Ухвала суду № 139122815, 19.08.2026, Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/4318/26

провадження № 1-кп/619/457/26

УХВАЛА

іменем України

19 серпня 2026 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області

у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисників ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 ,

обвинувачених ОСОБА_6 ,

ОСОБА_7 ,

розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження № 42025222080000018 від 25.04.2025 за обвинуваченням:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця: м. Харків, українця, громадянина України, не одруженого, з середньо-спеціальною освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 369-2 КК України,

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця: смт. Новопокровка Чугуївського району Харківської області, українця, громадянина України, не одруженого, з середнью освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,

встановив:

У провадженні Дергачівського районного суду Харківської області перебуває кримінальне провадження № 42025222080000018 від 25.04.2025 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 369-2 КК України, та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

01.04.2026 ОСОБА_6 та ОСОБА_7 затримано в порядку ст. 208 КПК України, а ухвалами Дергачівського районного суду Харківської області від 03.04.2026 до них застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 30.06.2026 строк тримання під вартою ОСОБА_6 та ОСОБА_7 продовжено до 27.08.2026 включно. При цьому ОСОБА_6 визначено заставу у розмірі 750 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, ОСОБА_7 400 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Прокурор ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотаннями про продовження строку тримання під вартою щодо обох обвинувачених на 60 діб, посилаючись на те, що встановлені раніше ризики, передбачені пунктами 1, 3 частини першої статті 177 КПК України, не зменшилися та продовжують існувати.

Прокурор зазначив, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. ОСОБА_6 , крім того, обвинувачується за ч. 2 ст. 369-2 КК України. За змістом пред`явленого обвинувачення, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 діяли спільно, за попередньою змовою, з корисливих мотивів з метою організації незаконного переправлення військовослужбовця через державний кордон України поза встановленими пунктами пропуску. В обвинувальному акті, зокрема, йдеться про вимогу та одержання грошової винагороди в сумі 20 000 доларів США, а також про узгоджені дії обвинувачених щодо організації та забезпечення такого переправлення. На думку прокурора, тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченим, характер інкримінованих їм дій та обставини їх вчинення свідчать про збереження ризику переховування від суду. Крім того, свідки у цьому кримінальному провадженні судом ще не допитані, обвинуваченим після виконання вимог ст. 290 КПК України відомі їх анкетні дані та зміст доказів сторони обвинувачення, а тому, перебуваючи на свободі, вони можуть здійснювати незаконний вплив на свідків, а також один на одного з метою зміни процесуальної поведінки. Прокурор просив залишити раніше визначені розміри застави: щодо ОСОБА_6 750 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, щодо ОСОБА_7 400 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_4 проти задоволення клопотання заперечували. Захисник зазначив, що прокурором не наведено конкретних фактичних даних, які б підтверджували продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме посилання на тяжкість інкримінованих кримінальних правопорушень не може бути достатньою підставою для подальшого тримання особи під вартою. Також вказав на необґрунтованість та неспівмірність визначеного розміру застави. На підтвердження наявності у ОСОБА_6 постійного місця реєстрації захисник надав витяг із Єдиного державного демографічного реєстру. Просив зменшити розмір застави.

Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_5 також заперечували проти клопотання прокурора. Захисник ОСОБА_5 зазначив, що клопотання прокурора має формальний характер, належним чином не обґрунтоване та не містить індивідуальної оцінки обставин, передбачених ст. 178 КПК України. Окремо наголосив, що прокурором не враховано майновий стан ОСОБА_7 та наявні відомості про його працевлаштування і доходи. Просив зменшити розмір застави.

Заслухавши прокурора, обвинувачених та їх захисників, дослідивши клопотання та матеріали кримінального провадження в межах питання, що вирішується, суд доходить такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, застосування та продовження якого допускається лише тоді, коли прокурором доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не здатний запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

При вирішенні питання про доцільність подальшого тримання особи під вартою суд зобов`язаний оцінювати не лише тяжкість пред`явленого обвинувачення, а всю сукупність обставин, передбачених ст. 178 КПК України, у тому числі вік особи, міцність її соціальних зв`язків, наявність постійного місця проживання, роботи, сім`ї та утриманців, майновий стан, наявність судимостей та інші дані про особу.

Тяжкість покарання, яке може бути призначено особі у разі доведення її винуватості, не може бути самостійною та безумовною підставою для тримання під вартою, однак у сукупності з іншими конкретними обставинами кримінального провадження може бути врахована при оцінці ризику переховування від суду.

Вирішуючи питання щодо ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує, що обидва обвинувачені обвинувачуються у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке у разі визнання винуватими їм може бути призначено реальне покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років.

Разом із тим суд не обмежується посиланням лише на суворість можливого покарання.

