Рішення № 139121365, 19.08.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/4463/25

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Супруна Є.Б., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу №440/4463/25 за позовом ОСОБА_1 до Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

03.04.2025 адвокат Якименко Олена Георгіївна, здійснюючи на підставі ордеру (серія ВІ №1229676 від 10.07.2024) представництво інтересів ОСОБА_1 , звернулася з вищезазначеним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області (надалі - Загін) щодо невиплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні;

- стягнути із Загону на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 106 699,76 грн.

Мотивуючи позов, заявниця вказує на обставини порушення прав позивача внаслідок невиплати відповідачем середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, право на отримання якого в межах шести місяців гарантовано статтею 117 Кодексу законів про працю України.

Ухвалою судді від 08.04.2025 відкрито провадження за вказаним позовом та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

До суду надійшов відзив на позов, в якому представник відповідача висловив свої заперечення проти задоволення позову. Наголосив на тому, що трудові відносини та служба цивільного захисту мають різну правову природу та врегульовані різним законодавством, а тому передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення таких спорів не поширюються на осіб рядового та начальницького складу служби цивільного захисту, в тому числі на правовідносини, які виникли між позивачем та Загоном. А відтак його посилання на законодавство про працю (статті 116, 117 КЗпП України та Порядок №100) є безпідставним. Додав, що на момент звільнення з позивачем було повністю проведено розрахунок, будь-яких претензій останній не мав. Звертав увагу на те, що з 19.07.2022 набрав чинності Закон України від 01.07.2022 №2352-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" (надалі - Закон №2352-ІХ), яким викладено у новій редакції норму статті 117 КЗпП України, якою встановлено обмеження, згідно з якими виплати працівникові його середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку у разі вирішення спору на користь працівника здійснюються не більш, як за шість місяців (а.с. 19-23).

Розгляд справи судом здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народився в смт. Гвардійський Красногірського району Джамбулської області, проходив службу цивільного захисту у складі Закону.

Згідно з витягом з наказу ГУ ДСНС України у Полтавській області (з особового складу) від 11.11.2022 №454 "Про особовий склад" підполковника служби цивільного захисту ОСОБА_1 , заступника начальника частини ліквідації нафтогазових фонтанів та спеціальних рятувальних робіт Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління ДСНС України у Полтавській області звільнено із служби цивільного захисту за статтею 106 підпункту 9 (за згодою сторін), 11.11.2022 (а.с. 42).

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15.10.2024 у справі №440/9781/24, яке залишене без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2025, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Зобов`язано Загін здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за спеціальним званням, відсоткової надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії, надбавки за кваліфікацію) ОСОБА_1 відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (з врахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18) шляхом множення відповідного прожиткового мінімуму для працездатних осіб на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 за період з 29.01.2020 по 31.12.2020 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020; за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 - із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021; за період з 01.01.2022 по 18.07.2022 - із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, з урахуванням проведених виплат та з відрахуванням податків, зборів і обов`язкових платежів.

Цим же рішенням зобов`язано Загін нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю за період з 01.03.2018 по 18.07.2022 відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

На виконання рішення суду у справі №440/9781/24 відповідач здійснив перерахунок грошового забезпечення позивача, виплатив 137 972,39 грн, індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 18.07.2022 у розмірі 73 284,41 грн, індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із встановленням місяця підвищення доходів - січень 2008 року у розмірі 83 625,23 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №№451, 452, 453 від 28.03.2025 (а.с. 24-25).

Вважаючи протиправною бездіяльність Загону, яка виявилася у невиплаті ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, зумовлена обставинами виконання рішення суду, позивач через представника звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 101 Кодексу цивільного захисту України, служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.

Порядок проходження громадянами України служби цивільного захисту визначається цим Кодексом та положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, що затверджується Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 101 Кодексу цивільного захисту України).

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 №593 затверджено "Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України.

Згодом, відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з метою визначення умов та розмірів виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20.07.2018 №623, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16.08.2018 за №936/32388, було затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту.

Наведені вище підзаконні нормативно-правові акти регулюють лише питання оплати праці (виплати грошового забезпечення) та питання з приводу вирішення спорів щодо цього забезпечення, зокрема спорів щодо розміру посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії, одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

У зв`язку з цим суд зазначає, що нерозповсюдження на осіб особового складу служби цивільного захисту Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП) стосується лише приписів, якими врегульовано питання оплати праці (виплати грошового забезпечення) вказаних осіб та спорів щодо цього забезпечення, зокрема спорів щодо розміру посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії, одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (зокрема за затримку виплати грошового забезпечення та інших коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду) не врегульовані положеннями спеціального законодавства.

З огляду на обставини неврегульованості спеціальним законодавством питань відповідальності за затримку розрахунку при звільненні з служби цивільного захисту, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи КЗпП.

