Ухвала суду № 139123672, 20.08.2026, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/8055/26

Провадження №: 4-с/336/26/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

в складі: головуючого судді Худіної О.О.,

при секретарі Дорошенко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє: ОСОБА_2 , суб`єкт оскарження Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, на постанову державного виконавця про арешт на майно боржника,-

встановив:

07.08.2026 у провадження судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Худіної О.О. надійшли матеріали скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє: ОСОБА_2 , суб`єкт оскарження Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, на постанову державного виконавця про арешт на майно боржника.

Скарга обґрунтована тим, що Рішенням Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 03 березня 2015 року та рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 21 жовтня 2015 року у справі № 336/5273/14-ц було стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ПАТ "Банк Форум" заборгованість за кредитним договором у розмірі 256 032, 35 грн.

На виконання зазначеного рішення суду Шевченківським районним судом міста Запоріжжя було видано виконавчий лист.

Як вбачається з листа Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 30.07.2026 № 62880/1 виконавче провадження № 49948428 по примусовому виконанню виконавчого листа № 336/5273/14-ц, виданого 26.11.2015 Шевченківським районним судом міста Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Банк Форум" заборгованості у розмірі 256 032, 35 грн. було відкрите 19.01.2016.

22.04.2016 державним виконавцем було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження з метою забезпечення реального виконання рішення суду.

25.11.2016 державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 5 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції на той час). Повторно виконавчий документ не було пред`явлено на виконання до Відділу.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15.11.2019 було замінено стягувача у виконавчому проваджені з Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева".

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13.01.2021 було відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку для його пред`явлення до виконання у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення суми боргу за кредитним договором. Як зазначив суд першої інстанції підстав для поновлення строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання суд також не вбачає , адже під час судового розгляду не встановлення поважності причин непред`явлення до виконання виконавчих листів первісним кредитором протягом кількох років (при встановленому законом на той час річному строку на пред`явлення до виконання виконавчих листів).

Також, постановою Запорізького апеляційного суду від 17 червня 2026 року у справі № 336/5273/14-ц було відмовлено у задоволенні заяви ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДЕБТ ФОРС" про заміну вибулого Стягувача: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" на Правонаступника: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДЕБТ ФОРС" у виконавчому листі: №336/5273/14-ц за позовом ПАТ "БАНК ФОРУМ", правонаступником якого виступає ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" до Боржника - ОСОБА_1 у зв`язку зі спливом строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, а, відповідно, спливом строку виконавчого провадження.

Як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта № 486943287 від 22.07.2026 на сьогоднішній час наявний арешт на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_1 , який накладеного в межах виконавчого провадження № 49948428.

22.07.2026 ОСОБА_1 звернувся до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, який є правонаступником Шевченківського ВДВС міста Запоріжжя ГТУЮ в Запорізькій області, з заявою про зняття арештів, накладених у виконавчому провадженні № 49948428, однак листом Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 30.07.2026 № 62880/1 йому повідомлено про відсутність підстав для скасування (зняття) арештів.

Скаржник вважає таку бездіяльність Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України незаконною, оскільки право на вчинення процесуальної дії, зокрема пред`явлення виконавчого листа до виконання, було втрачене у зв`язку з пропуском встановленого законом строку, судом було відмовлено у поновленні строків пред`явлення до виконання виконавчого листа, виконавче провадження за таким виконавчим листом не може бути відкрите, збереження арештів, накладених державним виконавцем з метою виконання судового рішення, за відсутності відкритих виконавчих проваджень та можливості продовження примусового виконання судового рішення, є невиправданим втручанням у право на мирне володіння майном боржника ОСОБА_1 .

На підставі викладеного, з посилання на Закон України "Про виконавче провадження", ст. 447, 448, 449 ЦПК України, скаржник просить:

1. Визнати протиправною бездіяльність Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, яка полягає у не знятті арештів на майно боржника ОСОБА_1 , накладеного у виконавчому провадженні № 49948428.

2. Зобов`язати Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зняти (скасувати) арешт на майно боржника ОСОБА_1 , накладений у виконавчому провадженні № 49948428 та вчинити дії по виключенню з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про обтяження від 19.05.2016 за № 14567161 (спеціальний розділ), внесеного на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 49948428 від 22.04.2016.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10.08.2026 було відкрито провадження у справі за матеріалами скарги, справу призначено до розгляду.

До суду від представника надійшла заява про розгляд скарги за його відсутність та відсутність ОСОБА_1 .

Представник ЦВДВС у м. Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином, причин неявки не повідомив, матеріали виконавчого провадження до суду не надав.

Згідно ч. 2 ст. 450 ЦПК України, неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно положень ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21 квітня 1999 року(в редакції, чинній на момент здійснення виконавчого провадження), у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Відповідно до ст. 60 ЗУ «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21 квітня 1999 року майно боржника може бути звільнено з-під арешту за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому підпорядкований державний виконавець, якщо під час розгляду відповідної скарги боржника виявлено порушення встановленого цим Законом порядку накладення арешту. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про звільнення майна боржника з-під арешту не пізніше наступного після її винесення дня надсилається сторонам та до відповідного органу (установи) для зняття арешту, а про відмову у звільненні майна боржника з-під арешту - боржнику.