За змістом пред`явленого обвинувачення, яке на цій стадії суд не оцінює з точки зору доведеності винуватості, інкриміновані ОСОБА_6 та ОСОБА_7 дії безпосередньо пов`язані з організацією незаконного переправлення особи через державний кордон України поза встановленими пунктами пропуску, розробленням порядку такого переміщення та наданням відповідних вказівок. Отже, характер обвинувачення свідчить про можливу обізнаність обвинувачених щодо способів і механізмів незаконного перетину державного кордону, що у сукупності з тяжкістю можливого покарання об`єктивно підвищує ризик ухилення від суду.

Щодо ОСОБА_6 суд також враховує, що він неодружений, дітей та інших утриманців не має, офіційно не працевлаштований, за поясненнями сторони захисту рухомого та нерухомого майна не має. Водночас суд бере до уваги наявність у нього постійного зареєстрованого місця проживання, що підтверджується наданим стороною захисту витягом із Єдиного державного демографічного реєстру, а також те, що він раніше не судимий.

Наведені дані про особу ОСОБА_6 враховуються судом та певною мірою знижують інтенсивність ризику переховування, однак у сукупності з характером пред`явленого обвинувачення та суворістю можливого покарання не дають підстав вважати цей ризик таким, що відпав.

Щодо ОСОБА_7 суд враховує, що він неодружений, дітей та інших утриманців не має, раніше не судимий, має постійне зареєстроване місце проживання. Суд не погоджується з доводом прокурора про відсутність у ОСОБА_7 роботи та будь-якого постійного доходу, оскільки наданою суду довідкою підтверджено, що у період з жовтня 2025 року по квітень 2026 року ОСОБА_7 отримав дохід у загальній сумі 74 159,13 грн та обіймав посаду тренера. Таким чином, суд ураховує наявність у ОСОБА_7 більш сталих соціальних та майнових зв`язків, ніж про це зазначено у клопотанні прокурора. Проте самі по собі ці обставини не усувають встановленого ризику переховування з огляду на тяжкість можливого покарання та специфічний характер пред`явленого обвинувачення.

Щодо ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд виходить із того, що свідки у кримінальному провадженні судом ще не допитані.

Відповідно до засади безпосередності суд досліджує показання свідків безпосередньо у судовому засіданні та не може підмінити таке дослідження показаннями, отриманими стороною обвинувачення під час досудового розслідування, крім передбачених законом випадків. Після відкриття матеріалів у порядку ст. 290 КПК України обвинуваченим відомі особи свідків та зміст доказової інформації. При цьому за змістом обвинувального акта окремі свідки безпосередньо контактували з обвинуваченими під час подій, що є предметом кримінального провадження. За таких обставин до моменту безпосереднього допиту зазначених осіб судом ризик незаконного впливу на них з метою зміни показань, відмови від їх надання або узгодження позицій не може вважатися таким, що втратив актуальність. Водночас сам факт того, що свідки ще не допитані, суд не розглядає як самостійну та достатню підставу для тримання обвинувачених під вартою, а оцінює його у сукупності з характером пред`явленого обвинувачення, безпосередніми контактами учасників інкримінованих подій та обізнаністю обвинувачених щодо доказової бази кримінального провадження. Таким чином, суд доходить висновку, що на час вирішення клопотань ризики переховування обвинувачених від суду та незаконного впливу на свідків, передбачені пунктами 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, не відпали.

Беручи до уваги наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у разі визнання винуватими у кримінальних правопорушеннях - злочинів, суд вважає, що застосування стосовно обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 більш м`якого запобіжного заходу недостатнє для запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, тому суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченим запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб, тобто до 16 жовтня 2026 року.

Щодо розміру застави суд зазначає таке.

Згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання покладених на особу обов`язків та водночас не бути завідомо непомірним для неї.

Для особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, законом установлено загальні межі застави від двадцяти до вісімдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Водночас у виключних випадках, якщо суд установить, що застава у таких межах не здатна забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, допускається визначення застави понад установлену граничну межу.

Конституційний Суд України у Рішенні від 21.07.2026 № 9-р(ІІ)/2026 наголосив, що при визначенні застави понад установлені законом межі суд повинен здійснювати індивідуальну оцінку обставин кримінального правопорушення, ризиків, майнового та сімейного стану особи та забезпечити реальну альтернативність застави триманню під вартою.

Суд враховує, що за змістом пред`явленого обвинувачення йдеться про узгоджену діяльність декількох осіб, спрямовану на організацію незаконного переправлення військовослужбовця через державний кордон України поза встановленими пунктами пропуску в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, за винагороду в сумі 20 000 доларів США. Характер та спосіб інкримінованих дій, їх узгодженість, значний розмір зазначеної в обвинувальному акті винагороди, а також встановлені судом ризики свідчать про те, що визначення застави лише в межах до 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб у цьому конкретному випадку не матиме достатнього стримувального ефекту та не забезпечить виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов`язків. Отже, суд визнає цей випадок виключним у розумінні абзацу п`ятого частини п`ятої ст. 182 КПК України.

