Ухвала суду № 139121775, 20.08.2026, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

20 серпня 2026 року м. Рівне№460/3870/25

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Т.О. Комшелюк, розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління БЕБ у Вінницькій області про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Територіального управління БЕБ у Вінницькій області(далі - відповідач), в якому просив: 1) визнати протиправними дії Територіального управління БЕБ у Вінницькій області щодо відмови у підготовці і направленні оновленої довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 для перерахунку пенсії станом на 01.01.2023 року у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з врахуванням "Умов та розмірів оплати праці і грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 06.10.2021 року №1068 щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом про Державний бюджет України на 2025 рік (3028 грн.), на відповідний коефіцієнт, та з зазначенням відомостей про розміри інших щомісячних видів грошового забезпечення, обчислених з урахуванням розмірів встановлених окладів, для здійснення перерахунку пенсії відповідно з 01.02.2025 року; 2) зобов`язати Територіальнеуправління БЕБ у Вінницькій області підготувати і направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 для перерахунку пенсії станом на 01.01.2023 року у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб з врахуванням "Умов та розмірів оплати праці і грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 06.10.2021 року №1068 щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мініення, копія якого одночасно з поданням до суду повинна бути надіслана (вручена) іншим учасникам у справі.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 09.04.2025 позовну заяву задоволено повністю.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2026 апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, рішення РОАС залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі суддів Касаційного адміністративного суду від 16.07.2026 касаційну скаргу відповідача задоволено частково. Рішення РОАС від 09.04.2026 та Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2026 скасовано та справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

05.08.2026 адміністративна справа №460/3870/25 надійшла до Рівненського окружного адміністративного суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану справу передано на розгляд судді Комшелюк Т.О.

Ухвалою суду від 10.08.2026 справу прийнято до розгляду та вирішено розглянути її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

19.08.2026 відповідач подав до суду клопотання про розгляд справи в загальному позовному провадженні, оскільки вирішення спору потребує комплексного тлумачення та застосування норм законодавства, які регулюють порядок формування грошового забезпечення осіб зі спеціальними званнями БЕБ, а також визначення співвідношення положень спеціального законодавства та законів України про Державний бюджет України. Водночас результат розгляду справи матиме значення не лише для позивача, а й для інших осіб, які проходять службу в БЕБ, будуть звільнені зі служби або вже набули право на пенсійне забезпечення, оскільки визначений судом підхід може бути застосований при вирішенні аналогічних спорів. Крім того, ТУ БЕБ є новоствореним правоохоронним органом, у зв`язку з чим судова практика щодо застосування положень частини третьої статті 31 Закону України «Про Бюро економічної безпеки України» у взаємозв`язку із законами про Державний бюджет України при визначенні грошового забезпечення осіб зі спеціальними званнями БЕБ не є усталеною. Наявність різних підходів судів до визначення відповідної розрахункової величини, зокрема у справі № 260/8841/25 та інших спорах щодо працівників БЕБ, свідчить про існування правової невизначеності та ризику формування неоднакової судової практики. Особливого значення набуває те, що дана справа вже була предметом розгляду Верховного Суду, за результатами якого судові рішення судів попередніх інстанцій скасовано, а справу направлено на новий розгляд. При цьому Верховний Суд звернув увагу на необхідність належного встановлення обставин справи та дослідження доказів, які не були належним чином досліджені судами попередніх інстанцій. Отже, під час нового розгляду суд має не лише повторно оцінити правові позиції сторін, а й забезпечити повне, всебічне та безпосереднє дослідження доказів і встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Суд звертає увагу на те, що Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не визначений порядок вирішення клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Разом з тим, згідно з частиною третьою статті 166 КАС України, заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Враховуючи, що розгляд вказаної справи здійснюється судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, суд вважає за можливе здійснити розгляд заявленого відповідачем клопотання в порядку письмового провадження.

Вирішуючи вказане клопотання, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 12 КАС України, адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.

Умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.

Пунктом 10 частини 6 цієї ж статті визначено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті (ч. 2 ст. 257 КАС України).

Згідно із ч. 4 ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.

Положеннями ч. 1, 4 ст. 260 КАС України встановлено, що питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача протягом двох днів із дня її надходження до суду постановляє ухвалу про: 1) залишення заяви відповідача без задоволення; 2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з частиною шостою статті 262 КАС України, суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін:

1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу;

2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Судом встановлено, що оцінивши категорію та складність справи, кількість сторін, обсяг та характер доказів у справі, обраний позивачем спосіб захисту під час вирішення питання про відкриття провадження у вказаній справі, суд прийшов до висновку, що характер спірних правовідносин і предмет доказування не потребують заслуховування пояснень представників сторін та, відповідно, проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, у зв`язку з чим суд постановив ухвалу про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Тобто дана справа розглядалася в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін.

