Рішення № 139120034, 20.08.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/10902/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся з позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо обмеження виплати пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром під час виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.07.2025 у справі №380/12631/25;

- зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 01.04.2026, у повному обчисленому розмірі, визначеному Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.07.2025 у справі №380/12631/25, без обмеження її максимальним розміром (десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність) та без застосування будь-яких інших обмежень її розміру, коефіцієнтів та лімітів, зокрема встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 та понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778, здійснюючи виплату одним платежем у повному розмірі;

- зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 за період з 01.01.2023 по 31.03.2026 у повному нарахованому (обчисленому) розмірі, з урахуванням усіх проведених індексацій та перерахунків, без обмеження її максимальним розміром та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до виплати пенсією за цей період.

Посилається на те, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі Закон №2262-ХІІ). Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25.07.2025 у справі №380/12631/25, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2026, відповідача зобов`язано здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача з 01.02.2023 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04.06.2025 №1159/12/10389, виданої станом на 01.01.2023, з урахуванням раніше виплачених сум. На виконання цього рішення відповідач з 01.04.2026 провів перерахунок пенсії позивача, обчисливши її розмір (з надбавками) у сумі 42332,51 грн, проте до виплати визначив 25950,00 грн, обмеживши пенсію максимальним розміром. Вважаючи такі дії протиправними та такими, що порушують його право на належне пенсійне забезпечення, а також наголошуючи на неприпустимості застосування до перерахованої за рішенням суду пенсії Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821, та понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778, позивач звернувся до суду з даним позовом. Просить позов задовольнити повністю.

У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти позову та посилається на те, що органи Пенсійного фонду України діють у межах наданих повноважень та чинних нормативно-правових актів з питань пенсійного забезпечення. Зазначає, що згідно зі ст.43 Закону №2262-ХІІ максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, а тому розмір пенсії позивача з урахуванням цього обмеження становить 25950,00 грн. Вказує, що рішення суду у справі №380/12631/25 не містить зобов`язання виплачувати пенсію без обмеження максимальним розміром, а формулювання щодо перерахунку пенсії «без обмежень максимальним розміром» не може бути для позивача запобіжником від змін у законодавстві. Стверджує, що пенсія позивача виплачується без застосування понижуючих коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778, оскільки її розмір з урахуванням ст.43 Закону №2262-ХІІ не перевищує десяти прожиткових мінімумів, а вимога про перерахунок без застосування таких коефіцієнтів є передчасною. Враховуючи викладене, відповідач вважає свої дії правомірними та просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалою судді від 08.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; на підставі п.2 ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України та з урахуванням клопотання позивача справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області як отримувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону №2262-ХІІ.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25.07.2025 у справі №380/12631/25, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2026, позов ОСОБА_1 задоволено частково; визнано протиправними дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати пенсії з 01.02.2023 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04.06.2025 №1159/12/10389, виданої станом на 01.01.2023, та зобов`язано відповідача здійснити перерахунок і виплату пенсії позивача з 01.02.2023 на підставі зазначеної довідки відповідно до вимог ст.43 і 63 Закону №2262-ХІІ та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, з урахуванням раніше виплачених сум.

На виконання зазначеного рішення суду відповідач з 01.04.2026 провів перерахунок пенсії позивача на підставі довідки від 04.06.2025 №1159/12/10389 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023.

Згідно з протоколом про перерахунок пенсії від 25.03.2026, підсумок пенсії позивача (з надбавками) визначено у розмірі 42332,51 грн, проте з урахуванням застосованого відповідачем обмеження максимальним розміром до виплати з 01.04.2026 визначено 25950,00 грн.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 03.05.2026, наданим за результатами розгляду адвокатського запиту, відповідач підтвердив, що перерахунок пенсії позивача на виконання рішення суду у справі №380/12631/25 здійснено з 01.04.2026, а пенсія виплачується без застосування понижуючих коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778, оскільки розмір пенсійної виплати з урахуванням ст.43 Закону №2262-ХІІ становить 25950,00 грн та не перевищує десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Уважаючи дії відповідача щодо обмеження пенсії максимальним розміром при здійсненні перерахунку протиправними та такими, що порушують його право на належне пенсійне забезпечення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, у старості та в інших випадках, установлених законом.

