Рішення № 139124016, 20.08.2026, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/3214/26

Провадження № 2/450/2651/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2026 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Дем`яновської Ю.Д.

розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без виклику учасників судового розгляду в приміщенні суду м. Пустомити цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на його користь заборгованості за договором кредитної лінії № 368068266 від 15.05.2024 у розмірі 17143,31 грн, а також понесені судові витрати, які включають витрати на правничу допомогу, мотивуючи позовні вимоги тим, що 15.05.2024 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 368068266 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, яким відповідачу надано кредит у розмірі 5300,00 грн на умовах, визначених договором. Вказує, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строки визначені умовами кредитного договору. У свою чергу, відповідач належним чином не виконала зобов`язань за договором, внаслідок чого утворилася заборгованість.

Зазначає, що на підставі Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 та додаткових угод в тому числі про продовження терміну дії Договору факторингу право вимоги за договором кредитної лінії № 368068266 від 15.05.2024 перейшло від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон плюс». У подальшому, на підставі договору факторингу № 28/0525-01 від 28.05.2025, право вимоги за вказаним кредитним договором перейшло від ТОВ «Таліон плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн фінанс», а на підставі договору факторингу № 16/07/25-Е від 16.07.2025 - від ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» до позивача ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС». Вказує, що заборгованість відповідача за договором кредитної лінії № 368068266 від 15.05.2024 у загальному становить 19792,96 грн, з яких: 5299,30 грн - заборгованість за тілом кредиту; 11844,01 грн - заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитом; 2649,65 грн - заборгованість за неустойкою, однак, позивач просить стягнути розмір боргу без врахування неустойки, у розмірі 17143,31 грн. Крім того, просить стягнути з відповідача понесені судові витрати зі сплати судового збору 2662,40 грн та витрат на правничу допомогу у сумі 7000,00 грн.

Ухвалою від 24.06.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач повідомлялася про судовий розгляд шляхом направлення поштової кореспонденції.

У визначений судом строк відповідач не скористався правом подачі відзиву, а тому розгляд справи проводиться на підставі наявних доказів в порядку частини 8 статті 178 та частини 5 статті 279 ЦПК України.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання (частина 13 статті 7 ЦПК України).

У відповідності до частини 2 статті 247 ЦПК України, розгляд справи здійснюється без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до вимог частини 5 статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статей 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Судом встановлено, що 15.05.2024 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем укладено договір кредитної лінії № 368068266 у формі електронного документу з використанням електронного підпису. Договір кредитної лінії № 368068266 та Паспорт споживчого кредиту підписані сторонами, а позичальником зокрема одноразовими ідентифікаторами VEWK, 8779.

Відповідно до умов договору, кредитодавець надає позичальникові кредит у розмірі 5300,00 грн, строком на 1826 днів з 15.05.2024 по 14.06.2029, дисконтний період становить 30 днів, зі сплатою 0,6% ставки за кожен день користування кредитом протягом дисконтного періоду та 1,5% ставки за кожен день користування кредитом після спливу строку дисконтного періоду.

На підтвердження укладення договору позивачем надано довідку ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі, в якій зазначено про акцепт оферти позичальником ОСОБА_1 (підписання договору одноразовими ідентифікаторами): VEWK, 8779, відправленого позичальнику 15.05.2024 о 21:25:11 год на номер мобільного телефону НОМЕР_1 .

Первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором кредитної лінії № 368068266 від 15.05.2024, що підтверджується платіжними дорученнями від 15.05.2024 та 29.05.2024, зі змісту яких вбачається, що платником ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» здійснено перекази коштів на загальну суму 5300,00 грн згідно договору № 368068266 від 15.05.2024, ОСОБА_1 , для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_2 , що належить відповідачу.

Як вбачається із розрахунків заборгованості за договором кредитної лінії № 368068266 від 15.05.2024, виписки з особового рахунку за період 16.07.2025 - 18.03.2026, станом на 18.03.2026 заборгованість становить 19792,96 грн, з яких: 5299,30 грн - заборгованість за тілом кредиту; 11844,01 грн - заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитом; 2649,65 грн - заборгованість за неустойкою, однак, позивач просить стягнути розмір боргу без врахування неустойки, у розмірі 17143,31 грн. Судом встановлено, що ТОВ «Таліон Плюс» самостійно здійснено нарахування процентів та неустойки відповідно до умов кредитного договору.

Разом із тим, судом встановлено, що 28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) укладено Договір факторингу № 28/1118-01.

Як вбачається з Реєстру прав вимоги № 298 від 20.08.2024, до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 368068266 від 15.05.2024 у сумі 13036,31 грн, що складається з: 5299,30 грн - заборгованість за тілом кредиту; 5087,36 грн - заборгованість за відсотками; 2649,65 грн - заборгованість за неустойкою.

28.05.2025 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» укладено Договір факторингу № 28/0525-01.

