Рішення № 139123550, 19.08.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/2621/26 2/335/1963/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі

головуючого - судді Мінаєва М.М.,

за участю секретаря судового засідання - Бойкинюк Д.П.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2025 року до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя звернулось ТОВ «Діджи Фінанс» з позовом про стягнення з ОСОБА_2 (надалі - відповідач) заборгованості за Кредитним договором № 2022685795_CARD від 05.02.2019 у розмірі 81084,56 грн. та понесені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 05.02.2019 між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2022685795_CARD.

На виконання умов договору АТ «ОТП БАНК» надано кредитні кошти, відповідно до умов та згідно порядку, визначеному кредитним договором

Відповідач свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту не виконав.

15.03.2024 між АТ «ОТП БАНК» та ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено договір факторингу № 15/03/24, за яким ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права вимоги до відповідача.

Заборгованість відповідача за кредитним договором становить 81084,56 грн., яка складається: заборгованості за тілом кредиту 44000,00 грн., заборгованості за відсотками 37084,56 грн.

Ухвалою від 17.03.2026 було відкрите провадження у справі, а її розгляд визначений в порядку спрощеного позовного провадження. Учасникам справи був наданий час для подання письмових заяв по суті спору та доказів на їх обґрунтування.

Позивач в судове засідання не з`явився, подавши заяву про розгляд справи без участі його представника.

Відповідач в судове засідання чотири рази не з`явився, письмового відзиву на позов не надав, про причини неявки не повідомив, будучи належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, що відповідно до ст. 280 ЦК України у сукупності є підставою для заочного розгляду справи, про що 19.08.2026 була постановлена ухвала суду.

Фіксування судового процесу технічними засобами звукозапису не здійснювалось в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до такого.

Судом встановлено, що 05.02.2019 між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2022685795, на умовах строковості, зворотності, платності. За своєю природою вказаний кредитний договір є змішаним договором, який включає умови кредитування щодо двох окремих кредитів: споживчого кредиту для придбання товару, за умовами якого був наданий кредит на суму 4993,69,00 грн. під 0,1% річних на два роки, із загальною вартістю кредиту 6791,84 грн., та кредиту у виді відновлювальної кредитної лінії № 2022685795_CARD, за умовами якої позичальник отримав можливість використовувати наявні на відповідному рахунку кредитні кошти під зобов`язання сплачувати проценти за користування ними за ставкою 5% річних (або 0,1% річних протягом пільгового періоду).

Це випливає, зокрема, з розділу 2 Кредитного договору 2022685795, та додатків до нього, з яких випливає, що позичальник отримала окремі платіжні реквізити для користування кредитною лінією та повернення кредитних коштів.

Крім того, з наданої позивачем виписки про рух коштів по рахунку приватного клієнта № 2022685795_CARD за період часу з 05.02.2019 по 15.03.2024 судом встановлено, що відповідач активно користувалась коштами в межах відкритої їй кредитної лінії, за рахунок яких здійснювала витрати на особисті потреби, а також поповнювала відповідний рахунок..

Факт укладення Кредитного договору № 2022685795, який включав умови договору про надання кредитної лінії № 2022685795_CARD, а також факт використання нею кредитних коштів відповідач не оспорював.

Відповідач зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування ними належним чином не виконував. Доказів повернення відповідачем кредитних коштів та сплати процентів за користування ними до суду надано не було.

15.03.2024 між АТ «ОТП БАНК» та ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено договір факторингу №15/03/24 та підписано відповідний реєстр боржників на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором № 2022685795_CARD від 05.02.2019 до відповідача.

Факт переходу прав вимог за кредитними договорами, які зазначені у Реєстрі Боржників до Позивача підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу №15/03/24 від 15.03.2024.

Додатково, для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) ТОВ «Діджи Фінанс» до позовної заяви додано копії платіжних інструкцій до Договору факторингу №15/03/24 від 15.03.2024.

Таким чином, ТОВ «Діджи Фінанс» набуло статусу кредитора за кредитним договором № 2022685795_CARD від 05.02.2019 на загальну суму 81084,56 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту 44000,00 грн., заборгованості за відсотками 37084,56 грн.

Будь-яких інших нарахувань за кредитним договором позивач не здійснював і до стягнення не пред`явив.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Отже, договір факторингу є підставою для заміни сторони кредитора у грошовому зобов`язанні.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, тобто норми про договір позики.

На підставі ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною 1 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідач жодних заперечень проти позову не надав, факт укладання ним кредитного договору не оспорював, факт невиконання зобов`язань за цим договором також не оспорював, як і наданого позивачем розрахунку заборгованості, доказів погашення заборгованості на користь позивача або первісного кредитора не надав.

Таким чином, виходячи із закріпленої у ст. 614 ЦК України презумпції вини боржника у зобов`язанні, яка відповідачем не спростована, суд вважає позовом таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат як витрати, пов`язані з розглядом справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.

Порядок визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, розподілу витрат між сторонами визначається ст. 137 ЦПК України.

Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Участь адвоката, який представляє інтереси позивача у справі, і факт надання правової допомоги підтверджено свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю Серії КС №5618/10 видане Білецькому Б.М., Договором про надання правової допомоги №42649746 від 01.07.2025, укладеного між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» з Додатковою угодою № 2022685795_CARD від 28.11.2025.

На підтвердження здійснення позивачем відповідних витрат по сплаті зазначеного розміру правничої допомоги, суду надано Акт про підтвердження факту надання правничої (правової допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 27.11.2025 та Детальний опис наданих послуг на суму 7000,00 грн., підписані адвокатом і представником позивача.

Виходячи з виконаних адвокатом послуг, розміру позовних вимог, складності справи, кількості витрачених адвокатом годин на надання правової допомоги позивачу, суд приходить до висновку, що розмір витрат, понесених позивачем, на правничу допомогу, є обґрунтованим, співмірним зі складністю справи та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Також суд бере до уваги, що відповідач не оспорював обґрунтованість і співмірність витрат на професійну правничу допомогу, заявлених позивачем до стягнення.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору, у розмірі 2662,40 гривень.

Враховуючи вищенаведене, на підставі ст. ст. 6, 626-629, 610, 611, 612, 617, 625, 634, 638-642, 1048, 1049, 1050, 1054 - 1056-1 ЦК України, керуючись ст. ст. 2, 7, 10, 19, 141, 176, 263-265, 280 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, код ЄДРПОУ 42649746) заборгованість за Кредитним договором №2022685795_CARD від 05.02.2019 у розмірі 81084,56 грн. (вісімдесят одна тисяча вісімдесят чотири грн. 56 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, код ЄДРПОУ 42649746) судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя протягом 30 днів з дня ухвалення рішення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його ухвалення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя М.М. Мінаєв