Рішення № 139121874, 20.08.2026, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

20 серпня 2026 року м. Рівне№460/13132/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді К.М.Недашківської, розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинення певних дій.

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі Позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі Відповідач) в якому Позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про відмову у призначенні пенсії за віком від 21.01.2026 року № 104350011810; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити пенсію за віком ОСОБА_1 починаючи з 20.10.2025 року, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 07.05.1988 по 18.12.1990, з 30.09.1996 по 22.01.1997, з 11.02.1997 по 30.06.2000 року згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 , та періоди роботи з 01.07.2000 по 09.01.2002, з 10.01.2002 по 17.08.2002 роки, з урахуванням довідок про заробітну плату № 98 від 16.04.2026 року та № 1 від 13.01.2026 року.

Стислий виклад позиції Позивача.

Позивач зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду в Рівненській області відмовило у призначенні пенсії за віком у зв`язку з тим, що страховий стаж Позивача становить 27 років 1 місяць з передбачених ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» 32 роки. До страхового стажу Позивача не було зараховано періоди роботи з 07.05.1988 по 18.12.1990, з 30.09.1996 по 22.01.1997, з 11.02.1997 по 30.06.2000 року згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 , та періоди роботи з 01.07.2000 по 09.01.2002, з 10.01.2002 по 17.08.2002 роки, з урахуванням довідок про заробітну плату № 98 від 16.04.2026 року та № 1 від 13.01.2026 року, Позивач не погоджується з такими діями Відповідача та вважає їх протиправними. Просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав.

Ухвалою суду від 20.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Цією ж ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (вулиця Саєнка Андрія, 10, місто Фастів, Київська область, 08500, код ЄДРПОУ 22933548).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до вимог частини четвертої статті 229 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 13.01.2026 звернулася із заявою та документами до територіального органу ПФУ у Київській області про призначення пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

З урахуванням принципу екстериторіальності, заяву Позивача про призначення пенсії розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області та 21.01.2026 прийнято рішення №10435011810 про відмову у призначенні пенсії.

Зі змісту вказаного рішення про відмову вбачається, що за доданими документами до загального стажу не зараховано періоди роботи з 07.05.1988 по 18.12.1990, з 30.09.1996 по 22.01.1997, з 11.02.1997 по 09.01.2002, з 10.01.2002 по 17.08.2002 на території Республіки Білорусь, оскільки відсутні підтвердні документи, що підтверджують зарахування періодів роботи у іноземній державі, що передбачено пунктом 3 Порядку підтвердження та зарахування періодів роботи особи в іншій державі до страхового стажу (стажу роботи) для визначення права на призначення пенсії за віком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2025 № 562.

Вважаючи таку відмову у призначенні пенсії протиправною, а свої права порушеними, Позивач звернулася до суду з цим позовом.

Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу своїх дій, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058- IV).

Частиною першою статті 24 Закону № 1058-ІV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до частини третьої статті 24 Закону № 1058-ІV, - страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

Частиною четвертою статті 24 Закону № 1058-ІV обумовлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 01 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

А відповідно до частини другої статті 26 Закону № 1058-IV у разі відсутності, починаючи з 01 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 01 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років.

Таким чином, страховий стаж, який безпосередньо пов`язаний зі сплатою страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, зараховується починаючи з 01 січня 2004 року. До 01 січня 2004 року стаж вимірювався періодом роботи (трудовий стаж). Отже, до 01 січня 2004 року трудовий стаж (періоди офіційної роботи, які підтверджені записами в трудовій книжці) автоматично зараховується як страховий стаж.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ Про пенсійне забезпечення основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Таким чином, трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, і лише у разі відсутності в ній відповідних записів та наявності неточностей про періоди роботи, особа, що звертається за призначенням пенсії, на підтвердження стажу роботи, повинна надати інші документи.

Згідно записів трудової книжки Позивача серія НОМЕР_1 від 14.07.1984 р., наявні наступні записи про періоди трудової діяльності:

з 07.05.1988 по 18.12.1990 роки працювала медсестрою неврологічного відділення Полоцької центральної районної лікарні республіки Білорусь, запис № 7-8 трудової книжки;

з 30.09.1996 по 22.01.1997 роки займала посаду постачальника ТОВ «Марс, запис № 11-12 (0 років 3 місяці 22 дні). 11.02.1997 по 09.01.2002 роки займала посаду офіціанта та бармена Полоцького виробничого об`єднання житлово-комунального господарства, запис № 13-15;

з 10.01.2002 по 17.08.2002 роки займала посаду бармена в КУП «Гостинний комплекс», запис № 13-15.