Як вбачається з Реєстру прав вимоги № 1 від 28.05.2025, до ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 368068266 від 15.05.2024 в сумі 19792,96 грн, з яких: 5299,30 грн - заборгованість за тілом кредиту; 11844,01 грн - заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитом; 2649,65 грн - заборгованість за неустойкою.

16.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та позивачем ТОВ «ФК «Ейс» укладено Договір факторингу № 16/07/25-Е.

Відповідно до Реєстру боржників № 1 за договором факторингу № 16/07/25-Е від 16.07.2025, позивач набув права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 368068266 від 15.05.2024 в сумі 19792,96 грн, з яких: 5299,30 грн - заборгованість за тілом кредиту; 11844,01 грн - заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитом; 2649,65 грн - заборгованість за неустойкою. Однак, позивач просить стягнути розмір боргу без врахування неустойки, у розмірі 17143,31 грн.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

В силу частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

У пункті 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовими ідентифікаторами - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовими ідентифікаторами , визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами. Договір про надання споживчого кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Саме така позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 22 січня 2020 у справі № 674/461/16-ц, від 23 березня 2020 у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 у справі № 732/670/19 , від 12 січня 2021 у справі № 524/5556/19, від 22 листопада 2021 у справі № 234/7719/20, від 17 січня 2022 у справі № 234/7723/20.

Судом встановлено, що 15.05.2024 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 368068266 у формі електронного документу, що був підписаний останнім за допомогою електронного підпису одноразовими ідентифікаторами VEWK, 8779.

Укладання договорів із використанням електронного (цифрового) підпису відповідає приписам Закону України «Про електронну комерцію» та Закону України «Про електроні документи та електронний документообіг».

Без проходження реєстрації та отримання відповідачем одноразового ідентифікатора (який використовується як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт до особистого кабінету за допомогою паролю та логіна Договір кредитної лінії № 368068266 з ним не був би укладений.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За частиною 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати належних йому процентів.

За приписами частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» у повному обсязі виконало свої зобов`язання за вищевказаним договором, здійснивши переказ коштів відповідачу на банківську картку № НОМЕР_2 в розмірі 5300,00 грн згідно договору № 368068266 від 15.05.2024, що підтверджується платіжними дорученнями.

Наведені вище обставини свідчать про факт отримання відповідачем кредитних коштів, схвалення ним, як умов, Договору кредитної лінії.

Разом з цим, відповідач свого зобов`язання за Договором кредитної лінії не виконав, у передбачений у договорі строк кошти (суму кредиту) не повернув, внаслідок чого у нього виникла заборгованість.

Як вбачається із розрахунків заборгованості за договором кредитної лінії № 368068266 від 15.05.2024, виписки з особового рахунку за договором кредитної лінії № 368068266 від 15.05.2024, станом на 28.05.2025 заборгованість становить17143,31 грн, що складається з: 5299,30 грн - заборгованість за тілом кредиту; 11844,01 грн - заборгованість за несплаченими процентами користування кредитом.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач, як правонаступник первісного кредитора, просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі17143,31 грн, що складається з 5299,30 грн - заборгованість за тілом кредиту; 11844,01 грн - заборгованість за несплаченими процентами користування кредитом.

Щодо набуття ТОВ «ФК «Ейс» права грошової вимоги за вказаним кредитним договором, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 516 ЦК України визначено порядок заміни кредитора у зобов`язанні. За змістом цієї норми заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Надані позивачем договори факторингу є дійсними та чинними, відомостей про те, що вони оскаржувались в судовому порядку відсутні.

За наведених обставин, суд вважає, що позивач ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» як новий кредитор, набув право вимоги до відповідача за договором кредитної лінії № 368068266 від 15.05.2024.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач, як правонаступник первісного кредитора, просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 17143,31 грн, що складається з: 5299,30 грн - заборгованість за тілом кредиту; 11844,01 грн - заборгованість за несплаченими процентами користування кредитом.

Однак, суд не може в повній мірі погодитися з несплаченими процентами за користування кредитом, виходячи з наступного.

Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Зі змісту статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним.

У відповідності до частини 5 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Закон України «Про споживче кредитування» визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.

Статтею 1 Закону України «Про споживче кредитування» визначено терміни, зокрема 1-1) договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором; 1-2) денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту.

22.11.2023 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ, який набрав чинності 24.12.2023, та яким внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

В силу вимог пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

У пункті 4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3498-ІХ визначено необхідність надавачам фінансових послуг, не зазначеним у пункті 3 цього розділу, та надавачам допоміжних послуг протягом 30 днів з дня набрання чинності цим Законом привести свою діяльність та документи у відповідність з вимогами цього Закону.

Отже, починаючи з 25.12.2023 (наступний день після набрання Законом № 3498-ІХ чинності), максимальний розмір денної процентної ставки за договором не може перевищувати 1 %.

При цьому, надавачі фінансових послуг зобов`язувалися привести свою діяльність у відповідність вищевказаних змін.