В Україні на конституційному рівні гарантовано право громадян на соціальний захист, для забезпечення якого необхідне здійснення комплексу державно-правових заходів, одним із яких є законодавче визначення основ соціального захисту, форм і видів пенсійного забезпечення (п.6 ч.1 ст.92 Конституції України).

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є Закон №2262-ХІІ, який має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України.

Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Відповідно до ч.3 ст.11 Закону №2262-ХІІ зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

У справі, яка розглядається, спір виник у зв`язку із незгодою позивача з діями Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обмеження максимальним розміром пенсії під час її перерахунку з 01.04.2026, проведеного на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.07.2025 у справі №380/12631/25.

Перевіряючи оспорювані дії відповідача на відповідність критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне вказати на таке.

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-ХІІ (десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність), вперше введено в дію Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI (далі Закон №3668-VI), який набрав законної сили 01.10.2011.

Відповідно до положень ч.1 ст.2 Закону №3668-VI, максимальний розмір пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно, зокрема, до Закону №2262-ХІІ, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Вказаним Законом №3668-VI внесено зміни до Закону №2262-XII, на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VIII, а саме ч.7 ст.43 викладено в редакції: «Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність».

Тобто, положення ч.7 ст.43 Закону №2262-XII та положення ч.1 ст.2 Закону №3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон №2262-ХІІ) прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII) та є однаковими за змістом.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення ч.7 ст.43 Закону №2262-XII.

Відповідно до п.2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 положення ч.7 ст.43 Закону №2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, тобто 20.12.2016.

Окрім того, рішенням Конституційного Суду України від 12.10.2022 №7-р(II)/2022 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи ст.2 Закону №3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон №2262-XII, в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року.

Таким чином, Конституційний Суд України вчергове наголосив, що будь-яке обмеження максимального розміру пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-ХІІ, не відповідає сутності соціальних гарантій високого рівня для осіб, на яких поширюється дія ч.5 ст.17 Основного Закону.

Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, а не норми Закону №3668-VІ.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 08.04.2025 у справі №380/8998/24.

Як убачається з протоколу про перерахунок пенсії від 25.03.2026, під час здійснення перерахунку пенсії позивача з 01.04.2026 на виконання рішення суду від 25.07.2025 у справі №380/12631/25 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області визначило, що підсумок пенсії (з надбавками) становить 42332,51 грн, проте з урахуванням застосованого обмеження максимальним розміром до виплати визначено 25950,00 грн.

Таким чином, аналізуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, суд приходить висновку про те, що оскільки на момент виникнення спірних правовідносин нормами Закону №2262-ХІІ не передбачено будь-яких обмежень максимального розміру пенсій, призначених відповідно до зазначеного закону, дії відповідача, які полягають в обмеженні пенсії позивача максимальним розміром при здійсненні перерахунку з 01.04.2026, є протиправними.

Як наслідок, порушене право позивача підлягає відновленню шляхом зобов`язання відповідача здійснити з 01.04.2026 перерахунок та виплату пенсії позивача на підставі довідки від 04.06.2025 №1159/12/10389 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 без обмеження її максимальним розміром та з урахуванням раніше виплачених сум.

При цьому суд враховує, що зобов`язання виплачувати пенсію без обмеження максимальним розміром за своїм змістом охоплює виплату пенсії у повному обчисленому відповідачем розмірі, а тому окреме зазначення в резолютивній частині суми пенсії (42332,51 грн) є зайвим: така сума поглинається формулюванням «без обмеження максимальним розміром» і може змінюватися внаслідок подальших індексацій та перерахунків, здійснених у встановленому законом порядку.

Суд відхиляє посилання відповідача на те, що рішення суду у справі №380/12631/25 не містить зобов`язання виплачувати пенсію без обмеження максимальним розміром, оскільки таке рішення визначає підставу, дату та порядок перерахунку пенсії позивача, тоді як застосування обмеження максимальним розміром при виплаті вже перерахованої пенсії суперечить нормам Закону №2262-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016.

