Рішення № 139125479, 20.08.2026, Теребовлянський районний суд Тернопільської області

606/1197/26

Р і ш е н н я

і м е н е м У к р а ї н и

20 серпня 2026 року м. Теребовля

Теребовлянський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді Ромазан Л.С., за участю секретаря судового засідання Будз М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Теребовлі цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» (далі - ТОВ «ФК «ЕЙС», позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №9202996 від 01.07.2025 у розмірі 15 900,00 грн., понесених судових витрат у розмірі 2 662,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.07.2025 між ТОВ "Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №9202996 на суму 6 000,00 грн. Відповідач підписала кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора. ТОВ "Авентус Україна" ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням через ТОВ «Універсальні платіжні рішення» на платіжну картку відповідача №НОМЕР_10 Однак, отримавши від кредитодавця грошові кошти, відповідач належним чином не виконувала умови договору, не сплачувала платежі, у зв`язку із чим у неї утворилась прострочена заборгованість за вказаним кредитним договором.

29.01.2026 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу №29012026, на підставі якого до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №9202996 від 01.07.2025.

Згідно з реєстром боржників №б/н від 29.01.2026 до договору факторингу №29012026 та актом приймання-передачі реєстру боржників від 29.01.2026, до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право вимоги заборгованості ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором на загальну суму 27 900,00 грн.

Однак позивач зазначив, що вимогу про стягнення штрафних санкцій у розмірі 12 000,00 грн. не заявляє, у зв`язку із чим загальний розмір грошових вимог до стягнення становить 15 900,00 грн.

Оскільки відповідач має непогашену заборгованість, позивач просить суд стягнути із ОСОБА_1 суму заборгованості за кредитним договором №9202996 від 01.07.2025 у розмірі 15 900,00 грн., а також судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 2 662,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн.

Ухвалою суду від 30.06.2026 відкрито провадження у справі за вказаним позовом, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, призначено справу до судового розгляду по суті, а також задоволено клопотання представника позивача та витребувано у АТ «Державний ощадний банк України» докази. Запитувана інформація надійшла до суду 17.07.2026.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, подала заяву про розгляд справи за її відсутності, у якій зазначила, що позовних вимог не визнає, посилаючись на те, що кредитного договору не укладала та кредитних коштів не отримувала.

Представник позивача ТОВ «ФК «ЕЙС» Сахарова О.І. у судове засідання не з`явилася, у прохальній частині позовної заяви просила розглянути справу за відсутності представника позивача, а також подала додаткові пояснення, у яких зазначила, що кредитний договір №9202996 від 01.07.2025 укладено між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора. Вказала, що факт надання відповідачу кредитних коштів у розмірі 6 000,00 грн. підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а право вимоги за кредитним договором перейшло до позивача на підставі договору факторингу. Заперечила доводи відповідача щодо неукладення нею кредитного договору та неотримання кредитних коштів. Просила позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 , як дружина військовослужбовця, подала заяву та документи на підтвердження наявності у неї права на пільгу, передбачену пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України постановив здійснювати розгляд справи за відсутності сторін, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши докази у справі, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Так, судом встановлено, що згідно з умовами договору про надання споживчого кредиту №9202996 від 01.07.2025, укладеного між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 , сума кредиту, отриманого відповідачем становить 6 000,00 грн.

Відповідно до умов п.1.4 кредитного договору кредит надано загальним строком на 360 днів.

За змістом пунктів 1.5, 1.5.1, 1.5.2 тип процентної ставки фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: стандартна процента ставка становить 1,00% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в пункті 1.4 цього договору, знижена процентна ставка - 0,01% в день.

Згідно із пунктами 2.1, 2.2 договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 . Дата надання кредиту 01.07.2025.

Відповідно до кредитного договору на номер телефону НОМЕР_2 , вказаний позичальником у договорі, направлено одноразовий ідентифікатор А8132.

Згідно із витребуваною судом інформацією АТ «Державний ощадний банк України» на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) у банку емітовано картку № НОМЕР_1 , на яку за період з 01.07.2025 по 06.07.2025 зараховано грошові кошти в сумі 6 000,00 грн. Також в інформаційній довідці АТ «Державний ощадний банк України» вказано, що номер телефону НОМЕР_4 був фінансовим номером телефону ОСОБА_1 та в анкетних даних останньої зазначено ще один номер телефону НОМЕР_5 .

