Рішення № 139124105, 19.08.2026, Старосамбірський районний суд Львівської області

Справа № 455/1005/26

Провадження № 2/455/726/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

19 серпня 2026 року м. Старий Самбір

СТАРОСАМБІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

у складі судді Титова А.О.,

за участю секретаря судового засідання Гавриляк О.Б.,

за участю:

представника відповідача адвоката Ткачука В.П.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу

за позовом ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»»

до відповідача ОСОБА_1 ,

про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 28542,00 грн, -

ВСТАНОВИВ:

ВИКОРИСТАНІ У РІШЕННІ УМОВНІ СКОРОЧЕННЯ

Позивач - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»»,

Відповідач - ОСОБА_1 ,

Кредитодавець - ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП»,

Кредитний договір - Договір про надання фінансового кредиту 10041-12/2024 від 05.12.2024,

ЦК України - Цивільний кодекс України,

ЦПК України - Цивільний процесуальний кодекс України.

ПРАВОВІ ПОЗИЦІЇ СТОРІН

Стислий зміст позовних вимог, правова позиція позивача

05.12.2024 між Кредитодавцем та Відповідачем укладено Кредитний договір, відповідно до умов якого, Кредитодавець зобов`язався надати Відповідачу в кредит грошові кошти в сумі 20000,00 грн на строк 120 днів, а Відповідач зобов`язався повернути кредит у визначений договором строк та сплатити відсотки за користування кредитом.

Кредитодавець свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши Відповідачу кредит у встановленому Кредитним договором порядку та розмірі, Відповідач, в свою чергу, взяті на себе зобов`язання не виконав, у зв`язку з чим, у Відповідача утворилась заборгованість за Кредитним договором у розмірі 28542,00 грн, про стягнення якої з Відповідача на свою користь Позивач звернувся до суду із позовом у поточній справі як новий кредитор, що набув права вимоги до Відповідача в порядку факторингу.

Позивач належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, своїм правом на участь в судовому засіданні не скористався, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Правова позиція відповідача

Представник Відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

ЗАКОНОДАВСТВО ТА СУДОВА ПРАКТИКА

Цивільні права і обов`язки, договір

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договір. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 2 статті 11, частина 1 статті 626, частина 1 статті 628 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (частина 1 статті 629 ЦК України).

Електронний договір

Електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства (пункт 5 частини 1 статті 3, частина 7 статті 11 Закону «Про електронну комерцію»).

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України).

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону «Про електронну комерцію»).

Кредитний договір, повернення кредиту, відсотки

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1054 ЦК України).

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 «Позика» глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 «Кредит» глави 71 ЦК України і не випливає із суті кредитного договору (частина 2 статті 1054 ЦК України).

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві грошові кошти у такій самій сумі у строк та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 1049 ЦК України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (частина 2 статті 1056-1 ЦК України).

Неустойка за порушення боржником зобов`язання

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 1-3 статті 549 ЦК України).

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення (пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України).

Принципи цивільного судочинства, тягар доказування

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, серед іншого, змагальність сторін та диспозитивність (пункти 4 та 5 частини 3 статті 2 ЦПК України).

Змагальність сторін полягає, зокрема, в тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, при цьому, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини 3 та 4 статті 12 ЦПК України, частина 1 статті 81 ЦПК України).

Принцип змагальності передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності втрачає сенс (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №916/3027/21).

Належність та достовірність доказів

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (частина 1 статті 77 та частина 1 статті 79 ЦПК України).

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором (постанови Верховного Суду від 30.11.2022 у справі №334/3056/15, від 14.11.2025 у справі №754/7038/23 та інші).

Банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором (постанова Верховного Суду від 12.12.2024 у справі № 298/825/15-ц).

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Кредитний договір у поточній справі укладений 05.12.2024 в електронній формі між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» як кредитодавцем та Відповідачем як позичальником за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, підписаний Відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, та, відповідно до положень абзацу 2 частини 2 статті 639 ЦК України, вважається таким, що за правовими наслідками його укладення - прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, а отже є обов`язковим для виконання сторонами з огляду на вимоги частини 1 статті 629 ЦК України.

