Рішення № 139120069, 20.08.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2026 рокусправа № 380/17907/25

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Андрусів У.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» (далі - відповідач, Установа), у якому просить визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії від 09.04.2025 за № 13291, прийняте щодо позивача Державною установою «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» в особі Центру оцінювання функціонального стану особи.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що первинно рішенням Міжрайонної спеціалізованої кардіологічної МСЕК № 2 від 24.05.2022 (виписка з акта огляду серії 12 ААВ № 611669) йому встановлено ІІІ групу інвалідності з причини «загальне захворювання» строком до 01.06.2023, а надалі рішенням Обласної медико-соціальної експертної комісії № 2 від 14.06.2023 (довідка до акта огляду серії 12 ААВ № 742829) повторно встановлено ІІІ групу інвалідності з тієї ж причини строком до 01.07.2025. У липні 2025 року позивач засобами поштового зв`язку отримав витяг з оскаржуваного рішення, яким попереднє рішення МСЕК скасовано, а його не визнано особою з інвалідністю з 14.06.2023. Позивач наголошує, що перевірку проведено та рішення прийнято за його відсутності: він не був присутній в Установі в період з 20.03.2025 по 09.04.2025, не відмовлявся від проходження повного медичного обстеження чи інших досліджень, проте не був поінформований про необхідність перебування в указаній установі, а також про дату, час та місце проведення обстеження, чим порушено пункти 12, 29 та 51 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338. Вказує, що у пункті 8 витягу відсутня дата проведення повторного оцінювання, а у пункті 8.3 щодо відмови особи від повного медичного обстеження зазначено « 0», тобто відповідач не посилається на відмову чи неприбуття позивача. Стверджує також, що можливість заочного розгляду з`явилася лише зі змінами до Порядку від 28.01.2025, тобто після спірних правовідносин, а обґрунтування оскаржуваного рішення не дає змоги встановити, які саме медичні документи досліджувалися, оскільки відповідач не відповів на адвокатський запит про надання копій відповідних документів. Вважаючи прийняте рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 08.09.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами; відповідачу встановлено строк для подання відзиву.

20.02.2026 відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив та просив у його задоволенні відмовити. Свою позицію мотивує тим, що на виконання Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 22.10.2024 «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів», уведеного в дію Указом Президента України від 22.10.2024 №732/2024, та з 01.01.2025 - у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338, на відповідача наказами МОЗ України від 26.10.2024 №1809 та від 03.12.2024 № 2022 покладено відповідні права та обов`язки, зокрема Центру оцінювання функціонального стану особи. Наголошує, що перевірку обґрунтованості рішення проведено за запитом робочої групи із забезпечення здійснення моніторингу у сфері оцінювання повсякденного функціонування особи на підставі листа Департаменту охорони здоров`я Львівської ОДА № 22-1323/0/2-25 від 20.03.2025, тобто за однією з підстав, прямо передбачених пунктом 51 Порядку № 1338 та підпунктом 2 пункту 8 Положення про експертні команди. Зазначає, що участь особи передбачається лише у разі прийняття рішення про необхідність проведення повторного оцінювання, а в цьому випадку огляд не проводився та не передбачався, оскільки здійснювалася саме перевірка обґрунтованості раніше прийнятого рішення МСЕК на підставі наявних матеріалів медико-експертної справи. За результатами аналізу документів медико-експертної справи експертна команда дійшла висновку про наявність незначних патологічних змін з боку серцево-судинної системи, які не відповідають критеріям встановлення жодної групи інвалідності. Посилаючись на висновки Верховного Суду у постановах від 17.03.2020 у справі № 240/7133/19, від 25.09.2018 у справі № 804/800/16 та від 26.09.2018 у справі №817/820/16, відповідач вказує, що оцінка підставності медичного висновку виходить за межі компетенції суду, а суд перевіряє лише дотримання процедури. На виконання ухвали суду відповідач надав копії наказу № 09-ЦО від 02.06.2025 про членів експертних команд, а також накладну про повернення медико-експертних справ до ДОЗ Львівської ОДА.

03.03.2026 позивач подав відповідь на відзив, у якій підтримав позовні вимоги. Додатково зазначив, що особам, яким встановлено інвалідність органами МСЕК, гарантується збереження статусу та соціальної захищеності в повному обсязі на встановлений строк інвалідності, а рішення МСЕК прирівнюються до рішень експертних команд. Наполягає на порушенні пунктів 12, 29 та 51 Порядку № 1338 щодо неповідомлення про дату, час та місце проведення оцінювання, що позбавило його права бути присутнім, залучити уповноваженого представника та здійснювати відео- і аудіофіксацію, а також на тому, що заочний розгляд справи Порядком у чинній на час прийняття рішення редакції не передбачався, докази ухвалення рішення про заочний розгляд відсутні, а скасування висновку МСЕК можливе лише у разі відмови особи від обстеження чи її неявки, чого в цій справі не було.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на які сторони покликаються як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Рішенням Міжрайонної спеціалізованої кардіологічної МСЕК № 2 від 24.05.2022 (виписка з акта огляду серії 12 ААВ № 611669) позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності з причини «загальне захворювання» строком до 01.06.2023.

Рішенням Обласної медико-соціальної експертної комісії № 2 (акт огляду № 1445/8 від 29.06.2023, довідка до акта огляду серії 12 ААВ № 742829 від 14.06.2023) позивачу повторно встановлено ІІІ групу інвалідності з причини «загальне захворювання» строком до 01.07.2025.

На підставі зазначених рішень Пенсійний фонд України видав позивачу пенсійне посвідчення серії НОМЕР_1 та призначив пенсію по інвалідності (загальне захворювання, ІІІ група).

На підставі листа Департаменту охорони здоров`я Львівської обласної державної адміністрації №22-1323/0/2-25 від 20.03.2025, яким за запитом робочої групи із забезпечення здійснення моніторингу у сфері оцінювання повсякденного функціонування особи ініційовано перевірку обґрунтованості рішень медико-соціальних експертних комісій щодо встановлення групи інвалідності, зокрема ОСОБА_1 , у період з 20.03.2025 по 09.04.2025 експертною командою Центру оцінювання функціонального стану особи проведено перевірку обґрунтованості рішення, що підлягає перевірці.

За результатами перевірки прийнято рішення експертної команди №13291 від 09.04.2025, згідно з яким команда дійшла висновку, що ІІІ група інвалідності, загальне захворювання, строком на 2 роки встановлена необґрунтовано; при оцінюванні функціональних порушень та ступеня обмеження життєдіяльності ОСОБА_1 мають місце незначні патологічні зміни з боку серцево-судинної системи, які не відповідають критеріям встановлення жодної групи інвалідності та не дають підстав визнати його особою з інвалідністю з 14.06.2023; скасовано рішення №1445/8 від 29.06.2023 (пункти 9, 10.2 витягу).

Матеріали медико-експертної справи позивача, що надавалися на перевірку обґрунтованості, повернуто до Департаменту охорони здоров`я Львівської ОДА, що підтверджується накладною ТзОВ «ДКО-Експрес» UA 10134373 від 07.08.2025.

Вважаючи рішення експертної команди № 13291 від 09.04.2025 протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд керується таким.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні, є Закон України від 21.03.1991 № 875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі - Закон № 875-ХІІ, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Відповідно до частин 1 статті 2 Закону № 875-ХІІ особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Частиною 1 статті 3 Закону № 875-ХІІ визначено, що інвалідність повнолітній особі встановлюється за результатами оцінювання повсякденного функціонування особи, проведеного експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Законом України від 19.12.2024 № 4170-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування медико-соціальної експертизи та впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи», який уведено в дію з 01.01.2025, змінено процедуру та повноваження суб`єктів владних повноважень щодо встановлення інвалідності. Пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону встановлено, що повноваження, права і обов`язки медико-соціальних експертних комісій, а також повноваження, права і обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров`я України припиняються 31.12.2024.

На виконання Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 22.10.2024 «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів», уведеного в дію Указом Президента України від 22.10.2024 № 732/2024, а також Закону № 4170-IX, постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» (далі - Постанова № 1338) затверджено, зокрема, Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - Положення № 1338) та Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - Порядок № 1338).

Наказом МОЗ України від 03.12.2024 № 2022 «Про покладання прав та обов`язків Центру оцінювання функціонального стану особи», прийнятим відповідно до пункту 7 Положення № 1338, права та обов`язки Центру оцінювання функціонального стану особи покладено на Державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» (код ЄДРПОУ 03191673), тобто на відповідача.