З квитанції NJD «Універсальні платіжні рішення» (далі - ТОВ «УПР») №110 від 29.01.2026 випливає, що між ТОВ «УПР» та ТОВ «Авентус Україна» укладено договір на переказ коштів ФК-20/11/2019 від 28.11.2019, відповідно до якого ТОВ «УПР» 01.07.2025 о 13 год. 03 хв. переказало грошові кошти в розмірі 6 000,00 грн., ID-тразакції 789489137, маска картки № НОМЕР_1 , провайдер iPay.

Випискою з особового рахунку ОСОБА_1 за договором №9202996 від 01.07.2025 підтверджується, що її заборгованість перед ТОВ «ФК «ЕЙС» станом на 01.05.2026 складає: 27 900,00 грн., з яких 6 000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 9 900,00 грн. заборгованість за процентами, 12 000,00 грн. заборгованість за штрафними санкціями.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №9202996 від 01.07.2025 заборгованість ОСОБА_1 складає: 27 900,00 грн., з яких 6 000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 9 900,00 грн. заборгованість за процентами, 12 000,00 грн. заборгованість за штрафними санкціями.

29.01.2026 ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «ЕЙС» уклали договір факторингу №29012026, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» передало (відступило) ТОВ «ФК «ЕЙС» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЕЙС» прийняло належні ТОВ «Авентус Україна» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №29012026 від 29.01.2026 ТОВ ФК «ЕЙС» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №9202996 від 01.07.2025 в розмірі 27 900,00 грн.

Всупереч умовам договору № 9202996 від 01.07.2025 відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконувала, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у загальному розмірі 27 900,00 грн, з яких: 6 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 9 900,00 грн - заборгованість за процентами та 12 000,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями. Водночас позивач зазначив, що вимоги про стягнення штрафних санкцій у межах цього позову не заявляє, у зв`язку з чим розмір заборгованості, заявлений до стягнення, становить 15 900,00 грн., з яких 6 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 9 900,00 грн. - заборгованість за процентами.

До спірних правовідносин суд застосовує наступні правові норми.

Згідно із статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з статтею 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Подібні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах: від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 20 червня 2022 року у справі № 757/40396/20 (провадження № 61-850св22), від 04 грудня 2023 року у справі № 212/10457/21 (провадження 61-6066св23) та інших.

Договір про надання споживчого кредиту №9202996 підписаний відповідачем електронним підписом шляхом введення одноразового ідентифікатора відповідно до частин шостої, восьмої статті 11, статті 12 Закону України «Про електронну комерцію». Отже, судом встановлено, що між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем кредитний договір був укладений в електронній формі.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Статтями 512, 514 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно з ст.1081, ч.1 ст.1082 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первинному кредитору і таке виконання зобов`язання є належним. Така позиція викладена і Верховним Судом України у постанові від 23 вересня 2015 року №6-979цс15.

Таким чином, з урахуванням встановлених судом обставин справи та з урахуванням доказів, що подані на підтвердження позовних вимог, суд приходить до висновку, що позивачем належним чином доведені обставини виникнення між ТОВ «ФК «ЕЙС» до ОСОБА_1 правовідносин.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, своєчасно та повністю надавши ОСОБА_1 кредит шляхом перерахування його на її платіжну картку.

Як вказано у розрахунку заборгованості за кредитним договором №9202996 від 01.07.2025 заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором складає 27 900,00 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту 6 000,00 грн., заборгованість за процентами за користування кредитом 9 900,00 грн., заборгованість за штрафними санкціями 12 000,00 грн. Проценти за користування кредитом нараховані позивачем за період з 01.07.2025 по 12.12.2025, тобто в межах строку дії договору.

Що стосується вимоги про стягнення нарахованих процентів у розмірі 9 900,00 грн., судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є дружиною військовослужбовця ОСОБА_2 , який проходить військову службу за призовом під час мобілізації. На підтвердження зазначених обставин відповідачем до матеріалів справи долучено відповідні документи, з яких судом встановлено факт проходження її чоловіком військової служби під час мобілізації.

Відповідно до свідоцтва про одруження серії НОМЕР_6 Могильницькою сільською радою Теребовлянського району Тернопільської області 26.08.2003 зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , актовий запис №7.

Згідно із посвідченням серії НОМЕР_7 , виданого 12.07.2023, ОСОБА_2 є учасником бойових дій.

Відповідно до військового квитка ОСОБА_2 серії НОМЕР_8 , на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» ОСОБА_2 25.02.2022 призваний у Збройні Сили України, 01.03.2022 визнаний придатним до військової служби. У пункті 17 військового квитка зазначено дати зарахування ОСОБА_2 до складу військової частини НОМЕР_9 та номери відповідних наказів про його призначення на посади (зарахований до складу військової частини НОМЕР_9 02.11.2024, де продовжує військову службу на час розгляду справи судом).

З урахуванням зазначених відомостей судом встановлено, що у період з 01.07.2025 по 12.12.2025, тобто в період, за який позивачем нараховано проценти за користування кредитом, ОСОБА_2 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_9 та мав статус військовослужбовця.

Відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам) штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду, та/або автомобіля, а також у випадках, передбачених зазначеною нормою закону.

Таким чином, положення пункту 15 статті 14 вказаного Закону поширюються не лише на військовослужбовця, а й на його дружину.

З огляду на те, що відповідач ОСОБА_1 є дружиною військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на неї поширюються передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» гарантії, зокрема щодо ненарахування процентів за користування кредитом.

При цьому судом встановлено, що кредитний договір №9202996 від 01.07.2025 не є договором щодо придбання майна, віднесеного до об`єктів житлового фонду, автомобіля чи іншого майна, зазначеного у пункті 15 статті 14 вказаного Закону.

Отже, з урахуванням установлених судом обставин та положень пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», проценти за користування кредитом за кредитним договором №9202996 від 01.07.2025 ОСОБА_1 не підлягають нарахуванню.

Таким чином, у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за процентами у розмірі 9 900,00 грн. слід відмовити.

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення шляхом стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» заборгованості за договором №9202996 від 01.07.2025 у розмірі 6 000,00 грн.

Щодо вимоги у позовній заяві представника позивача ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у сумі 7 000,00 грн., суд зазначає наступне.

Правнича допомога позивачу надавалася адвокатським бюро "Тимошенко та партнери" на підставі договору про надання правничої допомоги від 20.01.2026 за №20/01/26-01 та додаткової угоди до договору про надання правничої допомоги.

Вартість послуг згідно з актом прийому-передачі наданих послуг від 05.05.2026 (даний акт є невід`ємною частиною до договору про надання правничої допомоги №20/01/26-01 від 20.01.2026) стосовно боржника ОСОБА_1 складає 7 000,00 грн. та полягає у вивченні матеріалів справи про стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_1 , складанні позовної заяви щодо стягнення заборгованості з Кришталь І.І., підготовки адвокатського запиту та підготовки і подання клопотання про отримання інформації.

Надаючи оцінку переліченим послугам правничої допомоги, на думку суду, розмір заявлених витрат на правову допомогу є підтвердженим.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частина третя статті 133 ЦПК України).

З урахуванням вимог частини першої статті 141 ЦПК України та з огляду на часткове задоволення судом заявленого позову (37,74%), стягненню з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати по сплаті судового збору та витрат на професійну правничу допомогу пропорційно до задоволених позовних вимог відповідно: судового збору в розмірі 1 004,79 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 641,80 грн.

Керуючись статтями 12,13,76,81,141,247,258-259,263-265,273,279,354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС» заборгованість за кредитним договором №9202996 від 01 липня 2025 в розмірі 6 000 (шість тисяч) грн., з яких: 6000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» судовий збір в розмірі 1 004 (одна тисяча чотири) грн. 79 коп.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 641 (дві тисячі шістсот сорок одна) грн. 80 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Копію даного рішення направити позивачу та відповідачу.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», місцезнаходження: вул. Юрія Поправки, буд. 6, м. Київ, 02094; код ЄДРПОУ 42986956;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя: Л.С. Ромазан