Ухвала суду № 139125654, 20.08.2026, Волочиський районний суд Хмельницької області

Справа № 671/1827/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2026 року м. Волочиськ

Слідчий суддя Волочиського районного суду Хмельницької області ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого СВ відділу поліції №2 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026243200000285 від 16 серпня 2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України,

в с т а н о в и в :

Слідчий СВ відділу поліції №2 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням, погодженим прокурором Теофіпольського відділу Волочиської окружної прокуратури ОСОБА_4 , про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні.

Як зазначено в клопотанні, СВ ВП №2 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12026243200000285 від 16 серпня 2026 року за фактом умисного невиконання постанови суду, що набрала законної сили, за ознаками кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 15.08.2026 о 23 год 23 хв надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що по вул. Слобода в с. Поляхова Теофіпольської ТГ Хмельницького району Хмельницької області працівниками з РПП СПД № 1 ВП №2 ХРУП було зупинено колісний трактор марки «БЕЛОРУС-1221.2» реєстраційний номер НОМЕР_1 , синього кольору під керуванням громадянина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 який постановою Красилівського районного суду Хмельницької області № 677/80/26 від 28.01.2026, яка набрала законної сили, позбавлений права керування транспортними засобами на строк 1 рік, всупереч рішенню суду продовжує керувати транспортним засобом.

Правова кваліфікація вказаного кримінального правопорушення (злочину), передбачена ч. 1 ст. 382 КК України, тобто умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

16.08.2026 року у ході проведення огляду місця події по вул. Слобода с. Поляхова Теофіпольської ТГ Теофіпольської ТГ Хмельницького району Хмельницької області було оглянуто та вилучено трактор колісний марки «БЕЛАРУС 1221.2» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію машини належить СТОВ «Довіра» (смт Антоніни Антонінської СГ Хмельницького району Хмельницької області код ЄДРПОУ 03785958), яким керував ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 та який вилучено та поміщено на територію ТОВ «Подільське» (вул. Небесної Сотні, 75, с-ще Теофіполь Теофіпольської ТГ Хмельницького району Хмельницької області), а також свідоцтво про реєстрацію машини серії НОМЕР_2 від 04.02.2021, видане органом Держпродспоживслужби в Хмельницькій області, яке поміщено до паперового упакування та приєднано до матеріалів кримінального провадження.

Слідчий посилається на те, що трактор колісний марки «БЕЛАРУС 1221.2» реєстраційний номер НОМЕР_1 , є матеріальним об`єктом, безпосередньо пов`язаним із подією кримінального правопорушення, оскільки саме факт керування цим транспортним засобом зафіксований як форма реалізації протиправної поведінки. Вказаний транспортний засіб містить відомості, що мають доказове значення для встановлення обставин часу, місця та способу вчинення діяння, а також дозволяє ідентифікувати конкретний об`єкт, яким керувала особа всупереч рішенню суду. Наявність, огляд і процесуальна фіксація цього транспортного засобу забезпечують можливість належної перевірки та підтвердження фактичних даних, що підлягають доказуванню у провадженні.

Вказує, що йго індивідуальні ознаки (марка, модель, державний номерний знак, VIN-код, колір, технічний стан) дозволяють однозначно ідентифікувати об`єкт, з яким пов`язана подія, та виключити будь-яку невизначеність щодо того, яким саме транспортним засобом здійснювалося керування.

Час і місце вчинення діяння встановлюються через сукупність доказів, однак саме автомобіль є тим матеріальним об`єктом, що забезпечує їх предметну прив`язку: він був фактично присутній на визначеній ділянці дороги у конкретний момент та перебував під керуванням особи, позбавленої права керування. Спосіб вчинення діяння полягає у керуванні транспортним засобом всупереч судовій забороні, а тому без встановлення факту керування саме цим автомобілем неможливо довести об`єктивну сторону кримінального правопорушення. Транспортний засіб виступає матеріальним носієм відомостей, що у сукупності з іншими доказами дозволяють встановити обставини події та підтвердити факт невиконання судового рішення.

Свідоцтво про реєстрацію машини, а саме трактора колісного серії НОМЕР_2 від 04.02.2021, видане органом Держпродспоживслужби в Хмельницькій області є офіційним документом, який містить індивідуалізуючі ознаки автомобіля та відомості про його власника. Ці дані мають істотне значення для встановлення правового статусу транспортного засобу, перевірки підстав його використання, а також для належної ідентифікації об`єкта, з яким пов`язана подія кримінального правопорушення. З огляду на їх безпосередній зв`язок із обставинами, що підлягають доказуванню, автомобіль та свідоцтво про його реєстрацію обґрунтовано визнані речовими доказами у кримінальному провадженні, оскільки вони містять відомості, які можуть бути використані під час прийняття процесуальних рішень та судового розгляду.

Слідчий зазначає, що трактор колісний марки «БЕЛАРУС 1221.2» реєстраційний номер НОМЕР_1 та свідоцтво про реєстрацію машини НОМЕР_2 від 04.02.2021, видане органом Держпродспоживслужби в Хмельницькій області, є речовими доказами у даному кримінальному провадженні, тому вони може бути використані як доказ факту вчинення умисного невиконання постанови суду, яка набрала законної сили ОСОБА_5 .

