Рішення № 139121673, 17.08.2026, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

17 серпня 2026 року м. Рівне№460/1152/26Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А. за участю секретаря судового засідання Ясковець О.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивач: ОСОБА_1 ;

позивача: представник Лавренчук Т.В.,

відповідача: представник Шеремета В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 доГоловного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС в Рівненській області, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати прийняті Головним управлінням ДПС у Рівненській області податкові повідомлення-рішення від 16.09.2025 №16605/1700240523, №16609/1700240523, №16610/1700240523, №16604/1700240523, №16618/1700240523, №16608/1700240523, рішення про застосування штрафних санкцій №16613/1700240523 від 16.09.2025, рішення про застосування штрафних санкцій №16615/1700240523 від 16.09.2025, вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-16611/1700240523 від 16.09.2025.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що стосовно нього відповідачем був складений акт від 04.08.2025 №13342/Ж5/17-00-24-05-18/2929715194 документальної планової виїзної перевірки дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2020 по 31.12.2024, на підставі якого було прийнято оспорювані ним податкові рішення, які на переконання позивача є протиправними оскільки не враховують первинних та банківських документів, що були представлені до перевірки. Стверджує, що витрати підприємця формувалися не лише після того, як товар було придбано і за нього було проведено розрахунок з постачальниками, а по факту отримання розрахунку від покупців, яким в подальшому було продано такий товар. Просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 27.01.2026 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків позову шляхом надання суду доказів сплати судового збору.

Позивач недоліки позовної заяви усунув у строк і спосіб, встановлений судом.

Ухвалою суду від 11.02.2026 прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

04.03.2026 на адресу суду надійшов відзив Головного управління ДПС у Рівненській області, за змістом якого вбачається, що відповідач позов не визнає та на обґрунтування своєї позиції покликається на те, що під час проведення перевірки позивачу було вручено запит № 1 від 08.07.2025 щодо надання всіх документів, що стосуються предмету перевірки за період з 01.01.2020 по 31.12.2024, зокрема і Книгу обліку доходів і витрат, однак вона не була надана до перевірки, про що складено акт ненадання документів від 18.07.2025 № 1259/Ж6/17-00- 24-05-19. Вказує, що відповідно до Порядку ведення книги обліку доходів і витрат для фізичних осіб підприємців на загальній системі, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №261 від 13.05.2021 (далі Порядок №261), до складу витрат включаються лише ті, що підтверджені відповідними первинними та платіжними документами, які засвідчують факт оплати, відсутність же у податковій звітності та Книзі обліку доходів і витрат документальних підтверджень факту оплати (платіжних доручень, банківських виписок, касових документів) свідчить про неправомірне включення витрат до складу витрат, що призводить до заниження оподатковуваного доходу. Наголошує, що витрати, понесені та документально оформлені, але оплачені пізніше, включаються у витрати лише в періоді фактичного списання коштів (тобто, коли відбулася оплата). Стверджує, що за результатами проведеної перевірки встановлено завищення вартості документально підтверджених витрат, пов`язаних із здійсненням підприємницької діяльності позивачем, в зв`язку з віднесенням до складу витрат сум за товари (щебінь, пісок, відсів), які фактично не були оплачені постачальникам станом на дату подання звітності (Кт рах. 631), чим порушено пп. 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, наслідком чого стало заниження чистого оподатковуваного доходу, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб. Стосовно нарахування штрафної санкції за несвоєчасну сплату єдиного внеску в розмірі 20% 20862,04 грн та пеню 2712,07 грн, то вказує, що це було здійснено відповідно до п.2 ч.11 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» і обумовлено тим, що позивач сплатив заборгованість з єдиного внеску на 26 днів пізніше терміну нарахування. Також зазначає, що в порушення пп.189.1 ст.189, пп. «г» п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України позивачем не включено до складу податкових зобов`язань суму ПДВ в розмірі 70516 грн вартості придбаного товару, що було віднесено до складу податкового кредиту, в т.ч. за 2021 рік в сумі 44123 грн, за 2022 рік в сумі 21117 грн, за 2023 рік в сумі 5276 грн, по податкових накладних на придбання товарів/послуг, що не використовувались у господарській діяльності платника. Оскільки позивачем не спростовано висновків акта перевірки та встановлених в ході перевірки порушень податкового та іншого законодавства, не надано в повному обсязі первинних документів, то податкові повідомлення-рішення є такими, що прийняті з дотриманням вимог закону, а тому з наведених підстав, просить в задоволенні позову відмовити повністю.

18.03.2026 від представника позивача надійшла відповідь на відзив в якій підтримано позицію, викладену у позовній заяві та наголошено на тому, що на фізичну особу-підприємця не поширюється дія норм Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 №879, що ігнорує контролюючий орган. Наголошено, що облік товарів позивачем здійснювався із застосуванням партійного принципу і списання товарів та формування витрат підприємницької діяльності здійснювалося лише шляхом віднесення до їх складу тих товарів, які були фактично реалізовані та оплачені покупцями у відповідному звітному періоді.

23.03.2026 від представника відповідача надійшли заперечення (на відповідь на відзив), що містять доводи аналогічні викладеним у відзиві, зокрема, зазначається, що акт планової документальної виїзної перевірки від 04.08.2025 № 13342/Ж5/17-00-24-05-18/2929715194 відповідає вимогам, визначеним Порядком №727, зокрема, такий документ містить систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового законодавства; у ньому повною мірою викладено обставини й факти фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень податкового законодавства; такі факти містять посилання на первинні документи, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, а також податкову інформацію, що підтверджує наявність зазначених фактів.

В судовому засіданні 02.04.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 30.04.2026.

В судовому засіданні 30.04.2026 відкладено розгляд справи до 04.06.2026.

В судовому засіданні відкладено розгляд справи до 13.07.2026.

В судовому засіданні 13.07.2026 відкладено розгляд справи до 17.08.2026.

В судовому засіданні 17.08.2026 завершено розгляд справи та оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи та аргументи, на яких ґрунтуються доводи та аргументи сторін, наведені в заявах по суті справи, додаткових письмових поясненнях, дослідивши зібрані у справі докази, суд встановив та врахував такі фактичні обставини справи.

Наказом Головного управління ДПС у Рівненській області №1851-п від 25.06.2025 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки платника податків-фізичної особи ОСОБА_1 » призначено проведення документальної планової виїзної перевірки платника податків фізичної особи підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , податкова адреса: АДРЕСА_1 , з 08.07.2025, тривалістю перевірки 10 (десять) робочих днів, з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2020 по 31.12.2024.

25.06.2025 Головним управлінням ДПС України у Рівненській області рекомендованим листом з повідомленням про вручення було направлено на адресу ФОП ОСОБА_1 повідомлення від 25.06.2025 №310/Ж4/17-00-24-05-17 та копію наказу про проведення документальної планової виїзної перевірки від 25.06.2025 №1851-п.

У період з 08.07.2025 по 28.07.2025 на підставі наказу від 25.06.2025 №1851-п, направлень на перевірку від 07.07.2025 № 3372/Ж3/17-00-24-05-16 та № 3371/Ж3/17-00-24-05-16, а також з урахуванням наказу від 21.07.2025 №2057-п «Про продовження терміну проведення документальної планової виїзної перевірки платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 » було проведено документальну планову виїзну перевірку платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2020 по 31.12.2024.

За результатами проведення перевірки було складено акт від 04.08.2025 №13342/Ж5/17-00-24-05-18/ НОМЕР_1 (далі - акт перевірки).

