначене та у порядку ст.212 ЦК України сторони домовились, що відкладальною обставиною за даним договором, що виникнення у позичальника зобов`язань по сплаті процентів за базовою процентною ставкою від дати отримання кредиту по дату закінчення дисконтного періоду є факт продовження строку дисконтного періоду на умовах п.1.8 цього Договору.

Згідно п.1.12.1 Договору зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при ненадходженні платежу зобов`язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладаються кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду.

п.1.12.2 Договору визначено, що з наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 1087 грн 70 коп., що становить 2,98 процентів в день від суми кредиту за кожен день користування ним.

Позичальник взяті на себе зобов`язання виконував неналежним чином, у зв`язку із чим станом на 23.12.2021 його заборгованість перед кредитором становила 69 234 грн 40 коп., з яких 17 000 грн заборгованість за кредитом, 52 239 грн 40 коп. заборгованість за відсотками.

28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (далі - ТОВ «Таліон Плюс») уклали договір факторингу №28/1118-01, згідно з яким ТОВ «Таліон Плюс» набуло статусу кредитора та отримало право грошової вимоги до осіб-боржників ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», зокрема і до ОСОБА_2 на загальну суму 69239,40 грн. У подальшому до Договору факторингу 1 укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу 1.

Відповідно до витягу з Реєстру прав вимоги № 157 від 26 жовтня 2021 року до договору факторингу № 28/1118-01 ТОВ «Таліон Плюс» набув права грошової вимоги до ОСОБА_2 на загальну суму 69239,40 грн.

В подальшому, 30 жовтня 2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 30/1023-01, відповідно до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» відступило ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» належне йому право вимоги до відповідача коштів, що включають у себе суму заборгованості за основною сумою кредитів, нарахованими процентами, комісіями та всіма іншими платежами за основними договорами, право на одержання яких належить ТОВ «Таліон Плюс», а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набуло право вимоги грошових коштів до відповідача.

Відповідно до витягу з Реєстру прав вимоги № 1 від 30 жовтня 2023 року до договору факторингу 2 № 30/1023-01 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набув права грошової вимоги до ОСОБА_2 на загальну суму 69239,40 грн.

11 липня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» укладено договір факторингу № 11/07/25-Е, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» належне йому право вимоги до відповідача коштів, що включають у себе суму заборгованості за основною сумою кредитів, нарахованими процентами, комісіями та всіма іншими платежами за основними договорами, право на одержання яких належить ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» набуло право вимоги грошових коштів до відповідача.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників № б/н від 14 липня 2025 року до договору факторингу № 11/07/25-Е ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_2 на загальну суму 69239,40 грн.

З моменту отримання права вимоги до ОСОБА_2 нові кредитори ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» не здійснювали жодних нарахувань за кредитним договором.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

В силу ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч.1 ст.634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Відповідно до ч.ч.1, 3, 4, 7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч.12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію).

Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч.1 ст.1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною першою ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч.1 ст.598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч.1 ст.513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Частиною першою ст.1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч.1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Надані позивачем та досліджені судом письмові докази вказують на те, що 26.08.2021 ОСОБА_2 уклав з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» в електронній формі

кредитний договір. Як вбачається зі змісту договору кредиту, він підписаний електронним підписом ОСОБА_2 , який відтворений шляхом використання ним одноразового ідентифікатора, який був надісланий на його номер мобільного телефону. При укладанні кредитного договору вчинено ряд дій, без здійснення яких договір був би не укладеним, що в свою чергу підтверджує укладення вказаного договору в електронній формі.

Враховуючи факт підписання відповідачем ОСОБА_2 електронного договору шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, суд вважає, що укладення кредитного договору №563303402 від 26.08.2021 відбулось, що узгоджується зі ст.ст.6, 627 ЦК України та ст.ст.11,12 Закону України «Про електронну комерцію», та останньому перераховано кредитні кошти в розмірі 2000 грн, 5 000 грн та 10 000 грн на банківську картку № НОМЕР_2 .

