Рішення № 139120000, 20.08.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/11502/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЛЕКСОПАРТНЕР» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся з позовом, в якому, з урахуванням уточненого змісту позовної заяви від 17.06.2026 року, просить визнати протиправними та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000090/2 від 23.01.2026 року, №UA209000/2026/000101/2 від 27.01.2026 року та №UA209000/2026/000104/2 від 27.01.2026 року.

Посилається на те, що при митному оформленні товарів, які ввозилися на територію України, позивач визначив їх митну вартість за основним методом ціною договору (контракту), вказавши її у деклараціях митної вартості, до яких підприємством було також додано документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів згідно з переліком, визначеним Митним кодексом України (далі МК України). На думку позивача, митний орган безпідставно не визнав заявлену митну вартість та незаконно прийняв рішення про відмову у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товару та коригування його митної вартості, застосувавши резервний метод. Позивач не погоджується із зазначеними в рішеннях про коригування митної вартості доводами митного органу та стверджує, що подані підприємством до митного оформлення та додатково на вимогу митного органу документи містять достатньо відомостей, що визначають та підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. На підставі наведеного вважає, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000090/2 від 23.01.2026 року, №UA209000/2026/000101/2 від 27.01.2026 року та №UA209000/2026/000104/2 від 27.01.2026 року є протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Просить позов задовольнити повністю.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що обов`язок доведення ціни товару лежить на декларанті, і саме декларант має довести, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, в т.ч. обрано метод визначення митної вартості товару. При цьому митний орган, у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Вказав, що необхідність витребування документів є передусім способом упевнитися в тому, що декларант правильно визначив митну вартість. У спірному випадку, подані позивачем до митного оформлення документи містили розбіжності та не містили всіх необхідних відомостей для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару; крім того, позивач не надав усі додатково витребувані відповідачем документи, що не дало митному органу можливість підтвердити заявлені складові митної вартості товарів. Крім того, відповідач заперечує проти стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу з мотивів відсутності попереднього розрахунку судових витрат, а також проти стягнення витрат, пов`язаних із залученням перекладача. Зважаючи на викладене, вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000090/2 від 23.01.2026 року, №UA209000/2026/000101/2 від 27.01.2026 року та №UA209000/2026/000104/2 від 27.01.2026 року є правомірними і підстав для їх скасування немає. Просить відмовити в задоволенні позову повністю.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій викладено пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення.

Ухвалою судді від 03.07.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 17.07.2026 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФЛЕКСОПАРТНЕР», код ЄДРПОУ 45436322 (далі позивач; ТОВ «ФЛЕКСОПАРТНЕР») є суб`єктом господарювання, місцезнаходження якого: 81144, Львівська область, Львівський район, с.Чишки, вул.Т.Шевченка, 86.

Позивач здійснює діяльність у сфері постачання сировини та сумішевих розчинників поліграфічним підприємствам України, що здійснюють флексографічний та ротогравюрний друк харчових пакувальних матеріалів. Для забезпечення власних виробничих потреб та потреб контрагентів у компонентах, відсутніх на вітчизняному ринку, позивач імпортує товари з-за кордону.

01.09.2025 року між компанією «Polidruk West» Sp. z o.o., Польща, як продавцем, та ТОВ «ФЛЕКСОПАРТНЕР», як покупцем, укладено контракт купівлі-продажу №PDW-FL-01/09/2025 (далі Контракт), відповідно до якого Продавець продає Покупцю Товар відповідно до Специфікацій, в яких вказуються асортимент, назва, кількість та ціна Товару. Специфікації надаються у Додатках до Контракту і є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п.п.2.1, 2.2 Контракту, товар поставляється погодженими партіями; підставою для поставки окремої партії Товару є двостороннє підписання Специфікації; поставки проводяться згідно з правилами «ІНКОТЕРМС 2010», конкретні умови яких узгоджуються Сторонами на кожну поставку окремої партії Товару та вказуються у Специфікаціях; датою поставки вважається дата CMR (п.2.4 Контракту).

Ціни на кожну окрему партію Товару встановлюються за домовленістю Сторін на умовах правил «ІНКОТЕРМС 2010» та вказуються у Специфікаціях та інвойсах на дані партії Товару (п.3.1 Контракту).

Згідно з рахунком-фактурою (інвойсом) VAT №28/MG4/2026 від 15.01.2026 року позивач придбав у Продавця зазначений товар загальною вартістю 17755,20 євро.

20.01.2026 року декларант позивача, з метою митного оформлення товару, подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №26UA209170004449U6, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації, а саме: Розчинники складні органічні: Flexographic solvent blend (ISO-PROPYLOL) розчинник, що являє собою рідину зі специфічним запахом, суміш органічних легких сполук на основі ізопропанолу (в основі, як компонент, що переважає по масі) 89,56 мас.%, етанол 10,19 мас.%, а також домішкові кількості інших компонентів, у тому числі метилетилкетон 1,03 мас.%, н-пропанол

Умови поставки FCA Antwerp (графа 20 декларації).

Митна вартість товару визначена за ціною контракту (основним методом) в розмірі 17755,20 євро.