Висновками акту перевірки встановлено порушення:

1) абз.6 п.6 ст.128 Господарського кодексу України, пп.16.1.2 п.16.1 ст.16, п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України, встановлено неналежне ведення обліку доходів та витрат за період з 01.01.2020 по 31.12.2024, а саме: книга обліку доходів і витрат відсутня;

2) п.164.1 ст.164, п.177.1, п.177.2, пп.177.4.5 п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 1232406,69 грн, в т.ч. за 2020 рік 758552,28 грн, за 2021 рік 2475,00 грн, за 2022 рік 138501,81 грн, за 2023 рік 196484,86 грн, за 2024 рік 136392,74 грн;

3) пп.14.1.180, пп.14.1.156, п.14.1 ст.14, п.31.1 ст.31, п.54.2 ст.54, абз.2 п.57.1 ст.57, п. 87.9 ст.87, пп.162.1.3 п.162.1 ст.162, п.168.1 ст.168, п.171.1 ст.171, п.«а» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, за якими встановлено неподання податковим агентом ФОП ОСОБА_1 платіжних доручень для перерахування належного до сплати податку на доходи фізичних осіб за граничними термінами сплати податку до бюджету, передбаченими пунктом 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, а саме: 15.07.2022 1033,84 грн, 15.09.2022 107,96 грн, 14.10.2022 28,42 грн, 15.11.2022 94,63 грн, 15.12.2022 52,86 грн, 17.02.2023 97,76 грн, 23.03.2023 97,76 грн;

4) абз.1 ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме встановлено несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску (код платежу 71040000) в сумі 104310,20 грн по терміну нарахування 25.08.2021 (фактично сплачено 20.09.2021);

5) п.4 ч.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» - не своєчасно подано звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за грудень 2020 граничний термін подачі 20.01.2021, фактично звіт подано 27.01.2021;

6) п.2 ч.1, п.3 ст.7, ч.5 ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», що призвело до заниження суми зобов`язань по єдиному внеску на 541263,01 грн, в т.ч. за 2020 рік 133435,50 грн, 2022 рік 169279,99 грн, 2023 рік 238547,52 грн;

7) пп.49.18.1 п.49.18 ст.49, п.203.1 ст.203 Податкового кодексу України, а саме: встановлено несвоєчасне подання податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2020 року по терміну подання 20.01.2021 (фактично подано 29.01.2021) та за травень 2022 року по терміну подання 20.06.2022 (фактично подано 21.06.2022);

8) п.189.1 ст.189, пп.«г» п.198.5 ст.198, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, пп. 5 п. 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28 січня 2016 року №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року за №159/28289 (із змінами та доповненнями), встановлено заниження сум ПДВ, які підлягають нарахуванню та сплаті в бюджет в сумі 68100 грн, в т.ч. за грудень 2021 29512 грн, лютий 2022 9117 грн, березень 2022 4082 грн, серпень 2022 334 грн, листопад 2022 704 грн, грудень 2022 19294 грн, січень 2023 2197 грн, травень 2024 1140 грн, липень 2024 164 грн, серпень 2024 1556 грн, та завищення від`ємного значення з ПДВ, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 21 декларації), за грудень 2024 року на суму 2416 грн;

9) п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, а саме не складено та не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, на загальну суму обсягу постачання (без ПДВ) 352578 грн, в т.ч. за грудень 2021 року 220614 грн, за грудень 2022 року 105585 грн, за грудень 2023 року 26379 грн;

10) підпункти 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми військового збору на загальну суму 102700,56 грн, в т.ч. 2020 рік 63212,69 грн, за 2021 рік 206,25 грн, за 2022 рік 11541,82 грн, за 2023 рік 16373,74 грн, за 2024 рік 11366,06 грн;

11) незабезпечення зберігання документів, визначених у пункті 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, чим порушено п.44.3 ст.44 Податкового кодексу України;

12) п.63.3 ст.63 Податкового кодексу України, п.8.2, п.8.4 розділу VIIІ Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588 (зі змінами), не повідомлено контролюючий орган про об`єкти пов`язані з оподаткуванням за граничним терміном подання повідомлення форми 20-ОПП 29.01.2020.

Позивач, не погодившись з висновками акта перевірки, керуючись п.86.7 ст.86 ПК України, подав до Головного управління ДПС України у Рівненській області заперечення з додатками, за наслідками розгляду яких листом від 09.09.2025 за №8819/Ж12/17-00-24-05-25 «Відповідь на заперечення» Головне управління ДПС України у Рівненській області повідомило позивача про прийняття рішення щодо викладення висновків акта перевірки у наступній редакції:

«Документальною плановою виїзною перевіркою встановлено порушення:

1) абз.6 п.6 ст.128 Господарського кодексу України, пп.16.1.2 п.16.1 ст.16, п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України, встановлено неналежне ведення обліку доходів та витрат за період з 01.01.2020 по 31.12.2024, а саме книга обліку доходів і витрат відсутня;

2) п.164.1 ст.164, п. 177.1, п. 177.2, пп. 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 1181089,16 грн, в т.ч. за 2020 рік 758552,28 грн, за 2021 рік 2475,00 грн, за 2022 рік 87184,28 грн, за 2023 рік 196484,86 грн, за 2024 рік 136392,74 грн;

3) пп.14.1.180, пп.14.1.156, п.14.1 ст.14, п.31.1 ст.31, п.54.2 ст.54, абз.2 п.57.1 ст.57, п.87.9 ст.87, пп.162.1.3 п.162.1 ст.162,п.168.1 ст.168, п.171.1 ст.171, п.«а» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, за якими встановлено неподання податковим агентом ФОП ОСОБА_1 платіжних доручень для перерахування належного до сплати податку на доходи фізичних осіб за граничними термінами сплати податку до бюджету, передбаченими пунктом 168.1 статті 168 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 (із змінами і доповненнями), а саме: 15.07.2022 1033,84 грн, 15.09.2022 107,96 грн, 14.10.2022 28,42 грн, 15.11.2022 94,63 грн, 15.12.2022 52,86 грн, 17.02.2023 97,76 грн, 23.03.2023 97,76 грн;

4) абз.1 ч. 8 ст. 9 Закону України, встановлено несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску (код платежу 71040000) в сумі 104310,21 грн по терміну нарахування 25.08.2021 (фактично сплачено 20.09.2021);

5) п.4 ч.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», не своєчасно подано звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за грудень 2020 граничний термін подачі 20.01.2021, фактично звіт подано 27.01.2021;

6) п.2 ч.1, п.3 ст.7, ч.5 ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», що призвело до заниження суми зобов`язань по єдиному внеску на 478541,58 грн, в т.ч. за 2020 рік 133435,50 грн, 2022 рік 106558,56 грн, 2023 рік 238547,52 грн;

7) пп.49.18.1 п.49.18 ст.49, п.203.1 ст.203 Податкового кодексу України, а саме: встановлено несвоєчасне подання податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2020 року по терміну подання 20.01.2021 (фактично подано 29.01.2021) та за травень 2022 року по терміну подання 20.06.2022 (фактично подано 21.06.2022);

8) п.189.1 ст.189, пп.«г» п.198.5 ст.198, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, пп.5 п.4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28 січня 2016 року №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року за №159/28289 (із змінами та доповненнями), встановлено заниження сум ПДВ, які підлягають нарахуванню та сплаті в бюджет в сумі 68100 грн, в т.ч. за грудень 2021 29512 грн, лютий 2022 9117 грн, березень 2022 4082 грн, серпень 2022 334 грн, листопад 2022 704 грн, грудень 2022 19294 грн, січень 2023 2197 грн, травень 2024 1140 грн, липень 2024 164 грн, серпень 2024 1556 грн, та завищення від`ємного значення з ПДВ, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 21 декларації) за грудень 2024 року на суму 2416 грн;

9) п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, не складено та не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 Податкового кодексу України на загальну суму обсягу постачання (без ПДВ) 352578 грн, в т.ч. за грудень 2021 року 220614 грн, грудень 2022 року 105585 грн, грудень 2023 року 26379 грн;

10) підпункти 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми військового збору на загальну суму 98424,10 грн, в т.ч. 2020 рік 63212,69 грн, за 2021 рік 206,25 грн, за 2022 рік 7265,36 грн, за 2023 рік 16373,74 грн, за 2024 рік 11366,06 грн;

11) незабезпечення зберігання документів, визначених у пункті 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, чим порушено п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України;

12) п.63.3 ст.63 Податкового кодексу України, п.8.2, п.8.4 розділу VIIІ Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588 (зі змінами), не повідомлено контролюючий орган про об`єкти пов`язані з оподаткуванням за граничним терміном подання повідомлення форми 20-ОПП 29.01.2020».

На підстави цих висновків акта перевірки, 16.09.2025 ГУ ДПС у Рівненській області прийнято:

- податкове повідомлення-рішення №16606/1700240523, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції за несвоєчасне подання інформації про об`єкти оподаткування за період 18.01.2020-29.01.2020 в сумі 340,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №16605/1700240523, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції за незабезпечення зберігання первинних документів за період 2020-2024 роки в сумі 1020,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №16616/1700240523, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції за несвоєчасно подані платіжні інструкції на сплату ПДФО за період 15.07.2022 23.02.2022 в сумі 378,32 грн та пеню в розмірі 7,23 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №16609/1700240523, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 4718,95 грн за порушення строків складення та/або реєстрації податкових накладних;

- податкове повідомлення-рішення №16610/1700240523 про збільшення податкового зобов`язання з ПДВ на суму 68100,00 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 17025,00 грн;

- податкове повідомлення-рішення №16608/1700240523, яким визначено суму завищення від`ємного значення з ПДВ за грудень 2024 в розмірі 2416 грн;

- податкове повідомлення-рішення №16604/1700240523 про збільшення податкового зобов`язання з військового збору на суму 98424,10 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 8751,29 грн;

- податкове повідомлення-рішення №16618/1700240523 про збільшення податкового зобов`язання з ПДФО на суму 1181089,16 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 105015,47 грн;

- рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 16.09.2025 №16613/1700240523, яким застосовано штраф в сумі 20862,04 грн та пеню в розмірі 2712,07 грн;

- рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 16.09.2025 №16615/1700240523 , яким застосовано штраф в сумі 138282,01 грн;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 16.09.2025 №Ф-16611/1700240523 на суму 478541,58 грн.

