Ухвала суду № 139123406, 20.08.2026, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

69606 Україна м. Запоріжжя вул. Мирослава Симчича 65 тел.(099) 55-49-125

Справа № 332/4973/26

Провадження №: 2/332/4277/26

У Х В А Л А

іменем України

20 серпня 2026 р. м. Запоріжжя

Суддя Заводського районного суду м. Запоріжжя Марченко Н.В., перевіривши відповідність позовної заяви ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Працевитого Геннадія Олександровича до Степногірської селищної військової адміністрації Василівського району Запорізької області про визнання права власності,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Працевитого Геннадія Олександровича звернулась до Заводського районного суду м. Запоріжжя із позовом до Степногірської селищної військової адміністрації Василівського району Запорізької області про визнання права власності.

Ухвалою судді Заводського районного суду м. Запоріжжя від 12.08.2026 позовну заяви залишено без руху, надано позивачу строк п`ять днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків, зазначених у її мотивувальній частині.

Так, з мотивувальної частини ухвали судді від 12.08.2026 вбачається, що причинами залишення позовної заяви без руху, зокрема, слугували не доведення позивачем належними доказами того, що її майновий стан перешкоджає сплаті судового збору, у встановленому законом порядку та відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження того, що відповідачем у даній справі оспорюється чи не визнається право власності позивача на об`єкт нерухомості ( частки квартири , що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ).

17.08.2026 від представника позивача, на виконання ухвали судді від 12.08.2026, надано квитанцію про сплату судового збору.

Крім того, 18.08.2026 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків, в якій зазначено, що позивачка у позовній заяві просить суд визнати за нею право власності на 1/2 частку даної квартири: АДРЕСА_1 , яка належить позивачці на підставі Свідоцтва № 394 про право власності за житло, видане 05.04.1996 р. Таврійським дослідно-промисловим гірничо-збагачувальним комбінатом у смт. Степногірськ, Василівського району Запорізької області, та зареєстроване Василівським районним бюро технічної інвентаризації Запорізької області в реєстровій книзі №4 за реєстровим № 92. Однак, дана частка на квартиру не зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з 01.01.2013, правовстановлюючі документи на 1/2 частку даної квартири втрачені, а підтвердити реєстрацію даної частки квартири Василівським районним бюро технічної інвентаризації Запорізької області не можливо, у зв`язку із тимчасовою окупацію м. Василівка. Крім того, провести реєстрацію в досудовому порядку не можливо, оскільки як було зазначено, у зв`язку із тимчасовою окупацію смт. Степногірськ правовстановлюючі документи на 1/2 частку даної квартири втрачені. Отже, єдиним способом поновлення права позивача на житло, є звернення до суду із даним позовом про визнання права власності на нерухоме майно.

Перевіривши повторно позовну заяву й додані до неї матеріали, заяву про усунення недоліків від 18.08.2026 приходжу до висновку про те, що вона підлягає залишенню без руху, виходячи з наступного.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати статті 175 ЦПК України, а також вимогам статті 177 цього Кодексу.

Частиною першою статті 42 ЦПК України визначено, що у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

Згідно частини першої статті 46 ЦПК України, здатність мати цивільні процесуальні права та обов`язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи.

Відповідно до частини першої статті 47 ЦПК України, здатність здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повнолітня, а також юридичні особи.

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Захист права власності врегульований главою 29 Цивільного кодексу України. Зокрема, відповідно до статті 392 цього Кодексу власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі зазначеної норми Кодексу, слід враховувати, що за змістом вказаної норми права судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.

Верховний суд вказує, що передбачений статтею 392 Цивільного кодексу України спосіб захисту має на меті підтвердження наявного в позивача права власності, а не виникнення в нього такого права внаслідок ухвалення судового рішення.

Тобто саме лише посилання на відсутність документа, що засвідчує право власності на спірне майно, не є достатньою підставою для визнання за особою права власності на нього без надання доказів, оцінивши які окремо та в сукупності з урахуванням їх вірогідності та взаємозв`язку, суд може встановити факт виникнення на законних підставах та існування в позивача права власності на спірне майно, зокрема на момент втрати ним відповідного правозасвідчувального документа, а також відсутність припинення цього права на момент вирішення спору.

При цьому відповідно до положень статті 328 Цивільного кодексу України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, тому суд при вирішенні спору про право власності повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 Цивільного кодексу України.

В роз`ясненнях, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.06.2009р.«Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» зазначено, що суди мають звертати особливу увагу, зокрема, на те, що у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.

Зміст позовних вимог це певна форма захисту, яку просить позивач від суду. Під підставами позову, як вказує Верховний суд України, слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги. Виклад обставин та підстав також необхідний для визначення тотожності позову, захисту відповідача від позову, зміни позову позивачем і, найголовніше, - для визначення предмета доказування по даній справі.

З доданих до позовної заяви додатків вбачається, що адвокат Працевитий Г.О, який діє в інтересах ОСОБА_1 звертався з адвокатськими запитами до Василівської військової адміністрації Василівського району Запорізької області, Запорізького обсотаного державного нотаріального архіву та до ТОВ «ЗМБТІ» щодо надання копії правовстановлюючих документів, на підставі яких ОСОБА_1 є власником частки нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 .

Між тим, позивач заявляє вимоги до відповідача Степногірської селищної військової адміністрації Василівського району Запорізької області, у зв`язку із чим не зрозуміло у чому саме полягає невизнання, порушення чи оспорювання права позивача саме цими відповідачем та і з врахуванням приписів ст. 392 ЦК України. Доказів на підтвердження невизнання саме відповідачем права власності позивача або доказів на підтвердження ухилення саме відповідача від здійснення дій, пов`язаних із реєстрацією права власності суду не надано.

Отже, не втручаючись у право на визначення позивачем належних відповідачів за даним позовом, позивачеві необхідно надати належні докази не визнання відповідачем належності на праві власності майна позивачу та зазначити, яким чином право позивача порушено відповідачем.

До неналежно оформленої позовної заяви застосовуються положення статті 185 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись ст.ст. 177, 185, 294 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Працевитого Геннадія Олександровича до Степногірської селищної військової адміністрації Василівського району Запорізької області про визнання права власності залишити без руху для усунення недоліків, надавши строк для усунення вищезазначених недоліків терміном п`ять днів з дня отримання ухвали про залишення заяви без руху.

Роз`яснити позивачу , що у випадку невиконання ухвали заява вважається неподаною і підлягає поверненню.

Ухвала оскарженню не підлягає, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Н.В. Марченко