Рішення № 139125258, 19.08.2026, Путивльський районний суд Сумської області

Справа № 591/3369/26

Провадження № 2/584/673/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

19.08.2026 Путивльський районний суд Сумської області

в складі: головуючого - судді Токарєва С.М.

при секретарі Зікрати Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі ТОВ «Споживчий центр») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» звернулося до суду із вказаним позовом та свої вимоги обґрунтовує тим, що 12.06.2025 між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 12.06.2025-100000484 шляхом підписання пропозиції та заявки, на наступних умовах: сума кредиту 4000 грн.; строк, на який надається кредит 126 днів; дата повернення кредиту 15.10.2025, процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користуванню кредитом; спосіб надання кредиту - електронний переказ на реквізити, вказані позичальником у заявці на видачу кредиту; комісія - 20% від суми кредиту та дорівнює 800 грн., неустойка 40 грн. за кожен день невиконання/ неналежного виконання зобов`язання. Позивач свої зобов`язання перед відповідачем виконав шляхом надання останньому кредиту відповідно до умов укладеного кредитного договору, а відповідач у порушення своїх зобов`язань своєчасно не погасив заборгованість за кредитом та відсотками відповідно до умов договору.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх кредитних зобов`язань виникла заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 10440 грн. 00 коп., з яких: 4000 грн. основний борг, 4020 грн. 68 коп. проценти, 419 грн. 32 коп. комісія, пов`язана з наданням кредиту, 2000 грн. - неустойка, які позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь разом із судовими витратами.

Ухвалою судді від 04.06.2026 у даній справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив розгляд справи проводити за його відсутності, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач, будучи завчасно та у встановленому законом порядку повідомленою про дату, час і місце судового розгляду, в судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, заяв, клопотань, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк не подала.

За одночасного існування умов, визначених ч. 1 ст. 280 ЦПК України, судом було ухвалено проводити заочний розгляд справи.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, а тому суд вважає за можливе розглянути дану справу у відсутності сторін без фіксування судового засідання технічними засобами.

Суд, дослідивши наявні у справі матеріали та оцінивши докази в їх сукупності, дійшов наступного висновку.

12.06.2025 між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 укладено електронний кредитний договір № 12.06.2025-100000484, шляхом підписання пропозиції та заявки. Вказаним договором передбачені такі умови (а.с. 15 -21):

п. 1. дата надання/видачі кредиту 12.06.2025;

п. 2. сума кредиту 4000 грн.;

п. 3. строк, на який надається кредит 126 днів з дати його надання;

п. 4. дата повернення (виплати) кредиту 15.10.2025;

п. 6. процентна ставка 1% за один день користування кредитом;

п. 7. комісія 20% від суми кредиту та дорівнює 800 грн.;

п. 15. неустойка 40 грн. за кожен день невиконання/ неналежного виконання зобов`язання.

У розділі «Відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт)» вказаної заявки зазначено реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для перерахування йому коштів за договорами: 5168-74хх-хххх-9556.

Пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), заявка кредитного договору, відповідь позичальника про прийняття пропозиції, інформаційне повідомлення позичальника підписані електронним підписом відповідача шляхом використання одноразового ідентифікатора.

Відповідно до листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 19.03.2026 № 1-1903, 12.06.2025 було перераховано кошти у сумі 4000 грн. на платіжну картку 5168*56 за договором кредиту № 12.06.2025-100000484 (а.с. 12 звор. бік).

Відповідно до довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 12.06.2025-100000484 заборгованість ОСОБА_1 складає 10440,00 грн., з яких: 4000 грн. основного боргу, 4020,68 грн. проценти (нараховані за період з 12.06.2025 по 15.10.2025), 419 грн. 32 коп., комісія пов`язана з наданням кредиту, 2000 грн. неустойка (а.с. 13).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Згідно з ч.13 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із ст. 64 ЦПК України.

Згідно з ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності суд приходить до висновку, що спірний договір укладений у спосіб, визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо його укладення.

Із наданої позивачем інформації за укладеним договором вбачається, що з 12.06.2025 відповідач користується кредитними коштами, прострочила виконання зобов`язання на погашення заборгованості та на момент подачі позову до суду має заборгованість за кредитним договором.

Судом встановлено, що відповідачем порушено умови укладеного кредитного договору щодо погашення кредиту та процентів за його користування відповідно до умов кредиту, оскільки кредит ним не повернуто, проценти не сплачені.

Суд погоджується з розрахунком позивача щодо заборгованості за кредитом (тіло кредиту), процентами за користування кредитом, а тому вважає позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Проте, згідно з п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі №183/7850/22.

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, без урахування суми штрафу (неустойки, пені), яка за законом підлягає списанню кредитодавцем.

Таким чином, вимога про стягнення неустойки у розмірі 2000 грн 00 коп задоволенню не підлягає (10440 грн. 00 коп. 2000 грн. 00 коп. = 8440 грн. 00 коп.).

Крім того, відповідно до умов договору № 12.06.2025-100000484 за надання кредиту встановлено комісію у розмірі 20 % від суми наданого кредиту, що становить 800 грн. 00 коп., при цьому з розрахунку заборгованості за вказаним договором вбачається, що позивачем було нараховано комісію за оформлення кредиту у розмірі 419 грн. 32 коп., тобто відповідно до погоджених сторонами умов договору.

Так, відповідно до п. 4 ч. 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі Правила про споживчий кредит).

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Аналіз змісту положень кредитного договору свідчить, що в ньому не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредитів, що надаються позичальнику та за які встановлена комісія у визначених у цих пунктах розмірах. Позивачем не надано доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що положення кредитного договору щодо сплати позичальником комісії за надання кредиту є нікчемними відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Указаний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 09.10.2024 у справі № 582/202/22.

Також суд зауважує, що положення договору про надання, управління та обслуговування споживчого кредиту, які передбачають здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України «Про захист прав споживачів», є нікчемними. Надання кредиту є по суті основним обов`язком кредитодавця за умовами укладеного із споживачем договором, а не послугою, виконання якого не може здійснюватися за окрему плату.

Згідно з ч.ч. 1, 5 ст. 216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Оскільки положення кредитного договору, якими встановлені умови про сплату позичальником комісії за надання, управління та обслуговування кредиту є нікчемними (в частині встановленої комісії), суд на підставі ч. 5 ст. 216 ЦК України вважає за потрібне застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину. Зокрема, сума заборгованості підлягає зменшенню на 419 грн. 32 коп..(суми нарахованої комісії за надання кредиту).

За таких обставин заборгованість за кредитним договором № 12.06.2025-100000484 від 12.06.2025 становить 8020 грн. 68 коп., з яких: 4000 грн. заборгованість за основною сумою боргу (тілом кредиту), 4020 грн. 68 коп. заборгованість за процентами

У зв`язку із частковим задоволенням позову, відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 2045 грн. 43 коп. витрат по сплаті судового збору при подачі позову, пропорційно розміру задоволених вимог (8020 грн. 68 коп. х 2662 грн. 40 коп./10440 грн. 00 коп.= 2045 грн. 43 коп.).

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 263, 264, 265, 274, 279, 280-282 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», (м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А, код ЄДРПОУ 37356833) заборгованість за кредитним договором № 12.06.2025-100000484 від 12.06.2025 у розмірі 8020 (вісім тисяч двадцять) гривень 68 коп. та судовий збір у розмірі 2045 грн. 43 коп. (дві тисячі сорок п`ять гривень сорок три копійки).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто Путивльським районним судом Сумської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі невручення заочного рішення суду у день його проголошення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд шляхом подачі відповідної заяви протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М.Токарєв