Вважаючи рішення відповідача протиправними, позивач 07.10.2025 оскаржив їх в адміністративному порядку, шляхом подання скарги до Державної податкової служби України.

Рішенням Державної податкової служби України від 23.10.2025 №30704/6/99-00-06-02-01-06 скаргу позивача в частині оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 16.09.2025 №Ф-16611/1700240523, рішення про застосування штрафних санкцій від 16.09.2025 №16615/1700240523 та рішення про застосування штрафних санкцій від 16.09.2025 №16613/1700240523 залишено без розгляду.

Рішенням Державної податкової служби України від 05.12.2025 №34960/6/99-00-06-01-02-06 про результати розгляду скарги податкові повідомлення-рішення від 16.09.2025 №16605/1700240523, №16609/1700240523, №16610/1700240523, №16604/1700240523, №16618/1700240523 - залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Позивач з дотриманням строків звернення до суду звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправними і скасування, прийнятих 16.09.2025 Головним управлінням ДПС у Рівненській області податкових повідомлень-рішень №16618/1700240523, №16604/1700240523, №16605/1700240523, №16608/1700240523, №16609/1700240523, №16610/1700240523, рішень про застосування штрафних санкцій №16613/1700240523 і №16615/1700240523 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-16611/1700240523.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо встановлених в ході проведення перевірки порушень, судом враховано наступне.

Фізична особа підприємець ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності з 26.12.2003 (номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 25930170000000109). Взятий на облік в органах державної податкової служби 29.12.2003 за №2102.

Як встановлено актом перевірки, у період з 01.01.2020 по 31.12.2024 позивач перебував на загальній системі оподаткування, і з 01.04.2017 має статус платника податку на додану вартість.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності позивача є діяльність за КВЕД 45.31 - Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів. Крім того, позивач має право здійснювати діяльність за КВЕД 45.20 - Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, КВЕД 46.71 - Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, КВЕД 46.73 - Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, КВЕД 46.90 - Неспеціалізована оптова торгівля, КВЕД 47.30 - Роздрібна торгівля пальним, КВЕД 47.99 - Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами, КВЕД 49.41 - Вантажний автомобільний транспорт, КВЕД 33.14 - Ремонт і технічне обслуговування електричного устатковання, КВЕД 33.12 - Ремонт і технічне обслуговування машин і устатковання промислового призначення.

Щодо правомірності визначення позивачу податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 1181089,16 грн. та штрафу в сумі 105015,47 грн. (податкове повідомлення-рішення від 16.09.2025 №16618/1700240523), суд виходить з наступного.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, врегульовано статтею 177 Податкового кодексу України (далі ПК України, в редакції, чинній на час спірних відносин).

Доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу (п.177.1 ст.177 ПК України).

Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця (п.177.2 ст.177 ПК України).

Згідно з пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 177.4 ст.177 ПК України визначено перелік витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування, зокрема:

- витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат (підпункт 177.4.1. п.177.4 ст.177 ПК України);

- витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством (підпункт 177.4.2. п.177.4 ст.177 ПК України);

- суми податків, зборів, пов`язаних з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з об`єктів житлової нерухомості); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, роялті на користь правовласників, як винагорода за використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав чи як відрахування на користь правовласників на підставі договорів, укладених таким платником податку з організаціями колективного управління відповідно до Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав", одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, пов`язаних з господарською діяльністю фізичної особи підприємця (підпункт 177.4.3. п.177.4 ст.177 ПК України);

- інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (підпункт 177.4.4. п.177.4 ст.177 ПК України).

Згідно з підпунктом 177.4.5. п.177.4 ст.177 ПК України не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів, визначених абзацами восьмим - десятим підпункту 177.4.6 цього пункту; документально не підтверджені витрати.

Отже, до витрат, які враховуються при визначенні чистого оподатковуваного доходу фізичної особи-підприємця, включаються підтверджені документально безпосередньо пов`язані з отриманням доходів витрати такої особи, здійснені у межах її господарської діяльності.

Як слідує з акта перевірки, контролюючим органом встановлено, що у період, охоплений перевіркою, позивач здійснював оптову торгівлю будівельними матеріалами, деталями, приладдям, маслами, оливами для автотранспортних засобiв, ремонти та технічне обслуговування, надавав послуги з перевезення вантажів у міжнародному автомобільному сполученні та по території України.

Перевіркою правильності визначення загального оподатковуваного доходу, отриманого від провадження діяльності за період з 01.01.2020 по 31.12.2024, встановлено завищення вартості документально підтверджених витрат, пов`язаних із здійсненням підприємницької діяльності за перевірений період, на суму 3704080,32 грн, в т.ч. за 2020 рік в сумі 1370403,21 грн, за 2022 рік в сумі 484357,10 грн, за 2023 рік в сумі 1091582,58 грн, за 2024 рік в сумі 757737,43 грн, у зв`язку з віднесенням позивачем до складу витрат сум за товари (щебінь, пісок, відсів), які фактично не були оплачені постачальникам станом на дату подання звітності.

У додатках 2, 3, 4, 5, 6 до акта перевірки контролюючим органом відображено рух товару (щебінь, відсів, пісок) та порівняльний аналіз сум оплаченого і не оплаченого у відповідному звітному періоді товару постачальникам, при цьому у додатках 7 та 8 до акта перевірки наведено аналіз витрат товарів (запчастини, приладдя, масла, оливи для транспортних засобів) і послуг (ремонти та технічне обслуговування), які у графі «неоплачено постачальнику» містять відомості про неоплату постачальникам станом на дату подання звітності.

Оцінюючи вказані висновки контролюючого органу суд зазначає, що у акті перевірки констатується, що позивачем податкові декларації про майновий стан і доходи за 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 роки, а також розрахунки податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів отриманих платником, подані до контролюючого органу своєчасно, у строки передбачені ст.49, п.177.5 ст.177 ПК України, а також зазначено про те, що перевіркою правильності визначення загального оподатковуваного доходу, отриманого від провадження діяльності у 2020-2024 роках, відображеного у додатку Ф2 до податкової декларації про майновий стан і доходи відхилень не встановлено.

Перевіркою встановлено, що загальний оподатковуваний дохід позивача за звітний 2020 рік становить 24164559,85 грн., за 2021 рік 6382532,42 грн., за 2022 рік 7344148,79 грн., за 2023 рік 15847637,89 грн., за 2024 рік 10361004,60 грн. Позивач вказаних показників не заперечує та не спростовує.

З урахуванням наведених вище норм права до встановлення у цій справі підлягає питання правильності формування позивачем витрат, на розмір яких фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування має право зменшити базу оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

На сторінці 15 акта перевірки контролюючий орган зазначає, що проведеним аналізом наданої позивачем звітності та наданих для перевірки документів, зокрема структури понесених витрат, залишків ТМЦ, інформації щодо заборгованості з покупцями та постачальниками, банківських виписок встановлено завищення вартості документально підтверджених витрат, пов`язаних із здійсненням підприємницької діяльності, за перевіряємий період, в зв`язку із віднесенням позивачем до складу витрат сум за товари (щебінь, пісок, відсів), які фактично не були сплачені постачальникам станом на дату подання звітності.

При цьому у акті перевірки у додатках 7 та 8 до акта перевірки наведено перелік придбаних та реалізованих товарів у відповідних звітних періодах, а також наведено інформацію про найменування/ПІБ постачальника, номенклатуру товарів та код УКТЗЕД, відомості про складену податкову накладну, кількість, ціну постачання одиниці без ПДВ, обсяг постачання без ПДВ, а також відомості про неоплачене постачальникам в розрізі кожного постачальника.

У додатку 7 до акта перевірки «Придбані та реалізовані товари/послуги у 2020» вказано відомості про постачальників: Приватне мале підприємство «МЛС» (код ЄДРПОУ 13991251), ТОВ «Ренамакс» (код ЄДРПОУ 37802144), ТОВ «Ренамакс Логістик» (код ЄДРПОУ 38993978), ТОВ фірма «Електромобіл» (код ЄДРПОУ 31690556), ТОВ «УкрТехноПром-Восток» (код ЄДРПОУ 37148500), ТОВ «Арена Тайєрс» (код ЄДРПОУ 42659115), ТОВ «ВВМ Явір» (код ЄДРПОУ 35546011), при цьому у графі «неоплачено постачальнику» зазначено відомості щодо ТОВ фірма «Електромобіл», ТОВ «УкрТехноПром-Восток», Приватне мале підприємство «МЛС», ТОВ «Ренамакс».

