Рішення № 139120650, 19.08.2026, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/13940/25

2/212/7321/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2026 року Покровський районний суд міста Кривого Рогу

в складі: головуючого, судді - Козлов Ю.В.

за участю секретаря - Кучеренко Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у місті Кривому Розі, цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

01.12.2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 43394,36 грн., а також просить стягнути понесені судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідно до умов кредитного договору № 30.03.2025-100000291 від 31.03.2025 року ТОВ «Споживчий центр» відповідачу було надано кредит в сумі 28000 грн. строком на 184 днів зі сплатою за користуванням кредитом процентів у фіксованій ставці 1 % за 1 день користування кредитом яка застосовується протягом всього строку на який надається кредит, неустойка 280 гривень за кожен день невиконання зобов`язання, дата повернення кредиту 30.09.2025 року. Відповідач свої зобов`язання не виконав у зв`язку з чим станом на дату подання позову має заборгованість в розмірі 43394,36 гривень, яка складається із заборгованості за тілом кредиту 9086,81 гривень, по процентам в розмірі 20307,55 гривень, неустойка 14000 гривень, яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Ухвалою Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 23.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та призначено розгляд справи по суті на 05.02.2026, за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

24.04.2026 ухвалою суду призначено заочний розгляд даної цивільної справи.

Рішенням суду від 24.04.2026 позов задоволено.

08.06.2026 на адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 24.04.2026. В обґрунтування зазначив, що позивачем не надано доказів отримання ним кредиту на суму 28000 грн. Зазначає, що позивачем незаконно нарахована неустойка у розмірі 140000 грн. та відсотки оскільки він є діючим військовослужбовцем з 08.11.2022. Просив поновити строк на подачу заяви про перегляд заочного рішення оскільки, він проходить військову службу і не завжди отримує кореспонденцію.

Ухвалою суду від 11.06.2026 заяву про перегляд заочного рішення призначено до розгляду на 08.07.2026.

Ухвалою суду від 21.07.2026 скасовано заочне рішення, призначено розгляд справи на 19.08.2026.

В судове засідання представник позивача не з`явився, надав суду письмову заяву в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд розглядати справу за його відсутністю, просив позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Положеннями ч.2 ст.247 ЦПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Сукупністю належних, допустимих доказів встановлено, що 31.03.2025 року ОСОБА_1 було подано заявку до ТОВ «Споживчий центр» на отримання кредиту в сумі в сумі 28000 грн. строком на 184 днів зі сплатою за користуванням кредитом процентів фіксована ставка за кожен день невиконання зобов`язання, проценти сплачуються за кожен день у графіку, який є частиною договору, (а.с. 16-20).

Позивачем надано до матеріалів справи підтвердження надання суми кредиту 28000 гривень, призначення платежу видача коштів за договором № 30.03.2025-100000291 від 31.03.2025 року (а.с. 21).

Згідно довідки про стан заборгованості за кредитним договором № 30.03.2025-100000291 від 31.03.2025 року, вбачається, що отриманий кредит відповідач за умовами договору не сплачує, в результаті чого має заборгованість перед ТОВ «Споживчий центр» в сумі 43394,36 гривень, яка складається із заборгованості за тілом кредиту 9086,81 гривень, по процентам в розмірі 20307,55 гривень, неустойка 14000 гривень. Проценти по кредиту нараховані за період з 31.03.2025 року по 30.06.2025 року (а.с. 11).

Згідно копії військового квитка ОСОБА_1 , проходить військову службу з 08.11.2022 та має посвідчення УБД від20.09.2023 (а.с.87-88,89).

Оцінка суду.

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін та погоджені ними, а також умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом статей 509, 526, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а укладений договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 31.03.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 30.03.2025-100000291 в електронній формі шляхом використання одноразового ідентифікатора відповідно до вимог законодавства про електронну комерцію. Матеріали справи містять заявку на отримання кредиту, кредитний договір, паспорт споживчого кредиту, підтвердження підписання договору одноразовим ідентифікатором, а також підтвердження перерахування кредитних коштів у сумі 28000 грн на банківський рахунок відповідача.