За умовами Кредитного договору, Кредитодавець надає, а Відповідач отримує та зобов`язується повернути кредит на наступних умовах: (-) розмір кредиту - 20000,00 грн; (-) строк кредитування - 120 днів; (-) процентна ставка - 1% на залишок заборгованості за день користування кредитом.

Кредитодавець свої зобов`язання за Кредитним договором виконав у повному обсязі, здійснивши 05.12.2024 безготівкове перерахування грошових коштів у розмірі 20000,00 грн на реквізити електронного платіжного засобу Відповідача, що підтверджується листом ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» №3426_260217120808 від 17.02.2026 та банківською випискою з рахунку, до якого прив`язана банківська карта Відповідача № НОМЕР_1 в АТ «Ідея Банк».

19.06.2025 між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»» укладено договір № 19062025, відповідно до умов якого, ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» відступило, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»» набуло права вимоги до Відповідача за Кредитним договором.

Відповідачем була здійснена часткова оплата за Кредитним договором: (1) 03.01.2025 року у розмірі - 6000,00 грн; (2) 02.02.2025 року у розмірі - 6000,00 грн; (3) 02.03.2025 року у розмірі - 6000,00 грн; (4) 07.03.2025 року у розмірі - 396,00 грн; (5) 22.04.2025 року у розмірі - 7000,00 грн.

В той же час, доказів належного виконання Відповідачем взятих на себе зобов`язань за Кредитним договором матеріали справи не містять.

МОТИВИ СУДУ ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Згідно розрахунку позовних вимог, загальна заборгованість Відповідача за Кредитним договором становить 28542,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 12800,00 грн, заборгованість за відсотками за користування кредитом - 5940,00 грн, неустойка - 9802,00 грн.

З представлених суду доказів вбачається, що Позивач свої зобов`язання за Кредитним договором виконав належним чином та в порядку, визначеному умовами такого договору, надавши у розпорядження Відповідача кредитні кошти.

В свою чергу Відповідачем не представлено суду доказів, які б підтверджували належне виконання зобов`язань за Кредитним договором, зокрема, щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами, як того вимагають умови Кредитного договору та положення частина 1 статті 1054 ЦК України.

На підтвердження розміру заявленої до стягнення заборгованості Позивачем представлено розрахунок заборгованості, в якому вказуються відомості про дату надання кредиту, дати та розміру нарахування процентів, дати здійснення виплат Відповідачем.

З представленого розрахунку вбачається, що нарахування відсотків за користування кредитом здійснено Кредитодавцем в межах строку кредитування у 120 днів - з 05.12.2024 по 03.04.2025 та відповідно до умов Кредитного договору щодо розміру відсотків - 1% від суми залишку тіла кредиту.

За викладеного, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 12800,00 грн та часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі 5742,00 грн, з урахуванням наступних мотивів.

Так, з представленого Позивачем розрахунку заборгованості також вбачається, що Відповідачем було сплачено Кредитодавцю:

1) 03.01.2025 у розмірі - 6000,00 грн;

2) 02.02.2025 у розмірі - 6000,00 грн;

3) 03.03.2025 у розмірі - 6000,00 грн;

4) 07.03.2025 у розмірі - 396,00 грн;

5) 22.04.2025 у розмірі - 7000,00 грн,

Вищезазначені, сплачені Відповідачем кошти, були зараховані Кредитодавцем:

1) 03.01.2025 - 6000,00 грн як сплата відсотків;

2) 02.02.2025 - 6000,00 грн як сплата відсотків;

3) 03.03.2025 - 5800,00 грн як сплата відсотків; 200,00 грн як сплата тіла кредиту;

4) 07.03.2025 - 198,00 грн, як сплата відсотків; 198,00 грн як сплата штрафу;

6) 22.04.2025 - 7000,00 грн, як сплата тіла кредиту.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з Відповідача неустойки за неналежне виконання зобов`язань за Кредитним договором, а також врахування частини сплачених Відповідачем 07.03.2026 грошових коштів у розмірі 198,00 грн як сплату неустойки (штрафу) суд звертає увагу на наступне.

Воєнний стан в Україні введено 24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» від 24 лютого 2022 року.

Оскільки під час дії воєнного стану на території України позичальник - тобто Відповідач, відповідно до положень пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені), то правові підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача неустойки - відсутні.