Абзацами 7, 8 пункту 3 Постанови № 1338 передбачено, що перевірка обґрунтованості рішень медико-соціальних експертних комісій, прийнятих до моменту припинення їх повноважень, прав і обов`язків, проводиться Центром оцінювання функціонального стану особи в порядку, встановленому для перевірки обґрунтованості рішень експертних команд відповідно до Порядку № 1338. При цьому документи та рішення, прийняті медико-соціальними експертними комісіями, є чинними, прирівнюються до рішень експертних команд та продовжують бути підставами для надання особам з інвалідністю відповідних статусів, пільг, пенсій та інших соціальних гарантій тощо, у тому числі для цілей, визначених у Законах України «Про військовий обов`язок та військову службу» та «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», на весь строк дії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією до проведення планового оцінювання повсякденного функціонування особи експертними командами.

Пунктом 10 Порядку № 1338 встановлено, що рішення про встановлення інвалідності, прийняті до набрання чинності Постановою № 1338, переглядаються Центром оцінювання функціонального стану особи з дотриманням вимог, встановлених цим Порядком.

Оскільки рішення про встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності (акт огляду №1445/8 від 29.06.2023, довідка до акта огляду серії 12 ААВ № 742829 від 14.06.2023) прийнято до набрання чинності Постановою № 1338, перевірка його обґрунтованості проводиться Центром оцінювання функціонального стану особи в порядку, встановленому Порядком № 1338.

Підпунктом 2 пункту 8 Положення № 1338 та пунктом 51 Порядку № 1338 визначено, що Центр оцінювання функціонального стану особи проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями: на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді стосовно особи, зазначеної у такому процесуальному документі; за запитом робочої групи із забезпечення здійснення моніторингу у сфері оцінювання повсякденного функціонування особи, утвореної керівником обласної, Київської міської держадміністрації (військової адміністрації); за результатами моніторингу оцінювання, здійснення якого забезпечується Центром оцінювання функціонального стану особи.

Тими самими нормами передбачено, що якщо за результатами перевірки прийнято рішення про необхідність проведення повторного оцінювання особи, про це повідомляється особі, повторне оцінювання якої має бути проведено, на адресу її електронної пошти, а в разі відсутності електронної пошти - шляхом надсилання в паперовій формі протягом п`яти календарних днів засобами поштового зв`язку рекомендованого листа з повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), а також відображається в електронній системі. Оцінювання в такому разі здійснюється на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень на базі відповідача або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова.

Пунктом 52 Порядку № 1338 встановлено, що у разі відмови особи від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття цієї особи, крім випадків наявності виключних підстав, приймається рішення про скасування попереднього рішення експертної команди.

Зі змісту наведених норм вбачається, що перевірка обґрунтованості раніше прийнятого рішення МСЕК та повторне оцінювання повсякденного функціонування особи є різними за змістом і правовими наслідками процедурами. Перевірка обґрунтованості полягає в аналізі експертною командою наявних матеріалів медико-експертної справи на предмет відповідності раніше прийнятого рішення критеріям встановлення інвалідності та не передбачає обов`язкової участі особи, її огляду чи проведення нового медичного обстеження. Натомість обов`язок повідомлення особи, надання їй можливості бути присутньою, залучити представника та здійснювати фіксацію, а також проведення повного медичного обстеження виникають лише у разі, коли за результатами перевірки експертною командою ухвалено окреме рішення про необхідність проведення повторного оцінювання.

Судом установлено, що підставою для проведення перевірки став запит робочої групи із забезпечення здійснення моніторингу у сфері оцінювання повсякденного функціонування особи (лист Департаменту охорони здоров`я Львівської ОДА № 22-1323/0/2-25 від 20.03.2025), тобто одна з підстав, прямо передбачених абзацом 3 пункту 51 Порядку № 1338 та підпунктом 2 пункту 8 Положення № 1338. Отже, перевірку обґрунтованості рішення МСЕК ініційовано за наявності визначеної законодавством підстави та в межах повноважень відповідача.

