Рішення № 139121264, 20.08.2026, Рахівський районний суд Закарпатської області

Справа № 305/1566/26

Провадження по справі 2/305/641/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.08.2026 Рахівський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючої судді Марусяк М.О.

за участі секретаря судового засідання Тафійчук М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рахів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕДИТ-КАПІТАЛ", інтереси якого представляє Усенко Михайло Ігорович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" (далі - Позивач), інтереси якого представляє адвокат Усенко Михайло Ігорович, звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 (далі Відповідач) про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 03.10.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП" та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту №03860-10/2024 (надалі кредитний договір), відповідно до умов якого Товариство надало Відповідачу фінансовий кредит в розмірі 6000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а Відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Згідно з п. 1.6. Договору, кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок Клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту. Кредит надається без забезпечення у вигляді застави. Кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту за вказаними реквізитами. Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало Відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору. Однак, Відповідач не виконав належним чином умов кредитного договору. У порушення вимог ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, Відповідач не виконав свої зобов`язання - не вносив платежі, передбачені умовами кредитного договору, на повернення отриманих коштів, також сплату процентів за користування кредитом. У зв`язку із відсутністю здійснення платежів на виконання умов кредитного договору у Відповідача утворилася заборгованість за кредитним договором. Станом на дату подання позову заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 19860 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту - 6000 грн, заборгованість за процентами - 7020 грн, заборгованість за пенею/штрафом - 6840 грн. 27.01.2025 року ТОВ "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП" та ТОВ "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал", керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір факторингу №27012025 відповідно до якого та відповідно до ст. 512 ЦК України, ТОВ "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги щодо осіб, які були боржниками ТОВ "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП" включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №03860-10/2024 від 03.10.2024. Зазначають попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які понесла ТОВ "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" становить: сплата судового збору у розмірі 2 662,40 грн; витрати на професійну правничу допомогу, що становить 8 00,00 грн. З огляду на викладене, просить стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №03860-10/2024 від 03.10.2024 в загальному розмірі 19860 грн на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал", а також стягнути із Відповідача сплачений судовий збір в сумі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу 8 000,00 грн.

Копію позовної заяви з додатками Позивач направив ОСОБА_1 15.05.2026.

Ухвалою судді Рахівського районного суду Закарпатської області Марусяк М.О. від 01.06.2026 відкрито провадження у справі за вказаним позовом, ухвалено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження та надано Відповідачу п`ятнадцятиденний термін з дня вручення ухвали про відкриття провадження на подання відзиву на позов. Також за клопотанням позивача витребувано докази в АТ Універсал Банк".

Сторони в судове засідання не викликались, відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України.

Відповідачу, ОСОБА_1 , копія ухвали про відкриття провадження по справі була вручена 12.06.2026, отже останній день для подання відзиву на позов був 29.06.2026.

Представник відповідача - адвокат Тисячник Рузанна Робертівна 26.06.2026 подала відзив на позов, копію якого було доставлено до електронного кабінету позивача 25.06.2026. У відзиву зазначила, що Відповідач, ОСОБА_1 , не визнає позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» про стягнення заборгованості за Договором про надання фінансового кредиту №03860-10/2024 від 03.10.2024 року у розмірі 19 860,00 грн по справі №305/1566/26, вважає їх незаконними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на таке. Позивачем не доведено набуття права вимоги саме до Відповідача, а не якихось сторонніх осіб, оскільки з наданих ним витягів і не повних копій документів не можна достовірно встановити набуття права вимоги саме за вказаним ним договором. Ним надані лише витяги з додатків до договору факторингу з первісним кредитором без повних текстів реєстру боржників, має місце прострочення кредитора. Без надання оригіналу Реєстру боржників (або належним чином засвідченої виписки, що дозволяє беззаперечно ідентифікувати перехід прав саме щодо цього боржника з усіма деталями зобов`язання та підписами сторін безпосередньо на документі, що стосується Відповідача), право вимоги не може вважатися належним чином підтвердженим. Позивачем не надано жодного окремого письмового документа (угоди), підписаного сторонами до дати укладення договору, яким би Відповідач надавав згоду на використання факсиміле. Положення самого спірного договору не можуть вважатися попередньою згодою. Отже, договір не підписаний належним чином з боку Кредитодавця. Отже, порушена процедура підписання договору. Позивач стверджує, що Кредитний договір №03860-10/2024 від 03.10.2024 року був укладений в електронній формі шляхом використання одноразового ідентифікатора. Надана Позивачем роздруківка є внутрішнім документом фінансової установи. Позивачем не надано жодних об`єктивних доказів, що підтверджують належність номера телефону Відповідачу станом на момент укладання угоди (довідки від мобільного оператора відсутні). Також відсутні роздруківки технічних логів телекомунікаційного оператора, що підтверджують факт надходження СМС з одноразовим ідентифікатором саме на цей номер та факт введення цього ідентифікатора саме Відповідачем. Відповідно до ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», електронний правочин має бути підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Матеріали справи не містять доказів того, що саме Відповідач отримав та ввів зазначений код. Отже, Позивачем не надано жодних доказів на підтвердження укладення кредитних договорів. Позивачем до матеріалів позовної заяви не додано жодного належного, допустимого та достовірного доказу, який би підтверджував факт реального надання та перерахування грошових коштів первісним кредитором ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» на рахунок ОСОБА_1 (відсутні меморіальні ордери, платіжні доручення, виписки з банківського рахунку Відповідача або офіційні довідки платіжних систем із накладеними електронними підписами). Надані роздруківки внутрішніх реєстрів фінансової установи є односторонніми документами і не можуть слугувати беззаперечним доказом виконання кредитором свого обов`язку з видачі коштів. За відсутності доказів передачі грошей, кредитне зобов`язання не може вважатися виниклим. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Тобто, навіть якби, відповідач і підписав такий договір, то сам факт підписання кредитного договору сторонами не є фактом надання коштів за таким договором. Підписання такого договору є лише правовою підставою для надання коштів. Факт отримання коштів позичальником має підтверджуватися відповідними фінансовими документами. Однак, в матеріалах справи відсутні будь-які допустимі докази, які підтверджують факт отримання Відповідачем від Позивача кредитних коштів, момент (час, місце, дату) їх видачі, спосіб видачі, періоду часу протягом якого та в якій частці здійснювалась виплата коштів відповідачу, рух коштів по рахунку. Отже, позивач не надав доказів на підтвердження надання або зарахування кредитних коштів за договором. Відсутні також і докази фактичного користування відповідачем кредитними коштами (рух коштів на особовому рахунку позичальника). Наданий позивачем розрахунок із зазначенням конкретних розмірів заборгованості є документом, що створений самим позивачем та первісним кредитором, а відтак, інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач. Підтвердженням передання коштів є відповідна квитанція (меморіальний ордер), а підтвердженням зарахування кредитних коштів на картковий рахунок та користування кредитними коштами може бути виписка по рахунку, проте таких документів матеріали справи не містять. Договір містить посилання на те, що Відповідач ознайомився з «Правилами надання грошових коштів у позику», що розміщені на сайті первісного кредитора. Позивач у даній справі не надав доказів, які підтверджують, що саме ці умови та правила надання фінансових послуг відповідач та ознайомився і погодився з ними. Заявлена до стягнення сума відсотків у розмірі 7020,00 грн суперечить принципам розумності та справедливості цивільного законодавства та значно перевищує саму суму кредиту (6000 грн). Відповідач, як пересічний споживач кредитних послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не зміг ефективно здійснити свої права бути поінформованою про дійсні умови кредитування позивача, які викладені в декількох значних за об`ємом документах, які не містять прозорості та зрозумілості, зокрема щодо дійсного періоду та розміру нарахувань за кредитом. Договір містить зрозумілий розрахунок лише щодо першого базового періоду. А тому на думку суду, укладення договору перетворюється на непомірний тягар для відповідача як споживача та джерело отримання невиправданих прибутків кредитором. Вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у ч.3 ст.509 та чч.1,2 ст.627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно. Заявлена позивачем до стягнення заборгованість за нарахованими процентами у заявленому розмірі не є співрозмірною сумі кредиту за договором про відкриття кредитної лінії, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором, правильним було б зменшити розмір процентів за вказаним договором. Позивач заявив до стягнення 6840,00 грн штрафів/пені, що є незаконним, оскільки штраф за кредитним договором нарахований під час дії воєнного стану, а отже відповідно до норм чинного законодавства відповідач звільняється від обов`язку його сплати на користь позивача. Позивач просить стягнути 8000, 00 грн на правову допомогу, однак зважаючи на те, що вказана справа є справою незначної складності та шаблонною, вважаємо що розмір витрат є неспіврозмірним та підлягає зменшенню. Вважають, що Позивачем не обґрунтовано підстав для задоволення позову належними та допустимими доказами, тому просять відмови в задоволенні позовних вимог.

Позивач відповіді на відзив на позов не подавав.

Дослідивши надані позивачем письмові докази, суд прийшов до такого висновку.

Згідно зі ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Частиною 5 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Суд встановив, що 03.10.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП" та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту №03860-10/2024, згідно з умовами якого відповідач отримав фінансовий кредит в сумі 6000 грн, кредит надається строком на 120 днів з 03.10.2024 (дата надання кредиту). Наданий кредит Клієнт зобов`язаний погасити частинами відповідно до графіку платежів. Кінцева дата погашення кредиту 30.01.2025. За користування кредитними коштами встановлено процентну ставку - тип фіксована (п.1.4). (6336,00/6000,00)/120*100%=0,88% та застосовується у межах строку кредитування, вказаного в п.1.2 цього Договору. Згідно з розділом 4 Паспорту споживчого кредиту, загальні витрати за кредитом 6336,00 грн, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача 12336,00 грн, реальна річна процентна ставка 2439,14%. Кредитні кошти надаються Позичальнику безготівково на рахунок клієнта з використанням платіжної карти № 4441 - 11xx - xxxx - 6360 (п.1.6 Договору). 2.17. Введенням коду на Сайті Товариства Клієнт підтверджує прийняття (акцепт) пропозиції Товариства на укладення Кредитного договору. Клієнт може підписати одним із способів: накладанням електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором або, у випадку надсилання документів в паперовому вигляді, - власноручним підписом. 2.21. Після підписання Договору Товариство надає кредит шляхом безготівкового перерахування суми кредиту на рахунок Клієнта за реквізитами банківської картки Клієнта, зазначеної Клієнтом в Заявці та цьому Договорі. 2.18. Укладання Договору відбувається згідно Закону України «Про електронну комерцію». Після здійснення акцепту Позичальником оферти Товариства, що є укладенням Договору відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», Товариство накладає на оригінал Договору кваліфікований електронний підпис уповноваженого працівника Товариства із кваліфікованою електронною позначкою часу, а оригінал Договору завантажується (надсилається) в Особистий кабінет Клієнта.

Отже, цей договір містить всі істотні умови, у тому числі суму кредиту, відсотки та порядок їх нарахування, строк повернення кредиту, орієнтовну загальну вартість кредиту та реальну річну процентну ставку, відповідальність сторін тощо.

Позичальник, ОСОБА_1 використовуючи електронний підпис одноразовим ідентифікатором W2950 03.10.2024 підписав Договір про надання фінансового кредиту №03860-10/2024, Додаток №1 до Договору - Графік платежів, а також Паспорт кредиту, чим підтвердив укладення кредитного договору.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Як зазначив Верховний Суд у Постанові від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 провадження № 61-7203 св 20 будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Отже, зазначений вище договір, який укладений був з Відповідачем, включає всі істотні умови для відповідного виду договору та він підписаний сторонами, зокрема Відповідачем шляхом підписання електронним підписом, що відповідає статті 11, 12 Закону України "Про електронну комерцію" та ст.639 ЦК України.

Відповідно до ст.ст.526, 611 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки (пені).

Згідно з повідомленням директора ТОВ "Універсальні платіжні рішення" Євгена Веліканова №3426_260217120012 від 17.02.2026, ТОВ "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП" через провайдера, що надає послуги ТОВ "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП" з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків, перерахував на рахунок ОСОБА_1 (платіжна картка НОМЕР_1 ,) кошти згідно з договором у розмірі 6000 гривень.

На ухвалу суду про витребування доказів Акціонерне товариство "Універсла Банк" надало інформацію за №БТ/е-24033 від 07.06.2026, згідно з якою на банківський рахунок платіжної картки № НОМЕР_2 ОСОБА_1 був зарахований платіж в сумі 6000 гривень 03.10.2024.

Як вбачається з матеріалів справи, у порушення умов договору Відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором №03860-10/2024 від 03.10.2024 заборгованість становить 19860 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту - 6000 грн, заборгованість за процентами - 7020 грн, заборгованість за пенею/штрафом - 6840 грн.

Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частина друга стаття 11 ЦК України).

Відповідно до п.1 ч. ст.512 ЦК України, підставою заміни кредитора у зобов`язанні є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). А згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 514 Цивільного кодексу України передбачає, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивач надав належні докази відступлення прав вимоги від первинного кредитора правонаступнику.

Так, зокрема, згідно з матеріалами, наданими Позивачем, 27.01.2025 року ТОВ "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП" та ТОВ "Фінансова Компанія "Кредит-капітал", уклали Договір факторингу № 27012025. Згідно з цим Договором, ТОВ "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги щодо осіб, які були боржниками ТОВ "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП".

Згідно з витягом з Реєстру боржників до Договору факторингу № 27012025 від 27.01.2025 до ТОВ "Фінансова Компанія "Кредит-капітал" перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 03860-10/2024 від 03.10.2024, де значиться заборгованість у розмірі 19860 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту - 6000 грн, заборгованість за процентами - 7020 грн, заборгованість за пенею/штрафом - 6840 грн.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

У ст.611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором чи законом.