Таким чином, у Кредитодавця були відсутні підстави для нарахування Відповідачу штрафу за порушення зобов`язання.

За викладеного, позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості за неустойкою (штрафом) у розмірі 9802,00 задоволенню не підлягають.

Крім того, сплачені Відповідачем грошові кошти у розмірі 198,00 грн (які були враховані Позивачем як сплата штрафу за порушення зобов`язання) - враховуються судом як часткова сплата заборгованості за відсотками за користування кредитом, а тому - позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача заборгованості за відсотками підлягають задоволенню частково у розмірі 5742,00 грн (5940,00 - 198,00 = 5742,00).

ОЦІНКА СУДОМ ДОВОДІВ ВІДПОВІДАЧА

Представник в судовому засіданні підтримав викладені у відзиві на позовну заяву доводи щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог, та вказував, що: (1) позовна заява підписано особою, яка не підтвердила свій статут представника Позивача; (2) Кредитодавець та Відповідач сторони не досягли згоди щодо всіх істотних умов Кредитного договору; (3) розмір нарахованих Відповідачу відсотків суперечить вимогам статті 6 ЦК України щодо справедливості, добросовісності та розумності; (4) в матеріалах справи відсутні належні докази виконання Кредитодавцем його зобов`язань за Кредитним договором щодо перерахування кредиту; (5) Відповідача не було повідомлено про факт укладення договору факторингу між Кредитодавцем та Позивачем; (6) а також вказував на наявність підстав для вилучення вилучити з числа доказів примірників всіх документів, які викликають обґрунтований сумнів щодо їх достовірності.

Однак суд не може погодитись із вищенаведеними доводами представника Відповідача з огляду на наступне.

(1) Щодо доводів про те, що позовна заява підписано особою, яка не підтвердила свій статут представника Позивача - ТОВ ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ".

Позовна заява у поточній справі підписана адвокатом Усенком Михайлом Ігоровичем як представником Позивача - ТОВ ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ".

За змістом пункту 2 частини 4 статті 62 ЦПК України, повноваження адвоката як представника підтверджуються, зокрема, ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність.

На підтвердження своїх повноваження за звернення до суду в інтересах Позивача - адвокатом Усенком Михайлом Ігоровичем долучено до позовної заяви відповідний ордер від 02.07.2025 (а.с. 34).

За таких обставин - доводи представника Відповідача в цій частині не знайшли свого підтвердження.

(2) Щодо доводів про те, що підтвердженням досягнення між Кредитодавцем та Відповідачем досягнення згоди щодо всіх істотних умов Кредитного договору лише у разі використання сторонами договору однакового електронного підпису з однаковим одноразовим ідентифікатором.

Визначення поняття електронного підпису одноразовим ідентифікатором наведено у пункті 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію».

Так, відповідно до вказаної норми - електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Тобто електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані, які надсилає особа, яка прийняла пропозицію, а не особа, яка таку пропозицію здійснила. У даному випадку саме Відповідач надсилав Кредитодавцю є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності Y119 для підтвердження підписання Кредитного договору.

З огляду на визначення поняття електронного підпису одноразовим ідентифікатором - такий ідентифікатор надсилається лише особою, яка прийняла пропозицію договору, а не особою, яка таку пропозицію зробила.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором є унікальним у межах укладення конкретного договору, оскільки генерується окремо для підтвердження підписання такого договору, а тому твердження представника Відповідача про необхідність підписання договору в електронній формі однакового електронного підпису з однаковим одноразовим ідентифікатором суперечить визначенню такого електронного підпису.

Крім того, відповідно до положень статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: (-) електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; (-) електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; (-) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» не містить вимог про використання обома сторонами правочину однакового електронного підпису з однаковим одноразовим ідентифікатором.

За таких обставин - доводи представника Відповідача в цій частині не знайшли свого підтвердження.

(3) Щодо доводів про те, що розмір нарахованих Відповідачу відсотків суперечить вимогам статті 6 ЦК України щодо справедливості, добросовісності та розумності.

У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (частина 2 статті 627 ЦК України).

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача (частини 1 та 2 Закону України "Про захист прав споживачів", далі за текстом - Закон).

Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором (пункт 5 частини 3 статті 18 Закону).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1054 ЦК України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України. Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №910/4518/16).

З правового аналізу вищевикладених положень частини 1 статті 1048 ЦК України з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 вбачається, що проценти за договором кредиту - є платою кредитодавцю за користування кредитом позичальником, однак не компенсацією кредитодавцю за невиконання зобов`язань за кредитним договором.

Крім того, загальний розмір процентів за користування кредитом залежить від суми кредиту та строку користування позичальником кредитними коштами (які узгоджуються сторонами кредитного договору при його укладенні), а не від факту виконання або невиконання ним умов договору.

Тому, у даному випадку відсутні підстави вважати умови Кредитного договору несправедливими в аспекті, зокрема, положень пункту 5 частини 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки відсотки за користування кредитом - не є компенсацією за невиконання умов договору.

Крім того, відповідно до частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

За обставинами цієї справи, Кредитний договір укладено 05.12.2024, обумовлена у пункті 1.4.1 такого договору денна процентна ставка за користування кредитом у розмірі 1 % у повній мірі відповідає максимальному розміру денної процентної ставки, передбаченому пунктом 5 частини 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» - а тому відсутні підстави вважати умови Кредитного договору щодо розміру процентів несправедливими.

При цьому - незгода позичальника з умовою договору за відсутності зауважень щодо змісту та умов договору під час його укладення та підписання, не є підставою для визнання умов договору такими, що не підлягають виконанню під час вирішення спору про стягнення заборгованості за цим договором, оскільки суперечать принципам цивільного законодавства, подібний висновок знаходить своє відображення у Постанові Верховного Суду від 12.04.2022 у справі №756/6038/20.

Підписанням Кредитного договору Відповідач підтвердила свою волю, спрямовану на набуття цивільних прав та обов`язків та погодилась з умовами Кредитного договору, в тому числі з умовами щодо денної процентної ставки та відсотками за користування кредитом на рівні 1% від залишку заборгованості за тілом кредиту за 1 день користування кредитом.

За наведених обставин, суд не погоджується із правовою позицією Відповідача про те, що умови Кредитного договору є несправедливими.

(4) Щодо доводів про те, що в матеріалах справи відсутні належні докази виконання Кредитодавцем його зобов`язань за Кредитним договором щодо перерахування кредиту у розмірі 20000,00 грн.

Банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором (постанова Верховного Суду від 12.12.2024 у справі № 298/825/15-ц).

Матеріалами справи підтверджується факт того, що Кредитодавець свої зобов`язання за Кредитним договором виконав у повному обсязі, здійснивши 05.12.2024 безготівкове перерахування грошових коштів у розмірі 20000,00 грн на вказані у пункті 1.6. Кредитного договору реквізити електронного платіжного засобу Відповідача - банківську картку № НОМЕР_1 , що підтверджується, зокрема, банківською випискою з рахунку, до якого прив`язана банківська карта Відповідача № НОМЕР_1 в АТ «Ідея Банк», яка у даному випадку є належним та допустимим доказом у справі.

Доводи представника Відповідача про те, що 05.12.2024 на банківську карту Відповідача надійшло лише 19900,50 грн, а не 20000,00 грн ґрунтуються не неуважному дослідженні ним такої банківської виписки.

(5) Щодо доводів про те, що оскільки Відповідача не було повідомлено про факт укладення договору факторингу між Кредитодавцем та Позивачем, то Відповідач має право не сплачувати заборгованість за договором новому кредитору - тобто Позивачу.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 статті 516 ЦК України).

У разі неотримання боржником повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, позичальник не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредиторові і таке виконання є належним.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15.

У даному випадку Відповідачем не представлено доказів належного на повного виконання взятих на себе за умовами Кредитного договору ані перед первісним кредитором - Кредитодавцем - ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП», ані перед новим кредитором - Позивачем - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»».

За наведених обставин, доводи представника в цій частині не вказують на наявність правових підстав для відмови у позові.

(6) Щодо викладеного у мотивувальній частині відзиву клопотання представника Відповідача про вилучення з числа доказів примірників всіх документів, які викликають обґрунтований сумнів щодо їх достовірності, належності та відповідності оригіналу з посиланням на ч. 4 п. 1.2. п.1 р.1 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5.