У той же час, пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Однак, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» незважаючи на те, що кредитний договір № 368068266 від 15.05.2024,що укладено після прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ, не привело свою діяльність, а також умови укладених ним договорів відповідно до вимог чинного законодавства в частині нарахування процентної ставки і нарахував відповідачу відсотки за користування кредитними коштами у розмірі процентної ставки 1,5%, що перевищувало максимально допустимий розмір щоденної відсоткової ставки визначений законодавством.

З огляду на вказане, зазначені вище дії ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» безумовно порушували права відповідача порівняно з іншими споживачами фінансових послуг, а положення кредитного договору в частині нарахування відсоткової ставки у розмірі процентної ставки 1,5% значно перевищують встановлений максимальний розмір денної процентної ставки за кредитним договором у розмірі 1% та були несправедливими, а тому при вирішенні даного спору такі підлягатимуть зміні з врахуванням положень законодавства.

Суд погоджується із умовами кредитного договору щодо нарахування відповідачу за період з 15.05.2024 по 20.08.2024 відсотків за користування кредитом у розмірі 1,5% на день, адже до 20.08.2024 діє положення пункту 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування».

Так, заборгованість відповідача за наведений вище період становить 6170,66 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості складеного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» .

Однак, суд не погоджується з нарахованими процентами за період з 21.08.2024 по 13.11.2024 за процентною ставкою 1,5%, що зазначено у розрахунку заборгованості складеного ТОВ «Таліон Плюс».

Починаючи з 21.08.2024 щоденний розмір відсотків за кредитом не міг бути більшим за 1% за відсутності домовленості сторін про менший розмір відсотків.

Таким чином, позивач, виходячи з розміру несплаченого кредиту 5299,30 грн, мав право для нарахування відповідачу відсотків за користування кредитом у розмірі 52,99 грн (5299,30 грн * 1%) на день, а тому розмір заборгованості відповідача по сплаті відсотків за вказаний вище період, право на стягнення чого має позивач, складає 4504,15 грн (85 днів * 52,99 грн).

Так, загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за процентами за кожен день користування кредитом № 4766598 від 26.06.2024 становить 10674,81 грн (6170,66 грн + 4504,15 грн).

Так, заборгованість відповідача за договором № 368068266 від 15.05.2024 у загальному становить 15974,11 грн, з яких: 5299,30 грн - заборгованість за тілом кредиту; 10674,81 грн - заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитом.

Згідно з частиною 1 статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За правилами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановленні договором або законом.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Так, враховуючи, що розмір заборгованості відповідачем не спростований, позивач набув права вимоги до ОСОБА_1 за договором кредитної лінії № 368068266 від 15.05.2024, а тому суд дійшов висновку про необхідність захисту прав ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» шляхом стягнення з відповідача заборгованості за договором кредитної лінії № 368068266 від 15.05.2024 за сумою кредиту у розмірі 5299,30 грн, нарахованими процентами у сумі 10674,81 грн. За наведених обставин, позов в цій частині є підставним та підлягає задоволенню частково.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Суд не вбачає підстав для покладення на відповідача 7000,00 грн понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, оскільки зі змісту поданих на підтвердження вказаних обставин документів вбачається, що договір про надання правничої допомоги № 20/01/26-01 про надання правничої допомоги від 20.01.2026, додаткова угода № 25771125648 до договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-01 від 20.01.2026 від 21.01.2026, акт прийому-передачі наданих послуг від 20.03.2026 - підписані директором позивача ТОВ «ФК «ЕЙС» та керуючим Адвокатським бюро «Тимошенко та Партнери» Тимошенком Олександром Олександровичем, у той час як скерована до суду позовна заява підписана не останнім, а представником ТОВ «ФК «ЕЙС» Сахаровою Ольгою Ігорівною, яка представляє інтереси позивача, тому надання адвокатом правничої професійної допомоги позивачу у цій справі є не доведеним належними доказами, що позбавляє суд можливості стягнути такі витрати з відповідача.

Оскільки за наслідком розгляду справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 2480,80 грн, виходячи з наступного розрахунку 15974,11 грн (сума задоволених позовних вимог) х 2662,40 грн (ставка судового збору) : 17143,31 грн (сума заявлених позовних вимог).

На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 12, 81, 141, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» 15974,11 грн (п`ятнадцять тисяч гривень дев`ятсот сімдесят чотири гривні одинадцять копійок) заборгованості за договором кредитної лінії № 368068266 від 15.05.2024, з яких: 5299,30 грн - заборгованість за тілом кредиту; 10674,81 грн - заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» 2480,80 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят гривень вісімдесят копійок) судових витрат, понесених на сплату судового збору.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Учасник справи, який не був присутній при оголошенні рішення має право на поновлення ст подачі апеляційної скарги, якщо така скарга буде подана в 30-денний строк з дня отримання копії судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (ЄДРПОУ 42986956, 02094, м. Київ, вулиця Поправки, 6, кабінет 13).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ).

Повний текст рішення складено 20.08.2026.

Суддя: Ю. Д. Дем`яновська