Суд зауважує, що записи про періоди роботи позивача в республіці білорусь, виконані в трудовій книжці, засвідчені відтиском печатки відповідного підприємства, а також містять інформацію про накази щодо дати прийняття та звільнення позивача з роботи та не містить ні виправлень/підтирань, ні інших застережень, які б давали підстави сумніватись у їх правдивості.

Пунктом 5-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV встановлено спеціальне правило: періоди трудової діяльності з 1 січня 1992 року до дня набрання чинності Законом України від 25.04.2024 №3674-IX за межами України в державах, які входили до складу колишнього Союзу РСР, зараховуються до страхового стажу особам, які проживають в Україні, якщо це передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Таким міжнародним договором у відносинах з Республікою Білорусь була Угода між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення від 14.12.1995, ратифікована Законом України від 22.11.1996 №546/96-ВР, яка набула чинності 11.02.1997.

Відповідно до статті 6 цієї Угоди при призначенні пенсій зараховується трудовий (страховий) стаж, у тому числі той, що дає право на призначення пенсій на пільгових умовах та за вислугу років, набутий за законодавством будь-якої з Договірних Сторін, у тому числі до набрання чинності Угодою, а також на території СРСР до 1 січня 1992 року. Обчислення трудового (страхового) стажу проводиться за законодавством Договірної Сторони, яка призначає пенсію.

Таким чином, дія статті 6 Угоди охоплювала не лише стаж, набутий після 11.02.1997, але й період роботи Позивача з 30.09.1996 по 22.01.1997, оскільки сама Угода прямо передбачала зарахування стажу, набутого до набрання нею чинності.

Законом України від 29.05.2023 №3117-IX Угоду денонсовано. За офіційними відомостями, її дія для України припинилася 23.12.2023.

Водночас статтею 16 Угоди прямо встановлено, що права громадян, набуті згідно з положеннями цієї Угоди, не втрачають своєї сили у разі її денонсації. Такий самий загальний підхід закріплено у частині першій статті 25 Закону України «Про міжнародні договори України», за якою припинення дії міжнародного договору не впливає на права, зобов`язання чи правове становище України, що виникли в результаті виконання договору до припинення його дії.

Крім того, прийняттям пункту 5-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV законодавець окремо врегулював долю періодів трудової діяльності, набутих з 01.01.1992 до набрання чинності Законом №3674-IX у державах колишнього СРСР, пов`язавши їх зарахування з наявністю міжнародно-правової підстави для такого зарахування.

Усі спірні періоди роботи Позивача після 01.01.1992 були набуті у Республіці Білорусь значно раніше припинення дії двосторонньої Угоди 23.12.2023 та охоплювалися її статтею 6.

Правовий підхід щодо необхідності враховувати належно підтверджений іноземний стаж, набутий у період дії міжнародного механізму пенсійного забезпечення, узгоджується з постановою Верховного Суду від 28.01.2025 у справі №620/3530/22. У тій справі Верховний Суд виходив з того, що відсутність інформації про сплату страхових внесків в іншій державі та неможливість її підтвердження не можуть самі по собі бути підставою для неврахування стажу, підтвердженого належними доказами.

Суд враховує, що фактичні обставини та часовий нормативний контекст справи №620/3530/22 не є тотожними цій справі, тому зазначений висновок застосовується лише як загальний орієнтир щодо оцінки належно підтвердженого іноземного трудового стажу і не підміняє спеціального аналізу статті 24-1, пункту 5-1 розділу XV Закону №1058-IV, постанови Кабінету Міністрів України №562 та двосторонньої Угоди з Республікою Білорусь.

Частиною першою статті 26-1 Закону №1058-IV передбачено, що у разі відсутності необхідного страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою статті 26 цього Закону, для визначення права на призначення пенсії за віком можуть враховуватися періоди роботи особи в іншій державі за умови зарахування таких періодів до страхового стажу (стажу роботи) згідно із законодавством відповідної держави у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Суд враховує, що постанова Кабінету Міністрів України від 16.05.2025 №562 також затвердила Порядок підтвердження та зарахування періодів роботи особи в іншій державі до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії за віком. Згідно із цим Порядком підтвердними є документи, видані іншою державою, які підтверджують зарахування відповідних періодів до страхового стажу згідно із законодавством цієї держави; за їх відсутності орган Пенсійного фонду України зобов`язаний у передбаченому порядку ініціювати отримання таких документів через МЗС.