Досліджуючи наявні у справі докази, суд зазначає, що твердження про неоплату вказаним постачальникам не тільки не знайшли свого підтвердження, а і спростовані наявними у матеріалах справи платіжними документами.

Факт здійснення позивачем розрахунку з ТОВ фірма «Електромобіл» за поставлені згідно з Договором на виконання робіт №12/03 від 12.03.2020 роботи/послуги підтверджується платіжним дорученням №1436 від 25.08.2020 на суму 86000,00 грн. з призначенням платежу «оплата за ремонт якоря, згідно рахунку №СФ-0103 від 17 серпня 2020р. у сумі 71666,67 грн., ПДВ 20% 14333,33грн.».

Факт здійснення позивачем розрахунку з ТОВ «Ренамакс» за поставлені згідно з Договором купівлі-продажу №03/01/2020 від 03.01.2020 року товари підтверджується платіжними дорученнями №1513 від 23.11.2020 на суму 195950,03 грн. з призначенням платежу «за запчастини, згідно рахунку №128 від 23 листопада 2020р. У сумі 163291,69 грн., ПДВ-20% 32658,34 грн.», №1514 від 23.11.2020 на суму 205600,00 грн. з призначенням платежу «за запчастини, згідно рахунку №128 від 23 листопада 2020р. У сумі 171333,33 грн., ПДВ -20% 34266,67 грн.», №1515 від 24.11.2020 на суму 203400,00 грн. з призначенням платежу «за запчастини, згідно рахунку №128 від 23 листопада 202р., у сумі 169500,00 грн., ПДВ-20% 33900,00 грн.», №1517 від 24.11.2020 на суму 151800,00 грн. з призначенням платежу «за запчастини, згідно рахунку №128 від 23 листопада 202р., у сумі 126500,00 грн., ПДВ-20% 25300,00 грн», №1522 від 24.11.2020 на суму 119200,00 грн. з призначенням платежу «за запчастини, згідно рахунку №128 від 23 листопада 202р., у сумі 99333,33 грн., ПДВ-20% 19866,67 грн», а також Актами звірки взаємних розрахунків за період 2019р., за період 2020р. та за період 2021р.

Факт здійснення позивачем розрахунку з Приватним малим підприємством «МЛС» за поставлені згідно з Договором поставки №21 від 21.01.2020 товари підтверджується платіжними дорученнями №1472 від 23.12.2020 на суму 32000,00 грн. з призначенням платежу «за мастила згідно рахунку №1/00000002587 від 30 жовтня 2020р. У сумі 26666,67 грн., ПДВ-20% 5333,33 грн», №1473 від 23.12.2020 на суму 41900,00 грн. з призначенням платежу «за мастила згідно рахунку №1/00000002719 від 12 листопада 2020р. У сумі 34916,67 грн., ПДВ-20% 6983,33 грн», №1494 від 30.12.2020 на суму 43300,00 грн. з призначенням платежу «за мастила згідно рахунку №1/00000008947 від 07 грудня 2020р. У сумі 36083,33 грн., ПДВ-20% 7216,67 грн», №1519 від 25.01.2021 на суму 20000,00 грн. з призначенням платежу «за мастила згідно рахунку №1/00000009332 від 17 грудня 2020р. У сумі 16666,67 грн., ПДВ-20% 3333,33 грн», №1536 від 16.02.2021 на суму 10000,00 грн. з призначенням платежу «за мастила згідно рахунку №1/00000009332 від 17 грудня 2020р. У сумі 8333,33 грн., ПДВ-20% 1666,67 грн», №1542 від 22.02.2021 на суму 14200,00 грн. з призначенням платежу «за мастила згідно рахунку №1/00000009520 від 23 грудня 2020р. У сумі 11833,33 грн., ПДВ-20% 2366,67 грн», №1565 від 03.03.2021 на суму 10000,00 грн. з призначенням платежу «за мастила згідно рахунку №1/00000009520 від 23 грудня 2020р. У сумі 8333,33 грн., ПДВ-20% 1666,67 грн», №1587 від 17.03.2021 на суму 10000,00 грн. з призначенням платежу «за мастила згідно рахунку №1/00000009332 від 17 грудня 2020р. У сумі 8333,33 грн., ПДВ-20% 1666,67 грн», №1613 від 05.04.2021 на суму 10100,00 грн. з призначенням платежу «за мастила згідно рахунку №1/00000009332 від 17 грудня 2020р. У сумі 8416,67 грн., ПДВ-20% 1683,33 грн», Актом звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2019-31.12.2019 від 16.09.2025, Актом звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2020-31.12.2020 від 16.09.2025 та Актом звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2021-31.12.2021 від 16.09.202.5

Факт здійснення позивачем розрахунку з ТОВ «УкрТехноПром-Восток» за поставлені товари підтверджується платіжними дорученнями №1441 від 27.08.2020 на суму 555960,00 грн. з призначенням платежу «за шини та обідну стрічку, згідно рахунку №1850 від 26 серпня 2020р. У сумі 463300,00 грн., ПДВ-20% 92660,00 грн», №1545 від 02.12.2020 на суму 33000,00 грн. з призначенням платежу «за шини та обідну стрічку, згідно рахунку №2578 від 17 листопада 2020р. У сумі 27500,00 грн., ПДВ-20% 5500,00 грн.».

Вказане спростовує відомості, зазначені контролюючим органом у додатку 7 до акта перевірки щодо неоплати постачальникам вказаних сум. Відповідачем не спростовано зазначених доказів та не поставлено їх під сумнів, судом також не здобуто доказів за яких наведені платіжні документи не підлягали б до врахування у цій справі.

У додатку 8 до акта перевірки «Придбані та реалізовані товари/послуги у 2021» вказано відомості про постачальників ТОВ «Арена Тайєрс» (код ЄДРПОУ 42659115), ПП «Техно-Те» (код ЄДРПОУ 39684644), Приватне мале підприємство «МЛС» (код ЄДРПОУ 13991251), ТОВ фірма «Електромобіл» (код ЄДРПОУ 31690556), при цьому зазначено, у графі «неоплачено постачальнику» відомості щодо ТОВ «Арена Тайєрс» (за товари, податкова накладна по операції з продажу яких складена 18.01.2021) та ПП «Техно-Те» (за капітальний ремонт електродвигуна, податкові накладні по яких складені 03.03.2021 та 10.03.2021).

Досліджуючи наявні у справі докази, суд зазначає, що твердження про неоплату вказаним постачальникам не тільки не знайшли свого підтвердження, а і спростовані наявними у матеріалах справи платіжними документами.

Факт здійснення позивачем розрахунку з ПП «Техно-Те» за поставлені згідно з Договором на виконання робіт №12-10/20 від 12.10.2020 роботи/послуги підтверджується платіжним дорученням №1567 від 03.03.2021 в сумі 10000,00 грн. з призначенням платежу: «Часткова оплата за капітальний ремонт електродвигуна, згідно рахунку №64 від 03.12.2021р., у сумі 19155,83 грн., ПДВ 20% 3831,17 грн.» та платіжним дорученням №1572 від 10.03.2021 в сумі 22987,00 грн. з призначенням платежу: «Часткова оплата за капітальний ремонт електродвигуна, згідно рахунку №64 від 03.12.2021р. у сумі 8333,33 грн., ПДВ 20% 1888,67 грн.». Вказане спростовує відомості, вказані контролюючим органом у додатку 8 до акта перевірки щодо неоплати цьому постачальнику вказаних сум. Відповідачем не спростовано зазначених доказів та не поставлено їх під сумнів, судом також не здобуто доказів за яких наведені платіжні документи не підлягали б до врахування у цій справі.

Факт здійснення позивачем розрахунку з ПП «Арена Тайєрс» за поставлені згідно з Договором купівлі-продажу №04/01/2019 від 04.01.2019 товари підтверджується платіжними дорученнями №1913 від 22.10.2021 в сумі 100000,00 грн. з призначенням платежу: «оплата за запчастини, згідно рахунку №ТОВ00000002 від 18.01.2021р. у сумі 83333,33 грн., ПДВ 20% 16666,67 грн.», №1912 від 22.10.2021 в сумі 100000,00 грн. з призначенням платежу: «оплата за запчастини, згідно рахунку №ТОВ00000002 від 18.01.2021р. у сумі 83333,33 грн., ПДВ 20% 16666,67 грн.», №1911 від 22.10.2021 в сумі 103193,54 грн. з призначенням платежу: «оплата за запчастини, згідно рахунку №ТОВ00000002 від 18.01.2021р. у сумі 85994,62 грн., ПДВ 20% 17198,92 грн.», №1910 від 22.10.2021 в сумі 100000,00 грн. з призначенням платежу: «оплата за запчастини, згідно рахунку №ТОВ00000002 від 18.01.2021р. у сумі 83333,33 грн., ПДВ 20% 16666,67 грн.». Вказане спростовує відомості, зазначені контролюючим органом у додатку 8 до акта перевірки щодо неоплати цьому постачальнику вказаних сум. Відповідачем не спростовано таких доказів та не поставлено їх під сумнів, судом також не здобуто доказів за яких наведені платіжні документи не підлягали б до врахування у цій справі.

