Рішення № 139124982, 20.08.2026, Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 944/3296/26

Провадження №2-а/944/103/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.08.2026 рокум.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Кондратьєвої Н.А.

з участю секретаря судових засідань Шандрук А.М.

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Яворові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області, Департаменту патрульної поліції про оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення

в с т а н о в и в:

Стислий виклад позиції позивача та відповідача

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції у Львівській області, в якому просить постанову серії ЕНА №7263135 від 26.05.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення стягнення у розмірі 510 грн визнати протиправною та скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що постановою серії ЕНА №7263135 від 26.05.2026 року інспектором УПП у Львівській області його притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено стягнення за ч. 2 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. З вказаною постановою не згідний та вважає її такою, що винесена з грубим порушенням процесуальних норм чинного адміністративного законодавства та матеріальних норм з огляду на наступне. 21.05.2026 року він рухався на автомобілі марки «Subaru Solterra» RR1313 по автодорозі Львів-Краківець в напрямку м.Яворів. За межею перехрестя дороги М-10 з напрямку до населеного пункту Черчик він був зупинений працівниками патрульної поліції. Причиною зупинки йому було оголошено порушення ПДР в частині проїзду дорожнього знаку 3.41 ПДР без зупинки, хоча такий факт не мав місця, на перехресті він зупинився. Окрім цього рухався по ділянці дороги, що має дві смуги руху в одному напрямку. Знак 3.41 розміщений на правому узбіччі дороги без належного дублювання відповідно до норм ПДР та державних стандартів України. Однак інспектор заявив, що на його автомобілі не горіло ближнє світло фар під час руху згідно вимог п. 9.8 ПДР. Оскільки події відбувались за яскравого сонячного освітлення, вважає, що інспектор просто не помітив ледівських денних ходових вогнів на його автомобілі, які встановлені виробником та вмикаються автоматично. Доказів протилежного інспектором надано не було та незважаючи на відсутність доказів працівники поліції розпочали процедуру розгляду справи із оголошення прав особи, що притягується до адміністративної відповідальності, зокрема користуватись правовою допомогою. Оскільки забезпечити присутність захисника на місці не видалось можливим та з його проханням процес розгляду справи перенесли на 26.05.2026 року. У зв`язку із віддаленістю до УПП у Львівській області та службовою зайнятістю, зважаючи на його відсутність 26.05.2026 року було винесено оскаржувану постанову. Зазначає, що водії не можуть бути піддані відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП за не ввімкнення за межами населеного пункту денних ходових вогнів або ближнього світла фар, оскільки їх дії підпадають під ознаки іншого адміністративного правопорушення та тягнуть за собою попередження.