Так, відповідно до частини першої статті 47 КЗпП, роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Згідно з ч. 1 ст. 116 КЗпП у чинній редакції, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Статтею 117 КЗпП встановлено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП у чинній редакції, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Суд зазначає, що передбачений статтею 117 КЗпП обов`язок відшкодування за затримку розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця. Невиконання роботодавцем у добровільному порядку обов`язку виплати належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, зумовлює виникнення нового спору про стягнення з такого роботодавця відповідної суми відшкодування у судовому порядку.

Питання щодо застосування приписів статті 117 КЗпП у редакції Закону №2352-IX було предметом дослідження у постанові Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 06.12.2024 у справі №440/6856/22.

У вказаній постанові Верховний Суд зауважив, що з моменту набрання чинності Законом №2352-IX (19.07.2022) положення ст. 117 КЗпП у попередній редакції Закону №3248-IV втратили чинність, у зв`язку з чим було змінено правове регулювання відносин, які підпадають під дію ст. 117 КЗпП України, з огляду на що після 19.07.2022 підлягає застосуванню ст. 117 КЗпП у редакції Закону №2352-IX.

Застосовуючи норми права, що регулюють спірні правовідносини, до обставин цієї справи, суд з урахуванням висновків Верховного Суду зазначає таке.

У справі, що розглядається, період затримки розрахунку при звільненні тривав з 11.11.2022 (дата звільнення) по 28.03.2025 (дата остаточного розрахунку).

Мотивуючи позов, представник позивача у контексті ст. 117 КЗпП у редакції Закону №2352-IX вказує, що кількість днів затримки розрахунку при звільненні складає 184 календарних дні (6 місяців), у зв`язку з чим наводить власний розрахунок суми до виплати, відповідно до якого така складає 106699,76 грн (579,89 грн (середньоденний заробіток) х 184 дні).

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, суд виходить з такого.

Як вже встановлено судом вище, 28.03.2025 на виконання судового рішення у справі №440/9781/24 з боку Загону здійснено остаточний розрахунок з позивачем у зв`язку з його звільненням зі служби, яке відбулося 11.11.2022 (а.с. 24-25).

Зважаючи на те, що на день звільнення ОСОБА_1 відповідачем не було проведено остаточного розрахунку у повному обсязі, натомість такий розрахунок здійснено на виконання судових рішень у справі №440/9781/24, суд констатує висновок про наявність підстав для застосування до відповідача наслідків, передбачених статтею 117 КЗпП.

Спеціальний нормативно-правовий акт, який би регулював питання розрахунку середньої заробітної плати осіб служби цивільного захисту, відсутній.

Водночас постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100), підпунктом "л" пункту 1 якого визначено, що цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

За приписами пункту 2 Порядку №100, у всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до абз. 1 п. 8 Порядку №100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно з абзацом 2 пункту 7 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який затверджено наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, розмір грошового забезпечення, що належить військовослужбовцю не за повний календарний місяць, визначається шляхом множення середньоденного розміру грошового забезпечення на кількість календарних днів, прослужених військовослужбовцем у цьому місяці. При цьому середньоденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного військовослужбовцю за повний календарний місяць, на кількість календарних днів місяця, за який здійснюється виплата.

Тож при обчисленні розміру середньоденного грошового забезпечення особи, яка проходить службу цивільного захисту, слід виходити з числа відпрацьованих календарних днів за цей період.

Згідно з довідкою від 16.04.2025 №24 грошове забезпечення позивача за вересень 2022 року становило 17 686,50 грн, за жовтень 2025 року - 17 686,50 грн. Звідси - середньомісячне грошове забезпечення позивача перед звільненням становить 17 686,50 грн, а середньоденний заробіток - 579,89 грн (17 686,50 грн х 2 місяці : 61 день) (зворот а.с. 26).

Приписи чинної з 19.07.2022 редакції статті 117 КЗпП обмежують період виплати середнього заробітку шістьма місяцями.

Тож вирішуючи позов по суті в межах заявлених позивачем вимог, які обмежені шістьма місяцями (184 дні), суд визначає суму середнього заробітку позивача за час затримки розрахунку при звільненні, яка складає 106 699,76 грн (579,89 грн х 184 дні), як про це і зазначає представник позивача у позовній заяві.

Зважаючи на встановлені обставини справи та наведені вище норми права, якими врегульовано спірні правовідносини, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Загону щодо не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, у зв`язку з чим суд стягує з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні загальною сумою 106 699,76 грн.

Тож адміністративний позов слід задовольнити у повному обсязі у спосіб, обраний позивачем.

Позивач звільнений від сплати судового збору у спорі про стягнення заробітку, інших судових витрат не поніс, тому підстави для їх розподілу відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 у справі №440/4463/25 - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області щодо невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Стягнути з Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 106 699 (сто шість тисяч шістсот дев`яносто дев`ять) грн 76 коп.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області (код ЄДРПОУ 08804689; вул. Решетилівська, 53, м. Полтава, 36007).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду впродовж тридцяти днів з моменту його підписання.

Суддя Є.Б. Супрун