Суд зазначає, що з системного аналізу норм податкового законодавства вбачається, що Податковий кодекс України не ставить у залежність формування витрат за придбані товари/роботи/послуги певного періоду з їх реалізацією саме у цей період. Формування витрат підприємця можливе в періоді, в який такі витрати були здійснені незалежно від того чи такі товари/роботи/послуги були реалізовані, адже важливим є документальне підтвердження їх придбання та подальше використання в господарській діяльності.

На підтвердження використання позивачем у його підприємницькій діяльності придбаних у вказаних суб`єктів господарювання товарів, робіт та послуг шляхом їх подальшого продажу іншим суб`єктам господарювання в межах видів своєї підприємницької діяльності, зокрема, ПРАТ «Ушицький комбінат будівельних матеріалів», суду було надано копії первинних та банківських документів, зокрема: видаткові накладні №13 від 17.01.2020, №15 від 20.01.2020, №17 від 21.01.2020, №18 від 23.01.2020, №19 від 23.01.2020, №27 від 28.01.2020, №34 від 13.03.2020, №47 від 12.05.2020, №57 від 22.05.2020, №58 від 26.05.2020, №60 від 27.05.2020, №75 від 17.06.2020, №77 від 18.06.2020, №86 від 24.06.2020, №88 від 25.06.2020, №89 від 26.06.2020, №93 від 26.06.2020, №132 від 17.08.2020, №133 від 18.08.2020, №136 від 19.08.2020, №138 від 25.08.2020, №139 від 27.08.2020, №141 від 28.08.2020, №142 від 31.08.2020, №142 від 31.08.2020, №228 від 06.11.2020, №229 від 11.11.2020, №234 від 19.11.2020, №234 від 19.11.2020, №236 від 20.11.2020, №237 від 23.11.2020, №248 від 24.11.2020, №240 від 25.11.2020, №250 від 25.11.2020, №243 від 26.11.2020, №245 від 26.11.2020, №247 від 27.11.2020, №249 від 30.11.2020, №260 від 09.12.2020, №275 від 18.12.2020, №283 від 28.12.2020, №305 від 30.12.2020, товарно-транспортні накладні №4/3 від 17.01.2020, №5/3 від 20.01.2020, №6/3 від 21.01.2020, №7/3 від 23.01.2020, №8/3 від 23.01.2020, №10/3 від 28.01.2020, №2/3 від 12.05.2020, №4/3 від 22.05.2020, №5/3 від 26.05.2020, №6/3 від 27.05.2020, №4/3 від 17.06.2020, №5/3 від 18.06.2020, №10/3 від 24.06.2020, №11/3 від 25.06.2020, №12/3 від 26.06.2020, №13/3 від 26.06.2020, №1/3 від 17.08.2020, №2/3 від 18.08.2020, №4/3 від 19.08.2020, №7/3 від 25.08.2020, №9/3 від 27.08.2020, №10/3 від 28.08.2020, №11/3 від 31.08.2020, №2/3 від 06.11.2020, №3/3 від 11.11.2020, №4/3 від 19.11.2020, №5/3 від 20.11.2020, №6/3 від 23.11.2020, №7/3 від 24.11.2020, №8/3 від 25.11.2020, №9/3 від 25.11.2020, №10/3 від 26.11.2020, №11/3 від 26.11.2020, №12/3 від 27.11.2020, №13/3 від 30.11.2020, №1/3 від 09.12.2020, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) №01 від 13.01.2020, №04 від 12.05.2020, №03 від 12.05.2020, №06 від 13.05.2020, №05 від 13.05.2020, №08 від 18.05.2020, №09 від 20.05.2020, №10 від 22.05.2020, №11 від 25.05.2020, №12 від 25.05.2020, №15 від 17.08.2020, №16 від 17.08.2020, №17 від 19.08.2020, №21 від 27.08.2020, №22 від 28.08.2020, №23 від 31.08.2020, №19 від 25.09.2020, №27 від 19.11.2020, №32 від 20.11.2020, №25 від 30.11.2020, а також звіти про дебетові і кредитові операції по банківському рахунку та банківські виписки позивача за відповідні періоди.

Оцінюючи доводи відповідача в частині віднесення позивачем до складу витрат сум за товари (щебінь, пісок, відсів), які фактично не були оплачені постачальникам станом на дату подання звітності, суд зазначає, що контролюючий орган не заперечує сам факт придбання позивачем вказаних товарів на підставі відповідних первинних документів, а відповідно це не потребує додаткового доказування, натомість з`ясуванню підлягає факт здійснення оплати позивачем за такий товар.

Як вбачається з матеріалів справи придбаний позивачем у охопленому перевіркою періоді товар мав не тільки різні номенклатурні позиції (щебінь різних фракцій, відсів, пісок різних видів), але і різних постачальників (ПРАТ «Ушицький комбінат будівельних матеріалів», ТОВ «Новоград-Волинський каменедробильний завод», ТОВ «Полонський спецкар`єр», ТОВ «Гулянецький щебзавод», ТОВ «Клесівський кар`єр нерудних копалин «Технобуд») у яких придбання здійснювалося в різні періоди, а також за різними цінами. У зв`язку із вказаним, ведення витрат позивачем повинно враховувати не тільки факт оплати ним конкретному постачальнику певної партії товару, але і те, чи призначався до використання у господарській діяльності позивача конкретний товар та коли саме це було здійснено.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_2 надала свідчення у яких зазначила, що перебуває у трудових відносинах з позивачем на посаді бухгалтера і здійснює ведення бухгалтерського обліку, при цьому витрати позивача як підприємця формуються з урахуванням вимог законодавства лише після того, як придбані товари/роботи будуть оплачені позивачем для їх постачальників і в подальшому реалізовані для його покупців, а також після отримання оплати від покупців за такі товари/роботи. На питання чи існувала заборгованість за товари, вартість яких була віднесена до витрат на момент такого віднесення, свідок заперечила існування такої заборгованості та зазначила, що ні у позивача перед постачальниками, ні у покупців перед позивачем не існувало заборгованості конкретно по тих сумах, які були віднесені до витрат позивача, а суми неоплачених товарів не відносилися до витрат до моменту їх оплати.

Досліджуючи наявні у справі банківські виписки по рахунку НОМЕР_2 ФОП ОСОБА_1 у КБ «Приватбанк» (а саме Звіти про дебетові і кредитові операції з 01.05.2017 по 31.05.2017, з 01.10.2017 по 31.10.2017, з 01.11.2018 по 30.11.2018, з 01.12.2018 по 31.12.2018, з 01.01.2019 по 31.01.2019, з 01.02.2019 по 28.02.2019, з 01.03.2019 по 31.03.2019, з 01.04.2019 по 30.04.2019, Заключні виписки за період з 01.05.2019 по 31.05.2019, з 01.06.2019 по 30.06.2019, з 01.07.2019 по 31.07.2019, з 01.08.2019 по 31.08.2019, з 01.09.2019 по 30.09.2019, з 01.10.2019 по 31.10.2019, з 01.11.2019 по 30.11.2019, з 01.12.2019 по 31.12.2019, з 01.12.2020 по 31.12.2020, з 01.03.2021 по 31.03.2021, з 01.05.2021 по 31.05.2021, з 01.06.2021 по 30.06.2021, з 01.07.2021 по 31.07.2021, з 01.08.2021 по 31.08.2021, з 01.09.2021 по 30.09.2021, з 01.10.2021 по 31.10.2021, з 01.11.2021 по 15.11.2021, з 01.11.2021 по 30.11.2021, з 01.12.2021 по 31.12.2021, з 01.05.2022 по 31.05.2022, з 01.08.2022 по 31.08.2022, з 01.10.2022 по 31.10.2022, з 01.11.2022 по 30.11.2022, з 01.12.2022 по 31.12.2022, Фільтрована виписка за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 (по операціях з ОПК ТОВ, код 38863428), Зведена виписка за періоди 02.01.2020 31.01.2020, 01.02.2020 29.02.2020, 01.03.2020 31.03.2020, 01.04.2020 30.04.2020, 01.05.2020-31.05.2020, 01.06.2020 30.06.2020, 01.07.2020 31.07.2020, 01.08.2020 31.08.2020, 01.09.2020 30.09.2020, 01.10.2020 31.10.2020, 01.11.2020 30.11.2020) суд зазначає, що з них вбачається проведення позивачем розрахунків з вищевказаними постачальниками у різні періоди з відповідними призначеннями платежів, у яких зазначалося найменування товару та здійснювалося посилання на певний рахунок.