Посилання заявника на те, що вирішення спору потребує комплексного тлумачення положень спеціального законодавства, яке регулює порядок формування грошового забезпечення осіб зі спеціальними званнями Бюро економічної безпеки України, у взаємозв`язку із законами України про Державний бюджет України, саме по собі не свідчить про процесуальну складність справи та необхідність проведення підготовчого провадження і судових засідань з викликом учасників справи. Необхідність тлумачення та застосування норм матеріального права, у тому числі вирішення питання про співвідношення норм різних нормативно-правових актів, становить зміст правозастосовної діяльності суду та може бути повною мірою здійснена за результатами дослідження письмових доказів і письмових правових позицій учасників справи. А відсутність усталеної судової практики щодо певного питання матеріального права також не є самостійною передбаченою КАС України підставою для обов`язкового розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Суд також не приймає як достатній аргумент посилання заявника на те, що результат розгляду цієї справи може мати значення для інших осіб, які проходять службу в Бюро економічної безпеки України, звільнені зі служби або набули право на пенсійне забезпечення. Верховний Суд зазначав, що значний суспільний інтерес передбачає серйозну та обґрунтовану зацікавленість, яка має виняткове значення для суспільства в цілому або певних його груп. При цьому припущення про можливу зацікавленість інших осіб та посилання на те, що судове рішення потенційно може мати значення для вирішення аналогічних спорів, самі по собі не підтверджують наявності значного суспільного інтересу.

Наведені заявником обставини фактично свідчать про можливість виникнення інших спорів із подібним предметом та підставами, однак така обставина притаманна значній кількості спорів щодо проходження публічної служби та її грошового забезпечення і не зумовлює необхідності розгляду кожної такої справи виключно за правилами загального позовного провадження.

Не свідчить про необхідність переходу до загального позовного провадження й посилання на існування різних підходів судів щодо визначення розрахункової величини при обчисленні грошового забезпечення працівників БЕБ. Наявність неоднакового застосування норм матеріального права є обставиною, яка підлягає врахуванню судом при вирішенні спору та формуванні правової оцінки спірних правовідносин, однак не визначає форми позовного провадження.

Стосовно доводів про те, що ця справа вже була предметом касаційного перегляду, за результатами якого судові рішення скасовано, а справу направлено на новий розгляд у зв`язку з необхідністю належного встановлення обставин та дослідження доказів, суд зазначає, що сам по собі факт направлення Верховним Судом справи на новий розгляд не зумовлює необхідності її розгляду за правилами загального позовного провадження. Обов`язковими для суду при новому розгляді є висновки та мотиви, з яких скасовані попередні судові рішення, однак виконання таких вказівок має здійснюватися в межах процесуальної форми, визначеної КАС України, якщо судом касаційної інстанції безпосередньо не встановлено необхідності іншого порядку розгляду справи.

При цьому необхідність повного і всебічного встановлення фактичних обставин та дослідження доказів не є тотожною необхідності проведення судового розгляду. Відповідно до частини восьмої статті 262 КАС України під час розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, тоді як у разі розгляду справи з повідомленням учасників додатково заслуховує їх усні пояснення. Отже, процесуальний закон прямо передбачає повноцінне дослідження доказів і встановлення обставин справи також і у письмовому провадженні.

Судом не встановлено та заявником не наведено конкретних обставин, для з`ясування яких необхідним є безпосереднє заслуховування усних пояснень учасників справи, допит свідків, призначення експертизи чи вчинення інших процесуальних дій, які об`єктивно неможливо здійснити при розгляді справи за наявними письмовими матеріалами.

Водночас розгляд справи у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи не обмежує їх права викладати свої вимоги, заперечення, аргументи та міркування у заявах по суті справи, подавати докази, заявляти клопотання та надавати додаткові письмові пояснення. Усі подані учасниками справи докази та аргументи підлягають дослідженню і оцінці судом при вирішенні спору.

Таким чином, наведені у клопотанні обставини характеризують передусім правову проблематику спору, проте не свідчать про такий обсяг чи характер фактичних обставин і доказів, який потребував би проведення підготовчого провадження та судових засідань із повідомленням учасників справи.

З огляду на викладене, врахувавши критерії, визначені частиною третьою статті 257 КАС України, характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи та характер наявних доказів, суд дійшов висновку про відсутність підстав для розгляду цієї справи за правилами загального позовного провадження, а тому клопотання задоволенню не підлягає.

Крім того, характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають проведення судового засідання з повідомленням (викликом) учасників справи для забезпечення повного та всебічного встановлення обставин, у зв`язку з чим подальший розгляд справи належить здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

За наведених обставин, на підставі пункту 2 частини шостої статті 262 КАС України, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Керуючись статтями 243, 248, 256, 262 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

В задоволенні клопотання Територіального управління БЕБ у Вінницькій області про розгляд адміністративної справи № 460/3870/25 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, - відмовити.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Т.О. Комшелюк