Крім того, за інформацією АТ КБ «ПриватБанк» №20.1.0.0.0/7-260520/95675-БТ від 28 травня 2026 року, наданою на виконання ухвали Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 07 травня 2026 року в частині витребування доказів, на ім`я ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) в АТ КБ «ПриватБанк» емітовано карту № НОМЕР_2 , номер телефону, який знаходиться в анкетних даних ОСОБА_2 НОМЕР_4 був і є його фінансовим номером. Також, згідно наданої АТ КБ «ПриватБанк» виписки по рахунку, відкритому до платіжної картки НОМЕР_2 за період з 26.08.2021 по 10.09.2021 вбачається, що на цю картку було зараховано три перекази на суму 2000 грн, 5000 грн та 10000 грн.

Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «ФК «Ейс» надало виписку з особового рахунку за кредитним договором №563303402 від 26 серпня 2021 року, згідно якої заборгованість ОСОБА_2 станом на 23 грудня 2021 року складає 69239 грн 40 грн., з яких: заборгованість по кредиту 17000 грн, заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом 52239 грн 40 коп.

Із розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що вищезазначена заборгованість нарахована за період з 26.08.2021 по 23.12.2021. У цей період ОСОБА_2 будь-яких коштів на погашення заборгованості не вносив і після закінчення Дисконтного періоду кредитні кошти не повернув.

Оскільки ОСОБА_2 після закінчення дисконтного періоду не повернула кредитні кошти в сумі 17000 грн., тому позивачем у межах строку дії договору кредиту, а саме, за період з 26 серпня 2021 року по 23 грудня 2021 року (у межах заявлених позовних вимог) правомірно нараховано проценти за користування кредитом в сумі 52 239,40 грн.

З урахування конкретних обставин даної справи, суд вважає, що позивачем доведено розмір існуючої заборгованості за кредитом, оскільки в ході розгляду справи було встановлено обставини погодження між сторонами всіх істотних умов кредитного договору.

Відповідачем у справі не спростовано обставин отримання та використання ним кредитних коштів у розмірі заборгованості, зазначеному в наданому позивачем розрахунку.

Таким чином, із ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «Ейс» слід стягнути 69 239 грн 40 коп. заборгованості за кредитним договором, з яких: заборгованість по кредиту 17000 грн, заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом 52239,40 грн.

Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03.10.2019 року у справі №922/445/19, від 22.01.2021 року у справі №925/1137/19, Верховним Судом у постановах від 03.02.2021 року у справі №554/2586/16-ц, від 17.02.2021 року у справі №753/1203/18.

Як вбачається з матеріалів справи, представництво інтересів позивача ТОВ «ФК «Ейс» під час розгляду справи в суді на підставі договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025 здійснювало адвокатське бюро «Соломко та партнери» в особі керуючого бюро адвоката Соломко О.В.

Згідно додаткової угоди № 25770935392 від 01 вересня 2025 року до договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року, акту прийому-передачі наданих послуг за договором №20/08/25-01 від 29 грудня 2025 року сторони погодили, що адвокатським бюро «Соломко і партнери» у даній справі надано ТОВ «ФК «Ейс» такі види правової допомоги: складання позовної заяви 2 години вартістю 5000 грн., вивчення матеріалів справи 2 години вартістю 1000 грн, підготовка адвокатського запиту 1 година вартістю 500 грн, підготовка клопотання 1 година вартістю 500 грн. Загальна вартість наданих послуг становить 7000 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Зважаючи на складність справи, а саме, предмет доказування, необхідність збору доказів, складність застосування норм права, обсягу поданих заяв по суті справи та інших процесуальних документів, що були подані адвокатом у даній справі, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, заявлений позивачем до відшкодування слід визначити в сумі 7000 грн., тобто у межах фактично наданих послуг. Підстав для зменшення цих витрат суд не вбачає.

З огляду на викладене, з відповідача на користь позивача слід стягнути 7000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Крім того, при подачі позову позивачем сплачено судовий збір в сумі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 24.04.2026 №47735.

Оскільки позов задоволено у повному обсязі, тому в силу ч.1 ст.141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40 грн підлягають стягненню на його користь з відповідача.

Керуючись ст.5,10,12,13,76,81,141,247, 259,263,264,265,280,282 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором №563303402 від 26 серпня 2021 року в розмірі 69239,40 грн, а також 2662,40 грн судового збору та 7000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», місцезнаходження: вул. Юрія Поправки,6, кабінет 13 м. Київ, 02094, код ЄДРПОУ 42986956.

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Повний текст рішення виготовлено 19 серпня 2026 року.

Суддя