Надаючи оцінку банківським документам, які підтверджують здійснення оплат за придбаний позивачем товар, у сукупності з бухгалтерськими довідками №13 від 31.12.2020, №14 від 30.12.2022, №15 від 29.12.2023, а також Відомістю щодо придбаних товарів та проведених за такі товари розрахунків в період 2019 2020 років, що є додатком №1 до листа №25 від 31.12.2020 (по розрахунках з ПРАТ «Ушицький комбінат будівельних матеріалів»), Відомістю щодо придбаних товарів та проведених за такі товари розрахунків в період 2018 2022 років, що є додатком до листа №01 від 02.01.2023 (по розрахунках з ПРАТ «Ушицький комбінат будівельних матеріалів»), суд зазначає, що такі докази свідчать про те, що оскільки облік товарів позивачем здійснювався із застосуванням «партійного» принципу, то здійснення аналізу і облік руху товарів за кожною отриманою партією на підставі відповідних документів є таким, що відповідає принципам ведення товарного обліку, у зв`язку із цим віднесення позивачем до витрат витрат на придбання певної партії може здійснюватися не в хронологічному порядку (тобто не за датою придбання партій товару), а у порядку використання в господарській діяльності конкретної партії товару (тобто за часом її реалізації покупцям позивача).

Як пояснив у судовому засіданні позивач деякий товар у нього може тривалий час зберігатися і не реалізовуватися покупцям, при цьому позивач на вартість такого товару не формує витрат, а в цей же час більш ліквідний товар, який придбаний позивачем пізніше продається покупцям у зв`язку із наявністю на нього попиту, що дає підставу для віднесення витрат на придбання такого товару до витрат позивача.

Вказана специфіка господарської діяльності позивача та запроваджений ним порядок обліку дійсно може призводити до того, що при наявності кредиторської заборгованості позивача за окремі партії товару, позивач формує свої витрати по операціях придбання інших партій, які ним оплачені постачальнику та реалізовані покупцям.

Суд зазначає, що ведення підприємцями обліку за «партійним» принципом та формування витрат по оплаченим постачальникам конкретним товарним позиціям, які були реалізовані покупцям, не порушує вимоги п.44.1 ст.44 ПК України щодо ведення обліку витрат на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

З приводу доводів представника відповідача про те, що бухгалтерські довідки не надавалися позивачем до перевірки, що начебто унеможливлює їх врахування у цій справі, то суд зазначає, що бухгалтерська довідка не відноситься до первинних документів або документів, які є підставою для складання податкової звітності, а є лише допоміжним узагальнюючим документом у якому відображено (зведено) відомості з первинних та банківських документів позивача.

Пунктом 44.6. ст.44 ПК України встановлено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

З вказаної норми вбачається, що законодавство містить наслідки ненадання до перевірки лише тих документів, які підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, а як зазначено вище, відомості, відображені у податковій звітності позивача підтверджує не бухгалтерська довідка, а первинні та банківські документи, на підставі яких було складено таку звітність.

Верховний Суд у постанові від 20.12.2021 у справі № 200/6804/19-а виснував, що вимога пункту 44.6 статті 44 ПК стосується тих документів, які є підставою бухгалтерського та податкового обліку, інші документи знаходяться поза межами дії норми вказаного пункту. У зв`язку із вказаним, у цій справі не підлягають до застосування правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 21.10.2021 у справі № 802/1464/17-а, від 21.11.2022 у справі № 826/13633/17 та інших, на які покликається представник відповідача, оскільки у них ідеться про наслідки ненадання платником податків первинних документів під час перевірки, а у цій справі відповідач не вказує про те, що позивачем було надано суду будь-які первинні документи, які не були представлені ним до перевірки, натомість мова іде виключно про бухгалтерські довідки, які не відносяться до первинних документів.

З урахуванням вказаного, суд відхиляє доводи відповідача в частині не врахування у цій справі бухгалтерських довідок, при цьому суд зазначає, що відповідач не довів того, що викладена у таких довідках інформація не ґрунтується на первинних або банківських документах позивача, які були надані ним до перевірки, при цьому суд враховує також і те, що представники відповідача не заперечували, що наявні в матеріалах справи договірні, первинні, податкові та банківські документи були надані позивачем під час перевірки і інших до матеріалів справи не долучено.

Зважаючи на викладене, суд виснує, що понесені позивачем витрати на купівлю товарів, робіт та послуг, є витратами його підприємницької діяльності, безпосередньо пов`язаними із отриманням доходу і той факт, що ці товари/роботи/послуги реалізовувалися позивачем у інший період ніж той, в якому ним було їх придбано, не є підставою для неврахування таких витрат, а твердження контролюючого органу про не оплату таких товарів/робіт/послуг постачальнику не знайшло свого підтвердження.

Суд зауважує, що акт перевірки не містить належних посилань на об`єктивні дані, підтверджені первинними документами, що свідчили б про включення позивачем до витрат не пов`язаних з провадженням його підприємницької діяльності чи документально не підтверджених витрат, передбачених п. 177.4 ст. 177 ПК України.

Надаючи оцінку існуванню у позивача дебіторської та кредиторської заборгованості в розрізі різних операцій з різними контрагентами суд зазначає, що сам по собі цей факт не визначений нормами ПК України як такий, що перешкоджає формуванню витрат, пов`язаних з господарською діяльністю, адже основне правило полягає у тому, що до витрат відноситься та сума сплачених підприємцем коштів за товар/роботу/послугу, яка оплачена і яка пов`язана з провадженням господарської діяльності, тобто певний проміжок часу у підприємця може існувати заборгованість, але саме на цю заборгованість не здійснюється формування витрат на період її існування, а після її погашення підприємець матиме право на формування витрат.

Оцінюючи доводи представника відповідача про те, що у акті перевірки мова іде про не оплату за товари не постачальникам позивача, а самому позивачу, то суд зазначає, що на сторінці 16 акта перевірки представниками контролюючого органу було зазначено наступне: «…встановлено завищення вартості документально підтверджених витрат, пов`язаних із здійсненням підприємницької діяльності, за перевіряємий період на 3704080,32 грн. … в зв`язку з віднесенням ФОП ОСОБА_1 до складу витрат сум за товари (щебінь, пісок, відсів), які фактично не були сплачені постачальникам станом на дату подання звітності», тобто з вказаного висновку, викладеного у акті перевірки слідує, що мова таки іде про висновок перевіряючих про не здійснення оплати саме позивачем постачальникам, про що свідчить навіть вжиття цього поняття у множині.

Попри вказане суд зазначає, що з матеріалів справи слідує, що позивач на час формування витрат здійснив подальший продаж товарів та послуг, тобто використав їх у своїй підприємницькій діяльності та отримав за них оплату, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками по рахунку позивача, первинними документами (видатковими накладними, товарно-транспортними накладними), а також відомостями щодо придбаних товарів та проведених за такі товари розрахунків, складених позивачем та його контрагентами, бухгалтерськими довідками №13 від 31.12.2020, №14 від 30.12.2022, №15 від 29.12.2023, що містять узагальнену інформацію з первинних документів.

Відповідачем не було спростовано належними і допустимими доказами факту використання позивачем у його підприємницькій діяльності товарів та послуг, витрати на придбання яких ним було віднесено до своїх витрат, на час подання відповідних податкових декларацій.

Враховуючи наведене вище, а також те, що будь-яких доказів, які б спростовували наявні в матеріалах справи докази оплати позивачем придбаних ним товарів/робіт/послуг, які були використані позивачем у господарській діяльності, а також отримання позивачем оплат від покупців таких товарів, відповідачем не надано і судом не здобуто, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.09.2025 №16618/1700240523 підлягають до задоволення.

Оцінюючи правову позицію сторін стосовно збільшення податкових зобов`язань за платежем військовий збір в сумі 98424,10 грн. та застосування штрафу на суму 8751,29 грн. (податкове повідомлення-рішення від 16.09.2025 №16604/1700240523), суд виходить із наступного.

Відповідно до підпункту 1.1. та 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками військового збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Статтею 163 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

З врахуванням наведеного військовий збір нараховується, утримується та перераховується із сум чистого доходу, який визначається, виходячи із документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю фізичної особи-підприємця.

