Рішення № 139120759, 04.08.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/9422/25

Провадження № 2/202/1135/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

04 серпня 2026 року Індустріальний районний суд м. Дніпра у складі:

головуючої судді Бєсєди Г.В.

за участю секретаря Гриб А.О.

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Лиманської міської військовій адміністрації Краматорського району Донецької області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до Індустріального районного суду м. Дніпраз позовом до Лиманської міської військовій адміністрації Краматорського району Донецької області про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його матір ОСОБА_5 , після смерті якої відкрилась спадщина, яка складалась з: земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,2340 га., яка розташована у Донецькій області, Лиманського району, Лиманська міська рада, смт. Зарічне; земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель 0,25 га, ведення особистого підсобного господарства 0,0399 га., яка розташована на території с. Торське, Краснолиманського району, Донецької області; житлового будинку АДРЕСА_1 .

Спадковий житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами збудовано батьками позивача ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у період з 1960 року по 1966 рік, що підтверджується відомостями, які містяться у технічному паспорті. Позивач та його батько ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , були єдиними спадкоємцями та вони прийняли спадщину, оскільки на день смерті зареєстровані та проживали за однією адресою разом із спадкодавицею за адресою: АДРЕСА_1 . В подальшому позивач разом із батьком звернувся до нотаріуса для оформлення спадщини після смерті матері. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 помер та не встиг отримати свідоцтво про право на спадщину за законом.

Після смерті батька позивач звернувся до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом - на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Станом на сьогодні спадковий житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами зруйнований, але визнання за позивачем права власності на нього надасть йому можливість отримати грошове відшкодування.

12.08.2025 нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з тим, що вказаний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав, у тому числі в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, який є невід`ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав.

Отже, отримати свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок позивач не може, а тому просив суд визнати за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 41,5 кв.м., житловою площею 24,8 кв.м., разом з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті його батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Представник ОСОБА_2 адвокат Косовська А.О. позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила задовольнити.

Представник Лиманської військовій адміністрації Краматорського району Донецької області в судове засідання не з`явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, відзиву, заяв, заперечень до суду не надав, у зв`язку з чим, враховуючи, що представник позивача не заперечував щодо ухвалення заочного рішення, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення, відповідно до вимог ст. 280-282 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилися, про розгляд справи були повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Суд, дослідивши письмові докази, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір позивача ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 , виданим 19.11.2007 Кіровською селищною радою міста Красний Лиман Донецької області.

Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина, до складу якої увійшло майно: земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,2340 га, яка розташована за адресою: Донецька область, Лиманський район, Лиманська міська рада, смт Зарічне; земельна ділянка для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель площею 0,25 га, а також для ведення особистого підсобного господарства площею 0,0399 га, розташована на території с. Торське Краснолиманського району Донецької області; житловий будинок АДРЕСА_1 .

Згідно з відомостями технічного паспорта, зазначений житловий будинок збудовано батьками позивача ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у період з 1960 по 1966 роки.

Відповідно до технічного паспорта від 08.04.1987, виданого на ім`я ОСОБА_5 самочинно збудованих приміщень у зазначеному домоволодінні не значиться. Технічний паспорт виданий на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_5 були її син - ОСОБА_2 та чоловік ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 13.03.2010 Кіровською селищною радою Краснолиманського району Донецької області.

У пункті 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127, міститься перелік об`єктів (будівельних робіт), які не належать до самочинного будівництва.

Зокрема, зазначено, що до самочинного будівництва не належать індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них, побудовані до 05 серпня 1992 року.

Відповідно до пункту 42 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, документом, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку, господарської (присадибної) будівлі та споруди, прибудови до них, побудованих до 05 серпня 1992 року, є технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року, речові права на нерухоме майно, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачає обов`язкової реєстрації таких прав. Право власності на збудоване до набрання чинності зазначеним Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення.

Аналіз зазначених норм законодавства дає підстави дійти висновку про те, що до збудованих до 05 серпня 1992 року закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності, а документом, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку, господарської (присадибної) будівлі та споруди, прибудови до них, побудованих до 05 серпня 1992 року, є технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 13 червня 2012 року у справі № 6-54цс12 та постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року у справі № 557/1209/16-ц.

Оскільки спірний будинок збудований до 05 серпня 1992 року, то прийняття його в експлуатацію не вимагалося.

Згідно вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та інтересів.

Відповідно до вимог ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно вимог ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За правилами ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 1223 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно ч. 1, 2 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Позивач та його батько прийняли спадщину, оскільки на день смерті ОСОБА_5 були зареєстровані та проживали разом із нею за однією адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою Лиманської міської ради Донецької області № 274г від 02.12.2016.

Наявність у спадкодавця права довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою була достатньою законною підставою для будівництва на ній житлового будинку та подальшого його успадкування.

У подальшому ОСОБА_5 на підставі рішення виконкому Кіровської селищної Ради народних депутатів від 23.05.2000 року за № 60 передано у приватну власність земельну ділянку, яка розташована на території с. Торське Краснолиманського району Донецької області , для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель 0,25 га та ведення особистого підсобного господарства 0, 0399 га.

Належним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його первинної технічної інвентаризації, який надано суду позивачем.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позивач, як спадкоємець, має право на визнання за ним права власності на житловий будинок загальною площею 41,5 кв.м., житловою площею 24,8 кв.м., разом з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , а тому позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 258-259, 263-265, 268, 280-282, ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_2 до Лиманської міської військовій адміністрації Краматорського району Донецької області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування за законом задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , право власності на житловий будинок загальною площею 41,5 кв.м., житловою площею 24,8 кв.м., разом з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті його батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Г.В. Бєсєда