Ухвала суду № 139121653, 19.08.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/15286/26

Провадження № 1-кс/344/5816/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудового розслідування за №12014090000000058 від 13.02.2014, за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 190, ч.1 ст.388 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудового розслідування за №12014090000000058 від 13.02.2014, за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 190, ч.1 ст.388 КК України, а саме скасування арешту накладеного ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_4 від 14.11.2014 року (справа №344/17371/14-к, провадження №1-кс/344/3569/14), на «нежитлові підвальні приміщення, що розташовані в місті Івано-Франківську по вулиці Гаркуші, 29 (на даний час вулиця Мулика), РПВН №19408686, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 142911026101, що належить йому, ОСОБА_3 на праві приватної власності, в цілому.

Клопотання мотивує тим, що Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_4 від 14.11.2014 року (справа №344/17371/14-к, провадження №1-кс/344/3569/14) в рамках кримінального провадження №12014090000000058 від 13.02.2014 року за ч.3 ст.190 та ч.1 ст.388 КК України було накладено арешт на «нежитлові підвальні приміщення, що розташовані в місті Івано-Франківську по вулиці Гаркуші, 29 (РПВН №19408686)».

До накладення арешту на вище вказане нерухоме майно, воно належало на праві власності та було зареєстроване за ОСОБА_3 .

Однак, на час накладення арешту на вище вказане нерухоме майно, воно вже належало на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «ТІВЕРТОН» (код ЄДРПОУ 38713108).

В подальшому, 25.05.2015 року, державним реєстратором було скасовано (анульовано) реєстрацію речового права на вищевказане нерухоме майно за Товариством з обмеженою відповідальністю «ТІВЕРТОН» (код ЄДРПОУ 38713108), і таким чином була відновлена державна реєстрація права власності на вказане нерухоме майно за заявником.

З «Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна» (номер інформаційної довідки: 486952329) від 22.07.2026 року, вбачається, що право власності на вище вказане майно, а саме на «нежитлові підвальні приміщення, що розташовані в місті Івано-Франківську по вулиці Гаркуші, 29 (на даний час вулицю Гаркуші перейменовано на вулицю Мулика), РПВН №19408686, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 142911026101, належить ОСОБА_5 , в цілому.

На даний час, як заявнику стало відомо, кримінальне провадження №12014090000000058 від 13.02.2014 року за ч.3 ст.190, ч.1 ст.388 КК України, в рамках якого і було накладено арешт на вищевказане нерухоме майно, закрите і досудове розслідування по ньому не здійснюється, а тому відпала потреба у подальшому існуванні арешту майна.

ОСОБА_3 просив розгляд клопотання провести без його участі, підтримує у повному обсязі.

Прокурор ОСОБА_6 подав заяву про розгляд клопотання без його участі, щодо скасування арешту майна покладається на розсуд суду. Надано на огляд слідчого судді матеріали кримінального провадження.

Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Слідчим відділом Івано-Франківського ВП ГУНП в Івано-Франківській області проводилося досудове розслідування у кримінальному провадженні №12014090000000058 від 13.02.2014 за ознаками злочину передбаченого ч.3 ст.190, ч. 1 ст.388 КК України за фактом шахрайських дій щодо ОСОБА_7 та відчуження заставного майна.

Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_4 у справі №344/17371/14-к, провадження №1-кс/344/3569/14 накладено арешт на нежитлові підвальні приміщення, що розташовані в м. Івано-Франківську по вул. Гаркуші, 29 (РПВН №19408686), право власності на які зареєстровано за ТОВ «Тівертон» (ЄДРПОУ 38713108).

Згідно витягу з інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №486952329 від 22.07.2026 року нежитлові підвальні приміщення,номер об`єкта РПВН 19408686 належить на праві приватної власності (1/1) ОСОБА_3 .

Постановою слідчого СВ Івано-Франківського ВП ГУНП в Івано-Франківській області від 20.06.2016 року кримінальне провадження №12014090000000058 від 13.02.2014 року закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України у зв`язку з відсутністю в діянні складу злочину, передбаченого ч. 3 ст.190, ч. 1 ст.388 КК України.

Згідно ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Частиною 1 ст. 1 КПК встановлено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

Правовідносини щодо арешту майна, накладеного в межах кримінального провадження, регулюються главою 17 КПК. За змістом статей 173, 174 цього Кодексу під час досудового розслідування, судового розгляду питання про накладення арешту на майно вирішують слідчий суддя або суд відповідно.

Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому у застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (ч. 1 ст. 174 КПК).

Частини 3 та 4 ст. 174 КПК регулюють порядок вирішення питання про скасування арешту майна у двох випадках: судом - за наслідками розгляду кримінальної справи та прокурором - одночасно з винесенням ним постанови про закриття кримінального провадження.

Натомість у ст. 174 КПК не йдеться про скасування арешту майна слідчим суддею після закінчення досудового розслідування внаслідок закриття кримінального провадження за постановою слідчого чи прокурора на підставі приписів п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК.