07.07.2026 року представник відповідача Департаменту патрульної поліції через систему «Електронний суд» скерував відзив на позовну заяву. В обґрунтування відзиву зазначає, що з аналізу позовної заяви, вбачається, що єдиний мотив на який посилається позивач, щодо незаконності постанови, так це те, що позивач не погоджується із статтею КУпАП застосованою працівником поліції до позивача. П. 9.8 ПДР України, передбачено, що на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу ближнє світло фар. Таким чином, ближнє світло фар виступає у викладі законодавця заміною денних ходових вогнів в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу. Ближнє світло фар, тоді, коли воно використовується на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами, є за своєю суттю зовнішнім освітлювальним приладом. Ближнє світло фар також відноситься до зовнішніх освітлювальних приладів. Тому, ближнє світло фар є зовнішнім освітлювальним приладом та у разі його не ввімкнення відповідно до вимог ПДР України настає відповідальність за ч.2 ст. 122 КУпАП. При цьому, слід розрізняти порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами (п.п.19.1-19.9 ПДР) та порушення правил користування попереджувальними сигналами (п.п.9.1-9.12) при початку руху чи зміні його напрямку. Попереджувальні сигнали застосовуються для своєчасного інформування учасників дорожнього руху про намір виконати маневр (а), привертання уваги до транспортного засобу (б, в, г, ґ, д), виділення транспортного засобу в потоці (г, д) і попередження в небезпечних ситуаціях (б, в, г, ґ). Таким чином, увімкнення ближнього світла фар у світлу пору доби поза межами населених пунктів відноситься до попереджувальних сигналів, метою якого є привертання уваги до транспортного засобу, виділення транспортного засобу в потоці і попередження в небезпечних ситуаціях. Отже, на виконання цих вимог водій може розпочати рух автомобіля лише за наявності увімкненого ближнього світла фар у світлу пору доби, а тому порушення вимог п.9.8 ПДР, яке виявлено поза межами населеного пункту під час руху автомобіля підпадають під кваліфікацію за ч.2 ст.122 КУпАП. Зазначаємо, що ДСТУ 4100:2021 встановлює стандарти для дорожніх знаків, однак, навіть якщо знак не відповідає ДСТУ, але при цьому є видимим, то сама лише його невідповідність стандартам не виключає обов`язку дотримання вимог дорожнього знаку. Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вказівка на заборону проїзду без зупинки перед контрольними пунктами чітко свідчить, що в`їжджати на контрольний пункт без зупинки заборонено, що спрямовано на забезпечення належної організації здійснення заходів на контрольному пункті для виконання завдань і мети установлення контрольного пункту, залежно від виду контрольного пункту. Водій при наближенні до дорожнього знаку 3.41 "Контроль" повинен знизити швидкість і повністю зупинитися і не в`їзджати на контрольний пункт, тим самим не заважати здійсненню заходів контролю на ньому уповноваженим особам щодо інших водіїв. Після отримання дозвільного сигналу або вказівки співробітника на пункті контролю продовжити рух на пункт контролю для здійснення заходів контролю і продовжити рух тільки після отримання дозволу. Вважає за необхідне наголосити, що на території України введено воєнний стан, а перевірка документів для встановлення осіб, які здійснюють рух автомобілем здійснюється через стаціонарні блокпости, що і обумовлено необхідністю встановлення знаку 3.41 «Стоп-контроль». Отже, наближаючись до такого дорожнього знаку та стаціонарного блок-посту, позивач мав виконати вимоги ПДР та здійснити зупинку свого транспортного засобу. Водночас дорожній знак 3.41 є повністю видимий, а тому позивач мав реальну можливість побачити цей знак і зобов`язаний був виконати вимогу цього дорожнього знаку, здійснивши зупинку транспортного засобу. Між тим, установлена кількість знаків надає можливість водієві поступово знизити швидкість до зупинки. Із доданого відеозапису прослуховується наступне пояснення позивача на місці події Clip-0 (час 06 хв. 38 с.) позивач: «…продублюєте в лівій полосі я буду зупинятися…я вас бачив…я не зупинився свідомо тому що не було знака стоп в лівій полосі…ніякого посвідчення я не даю…». Таким чином, дорожня наочність та ступеневе обмеження швидкості забезпечили водієві повну видимість дорожньої обстановки, а його власні висловлювання «я вас бачив… я не зупинився свідомо» беззаперечно доводять факт умисного порушення ПДР в умовах воєнного стану, що виключає підстави для скасування постанови про адміністративне правопорушення. Виходячи з того, що позивач притягався до адміністративної відповідальності за скоєння порушення передбаченого ч. 2 ст.122 КУпАП, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський мав право винести постанову без складання відповідного протоколу, оскільки відповідач є уповноваженим працівником підрозділу Національної поліції, який має право розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення від імені органів Національної поліції. Тому, з огляду на те, що вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 КУпАП, дії поліцейського щодо винесення виключно постанови про притягнення до адміністративної відповідальності без складення відповідного протоколу є правомірними та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства. Враховуючи наведене, поліцейський не порушив процедуру щодо винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення, діяв в межах наданих йому законом повноважень та мав право винести постанову серії ЕНА № 7263135 від 26.05.2026 року. Також зазначає, із доданого до відзиву відеозапису із портативного відеореєстратора вбачається факт роз`яснення позивачу прав передбачених ст. 268 КУпАП та 63 Конституції України. Дії поліцейського, який задовольнив клопотання позивача про відкладення розгляду справи для забезпечення участі захисника та призначив новий розгляд у приміщенні підрозділу управління, повністю відповідають вимогам закону та жодним чином не порушують територіальний принцип розгляду справи. Поліцейський чітко спостерігав факт допущення позивачем порушення вимог ПДР, а тому, як посадова особа єдиного контролюючого органу у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зобов`язаний був відреагувати на факт вчинення правопорушення, що і було зроблено шляхом зупинення транспортного засобу під керуванням позивача. Враховуючи наведене просить відмовити повністю у задоволенні позовної заяви у зв`язку з безпідставністю такої та розглянути справу без участі сторони відповідача.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив такі задовольнити.