У всіх інших випадках по незакінчених виконавчих провадженнях арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Водночас, наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Відповідно до Результатів пошуку виконавчих проваджень в АСВП на дату розгляду справи, а саме 20.08.2026, відкритих виконавчих проваджень відносно ОСОБА_1 не має. Виконавче провадження 63625673 від 16.11.2020, стягувач ТОВ Фінансова компанія «Женева», боржник ОСОБА_1 , має статус «ЗАВЕРШЕНО».

Виходячи з викладеного вище, за наявності арешту (обтяження) накладених на майно, порушується право заявника на мирне володіння та розпорядження майном, підстав для продовження обтяження на майно суд не вбачає, а тому право заявника підлягає судовому захисту у заявлений ним спосіб - шляхом скасування арешту майна.

Стаття 16 Цивільного кодексу України(далі -ЦК України) передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В постанові КЦС ВС від 29 червня 2023 року у справі № 208/9810/21 суд дійшов до висновку, що коли питання про скасування арешту, накладеного в рамках виконавчого провадження, порушує сторона провадження, то застосовуються положення розд. VII ЦПК України, який передбачає звернення до суду зі скаргою на дії виконавця. Якщо ж особа, яка не погоджується з накладеним арештом, не є стороною виконавчого провадження, але такими діями порушується її право власності, вона звертається до суду з позовом, в якому передусім ставить питання про підтвердження її права власності на арештоване майно, а потім - про зняття арешту. Така правова позиція міститься і в постанові КЦС ВС від 18 травня 2022 року у справі №642/4263/21. Отже, в даному випадку правильним способом захисту є звернення зі скаргою на дії виконавця.

Згідно з ч.1 ст.447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Вказане право на оскарження передбачено і ст.74 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження», сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право, зокрема, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, надавати усні та письмові пояснення, та користуватися іншими правами, наданими законом.

Згідно п. «а» ч.1 ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.

Відповідно дост.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV, який був чинний на момент накладення арешту, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIVвстановлено, що державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 2, 3ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV, у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Аналогічні за змістом норми щодо порядку зняття арешту з майна містяться і в чинному наразі Законі України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII.

Як встановлено судом, згідно із документальною інформацією від 30.07.2026 наданої ЦВДВС у м. Запоріжжі Дніпровського МУМЮУ вбачається, що Відділом здійснено пошуки в АСВП, за результатами яких встановлено, що на виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження № 49948428 з примусового виконання виконавчого листа № 336/5273/14-ц від 26.11.2015 виданого Шевченківським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Банк Форум" борг у розмірі 256032,35 грн.

Виконавче провадження було відкрито 19.01.2016.

22.04.2016 державним виконавцем було винесено постанову про арешт майна боржника

та оголошення заборони на його відчуження з метою забезпечення реального виконання рішення суду.

25.11.2016 державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 5 частини першої статті 47 Закону України

«Про виконавче провадження» (в редакції на той час). Борг за виконавчим документом в сумі 256032,35 грн., виконавчий збір в сумі 25603,23 грн. та витрати виконавчого провадження в сумі 472,16 грн. не сплачено. Повторно виконавчий документ не було пред`явлено на виконання до Відділу.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна наявне обтяження № 14567161 зареєстроване 19.05.2016 на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: ВП №49948428 від 22.04.2016 видана Шевченківським ВДВС міста Запоріжжя ГТУЮ в Запорізькій області.

Також судом встановлено, що відповідно до Результатів пошуку виконавчих проваджень в АСВП, вбачається, що перевіркою даних Автоматизованої системи виконавчого провадження (далі - АСВП) встановлено, що відкриті виконавчі провадження, за якими боржником є ОСОБА_1 , станом на 20.08.2026 не обліковуються.

Арешт з нерухомого майна боржника державним виконавцем не знято.

Таким чином, суд констатує, що скаржник в інший спосіб, крім скасування арешту в судовому порядку захистити своє порушене право не може.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно статті 447ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Статтею 451ЦПК України передбачено, що за результатами скарги суд постановляє ухвалу, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відповідно до положень частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до статті48,56 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Згідно з частиною п`ятою статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» постанова про зняття арешту виноситься виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених частиною четвертою статті 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Згідно п. 7 ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є, зокрема, погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника.

Судом встановлено і не було оспорено державним виконавцем, що виконавче провадження, у межах якого накладено арешт на майно боржника, на момент звернення боржника до суду із скаргою завершено.

Таким чином, у державного виконавця були наявні усі підстави, передбачені пунктом 7 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», для зняття арешту з майна, але в порушення приписів наведеної норми такий арешт державним виконавцем знято не було.

Відповідно до частини другої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що не вжиття відділом ДВС заходів щодо зняття арешту з майна ОСОБА_1 , накладеного в межах постанови про арешт майна від 22.04.2016, є протиправною бездіяльністю, а тому порушене право скаржника підлягає захисту.

Керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст. 447-452 ЦПК України, суд

постановив:

Скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє: ОСОБА_2 , суб`єкт оскарження Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, на постанову державного виконавця про арешт на майно боржника- задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, яка полягає у не знятті арештів на майно боржника ОСОБА_1 , накладеного у виконавчому провадженні № 49948428.

Зобов`язати Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зняти (скасувати) арешт на майно боржника ОСОБА_1 , накладений у виконавчому провадженні № 49948428 та вчинити дії по виключенню з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про обтяження від 19.05.2016 за № 14567161 (спеціальний розділ), внесеного на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 49948428 від 22.04.2016.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя