Рішення № 139121359, 20.08.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/4000/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Ясиновського І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському району Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі також - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському району Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (надалі також - відповідач), у якій просить скасувати рішення виконавчої служби по судовій справі №440/10312/24.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що, всупереч судовому рішенню у справі №440/10312/24 та вчиненим ним діям стосовно відображення його стажу, Терешківська сільська рада на дату звернення з цим позовом не надає грошову допомогу як внутрішньо переміщеній особі та допомогу малозабезпеченій сім`ї, у зв`язку з чим вважає, що державним виконавцем протиправно закінчено виконавче провадження.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2026 року звільнено від сплати судового збору ОСОБА_1 за звернення до суду з даним позовом. Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача виконавчий комітет Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області.

Відповідач позов не визнав. У наданому до суду відзиві на позов /а.с. 54-56/ представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити. Свою позицію мотивував тим, що примусове виконання рішення у справі №440/10312/24 закінчено у зв`язку з його фактичним виконанням, що підтверджено відповідними листами боржника від 24.10.2025 №2567/0211-40 та від 29.10.2024 №2598/0211-40.

Ухвалою суду від 17 липня 2026 року позовну заяву залишено без руху. Позивачеві визначено усунути недоліки протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Вказані недоліки можуть бути усунені шляхом подання до Полтавського окружного адміністративного суду уточненої позовної заяви із приведенням змісту позовних вимог у відповідність до положень частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України з визначенням вимог відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України та її копій у відповідності до кількості, а саме в частині із чітким визначенням конкретної постанови державного виконавця Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області в межах виконавчого провадження №79424432, що підлягає скасуванню, зазначивши її найменування та дату винесення.

30 липня 2026 року до суду надійшла заява про усунення недоліків, відповідно до якої представником позивача уточнено позовні вимогу у наступній редакції: скасувати Постанову Полтавського ВДВС у Полтавському районі Полтавської області про закінчення виконавчого провадження від 01.12.2025 року по виконавчому провадженню № 79424432.

Ухвалою суду від 30 липня 2026 року продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 30 липня 2026 року продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначені статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до частини четвертої якої адміністративна справа вирішується судом протягом двадцяти днів після відкриття провадження у справі.

При цьому, як передбачено частиною першою статті 269 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, визначених, зокрема, статтею 287 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 29.10.2024 у справі №440/10312/24, що набрало законної сили 23.04.2025, позов ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Виконавчого комітету Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області (код ЄДРПОУ 42143829, вул. Шевченка, 1-А, с.Терешки, Полтавський район, Полтавська область) про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправною відмову виконавчого комітету Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області у призначенні ОСОБА_1 компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, яка оформлена повідомленням від 09.07.2024. Зобов`язано виконавчий комітет Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.06.2024 про призначення компенсації як фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, (із доданими до неї документами) та прийняти рішення з урахуванням висновків суду. В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн.

09.06.2026 Полтавським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №440/10312/24 про зобов`язання виконавчого комітету Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.06.2024 про призначення компенсації як фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, (із доданими до неї документами) та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

23.10.2025 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №79424432, якою відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №440/10312/24, виданого 09.06.2025 Полтавським окружним адміністративним судом, про зобов`язання виконавчого комітету Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.06.2024 про призначення компенсації як фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, (із доданими до неї документами) та прийняти рішення з урахуванням висновків суду /а.с. 40/.

Також, 23.10.2025 винесено постанову про стягнення виконавчого збору ВП №79424432, якою стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 32000,00 грн /а.с. 43/.

Постановою від 01.12.2025 закінчено виконавче провадження ВП № 79424432 з підстав фактичного виконання рішення суду /а.с.62/.

Позивач не погодився з такою постановою державного виконавця, у зв`язку з чим звернувся до суду з позовом у цій справі.

Надаючи правову оцінку заявленим вимогам, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються положеннями Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VІІІ від 02 червня 2016 року /надалі Закон № 1404-VІІІ (у відповідній редакції)/.

Статтею 1 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом першим частини першої статті 3 Закону № 1404-VІІІ встановлено, що примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Частиною першою статті 13 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною першою та пунктом першим частини другої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Пунктом 1 частини третьої, частиною четвертою статті 18 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

За приписами пункту 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Частиною першою статті 63 Закону №1404-VIII встановлено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

Згідно із частиною другою цієї статті у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Відповідно до частини третьої цієї ж статті виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Спір у цій справі стосується правомірності прийняття постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у рішенні "Юрій Миколайович Іванов проти України" наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.

Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.

ЄСПЛ констатував, що невиконання рішення є втручанням у право особи на мирне володіння майном, викладене у першому реченні пункту 1 статті 1 Протоколу №1 Конвенції (справи "Войтенко проти України", "Горнсбі проти Греції").

Крім того, ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у разі, якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс ("Піалопулос та інші проти Греції", "Юрій Миколайович Іванов проти України", "Горнсбі проти Греції").

Варто також зауважити, що у справах "Шмалько проти України", "Іммобільяре Саффі проти Італії" ЄСПЛ констатував, що невиконання судового рішення не може бути виправданим внаслідок недоліків законодавства, які унеможливлюють його виконання. Державні органи не можуть посилатися і на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов`язань (до прикладу справа "Сук проти України").

Отже, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист.

Як вже зазначалось судом оспорюваною постановою від 01.12.2025 закінчено виконавче провадження ВП № 79424432 з підстав фактичного виконання рішення суду /а.с.62/.

В свою чергу, Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 29.10.2024 у справі №440/10312/24, що набрало законної сили 23.04.2025, серед іншого, зобов`язано виконавчий комітет Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.06.2024 про призначення компенсації як фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, (із доданими до неї документами) та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

Частиною 2 статті 39 Закону № 1404-VIII установлено, що постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

У постанові від 08.06.2023 по справі № 640/12200/22 Верховний Суд сформулював правові висновки, відповідно до яких, виконавче провадження з підстав, визначених у пункті 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII, закінчується у випадку фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Про закінчення виконавчого провадження з указаних підстав приймається мотивована постанова, яка має містити обставини, що свідчать про фактичне виконання судового рішення та засоби їхнього встановлення. Закінчуючи виконавче провадження із зазначених підстав, державний виконавець зобов`язаний пересвідчитися, що відповідне зобов`язання виконано у чіткій відповідності з резолютивною частиною рішення суду та мотивами, якими керувався суд, постановляючи таке рішення. Джерелом відомостей про фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом можуть бути будь-які докази, що містять відповідну інформацію, вид і форма яких залежить від суті та змісту покладеного на боржника зобов`язання.

Так, листом від 24.10.2025 №2567/021140 Терешківською сільською радою повідомлено, серед іншого, що станом на 20.05.2025 Постанова Другого апеляційного адміністративного суду м. Харків по справі № 440/10312/24 від 23.04.2025 та рішення від 29 жовтня 2024 Полтавського окружного адміністративного суду, Виконавчим комітетом Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області виконано в повному обсязі згідно платіжних інструкцій № 200 від 14 травня 2025 року на суму 1211,20 грн (стягнення судового збору по справі 440/10312/24 від 23.04.2025) та №15 від 19.05.2025 року на сум; 27731,94 грн. (перераховані кошти нарахована компенсація фізичній особі яка надає соціальні послуги) /а.с.48-51/.

Також, листом від 29.10.2025 №2598/021140 додатково надіслано Рішення про призначення перерахунок компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі від 24.04.2025 згідно заяви ОСОБА_1 від 10.06.2024 та платіжні доручення про сплату /а.с. 52-55/.

Так, Рішення про призначення перерахунок компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі від 24.04.2025 прийнято за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 10.06.2024, що позивачем не заперечується, яким призначено з 01.06.2024 по 31.12.2024 - 2210,0 грн, з 01.01.2025 по 17.05.2025 - 2210,00 грн /а.с. 53/.

Суд наголошує на помилковості твердження позивача, що на підставі рішення суду у справі відповідач зобов`язаний здійснювати виплату відповідної допомоги і в подальшому, у тому числі і станом на дату звернення до суду.

Суд повторно зауважує, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 29.10.2024 у справі №440/10312/24, що набрало законної сили 23.04.2025, серед іншого, зобов`язано виконавчий комітет Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.06.2024 про призначення компенсації як фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, (із доданими до неї документами) та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

Спір у справі №440/10312/24 стосувався правовідносин щодо не розгляду відповідачем заяви позивача від 10.06.2024 та прийняття жодного рішення.

Рішення суду не містить зобов`язань до відповідача як стосовно призначення компенсації як фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, так і нарахування та виплати такої компенсації, утому числі у майбутньому.

Отже, вказані обставини свідчать про те, що боржником виконано рішення суду в порядку та спосіб, визначеним рішенням суду у справі №440/10312/24.

У разі незгоди позивачем із підставами прийняття рішення про призначення перерахунок компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі від 24.04.2025, або в разі незгоди позивача із діями (бездіяльністю) відповідача щодо припинення здійснення відповідних виплат та/або надання соціальних послуг, то позивач наділений правом звернутися із відповідним позовом до суду, оскільки між сторонами фактично виник новий спір, який пов`язаний з новими правовідносинами і за новий період, що в свою чергу не було предметом розгляду у справі №440/10312/24.

За наведених обставин, державним виконавцем правомірно винесено оскаржувану постанову про закінчення виконавчого провадження від 01.12.2025 ВП №79424443, а тому остання є законною та не підлягає скасуванню із підстав заявлених в позові.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що при вчиненні оспорюваних дій, відповідачем були дотримані усі критерії, передбачені частиною другою статті 2 КАС України, відтак суд не знаходить протиправності вказаних дій, а тому відмовляє у задоволенні позовних вимог.

Згідно з вимогами ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Зважаючи на встановлені в ході розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 , ідентифікацйний код НОМЕР_1 ) до Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському району Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (провул. Стешенка, буд. 6, м. Полтава, Полтавська область, 36023, код ЄДРПОУ 34962946) про скасування рішення - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному ч.8 ст. 18, ч.ч. 7-8 ст. 44 та ст. 297 КАС України.

Суддя І.Г. Ясиновський