Доводи відповідача про те, що ним кредитний договір не підписувався, суд оцінює критично, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами. Відповідачем не надано жодних доказів того, що фінансовий номер телефону або банківська картка, на яку були зараховані кредитні кошти, використовувалися сторонніми особами, що його персональні дані були використані без його відома чи що він звертався до правоохоронних органів із заявами щодо можливого шахрайства. Натомість матеріали справи підтверджують як факт укладення електронного договору, так і факт отримання відповідачем кредитних коштів у сумі 28000 грн.

Разом із тим відповідно до наданого позивачем розрахунку станом на день звернення до суду непогашена сума основного боргу становить 9086,81 грн, що відповідачем належними доказами не спростовано.

Щодо позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитом та неустойки суд зазначає таке.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 проходить військову службу у Збройних Силах України з 08.11.2022 року та має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням учасника бойових дій, виданим 20.09.2023 року.

Відповідно до підпункту 3 пункту 4 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20 травня 2014 року статтю 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено пунктом 15, відповідно до якого військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, іншими фінансовими установами та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Пунктом 3 розділу ІІ Прикінцевих положень зазначеного Закону визначено, що дія наведеної норми поширюється на військовослужбовців з початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов`язаних з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період розпочинається з моменту оголошення рішення про мобілізацію або введення воєнного стану та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 серпня 2020 року у справі № 813/402/17 дійшла висновку, що особливий період не припиняється лише у зв`язку із закінченням строку проведення мобілізаційних заходів та триває до прийняття відповідного рішення про його завершення.

Крім того, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 на всій території України введено воєнний стан, який станом на час розгляду справи продовжує діяти.

Аналіз положень статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» свідчить про те, що пункт 15 цієї статті є самостійною нормою права, дія якої поширюється на всіх військовослужбовців незалежно від набуття ними статусу учасника бойових дій. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі № 522/12270/15-ц.

Як встановлено судом, кредитний договір № 30.03.2025-100000291 між сторонами укладено 31.03.2025 року, тобто в період проходження відповідачем військової служби, а проценти, згідно з наданою позивачем довідкою-розрахунком, нараховані за період з 31.03.2025 року по 30.06.2025 року, тобто також у період проходження відповідачем військової служби.

За таких обставин суд приходить до висновку, що нарахування відповідачу процентів за користування кредитом у сумі 20 307,55 грн та неустойки у сумі 14 000 грн. суперечить вимогам пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у зв`язку із чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Разом з тим матеріалами справи належними та допустимими доказами підтверджується факт укладення між сторонами кредитного договору, а також отримання відповідачем кредитних коштів у сумі 28 000 грн., що підтверджується заявкою на отримання кредиту, кредитним договором, підтвердженням перерахування кредитних коштів та довідкою про стан заборгованості. Відповідачем належних і допустимих доказів на спростування факту отримання кредитних коштів або погашення неповернутої частини основного боргу суду не надано.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, який у частині визначення залишку основної суми кредиту відповідачем не спростований належними доказами, непогашений залишок тіла кредиту становить 9 086,81 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача лише непогашеної суми основного боргу за кредитним договором у розмірі 9 086,81 грн., відмовивши у задоволенні вимог про стягнення процентів за користування кредитом та неустойки.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме у частині стягнення основної заборгованості за кредитним договором у розмірі 9 086,81 грн із заявлених 43 394,36 грн, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 507,23 грн.

Керуючись ст.ст. 11, 14-16, 610-612, 623, 625, 629, 1054-1055 Цивільного кодексу України, ст.ст.2,18,77-81,259,263-265 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором кредитний договір № 30.03.2025-100000291 від 31.03.2025 у розмірі 9086,81 грн., що складається із тіла кредиту на суму 9086,81 грн., а також витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 507,23 грн., а всього 9594,04 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складання рішення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження за адресою: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського 133-А, ЄДРПОУ - 37356833.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , інн НОМЕР_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя: Ю. В. КОЗЛОВ