Вказує, що 16.08.2026 року постановою слідчого трактор колісний марки «БЕЛАРУС 1221.2» реєстраційний номер НОМЕР_1 та свідоцтво про реєстрацію машини НОМЕР_2 від 04.02.2021, видане органом Держпродспоживслужби в Хмельницькій області, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12026243200000285 від 01.06.2026.

Слідчий в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи у їїйого відсутності, клопотання підтримує повністю та просить його задовольнити.

Розглянувши подане клопотання, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 вересня 1997 року № 475/97-ВР, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

При застосуванні будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою, гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Згідно з ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження є зокрема, арешт майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою, зокрема, збереження речових доказів.

Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи, за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, який звертається з проханням про арешт майна, оскільки згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції будь-яке обмеження власності повинне здійснюватися відповідно до закону, а отже, суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Диспозиція ч. 1 ст. 382 КК України передбачає умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню.

Невиконання судового акта - це бездіяльність, що полягає у незастосуванні передбачених законом і судовим актом заходів, необхідних для його виконання, за умови, якщо суб`єкт був зобов`язаний і мав реальну можливість виконати судовий акт. Форми (способи) невиконання судового акта можуть бути різними, наприклад, пряма і відкрита відмова від його виконання, тобто висловлене в усній чи письмовій формі небажання його виконати. Невиконання може мати і завуальований характер, коли зобов`язана особа хоча відкрито і не відмовляється від виконання судового акта, але вживає певних зусиль, які фактично роблять неможливим його виконання (умисно не розпечатує пошту, не приймає державного виконавця, направляє документ не за адресою тощо).

Разом з тим, у даному випадку протиправна поведінка особи була реалізована шляхом керування транспортним засобом. Однак, склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, полягає не у факті керування як такому, а в умисному невиконанні судового рішення про позбавлення права керування.

Тобто, автомобіль не був засобом досягнення злочинного результату, а лише середовищем, у якому проявилася протиправна поведінка особи.

Згідно з свідоцтва про реєстрацію машини, встановлено, що трактор колісний марки «БЕЛАРУС 1221.2» реєстраційний номер НОМЕР_1 , належить СТОВ «Довіра» (смт Антоніни Антонінської СГ Хмельницького району Хмельницької області код ЄДРПОУ 03785958).

Клопотання не містить відомостей, які б давали розумні підстави вважати, що транспортний засіб, який є предметом арешту, відповідає критеріям ст. 98 КПК України, зокрема є знаряддям вчинення кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 382 КК України, зберіг на собі сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, є об`єктом кримінально протиправних дій, або набутий кримінально протиправним шляхом.

Крім того, слідчий суддя враховує й те, арешт автомобіля майна може призвести до порушення прав власника на законне володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Слідчий суддя приймає до уваги відсутність доказів про те, що станом на момент звернення слідчого з клопотанням про арешт майна у даному кримінальному провадженні будь- якій особі не вручено письмове повідомлення про підозру, відповідно до ст. 278 КПК України.

Отже, майно, на яке слідчий просить накласти арешт, не відповідає передбаченим ст.98 КПК України вимогам, з огляду на диспозицію ч. 1 ст. 382 КК України, за якою відомості внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, і відповідно до якої відповідальність встановлено за умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню.

При цьому, санкцією цієї статті не передбачено додаткового покарання у виді конфіскації майна. Відсутні посилання і на такі обставини, які б свідчили про те, що до транспортного засобу може бути застосована спеціальна конфіскація.

Доводи слідчого про те, що вилучений в ході огляду місця події транспортний засіб визнано речовим доказом, з огляду на встановлені обставини, є такими, що не ґрунтуються на вимогах закону та долучених до клопотання доказах, і відхиляються як такі, що не являються належними й обґрунтованими підставами для накладення арешту на майно.

Крім того, в клопотанні слідчого про накладення арешту на майно не наведено достатніх належних аргументів щодо необхідності збереження автомобіля саме як матеріального об`єкта, з урахуванням його фізичного значення для доведення обставин інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, що свідчить про відсутність належного обґрунтування процесуальної мети застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.

Посилання сторони обвинувачення на необхідність збереження автомобіля як речового доказу є недостатнім у даному кримінальному провадженні, оскільки факт використання транспортного засобу, як способу невиконання судового рішення, не обумовлює необхідності фактичного збереження цього майна. Зазначені обставини можуть бути належним чином зафіксовані та доведені шляхом проведення огляду, фото- та відеофіксації, фіксації реєстраційних даних транспортного засобу, показаннями свідків та використанням відповідних процесуальних документів, зокрема, протоколу про адміністративне правопорушення, тощо, без застосування такого обтяжливого заходу, як арешт майна.

При цьому, відповідно до положень ч. 4 ст. 132 КПК України слідчий суддя, суд зобов`язаний оцінити можливість отримання речей і документів, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин кримінального провадження, без застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Отже, у разі наявності можливості належної фіксації та документального підтвердження обставин справи без арешту майна, застосування такого заходу є недоречним.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що наведені в клопотанні заходи забезпечення кримінального провадження, будуть неспівмірними із завданнями кримінального провадження на даній стадії досудового розслідування.

Оскільки в ході розгляду клопотання не було встановлено достатніх підстав для накладення арешту на транспортний засіб, тому в задоволенні клопотання слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 131, 170-173, 309, 372 КПК України, слідчий суддя, -

ухвалив:

В задоволенні клопотання слідчого СВ відділу поліції №2 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026243200000285 від 16 серпня 2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, відмовити.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя: