Рішення № 139125456, 20.08.2026, Монастириський районний суд Тернопільської області

Справа № 603/405/26

Провадження №2/603/311/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

20 серпня 2026 року м. Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Галіяна І. М.,

секретар судового засідання Бішко І. М.,

за відсутності учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

у с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (далі - ТОВ «Юніт Капітал») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь товариства заборгованість за кредитним договором № 9037687 від 10.05.2025 року в розмірі 22 000,00 грн, а також судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог зазначають, що 10.05.2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» (далі - ТОВ «Авентус Україна») і ОСОБА_1 в електронній формі та з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором уклали кредитний договір № 9037687, за умовами якого відповідачу надано кредит на суму 10 000,00 грн на умовах строковості, зворотності та платності. Однак, внаслідок порушення відповідачем умов вказаного кредитного договору, право грошової вимоги за яким перейшло до позивача за договором факторингу № 04022026 від 04.02.2026 року, неповернення кредитних коштів, загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Юніт Капітал» становить 27 000,00 грн. З огляду на наведені обставини просять стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 9037687 від 10.05.2025 року в сумі 22 000,00 грн, а також судові витрати, які складаються зі сплаченого судового збору в розмірі 2 662,40 грн та 7 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Монастириського районного суду Тернопільської області від 09.07.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в цивільній справі, а також задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів і витребувано в Акціонерного товариства «Універсал Банк» інформацію та документи, що стосуються вказаної справи.

Представник ТОВ «Юніт Капітал» в судове засідання не з`явився, разом із позовом заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності, проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи,20.08.2026 року повторно не з`явився в судове засідання, не повідомив про причини неявки, до початку розгляду справи по суті відзиву на позовну заяву не подав.

Положеннями ч. 4 ст. 223 ЦПК України передбачено, що у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Ухвалою Монастириського районного суду Тернопільської області від 20.08.2026 року постановлено провести заочний розгляд в цій справі та ухвалити заочне рішення.

Суд встановив такі обставини.

10.05.2025 року ТОВ «Авентус Україна» (далі - товариство) і ОСОБА_1 (далі - споживач) в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором уклали договір про надання споживчого кредиту № 9037687 (далі - договір).

Як видно зі змісту п. 1.1 вказаного договору, укладення цього договору відбувалося за допомогою інформаційно-комунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через вебсайт або мобільний застосунок.

У п. 1.2 договору передбачено, що на умовах, встановлених договором товариство зобов`язалось надати споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Відповідно до п. п. 1.3, 1.4 договору сума кредиту (загальний розмір) складає 10 000,00 грн. Строк кредиту - 360 днів.

Згідно з п. п. 1.5 - 1.5.2 договору тип процентної ставки - фіксована. Стандартна процентна ставка становить 1 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього договору. Знижена процентна ставка 0,95 % в день застосовується, якщо споживач до 09.06.2025 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту. При цьому споживач, як учасник програми лояльності, отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, у зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою.

Згідно з п. 1.4 договору періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - графік платежів), що є додатком № 1 до цього договору. Графік платежів розрахований з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що споживач виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі.

Денна процентна ставка на дату укладання договору складала за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 1 % в день (п. 1.7 договору), а орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом - 46 000,00 грн (п. 1.10 договору).

За змістом п. 3.1. кредитного договору передбачено, що нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт/факт".

Відповідно до п. 2.1 договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .

Сума кредиту (його частина) перераховується товариством протягом двох календарних днів з моменту укладення цього договору. Дати надання кредиту: 10.05.2025 року або 11.05.2025 року (п. 2.2 договору).

Кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, визначеними у п. 2.1. договору (п. 2.4 договору).

До договору про надання споживчого кредиту № 9037687 долучено копію таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (графік платежів), що є додатком № 1 до цього договору, підписаного ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

До позовної заяви також долучено копії паспорта споживчого кредиту (інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, стандартизована форма), підписаного ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, Правил надання коштів у кредит ТОВ «Авентус Україна» (нова редакція), затверджених наказом № 1148/ОД від 28.04.2025 року.

На підтвердження надіслання ТОВ «Авентус Україна» ОСОБА_1 досудової вимоги № 9037687 від 07.09.2025 року про погашення кредитної заборгованості до позовної заяви долучено її копію, а також копії листів № 9037687 від 10.06.2025 року, № 9037687 від 10.07.2025 року, № 9037687/01/2026 від 05.01.2026 року.