Із витягу з оскаржуваного рішення вбачається, що предметом розгляду експертної команди була саме перевірка обґрунтованості раніше прийнятого рішення МСЕК, а не повторне оцінювання позивача. Рішення про необхідність проведення повторного оцінювання експертною командою не приймалося, що узгоджується зі змістом пунктів 8, 8.3 витягу, у яких дата проведення повторного оцінювання не зазначена, а щодо відмови особи від повного медичного обстеження чи її неприбуття проставлено « 0». За таких обставин у відповідача не виникло передбаченого пунктами 51, 53 Порядку № 1338 та підпунктом 2 пункту 8 Положення № 1338 обов`язку повідомляти позивача про дату, час та місце проведення оцінювання, забезпечувати його присутність, участь представника чи фіксацію розгляду, а так само проводити повне медичне обстеження та огляд, оскільки такі дії передбачені виключно для процедури повторного оцінювання, яка у цій справі не призначалася і не проводилася.

З цих же підстав суд відхиляє доводи позивача про порушення пунктів 12 та 29 Порядку № 1338, оскільки наведені норми регулюють порядок очного, виїзного або з використанням методів і засобів телемедицини розгляду справи з проведення оцінювання, тоді як у цій справі оцінювання (розгляд справи) не проводилося, а здійснювалася перевірка обґрунтованості раніше прийнятого рішення МСЕК за наявними матеріалами. Не спростовує правомірності оскаржуваного рішення й посилання позивача на зазначення у пункті 8.3 витягу значення « 0», позаяк це значення, навпаки, підтверджує, що рішення прийнято не у зв`язку з відмовою особи від обстеження чи її неприбуттям (пункт 52 Порядку № 1338), а за результатами перевірки обґрунтованості наявних медичних документів.

Доводи позивача про неможливість заочного розгляду справи в редакції Порядку № 1338, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення, суд також визнає безпідставними, оскільки перевірка обґрунтованості рішення МСЕК за наявними матеріалами медико-експертної справи за своєю правовою природою не є розглядом справи з оцінювання особи, а тому положення про очну (заочну) форму розгляду до неї не застосовуються.

Вирішуючи спір, суд враховує, що згідно з усталеною позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 17.03.2020 у справі № 240/7133/19, від 25.09.2018 у справі № 804/800/16 та від 26.09.2018 у справі № 817/820/16, суд не може здійснювати власну оцінку підставності медичного висновку органу медико-соціальної експертизи, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері, а тому оцінка підставності такого висновку виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд вправі перевірити законність висновку лише в межах дотримання процедури його прийняття на підставі приписів законодавчих актів про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності. Таким чином, доводи позивача, що фактично зводяться до незгоди з медичним висновком експертної команди про відсутність підстав для встановлення інвалідності, не можуть бути предметом судової оцінки по суті та не свідчать про протиправність оскаржуваного рішення.

Посилання позивача на ненадання відповідачем відповіді на адвокатський запит та на неможливість встановити перелік досліджених документів суд оцінює критично, оскільки предметом перевірки обґрунтованості є матеріали медико-експертної справи особи, які формувалися під час первинного встановлення інвалідності та були в розпорядженні експертної команди; саме по собі неотримання відповіді на адвокатський запит не свідчить про недотримання відповідачем процедури прийняття оскаржуваного рішення.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. За правилами частини 1 статті 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано; з дотриманням права особи на участь у процесі прийняття рішення та інших наведених у цій нормі критеріїв.

Оцінивши наведені сторонами доводи та надані докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що оскаржуване рішення експертної команди № 13291 від 09.04.2025 прийнято відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством, за наявності передбаченої пунктом 51 Порядку № 1338 підстави для перевірки, з дотриманням установленої процедури перевірки обґрунтованості рішення МСЕК, а тому підстав для визнання його протиправним та скасування немає.

Відповідно до частини 1 статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши наявні у справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується таким. Відповідно до частини 2 статті 139 КАС України при відмові в задоволенні позову судові витрати, здійснені позивачем, за його рахунок не відшкодовуються. Оскільки у задоволенні позову відмовлено, сплачений позивачем судовий збір відшкодуванню не підлягає та покладається на позивача.

Керуючись ст. 2, 6, 8-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 262, 295 КАС України, суд

у х в а л и в:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» про визнання протиправним та скасування рішення відмовити повністю.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: с. Розвадів, Стрийський район, Львівська область; РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач - Державна установа «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» (місцезнаходження: пров. Феодосія Макаревського, буд. 1-А, м. Дніпро, 49005; ЄДРПОУ 03191673).

СуддяАндрусів Уляна Богданівна