Разом із тим, за приписами частини 4, якою доповнено ст. 132 КПК Законом України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо закриття кримінального провадження у зв`язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння» №2810-IX від 01 грудня 2022 року (набрав чинності 29 грудня цього ж року), ухвала слідчого судді або суду про застосування заходів забезпечення кримінального провадження припиняє свою дію після закінчення строку її дії, скасування запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Після закриття кримінального провадження втручання у сферу приватних інтересів (арешт майна) фактично набуває свавільного характеру, з огляду на що приписи ч. 4 ст. 132 КПК є дієвим засобом реалізації положень ст. 3 Конституції України, ст. 13 Конвенції задля усунення порушення прав власника або володільця майна.

Приписи ч. 4 ст. 132 КПК є нормою, за якою в КПК встановлено порядок припинення арешту майна після закриття кримінального провадження, застосування якої у взаємозв`язку із положеннями ч. 1 ст. 170 цього Кодексу скасовує обмеження, застосовані під час досудового розслідування.

Імперативні приписи ч. 4 ст. 132 КПК вимагають поводження з вказаним вище майном з боку прокурора, органу досудового розслідування, державної влади чи місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, фізичних осіб та інших суб`єктів суспільних відносин як таким, що не є арештованим в порядку, передбаченому КПК. За відсутності інших законних підстав, позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, стосовно якого арешт припинив свою дію, є протиправним і тягне відповідальність, передбачену законом.

Отже, у разі закриття кримінального провадження постановою слідчого або прокурора, ухвала слідчого судді про накладення арешту на майно (речові докази) припиняє свою дію, з огляду на що припиняє свою дію і застосоване слідчим суддею позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування відповідним майном. Після закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому законом слідчим, речовий доказ перебуває у володінні органу досудового розслідування за відсутності процесуального рішення про арешт майна.

Кримінальний процесуальний кодекс України як кримінальне процесуальне законодавство є систематизованим зведенням кримінальних процесуальних норм, які регулюють порядок досудового розслідування та судового провадження.

У Рішенні від 3 жовтня 1997 року №4-зп Конституційний Суд України виходив із того, що загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше, тобто діє правило «lex posterior derogat priori» - «наступний закон скасовує попередній». Таким чином, повноважний орган конституційної юрисдикції визначив порядок подолання правових колізій шляхом застосування принципу, відповідно до якого новий закон скасовує положення закону, прийнятого раніше, якщо обидва ці закони регулюють аналогічні види правовідносин та містять суперечливі між собою положення.

Принцип верховенства права вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): «закон пізніший має перевагу над давнішим» (lex posterior derogat priori) - «закон спеціальний має перевагу над загальним» (lex specialis derogat generali) - «закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим» ( lex posterior generalis non derogat priori speciali ). В Рішенні від 18 червня 2020 року № 5-р(II)/2020 Конституційний Суд України зазначив, що якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права втрачає свою дієвість. Імператив надання дієвості принципові верховенства права вимагає одночасного застосування всіх трьох класичних формул.

Саме із таких настанов виходила Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду щодо застосування приписів ч. 4 ст. 132 КПК України у своїй постанові від 15.04.2024 у справі №554/2506/22.

Отже, з моменту закриття кримінального провадження дізнавачем припинила дію ухвала слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14.11.2014 року у справі №344/17371/14-к про арешт майна в межах кримінального провадження згідно із ч. 4 ст. 132 КПК України, наслідком чого є скасування арешту як заходу забезпечення кримінального провадження та повернення зазначеної земельної ділянки у власність з усіма правомочності, яких було позбавлено (користування, відчуження та розпорядження).

Окрім того, слід звернути увагу на те, що згідно із висновками Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі № 554/2506/22 від 15 квітня 2024 року, суд зазначив, що чинний кримінальний процесуальний закон розрізняє поняття «суд» та «слідчий суддя», визначаючи стадії кримінального провадження (досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність) здійснення ними своїх повноважень та належним чином розмежовуючи їх. Відповідно до ч. 9 ст.100 КПК України, у разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171-174 цього Кодексу. Тобто, у випадку, коли кримінальне провадження закрите слідчим, клопотання подане в порядку ч. 9 ст. 100 КПК України, про долю речових доказів вирішується судом, а не слідчим суддею.

Таким чином, беручи до уваги положення ст. 26 КПК України, оскільки слідчий суддя вирішує виключно ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень, враховуючи те, що слідчий суддя який не наділений повноваженнями вирішувати питання про долю речових доказів у даному випадку.

За наведених обставин, у слідчого судді відсутні підстави для скасування арешту майна.

Керуючись ст.ст. 170, 174, 309, 399 КПК України, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудового розслідування за № 12014090000000058 від 13.02.2014, за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 190, ч.1 ст.388 КК України - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1