Згідно підпункту 1.4. пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України, нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

За наведених положень законодавства розмір військового збору напряму залежить від розміру оподатковуваного доходу звітного періоду платника податків.

З матеріалів справи вбачається, що контролюючий орган у зв`язку із своїм висновком про заниження позивачем загального оподатковуваного доходу зробив висновок про заниження позивачем суми військового збору на загальну суму 98424,10 грн.

Оскільки судом визнається протиправним збільшення відповідачем суми грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб згідно податкового повідомлення рішення від 16.09.2025 №16618/1700240523, то відповідно неправомірним є також донарахування позивачу суми військового збору на визначену контролюючим органом суму доходу, а отже, підлягає визнанню протиправним та скасуванню і податкове повідомлення-рішення від 16.09.2025 №16604/1700240523 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 98424,10грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції (штрафу) на суму 8751,29 грн.

Оцінюючи підставність позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування рішення від 16.09.2025 №16615/1700240523 і вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-16611/1700240523 суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України від 08.07.10 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464-VI в редакції станом на час спірних відносин).

У статті 1 Закону № 2464-VI закріплено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з абзацом першим пунктом 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Відповідно до ч.5 ст.8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Як вбачається з акта перевірки контролюючий орган покликається на викладені ним у цьому акті перевірки висновки, які стосуються встановленої суми чистого оподатковуваного доходу позивача, на підставі чого з урахуванням відповіді на заперечення Головного управління ДПС у Рівненській області за №8819/Ж12/17-00-24-05-25 від 09.09.2025, контролюючим органом зроблено висновок про заниження позивачем бази нарахування єдиного внеску на загальну суму 478541,58 грн., в тому числі за 2020 рік 133435,50 грн., 2022 рік 106558,56 грн., 2023 рік 238547,52 грн.

Оскільки судом визнається протиправним збільшення відповідачем суми грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб згідно податкового повідомлення рішення від 16.09.2025 №16618/1700240523, то відповідно протиправними є і рішення від 16.09.2025 №16615/1700240523 та вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-16611/1700240523 від 16.09.2025.

Щодо правомірності податкових повідомлень-рішень від 16.09.2025 №16610/1700240523, №16608/1700240523 та №16609/1700240523, то суд виходить з наступного.

Відповідно до пп.185.1 ст.185 ПК України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Пунктом 188.1 ст188 ПК України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з підпунктом «а» п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. За приписами п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до пункту 198.5 ст.198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Як слідує з акта перевірки контролюючий орган дійшов висновку про заниження позивачем податкових зобов`язань з податку на додану вартість за період з 01.01.2020 по 31.12.2024 на суму 70516 грн, в т.ч. за грудень 2021 44123 грн, грудень 2022 21117 грн, грудень 2023 5276 грн., що обумовлено тим, що за висновком відповідача позивач до складу податкового кредиту відніс вартість придбаного товару, який не був реалізований і був відсутній на залишку та не встановленням контролюючим органом факту використання такого товару у господарській діяльності в період 2021-2023 років, при цьому перелік, кількість та вартість такого товару наведено в додатках 2, 3, 4, 5, 6 до акта перевірки.

Оцінюючи вказані доводи суд зазначає, що у додатку 2 до акта перевірки в якому наведено відомості про 2020 рік немає жодних розбіжностей між даними платника податків та контролюючим органом. Стосовно ж додатків 3, 4, 5, 6 до акта перевірки, то суд враховує, що позивач стверджував, що під час перевірки на прохання перевіряючих бухгалтер позивача готувала узагальнюючу інформацію бухгалтерського обліку, у якій було допущено арифметичні та технічні помилки, які в цілому не вплинули на розмір податкових зобов`язань позивача.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_2 підтвердила, що нею дійсно під час перевірки на вимогу перевіряючих готувалися відомості та розрахунки, у яких у зв`язку із значним обсягом інформації та обмеженим часом нею було допущено деякі помилки, зокрема, у обсягах залишків товарів, при цьому такі помилки не стосувалися відомостей вказаних у первинних або звітних документах позивача. Також свідок повідомила, що в подальшому нею було надано контролюючому органу документи з виправленими помилками, при цьому виправлень чи уточнень відомостей податкової звітності не здійснювалося, так як такі виправлення не вплинули на показники звітності.

Обставини допущення арифметичних помилок були визнані позивачем у запереченнях на акт перевірки, у яких, зокрема, зазначено, що помилки стосувалися залишків товару за позиціями щебінь фракцій 5/10, 40/40, 20/40, 2/5, 2/5 (базальтовий), суміші щебеневої 0/40, відсіву та піску, які було виправлено шляхом їх приведення у відповідність до первинних документів, що були наявні у платника податків і до яких зміни не вносилися, а також надання контролюючому органу оборотних відомостей по рахунках 281, 361, 631.

Заперечуючи доводи позивача відповідач покликається на те, що бухгалтерські довідки за 2020, 2021 та 2023 роки у яких би було відображено усунення технічних та арифметичних помилок не надавалися контролюючому органу під час перевірки, а тому не можуть враховуватися у цій справі в якості доказів.

На вказане суд вже зазначав вище, що бухгалтерські довідки позивача не відносяться до первинних документів, а є узагальненням відомостей, вказаних у відповідних первинних документах або банківських документах позивача, які були надані ним до перевірки. Крім того, надання контролюючому органу виправлення відомостей було здійснено не шляхом формування бухгалтерських довідок, а шляхом наведення такої інформації у запереченнях на акт перевірки та подання до них оборотних відомостей по рахунках 281, 361, 631 з уточненими показниками.

Як вбачається з Акта перевірки доводи контролюючого органу в частині податкових зобов`язань з ПДВ ґрунтуються на висновку про те, що позивач до складу податкового кредиту відніс вартість придбаного товару, який не реалізований і відсутній на залишку та не встановлено факту використання такого товару у господарській діяльності в період 2021-2023 років, що відображено у додатках 2, 3, 4, 5, 6 до акта перевірки. Надаючи оцінку вказаному, суд зазначає, що за наслідками оцінки правомірності прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення від 16.09.2025 №16618/1700240523 у цій справі було встановлено протиправність такого рішення з урахуванням того, що матеріали справи підтверджують факт використання, придбаних позивачем товарів, робіт та послуг у його господарській діяльності, а також реальність понесення витрат на придбання таких товарів і отримання доходу за наслідками їх подальшого продажу покупцям позивача. Факт здійснення розрахунків покупців з позивачем за продані ним товари та послуги, зокрема з ПРАТ «Ушицький комбінат будівельних матеріалів» (на підставі Договору купівлі-продажу №02-01/20 від 03.01.2020, Договору про технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів №04-01/20 від 15.01.2020, Договору надання транспортних послуг №01-04/20 від 01.04.2020), з Приватним підприємством «Рівне Приват Плюс» (на підставі Договору купівлі-продажу №03-02/22 від 07.02.2022), ТОВ «Полонський спецкар`єр» (на підставі Договору про надання транспортно-експедиційних послуг №0609/2021-15ц від 06.09.2021) та іншими покупцями підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача, первинними документами (видатковими накладними, товарно-транспортними накладними), відомостями щодо придбаних товарів та проведених за такі товари розрахунків, підписаних позивачем та його контрагентами, актами звірок.

В свою чергу відповідач не зміг довести належними і допустимими доказами достовірність свого висновку про використання придбаного позивачем товару не в його підприємницькій діяльності.

Вказане дає підстави суду виснувати про протиправність висновків перевірки щодо віднесення до складу податкового кредиту ФОП ОСОБА_1 вартості придбаного товару, який не був реалізований і був відсутній на залишку в період 2021-2023 років, оскільки як слідує з матеріалів справи існування таких випадків не підтверджується.

Суд зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до ч.2 ст. 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), тобто рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Суб`єкт владних повноважень при прийнятті своїх рішень повинен врахувати усі обставини, тобто надавати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення. Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього необхідно ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо. При цьому суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами.

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Зазначене дає підстави для ствердження про те, що висновки контролюючого органу повинні ґрунтуватися лише на підставі належним чином встановлених обставин, які впливають як на заниження, так і на завищення податкових зобов`язань, що має бути встановлено шляхом дослідження оригіналів первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів.

З матеріалів справи слідує, що суб`єкт владних повноважень свої рішення ґрунтував фактично не на аналізі первинних та податкових документах, а на відомостях, які готувалися бухгалтером позивача під час перевірки на прохання перевіряючих, що засвідчила допитаний свідок ОСОБА_2 , при тому, що нею було визнано, що у такій інформації нею було допущено помилки при перенесення даних, про що було повідомлено контролюючий орган у запереченнях на акт перевірки і долучених до них документах.