Водночас стаття 26-1 Закону №1058-IV та зазначений Порядок мають застосовуватися у системному зв`язку з пунктом 5-1 розділу XV «Прикінцеві положення» цього ж Закону, який є спеціальною нормою щодо трудової діяльності з 01.01.1992 до набрання чинності Законом №3674-IX у державах колишнього СРСР. У цій справі міжнародно-правовою підставою зарахування спірних білоруських періодів була стаття 6 двосторонньої Угоди, а стаття 16 цієї Угоди прямо зберегла права, набуті відповідно до її положень, після денонсації.

Разом з тим підзаконний нормативно-правовий акт не може звужувати прямо встановлене пунктом 5-1 розділу XV Закону №1058-IV правило щодо періодів, набутих у державах колишнього СРСР у час, коли їх зарахування було передбачено ратифікованим Україною міжнародним договором, тим більше за наявності спеціального положення статті 16 двосторонньої Угоди про збереження набутих прав після денонсації.

Крім того, Відповідач, поклавши в основу відмови лише відсутність окремих підтвердних документів, не навів мотивів відхилення трудової книжки та додаткових документів, не встановив недостовірності відомостей про роботу та не зазначив, що вжив передбачених пунктом 3 відповідного Порядку №562 заходів для отримання необхідної інформації.

За таких обставин сам факт відсутності в поданому Позивачем окремого документа із формулюванням про «зарахування до страхового стажу за законодавством Республіки Білорусь» не може бути достатньою підставою для повного неврахування підтверджених трудовою книжкою періодів, які підпадають під дію пункту 5-1 розділу XV Закону №1058-IV та положень двосторонньої Угоди, що діяла у період їх набуття.

Отже, період з 30.09.1996 по 22.01.1997 підлягає зарахуванню до страхового стажу Позивача на підставі записів №11-12 трудової книжки НОМЕР_2 та з урахуванням статті 6 двосторонньої Угоди, яка поширювала режим зарахування також на стаж, набутий до набрання нею чинності.

Період з 11.02.1997 по 30.06.2000 підлягає зарахуванню до страхового стажу Позивача на підставі записів №13-15 трудової книжки НОМЕР_2 , якими підтверджено роботу у Полоцькому виробничому об`єднанні житлово-комунального господарства офіціантом, а з 17.03.1997 - барменом 5 розряду.

Період з 01.07.2000 по 09.01.2002 є продовженням того самого трудового періоду, підтвердженого записами №13-15 трудової книжки НОМЕР_2 , та додатково підтверджується з довідкою про заробітну плату №98 від 16.04.2026. Тому вказаний період також підлягає зарахуванню до страхового стажу.

Період з 10.01.2002 по 17.08.2002 підтверджується записами №16-17 трудової книжки НОМЕР_2 , довідкою про період роботи від 14.01.2026 №14 та довідкою про заробітну плату від 13.01.2026 №1, виданими ВАТ «Готельний комплекс «Слов`янський» як правонаступником роботодавця.

Сукупність цих доказів послідовно підтверджує роботу Позивача барменом 5 розряду у КУП «Готельний комплекс «Слов`янський» протягом заявленого періоду, а тому він підлягає зарахуванню до страхового стажу.

Таким чином, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №104350011810 від 21.01.2026 та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву Позивача щодо призначення пенсії за віком зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 07.05.1988 по 18.12.1990, з 30.09.1996 по 22.01.1997, з 11.02.1997 по 30.06.2000 року згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 , та періоди роботи з 01.07.2000 по 09.01.2002, з 10.01.2002 по 17.08.2002 роки, з урахуванням довідок про заробітну плату № 98 від 16.04.2026 року та № 1 від 13.01.2026 року.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково.

На користь Позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 532 грн 48 коп, сплачена відповідно до квитанції від 17.07.2026, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинення певних дій- задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком від 21.01.2026 року № 104350011810.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 13.01.2026, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 07.05.1988 по 18.12.1990, з 30.09.1996 по 22.01.1997, з 11.02.1997 по 30.06.2000 року згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 , та періоди роботи з 01.07.2000 по 09.01.2002, з 10.01.2002 по 17.08.2002 роки, з урахуванням довідок про заробітну плату № 98 від 16.04.2026 року та № 1 від 13.01.2026 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області суму судового збору у розмірі 532 грн 48 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 20 серпня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області Адреса: вул. Саєнка Андрій, 10, місто Фастів, Київська область, 08500; ЄДРПОУ 22933548) .

Суддя К.М. Недашківська