Судом в ході підготовки до розгляду справи було здійснено вивчення вищевказаних науково-методичних рекомендації та встановлено, що такі не містять вказаної представником Відповіача у відзиві норми - ч. 4 п. 1.2. п.1 р.1.

На запитання суду в судовому засіданні щодо таких обставин, представник Відповідача не зміг пояснити на який саме пункт методичних рекомендацій він посилався у відзиві.

Таким чином, суд позбавлений вирішити відповідне клопотання представника Відповідача, з огляду на недостатність представленої суду інформації про те, на яку саме норму методичних рекомендацій посилався представник Відповідача у відзиві.

ВИСНОВКИ СУДУ

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а з Відповідача на користь Позивача слід стягнути заборгованість за Кредитним договором у розмірі 18542,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 12800,00 грн, заборгованість за відсотками за користування кредитом - 5742,00 грн.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Склад судових витрат

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи - зокрема, витрат на професійну правничу допомогу (частина 1 та пункт 1 частини 3 статті 133 Цивільного процесуального кодексу України).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, серед іншого, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес (пункти 1 та 2 частини 3 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України).

Судовий збір

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частини 1 та 2 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України).

З урахуванням часткового задоволення позовних вимог (65%), з Відповідача на користь Позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору у розмірі 1730,56 грн.

Професійна правнича допомога, порядок розподілу витрат

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України та передбачено положеннями статті 15 ЦПК України.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України).

У розумінні умов частин 4 - 6 статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Водночас у частині 3 статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23).

Витрати Позивача на професійну правничу допомогу

З представлених суду документів вбачається, що між Позивачем та АО «Апологет» укладено Договір про надання правової допомоги № 0107 від 01.07.2025, на виконання умов якого, Позивачу надані адвокатські послуги загальною вартістю 8000,00 грн, що підтверджується, зокрема актом наданих послуг № 818 від 11.05.2026 наданих послуг до договору № 0107.

Щодо розподілу витрат на правничу допомогу представник Відповідача вказував, що акт наданих послуг №818 від 11.05.2026 з боку Позивача був підписаний ОСОБА_2 , однак відповідної довіреності від 02.07.2025 від Позивача на підтвердження повноважень Ломідзе Д.В. на підписання такого акту Позивачем не представлено.

З цього приводу суд зазначає, що дійсно в матеріалах справи відсутня довіреність від Позивача на ім`я Ломідзе Д.В. від 02.07.2025.

В матеріалах справи міститься довіреність від Позивача на ім`я Ломідзе Д.В. від 14.07.2024 зі строком дії на один рік, тобто до 14.07.2025. Такою довіреністю Позивач уповноважив Ломідзе Д.В., зокрема, на укладання та підписання від імені Позивача будь-які цивільно-правові договори, підписання рахунків, актів. На підставі цієї довіреності Ломідзе Д.В. в інтересах Позивача 01.07.2025 підписав з АО "Апологет" Договір про надання правової допомоги № 0107.

Однак станом на день підписання акту наданих послуг № 818 від 11.05.2026 до договору № 0107 - вищевказана довіреність вже втратила чинність, а у самому акті вказано, що Ломідзе Д.В. підписує вказаний акт від імені Позивача на підставі іншої довіреності від 02.07.2025 - яка в матеріалах справи відсутня.

Таким чином, акт наданих послуг № 818 від 11.05.2026 не підтверджує (без представлення довіреності на ім`я пана Ломідзе Д.В. від 02.07.2025) надання АО «Апологет» послуг з правничої допомоги Позивачу, які пов`язані з розглядом цієї справи. Інших доказів в цій частині Позивачем не представлено.

За наведених обставин, суд погоджується з доводами представника Відповідача про відсутність правових підстав для стягнення з Відповідача на користь Позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

РІШЕННЯ СУДУ

Керуючись статтями 258, 259, 264, 265, 282, 284, 288, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 (дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»» (ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, будинок №1, корпус №28) заборгованість за кредитним договором у розмірі 18542,00 грн.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Стягнути з ОСОБА_1 (дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»» (ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, будинок №1, корпус №28) судовий збір у розмірі 1730,56 грн.

Строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення - 19.08.2026.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Титов А.О.