Разом із тим суд погоджується з доводами сторони захисту щодо необхідності індивідуальної оцінки та перевірки співмірності раніше визначених розмірів застави.

ОСОБА_6 перебуває під вартою з 01.04.2026, офіційно не працевлаштований, неодружений, дітей не має, раніше не судимий. Стосовно ОСОБА_7 суд ураховує наявність доходу за період з жовтня 2025 року по квітень 2026 року, працевлаштування на посаді тренера та повідомлені стороною захисту відомості про наявність транспортного засобу.

Раніше визначені розміри застави обвинуваченими не внесені. Ця обставина сама по собі не свідчить безумовно про їх непомірність, однак у сукупності з установленими судом даними про майновий стан обвинувачених підлягає врахуванню при оцінці реальної доступності застави та її здатності виконувати функцію альтернативи триманню під вартою.

Суд враховує доводи прокурора щодо наявності ризиків, характеру пред`явленого обвинувачення та інкримінованої кожному з обвинувачених ролі у подіях, які є предметом судового розгляду. Водночас суд зауважує, що запобіжний захід є процесуальним засобом забезпечення належної процесуальної поведінки особи та запобігання ризикам, визначеним статтею 177 КПК України, а не покаранням.

Беручи до уваги наведені обставини, тривалість перебування обвинувачених під вартою з 01.04.2026, їх майновий і сімейний стан, відсутність попередніх судимостей, водночас характер пред`явленого обвинувачення, значний розмір інкримінованої грошової винагороди та встановлені ризики, суд доходить висновку про необхідність зменшення раніше визначеного розміру застави.

На переконання суду, застава щодо ОСОБА_6 у розмірі 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а щодо ОСОБА_7 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб за встановлених у цьому провадженні обставин забезпечуватиме необхідний баланс між інтересами кримінального провадження, потребою гарантувати належну процесуальну поведінку обвинувачених та їх правом на свободу й особисту недоторканність.

Керуючись ст. 176-178, 182, 183, 194, 197, 199, 331, 369-372, 392 КПК України, суд -

постановив:

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - задовольнити.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» до 16 жовтня 2026 року (включно).

Строк дії ухвали визначити до 16 жовтня 2026 року включно.

Визначити суму застави у розмірі 500 ( п`ятсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 664 000 (один мільйон шістсот шістдесят чотири тисячі ) гривень 00 копійок, яка може бути внесена, як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок : ТУ ДСА України в Харківській області (Код отримувача за ЄДРПОУ) 26281249; Банк отримувача Державна казначейська служба України (м. Київ), код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок: UA208201720355299002000006674 (призначення платежу: застава), протягом дії ухвали.

При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_6 з-під варти звільнити.

У разі внесення застави у визначеному судом розмірі вважається, що до обвинуваченого обрано запобіжний захід у виді застави.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент часу внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про продовження строку запобіжного заходу.

У випадку внесення застави покласти на обвинуваченого такі обов`язки: прибувати за кожною вимогою суду; не відлучатися з постійного місця проживання без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування); утримуватися від спілкування із свідками з приводу обставин вчинення інкримінованого йому злочину; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Відповідно до вимог ст. 182 КПК України роз`яснити обвинуваченому, що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - задовольнити.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» до 16 жовтня 2026 року (включно).

Строк дії ухвали визначити до 16 жовтня 2026 року включно.

Визначити суму застави у розмірі 300 (триста) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 998 400 (дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч чотириста) гривень 00 копійок, яка може бути внесена, як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок : ТУ ДСА України в Харківській області (Код отримувача за ЄДРПОУ) 26281249; Банк отримувача Державна казначейська служба України (м. Київ), код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок: UA208201720355299002000006674 (призначення платежу: застава), протягом дії ухвали.

При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_7 з-під варти звільнити.

У разі внесення застави у визначеному судом розмірі вважається, що до обвинуваченого обрано запобіжний захід у виді застави.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент часу внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про продовження строку запобіжного заходу.

У випадку внесення застави покласти на обвинуваченого такі обов`язки: прибувати за кожною вимогою суду; не відлучатися з постійного місця проживання без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування); утримуватися від спілкування із свідками з приводу обставин вчинення інкримінованого йому злочину; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Відповідно до вимог ст. 182 КПК України роз`яснити обвинуваченому, що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора.

Ухвала в частині застосування запобіжного заходу може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Суддя ОСОБА_1