Згідно з ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, а за правилами ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Вимоги частини 1 статті 44 ЦПК України передбачають обов`язок особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, що також встановлено статтею 12 цього Кодексу. Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ч.3 ст.83 ЦПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Отже, Позивач належними та допустимими доказами довів факт укладення договору позики, перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача, договору факторингу, за яким він набув права вимоги первинного кредитора, та наявність заборгованості у ОСОБА_1 .

Відповідач не надав жодних доказів, які б підтверджували факт виконання ним зобов`язань за договором, а заперечення у відзиві спростовуються зазначеними вище доказами.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріально права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Отже, виходячи з принципу змагальності цивільного процесу, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції до суду першої інстанції в установлений законом строк.

Враховуючи те, що Позивач надав обґрунтовані та правові докази порушення та невиконання Відповідачем умов договору, а Відповідач жодних доказів відсутності у нього заборгованості перед Позивачем не надав, суму заборгованості заперечував, оскільки вважає нарахування процентів не справедливим, але такі були нараховані відповідно до умов договору, які відповідач прийняв, також а штрафів незаконним, оскільки в Україні діє воєнний стан, що заслуговує на увагу, отже суд вважає, що позов підлягає до задоволення у частині стягнення суми заборгованості за тілом кредиту в сумі 6000 грн та заборгованості за відсотками в сумі 7020 грн, що разом становить 13020 грн.

Водноча, суд погоджується із запереченнями відповідача щодо нарахування штрафу, адже відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З огляду на викладене, суд відмовляє у стягненні 6840 гривень заборгованості за пенею/штрафом, оскільки в Україні з 24.02.2022 по цей час діє воєнний стан на всій території, а отже Відповідач звільнений від сплати неустойки за прострочення зобов`язання.

Стаття 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Виходячи з наведеного, враховуючи положення ст.ст. 133 та 141 ЦПК України та взявши до уваги те, що у зв`язку із розглядом справи в суді Позивач, поніс судові витрати, а саме, сплатив судовий збір у розмірі 2662,40 гривні, суд стягує з Відповідача вищенаведені витрати на користь Позивача пропорційно сумі задоволених позовних вимог, що становить 1745,47 грн.

Крім того, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, з-поміж іншого належать витрати на професійну правничу допомогу (частина третя статті 133 ЦПК України).

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надав ордер на надання правничої допомоги від 02.07.2025, Договір про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01 липня 2025 року, акт наданих послуг №110 від 11.05.2026, Детальний опис наданих послуг до Акту №110 від 11.05.2026 року за договором про надання (правничої) допомоги №0107 від 01 липня 2025 року, з яких убачається, що вартість наданих адвокатом послуг становить 8000 гривень.

Враховуючи вказане, позивачем доведено надання йому адвокатом правової допомоги, тому ці витрати суд мав би стягнути також пропорційно сумі задоволених позовних вимог, що становить 5244,80 гривні.

Водночас процесуальним законодавством передбачено механізм зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката шляхом подання відповідного клопотання. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення розміру витрат на адвоката (ч.6 ст.137 ЦПК України).

Відповідно до ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Крім того, у постанові від 12.05.2020 у справі 904/4507/18, обґрунтовуючи правові підстави стягнення витрат на професійну правову допомогу, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Також, у рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Водночас суд бере до уваги, що у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Також, у постанові Верховного Суду від 13.05.2021 у справі №903/277/20 зазначено, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом послуг, складністю справи, беручи до уваги, зокрема критерії реальності понесення адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, співмірності, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.

Отже, беручи до уваги положення ЄСПЛ, висновки Верховного Суду, враховуючи співмірність складності справи та обсягу виконаної адвокатом Усенко М.І. роботи, критерію необхідності та значимості таких дій у справі, виходячи з її конкретних обставин, суд вважає, що зазначені Позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 гривень є завищеними та не співмірними, згідно з обставинами цієї справи. Відтак, з огляду на викладене, зважаючи на критерії реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, враховуючи характер виконаної адвокатським об`єднанням роботи, складність та категорію справи, розгляд якої здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, суд дійшов висновку, що справедливим буде зменшення розміру витрат, понесених на надання професійної правничої допомоги до 3000 гривень, які підлягають стягненню із відповідача ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "КРЕДИТ-КАПІТАЛ".

Керуючись ст. ст. 1-13, 76- 83, 141, 247, 247, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" заборгованість за кредитним договором №03860-10/2024 від 03.10.2024 в розмірі 13020 грн (тринадцять тисяч двадцять гривень), що складається із 6000 грн боргу за тілом кредиту та 7020 грн заборгованості за відсотками.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" судові витрати - на оплату судового збору в сумі 1745,47 грн (одна тисяча сімсот сорок п`ять гривень 47 копійок) та на професійну правничу допомогу 3000,00 грн (три тисячі гривень).

У задоволенні решти пощзовних вимог відмовити.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, Львівської області.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті, чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Головуюча: М.О. Марусяк