Стосовно вимоги позивача про зобов`язання відповідача здійснювати виплату пенсії без застосування будь-яких інших обмежень її розміру, коефіцієнтів та лімітів, зокрема встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень», та понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану», суд зазначає таке.

Як установлено судом і підтверджується наявним у справі листом відповідача від 03.05.2026, пенсія позивача виплачується з обмеженням максимальним розміром (у сумі 25950,00 грн), а понижуючі коефіцієнти, передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778, до неї не застосовувалися, оскільки її розмір не перевищує десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Не застосовувався до виплати пенсії позивача і Порядок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821.

Отже, зазначена вимога заявлена позивачем фактично на майбутнє на випадок можливого застосування відповідачем відповідних обмежень, коефіцієнтів та лімітів після зняття судом обмеження максимальним розміром. Разом з тим суд захищає порушене, невизнане або оспорюване право, а не можливість його порушення в майбутньому. На час розгляду справи право позивача у цій частині не порушене, оскільки відповідні обмеження, коефіцієнти та ліміти до виплати його пенсії не застосовувалися. За таких обставин ця вимога є передчасною та задоволенню не підлягає.

Стосовно вимоги про здійснення виплати пенсії одним платежем у повному розмірі суд зазначає, що порядок і строки виплати пенсій, а також організація таких виплат належать до компетенції органів Пенсійного фонду України та врегульовані нормативно-правовими актами у сфері пенсійного забезпечення. Обраний позивачем спосіб захисту у вигляді зобов`язання відповідача здійснити виплату саме одним платежем виходить за межі відновлення порушеного права, яке у цій справі полягає в обмеженні пенсії максимальним розміром і відновлюється зобов`язанням виплачувати пенсію без такого обмеження. За таких обставин ця вимога задоволенню не підлягає.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату пенсії за період з 01.01.2023 по 31.03.2026 з урахуванням усіх проведених індексацій та перерахунків, без обмеження її максимальним розміром, та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до виплати пенсією за цей період суд зазначає таке.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25.07.2025 у справі №380/12631/25 вирішено питання про підставу та дату перерахунку пенсії позивача (з 01.02.2023), тоді як питання правомірності обмеження перерахованої пенсії максимальним розміром у цій справі по суті не вирішувалося: у вимозі про перерахунок без такого обмеження було відмовлено з підстав її передчасності, оскільки на час розгляду тієї справи відповідач перерахунок пенсії ще не провів.

Оскільки судом установлено протиправність обмеження пенсії позивача максимальним розміром, порушене право підлягає відновленню також шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу за період з 01.02.2023 по 31.03.2026 різницю між фактично виплаченою (з обмеженням максимальним розміром) та належною до виплати (без такого обмеження) пенсією. Разом з тим у частині вимоги за період з 01.01.2023 по 31.01.2023 підстав для її задоволення немає, оскільки згідно з ч.2 ст.51 Закону №2262-ХІІ перерахунок пенсії провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії, а тому перерахунок правомірно здійснюється з 01.02.2023.

Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Щодо судового збору, то відповідно до вимог ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судовий збір відшкодовується позивачу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обмеження максимальним розміром виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2026 під час виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.07.2025 у справі №380/12631/25.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул.Митрополита Андрея, 10, м.Львів, 79016; код ЄДРПОУ: 13814885) здійснити з 01.04.2026 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04.06.2025 №1159/12/10389 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 без обмеження її максимальним розміром та з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул.Митрополита Андрея, 10, м.Львів, 79016; код ЄДРПОУ: 13814885) здійснити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) за період з 01.02.2023 по 31.03.2026 без обмеження її максимальним розміром і виплатити різницю між фактично виплаченою та належною до виплати пенсією за цей період.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул.Митрополита Андрея, 10, м.Львів, 79016; код ЄДРПОУ: 13814885) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 532 (п`ятсот тридцять дві) гривні 48 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ланкевич А.З.