До позовної заяви також долучено довідку ТОВ ФК «Контрактовий дім» № 20143 від 06.02.2026 року про успішність операції, згідно з якою на картку № НОМЕР_1 перераховано кошти в розмірі 10 000,00 грн (трансакція № 1604170729), а також копію довідки ТОВ «Авентус Україна» № 1526/25-Е від 09.02.2026 року на підтвердження надання ОСОБА_1 кредитних коштів.

Згідно з відповіддю Акціонерного товариства «Універсал Банк» № БТ/Е-31181 від 20.07.2026 року ОСОБА_1 у банку емітовано банківську картку № НОМЕР_2 , на яку 10.05.2025 року здійснено зарахування коштів у сумі 10 000,00 грн. Також банк підтвердив, що номер телефону НОМЕР_3 є фінансовим номером телефону за вказаною платіжною карткою.

Відповідно до картки обліку договору (розрахунку заборгованості), наданої ТОВ «Авентус Україна», заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 9037687 від 10.05.2025 року станом на 03.02.2026 року складала 27 000,00 грн, з яких 10 000,00 грн - тіло кредиту, 12 000,00 грн - відсотки, 5 000,00 грн - штраф. Також зі змісту вказаного розрахунку відомо, що ОСОБА_1 11.06.2025 року здійснив платіж на погашення заборгованості за кредитом в сумі 2 850,00 грн, що дорівнює сумі нарахованих відсотків за зниженою процентною ставкою 0,95 % в день за перший розрахунковий період користування кредитом (30 днів). Відповідно до вказаного розрахунку відсотки за кредитом нараховані в період з 10.05.2025 року до 08.06.2025 року (30 днів) за зниженою процентною ставкою 0,95 % в день, а з 10.06.2025 року до 07.10.2025 року (120 днів) - за стандартною процентною ставкою 1 % в день.

04.02.2026 року між ТОВ «Авентус Україна» (клієнт) і позивачем ТОВ «Юніт Капітал» (фактор) було укладено договір факторингу № 04022026, відповідно до п. 1.1 якого фактор зобов`язався передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт зобов`язався відступити фактору право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому, до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Згідно з п. 1.2 договору факторингу перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком № 3, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.

На підтвердження відступлення позивачу права вимоги за кредитним договором № 9037687 від 10.05.2025 року до позовної заяви долучено копії витягу з реєстру боржників від 04.02.2026 року (додатку № 1 до договору факторингу № 04022026 від 04.02.2026 року), акта прийому-передачі реєстру боржників від 04.02.2026 року за договором факторингу № 04022026 від 04.02.2026 року, а також платіжної інструкції в національній валюті № 919 від 10.02.2026 року.

Зі змісту вищевказаного реєстру боржників відомо, що ТОВ «Авентус Україна» відступило ТОВ «Юніт Капітал» право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 9037687 від 10.05.2025 року на загальну суму 27 000,00 грн, з яких 10 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 12 000,00 грн - заборгованість за відсотками, 5 000,00 грн - пеня, штрафи.

Згідно з випискою з особового рахунку ОСОБА_1 за кредитним договором № 9037687 від 10.05.2025 року, складеною ТОВ «Юніт Капітал», станом на 01.05.2026 року розмір заборгованості відповідача за цим договором складав 27 000,00 грн, з яких 10 000,00 грн - прострочене тіло кредиту, 12 000,00 грн - прострочені відсотки, 5 000,00 грн - штрафні санкції.

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, вважає, що позовні вимоги ТОВ «Юніт Капітал» слід задовольнити з огляду на такі підстави.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ст. 6 та ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, якими є: умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 1055 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (ст. ст. 1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до абз. 1 ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно з правилами ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про електронну комерцію»).

У силу ч. 3 ст. 18 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» (в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору) електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).

За приписами ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до правил ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з правилами ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, що закріплений у ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд встановив, що ОСОБА_1 10.05.2025 року уклав з ТОВ «Авентус Україна» (первісний кредитор) кредитний договір № 9037687, право вимоги за яким надалі перейшло до позивача ТОВ «Юніт Капітал». За умовами вказаного кредитного договору відповідачу надано кредитні кошти в розмірі 10 000,00 грн на умовах строковості, платності та зворотності. Однак, отримавши кредит, ОСОБА_1 належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання за договором, внаслідок чого в нього виникла заборгованість. Оскільки доказів належного виконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором суду не надано, а розмір заборгованості ОСОБА_1 підтверджується долученими до матеріалів справи розрахунком, який відповідачем не спростовано, із ОСОБА_1 слід стягнути на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 9037687 від 10.05.2025 року в розмірі 22 000,00 грн, з яких 10 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 12 000,00 грн - заборгованість за відсотками.