Заяви, клопотання учасників справи

19.06.2026 року представник ДПП через систему «Електронний суд» подав заяву про ознайомлення з матеріалами справи та залучення в якості співвідповідача.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 11.06.2026 року, поновлено пропущений строк на звернення до суду та відкрито спрощене позовне провадження у справі, призначено судове засідання на 22.06.2026 року.

Ухвалою суду від 22.06.2026 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача Департамент патрульної поліції, виключено з числа відповідачів інспектора поліції Горгута П.В. та продовжено процесуальний строк розгляду справи, відкладено судове засідання до 17.08.2026 року.

Відповідно до ч.1 ст. 227 КАС України після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.

Датою ухвалення та проголошення судом судового рішення в даній справі визначено 20.08.2026 року.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7263135 від 26.05.2026 року, ОСОБА_1 було визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.

Згідно із вказаною постановою ОСОБА_1 21.05.2026 року о 13 год 30 хв в с.Черчик, на автодорозі М-10, 48 км, керуючи транспортним засобом марки «Subaru Solterra» н.з. НОМЕР_1 , не виконав вимогу дорожнього знаку 3.41 «Контроль» та керував автомобілем без ввімкнених денних ходових вогнів та фар ближнього світла поза населеним пунктом, чим порушив п.9.8 ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Позивач ОСОБА_1 оспорює постанову в справі про адміністративне правопорушення, оскільки п.9.8 ПДР України не порушував, події відбувались за яскравого сонячного освітлення, вважає, що інспектор просто не помітив ледівських денних ходових вогнів на його автомобілі, які встановлені виробником та вмикаються автоматично.

Клопотанням від 21.05.2026 року ОСОБА_1 просить відкласти розгляду справи для залучення захисника.

Відповідно до повідомлення про запрошення до підрозділу поліції №41/12/-20 від 21.05.2026 року, ОСОБА_1 повідомлено про розгляд справи 26.05.2026 року о 17.45 год в приміщенні УПП у Львівській області.

Відповідно до рапорту інспектора УПП у Львівській області Горгута П. від 27.05.2026 року, внесено зміни до постанови щодо місця проживання особи, що притягується до адміністративної відповідальності.

Фотокартками підтверджується розміщення дорожніх знаків на ділянці автодороги М-10 Львів-Кравець, 48 км.

Згідно із долученого стороною відповідача відеозапису clip-0.mp4 вбачається проїзд автомобіля марки «Subaru Solterra». Позивач був зупинений інспектором, оскільки не виконав дорожнього знаку 3.41 та не зупинився на знак «Контроль», який вимагає повну зупинки транспортного засобу. На що останній повідомив, що зупинка транспортного засобу незаконна.

Мотиви та оцінка суду

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до ст.7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно ч.1 ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, поясненнями свідків.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Згідно із ч.2 ст.122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Пунктом 9.8 ПДР України, передбачено, що на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу ближнє світло фар.

Таким чином, ближнє світло фар виступає у викладі законодавця заміною денних ходових вогнів в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу. Ближнє світло фар, тоді, коли воно використовується на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами, є за своєю суттю зовнішнім освітлювальним приладом. Ближнє світло фар також відноситься до зовнішніх освітлювальних приладів.

При цьому, слід розрізняти порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами (п.п. 19.1-19.9 ПДР) та порушення правил користування попереджувальними сигналами (п.п. 9.1-9.12) при початку руху чи зміні його напрямку.

Попереджувальні сигнали застосовуються для своєчасного інформування учасників дорожнього руху про намір виконати маневр (а), привертання уваги до транспортного засобу (б, в, г, ґ, д), виділення транспортного засобу в потоці (г, д) і попередження в небезпечних ситуаціях (б, в, г, ґ).

Таким чином, увімкнення ближнього світла фар у світлу пору доби поза межами населених пунктів відноситься до попереджувальних сигналів, метою якого є привертання уваги до транспортного засобу, виділення транспортного засобу в потоці і попередження в небезпечних ситуаціях.

Отже, на виконання цих вимог водій може розпочати рух автомобіля лише за наявності увімкненого ближнього світла фар у світлу пору доби, а тому порушення вимог п.9.8 ПДР, яке виявлено поза межами населеного пункту під час руху автомобіля підпадають під кваліфікацію за ч.2 ст.122 КУпАП.