Щодо вказаного суд зазначає, що відповідно до пункту 86.1. ст.86 ПК України заперечення, надані платником податків до акта (довідки) перевірки (у разі їх наявності на час розгляду), є частиною матеріалів перевірки, а відповідно контролюючий орган має враховувати відомості, викладені у запереченнях на акт перевірки і долучених до нього документах при прийнятті рішень за результатами перевірки. З огляду на те, що бухгалтером були допущені помилки не у звітній документації позивача, а у документах, які готувалися нею під час перевірки на вимогу представників контролюючого органу, а надання виправлених відомостей було здійснено у строк, встановлений пунктом 86.7. ст.86 ПК України, для подання платником податків заперечень на акт перевірки, а отже, до її завершення, використовуючи надане податковим законодавством право, то суд зважаючи на те, що заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки, відхиляє доводи представника відповідача про порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вимог законодавства, які містять ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366, ч.ч. 1, 2, 4 ст.358 Кримінального кодексу України, адже за наявності вказаної інформації контролюючий орган був зобов`язаний ґрунтувати свої рішення саме на підставі первинних, банківських та податкових документах.

Розглядаючи заяву представника відповідача про винесення окремої ухвали щодо позивача у зв`язку із тим, що позивач, не погодившись із висновками Акта перевірки подав заперечення від 26.08.2025 на такий акт, до яких додав рух продукції по складу щебеню, піску за 2020 рік (помісячно) та оборотні відомості по рах. 28 по складу (щебень, пісок, відсів) за 2021-2023 роки (помісячно) у яких були змінені дані, порівняно з тими, що були надані під час перевірки, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.1 ст.366 Кримінального кодексу України складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів, при цьому під офіційним документом, а згідно з ч.ч. 1, 2, 4 ст.358 Кримінального кодексу України підроблення посвідчення або іншого офіційного документа, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією, громадянином-підприємцем, нотаріусом, державним реєстратором, суб`єктом державної реєстрації прав, особою, яка уповноважена на виконання функцій держави щодо реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, державним виконавцем, приватним виконавцем, аудитором чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов`язків, з метою використання його підроблювачем чи іншою особою або збут такого документа, а також виготовлення підроблених печаток, штампів чи бланків підприємств, установ чи організацій незалежно від форми власності, інших офіційних печаток, штампів чи бланків з тією самою метою або їх збут відносяться до кримінально караних правопорушень.

Оцінюючи наявність підстав для винесення окремої ухвали суд зазначає, що як було встановлено в ході судового розгляду справи позивач не здійснював дій, які б свідчили про підроблення податкової або будь-якої іншої звітності. Як засвідчила свідок ОСОБА_2 нею було допущено помилки не у звітності, а у узагальнюючих документах, які на прохання перевіряючих вона готувала під час перевірки, при цьому виявивши допущені помилки під час перенесення відомостей з документів у такі узагальнені відомості, вона повідомила про це контролюючий орган у запереченнях на акт перевірки і долучила до них відповідні відомості у яких було виправлено допущені помилки, свідок наголосила, що у зв`язку із цим жодних уточнень чи змін у звітності нею не здійснювалося, оскільки у них помилки допушено не було.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» встановлено, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правової форми і форми власності, на філії та представництва юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність, а також на операції з виконання державного та місцевих бюджетів і складання фінансової звітності про виконання бюджетів з урахуванням бюджетного законодавства.

Суд зазначає, що позивач в період охоплений перевіркою здійснював підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, а як фізична особа-підприємець, а відповідно, норми Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» не поширювалися на позивача. Аналогічно не поширювалися на позивача і норми Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №879 02.09.2014, оскільки пунктом 2 розділу І такого положення визначено, що це Положення застосовується юридичними особами, створеними відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також філіями та представництвами юридичних осіб, утворених відповідно до законодавства іноземної держави.

Вказане підтверджує те, що підготовлена бухгалтером позивача зведена інформація не відноситься до первинної або облікової чи звітної документації, а тому внесення до неї виправлень під час перевірки, а саме разом із поданням заперечень на акт перевірки не суперечить податковому законодавству та не свідчить про вчинення позивачем дій, що містять ознаки кримінальних правопорушень.

З урахуванням вказаного, враховуючи, що судом не здобуто доказів підробки позивачем офіційних документів, суд відмовляє у задоволенні клопотання про винесення окремої ухвали.

Оцінюючи правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення від 16.09.2025 №16605/1700240523, яким застосовано адміністративний штраф в розмірі 1020,00 грн. за не забезпечення збереження первинних документів за період діяльності, ведення яких передбачено законодавством, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи суд зазначає, що відповідач обґрунтовує правомірність такого рішення встановленням недотримання позивачем порядку ведення Книги обліку доходів і витрат.

Згідно з пунктом 177.10 ст. 177 ПК України (в редакції на час спірних правовідносин) фізичні особи - підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет. Типова форма, за якою здійснюється облік доходів і витрат, та порядок ведення такого обліку визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Форма Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення, затверджена наказом Міністерства доходів і зборів України 16.09.2013 №481, яка діяла до втрати чинності на підставі Наказу Міністерства фінансів №261 від 13.05.2021, якою затверджено типову форму, за якою здійснюється облік доходів і витрат фізичними особами - підприємцями і фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність та Порядок ведення типової форми, за якою здійснюється облік доходів і витрат фізичними особами - підприємцями і фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність.

З матеріалів справи вбачається, що під час проведення перевірки позивачу вручено запит № 1 від 08.07.2025 щодо надання документів, які стосуються предмету перевірки за період з 01.01.2020 по 31.12.2024, зокрема Книгу обліку доходів і витрат. У зв`язку із невиконанням вказаної вимоги відповідачем складено акт ненадання документів від 18.07.2025 № 1259/Ж6/17-00- 24-05-19.

Щодо доводів позивача про те, що ним Книга обліку доходів і витрат ведеться в електронному вигляді і вона була продемонстрована контролюючому органу під час перевірки, то суд критично оцінює такі доводи, оскільки акт ненадання документів, складений 18.07.2025 Головним державним інспектором відділу планових та позапланових перевірок оподаткування фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб Головного управління ДПС у Рівненській області Довгалюк Ю.В. за №1259/Ж6/17-00- 24-05-19, з яким ознайомлено позивача, містить його підпис та не містить жодних заперечень щодо змісту такого акта. Крім того, 18.07.2025 позивачем у супровідному листі, яким на адресу контролюючого органу надано документи, які стосуються перевірки, зазначено, що Книга обліку доходів та витрат не надається.

Пунктом 121.1 ст.121 ПК України встановлено, що незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

З огляду на вказане суд дійшов висновку по правомірність прийняття відповідачем на підставі пункту 121.1 ст.121 ПК України податкового повідомлення-рішення від 16.09.2025 №16605/1700240523, яким до позивача застосовано штраф в сумі 1020 грн.

Надаючи оцінку правомірності рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 16.09.2025 №16613/1700240523, яким застосовано штраф в сумі 20862,04 грн та нараховано пеню в розмірі 2712,07 грн у зв`язку з несвоєчасністю сплати єдиного соціального внеску (код платежу 71040000) в сумі 104310,20 грн., то суд зазначає, що позивач не спростував належними і допустимими доказами те, що фактична сплата узгодженої 25.08.2021 суми єдиного внеску відбулася 20.09.2021 платіжним дорученням №1851, тобто з порушенням встановленого законодавством строку на 26 днів.

Пунктом 2 ч.11 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» встановлено, що податковий орган застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум. Крім того, відповідно до ч.10 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

У зв`язку із вказаним, суд приходить до переконання про те, що прийняте контролюючим органом рішення від 16.09.2025 №16613/1700240523 є таким, що прийняте на підставі та в порядку передбаченому законом, а тому позовні вимоги про скасування такого рішення не підлягають до задоволення.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За правилами частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Як встановлено з матеріалів справи, позивачем за подання даного адміністративного позову сплачено судовий збір в сумі 13312,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №3748 від 03.02.2026, примірник якої знаходиться в матеріалах справи, але оскільки позов задовольняється частково, суд присуджує на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 13157,58 грн., що є пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 16.09.2025 №16618/1700240523, №16604/1700240523, №16610/1700240523, №16608/1700240523, №16609/1700240523, рішення про застосування штрафних санкцій від 16.09.2025 №16615/1700240523 та вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-16611/1700240523 від 16.09.2025.

У задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 16.09.2025 №16605/1700240523 та рішення про застосування штрафних санкцій від 16.09.2025 №16613/1700240523 відмовити.

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 13157,58 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Головне управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, буд. 12,м. Рівне,Рівненська обл.,33023, ЄДРПОУ/РНОКПП 44070166)

Повний текст рішення складений 20 серпня 2026 року

Суддя С.А. Борискін