Щодо судових витрат позивача суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд звертає увагу на те, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що передбачено ч. 6 ст. 137 ЦПК України.

Суд встановив, що до позовної заяви, серед іншого, долучено копію договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026 року, укладеного між Адвокатським бюро «Тимошенко та партнери» і ТОВ «Юніт Капітал» (клієнт), відповідно до якого клієнт доручив, а Адвокатське бюро прийняло на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.

Зі змісту п. п. 3.3, 3.6 та 3.8 вказаного договору про надання правничої допомоги відомо, що його сторони погодили сплату гонорару клієнтом у разі досягнення мети представництва.

У постанові від 31.07.2024 року в справі № 295/7967/23 Верховний Суд звернув увагу на те, що згідно з вимогами частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). За змістом вказаних вимог закону розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги в разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачена.

До вищевказаного договору про надання правничої допомоги також долучено протокол погодження вартості послуг (додаток № 1) з визначенням вартості надання правничої допомоги.

Згідно з додатковою угодою № 25771536494 від 20.04.2026 року до договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026 року сторони цього договору погодили, що клієнт доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу по захисту його прав та інтересів з питань, що відносяться до юрисдикції судів всіх інстанцій судів загальної юрисдикції, господарських судів та адміністративних судів по справах про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором № 9037687 від 10.05.2025 року.

Окрім того, з метою представлення інтересів довірителя ТОВ «Юніт Капітал» уповноважило адвоката Тимошенка О. О. вчиняти дії від імені товариства, серед яких: бути представником ТОВ «Юніт Капітал» в будь-яких державних та недержавних органах, організаціях, установах, підприємствах, в тому числі в судових установах, що підтверджується долученою до вищевказаного позову довіреністю від 12.02.2026 року.

Відповідно до акта прийому-передачі наданих послуг, який є невід`ємною частиною договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026 року, Адвокатське бюро «Тимошенко та партнери» і ТОВ «Юніт Капітал» засвідчили, що виконавець надав, а клієнт отримав такі послуги: складання позовної заяви ТОВ «Юніт Капітал» до позичальника, яким є ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором № 9037687 від 10.05.2025 року (2 год, вартість послуги - 5000,00 грн); вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з позичальника, яким є ОСОБА_1 , за кредитним договором № 9037687 від 10.05.2025 року (2 год, вартість послуги - 1 000,00 грн); підготовка та подання адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором № 9037687 від 10.05.2025 року (1 год, вартість послуги - 500,00 грн); підготовка клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором № 9037687 від 10.05.2025 року (1 год, вартість послуги - 500,00 грн). Загальна вартість послуг становить 7 000,00 грн.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позивач має право на відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката. Водночас суд зазначає, що у додатковій постанові від 19.02.2020 року (справа № 755/9215/15-ц) та постанові від 12.05.2020 року (справа № 904/4507/18) Велика Палата Верховного Суду вказує на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 року у справі № 910/12876/19).

Водночас не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (подібний висновок викладено у п. 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18).

За змістом ч. ч. 4-6 ст. 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 року у справі № 911/3312/21.

Водночас у ч. 3 ст. 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

Близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року № 922/1964/21.

Отже, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 3 ст. 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2024 року в справі № 686/5757/23. У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду наголошує, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Суд враховує, що вказана справа належить до категорії малозначних, обсяг документів, доданих до позовної заяви, є незначним, судова практика у справах цієї категорії є сталою і не потребувала значного часу для аналізу законодавства.

З огляду на вищевикладене, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат та визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню із відповідача на користь позивача, враховуючи характер спірних правовідносин, обсяг наданих адвокатом послуг позивачу, складність справи, процесуальні дії сторони, реальність наданих адвокатських послуг, розгляд справи без участі представника позивача, необхідність дотримання критерію розумності розміру понесених стороною витрат, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн, оскільки саме такий розмір суд вважає обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача (п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

У силу вимог ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути 2 662,40 грн сплаченого судового збору.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 133, 137, 141, 259, 263, 265, 268, 273, 280-282, 354 ЦПК України, ст. ст. 205, 207, 212, 512, 514, 526, 530, 610, 611, 625, 626-628, 638, 639, 1046, 1048-1049, 1054, 1055, 1056-1, 1077 ЦК України, суд

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 9037687 від 10.05.2025 року в розмірі 22 000 (двадцять дві тисячі) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 (сорок) коп. сплаченого судового збору і 4 000 (чотири тисячі) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Копію заочного рішення направити відповідачу протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, 34, офіс 333, м. Київ, код ЄДРПОУ 43541163.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Головуючий суддя І. М. Галіян