Так, на спростування доводів позивача стороною відповідача надано суду матеріали відеозаписів із нагрудної камери поліцейського.

Проте, дослідивши відеозапис із нагрудної камери поліцейського, судом, поза розумним сумнівом, не встановлено порушення позивачем п.9.8 ПДР України. Відеозапис фіксує проїзд автомобіля, проте встановити чи вимкнені денні ходові вогні або ближнє світло фар з відео неможливо, враховуючи якість та ракурс відеозапису.

Саме по собі припущення поліцейського про неввімкнення позивачем денних ходових вогнів або ближнього світла фар не може замінювати доказування об`єктивної сторони адміністративного правопорушення. Досліджений судом відеозапис не дає можливості достовірно встановити стан зовнішніх світлових приладів транспортного засобу в момент його руху, а інших належних та допустимих доказів на підтвердження цієї обставини матеріали справи не містять, а відповідачем не надано.

Також суд зазначає, що порушення вимоги дорожнього знака 3.41 «Контроль» не є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, диспозиція ч. 2 ст. 122 КУпАП не охоплює загальне порушення вимог дорожніх знаків. Таке порушення законодавцем віднесено до ч. 1 ст. 122 КУпАП, про що зазначено самим відповідачем у відзиві на позовну заяву, а відтак не може бути самостійною підставою кваліфікації за ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Стаття 62 Конституції України встановлює, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.07.2020 у справі №463/1352/16-а).

З огляду на зазначене, вина позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, не доведена та не підтверджується належними доказами, що виключає притягнення його до адміністративної відповідальності.

Відповідно п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право зокрема: скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які об`єктивні і беззаперечні докази порушення позивачем п.9.8 ПДР України, то факт вчинення ним передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП адміністративного правопорушення є недоведеним, що в силу принципу презумпції невинуватості трактується на користь позивача.

На підставі вищевикладеного, прийнята інспектором УПП у Львівській області Горгутом П.В. постанова серії ЕНА № 7263135 від 26.05.2026 року про притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 510 грн підлягає скасуванню.

З метою захисту прав та інтересів позивача суд вважає за необхідне провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.122 КУпАП відносно позивача закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупність, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Судові витрати

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу,стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У постанові від 18.03.2020 року у справі №543/775/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. Розмір судового збору за подання позовної заяви у справах щодо накладення адміністративного стягнення складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З огляду на висновки Великої Палати Верховного Суду розмір судового збору за подання позовної заяви у справах щодо накладення адміністративного стягнення теж складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу станом на 01.01.2026 року становить 3328 грн.

Із урахуванням наведеного ставка, що підлягала до сплати при поданні позовної заяви становить 665,60 грн.

Згідно із квитанцією від 08.06.2026 року, ОСОБА_1 сплатив судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1331.20 грн.

Отже, зважаючи, що суд ухвалив рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , за рахунок бюджетних асигнувань на його користь слід стягнути судовий збір в розмірі 665 гривень 60 копійок, а надмірно сплачений судовий збір в сумі 665 гривень 60 копійок повернути позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2, 6, 9, 73 - 77, 242-246, 286, 293, 295 КАС України

у х в а л и в :

Позов задовольнити.

Скасувати постанову поліцейського 1 взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Львівській області старшого лейтенанта поліції Горгута Петра Васильовича серії ЕНА №7263135 від 26.05.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн, а провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 122 КУпАП - закрити.

Стягнути солідарно за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у Львівській області та Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок судового збору.

Повернути ОСОБА_1 надмірно сплачений судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 665,60 гривень, відповідно до квитанції №QD7F-86QD-88TE від 08.06.2026 року (платник ОСОБА_1 , отримувач ГУК Львів/Яворівська тг/22030101, код отримувача 38008294).

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на подання апеляційної скарги з клопотанням про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 20.08.2026 року.

Повне найменування сторін та інших учасників справи.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач - Управління патрульної поліції у Львівській області, код ЄДРПОУ 39962825, юридична адреса: м.Львів, вул. Перфецького, 19.

Відповідач - Департамент патрульної поліції, код ЄДРПОУ 40108646, юридична адреса: м.Київ, вул. Федора Ернста, 3.

Суддя Кондратьєва Н.А.