Одночасно декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №26UA209170004449U6, було надано документи, зазначені у графі 44 митної декларації, а саме: рахунок-фактуру (інвойс) №28/MG4/2026 від 15.01.2026 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №PDW-FL-01/09/2025 від 01.09.2025 року та доповнення (специфікацію) №1501/28 від 15.01.2026 року; автотранспортну накладну (CMR) №731031 від 15.01.2026 року; копію митної декларації країни відправлення №26PL4010100008V0B9 від 19.01.2026 року; декларацію про походження товару №28/MG4/2026 від 15.01.2026 року; сертифікат аналізу №180195541 від 04.12.2025 року; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг №187 від 16.01.2026 року та довідку про транспортні витрати №МВ0000057 від 16.01.2026 року; договір про перевезення №20250829 від 29.08.2025 року; прейскурант (прайс-лист) №Price offer від 07.01.2026 року; висновок про вартісні характеристики товару №19-09/32 від 20.01.2026 року; розрахунок ціни (калькуляцію) виробника від 20.01.2026 року; посередницький інвойс виробника Sasol Chemie GmbH & Co. KG №6296184 від 15.01.2026 року; підтвердження замовлення Confirmation of Order No.: 7252753 від 08.01.2026 року, а також інші документи, перелічені у графі 44 митної декларації.

Митний орган повідомив декларанта, що документи не містять достатньої інформації, необхідної для визначення числових значень складових митної вартості, та запропонував надати додаткові документи за визначеним переліком.

На вимогу митного органу декларантом додатково надано експортну декларацію. Декларант позивача також просив визнати та погодити митну вартість на основі вже поданих та додаткових документів.

23.01.2026 року Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000090/2, в графі 33 якого було вказано:

«В рамках реалізації положень статей 52, 53, 54, 55, 58, 335 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (далі - МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Декларантом здійснюючи декларування оцінюваного товару самостійно визначено митну вартість таких товарів за основним методом тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Відповідно до ч. 2 ст. 58 МКУ, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Відповідно до п.1 ч.4 ст.54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Під час здійснення контролю опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах та встановлено наступне: - відповідно до положень Інкотермс термін FCA (…Named place) вибір місця постачання вплине на зобов`язання зі завантаження і розвантаження товару у даному місці. Якщо постачання здійснюється у приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за завантаження. Якщо ж постачання здійснюється в інше місце, продавець відповідальності за відвантаження товару не несе. Згідно з гр. 20 МД 26UA209170004449U6 та CMR № 731031 від 15.01.2026 р. товар відвантажено у м. Antwerpen (BE). Крім того в документі Confirmation of Order No.: 7252753 від 08.01.2026 місцем завантаження є Kallo BE, що за 15 км. від Antwerpen. Проте в рахунку на перевезення транспортні витрати зазначені від м. Antwerpen, а витрати по маршруту Kallo BE Antwerpen ніде не зазначені та до митної вартості не додані. Окрім того слід зазначити, що адресою продавця є м. Lublin Польща. Отже, витрати з навантаження, а також складські збори покладені на покупця, проте такі витрати (складові митної вартості) в товаросупровідних документах не відображені та не включені до митної вартості. В заявці на перевезення від 12.01.2026 №S1501 вказана сума фрахту 2700 Євро по курсу НБУ, рахунок виставлений 16.01.2026, на те число курс НБУ становив 50,4375 що в перерахунку на гривню станом на 16.01.26 становить 136181,25 грн. А в рахунку на перевезення сума перевезення становить 135715,23 грн. Отже транспортні витрати розраховані невірно. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Відповідно до статті 53 Митного кодексу України декларанту надіслано вимогу про надання додаткових документів для підтвердження числового значення заявленої митної вартості, а саме: - зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. На вимогу митного органу декларантом додатково надано експортну декларацію. Надіслані на вимогу митного органу додатково надані документи не усувають та не пояснюють встановлених розбіжностей. Інших документів на вимогу не надано. За результатами розгляду всіх наданих документів було встановлено неподання документів: страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; - виписку з бухгалтерської документації. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій третій статті 53 МК, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст.59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Основою для розрахунку слугувала митна вартість товару «Розчинники складні органічні», оформленого за МД №UA209170/2025/97238 від 10.11.2025 р. Скоригована митна вартість склала 1,21 дол. США/кг. Коригування на обсяг партії товару, комерційні рівні не здійснювалося оскільки заявлені показники оцінюваної партії товару відповідають таким у джерелі.».

Сума донарахованих митних платежів за рішенням про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000090/2 від 23.01.2026 року становить 24235,16 грн.

Крім того, 26.01.2026 року декларант позивача, з метою митного оформлення товару, подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №26UA209170006281U4, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації, а саме: Розчинник складний органічний у вигляді однорідної прозорої безбарвної рідини із специфічним запахом: Thinner B, ацетон (34,0 мас.%), етилацетат (17,0 мас.%), метанол (6,0 мас.%), метиленхлорид (6,5 мас.%), ацетонітрил (5,5 мас.%), толуол (8,5 мас.%), тетрагідрофуран THF (8,0 мас.%), HMDO (1,0 мас.%), пропілацетат (4,5 мас.%), Alcohols (3,0 мас.%), інші домішки (1,5 мас.%), вода (4,5 мас.%). Сумарна масова частка ацетону та толуолу у пробі становить 42,5 мас.%. Використовується в поліграфічній промисловості. Не в аерозольній упаковці. За ціною 0,4611 EUR/кілограм, на умовах поставки FCA TORNACO.

Умови поставки FCA TORNACO (графа 20 декларації).

Митна вартість товару визначена за ціною контракту (основним методом).

Одночасно декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №26UA209170006281U4, було надано документи, зазначені у графі 44 митної декларації, зокрема: зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №PDW-FL-01/09/2025 від 01.09.2025 року з додатками; рахунок-фактуру (інвойс); специфікацію Thinner B; автотранспортну накладну (CMR) №123293 від 21.01.2026 року; посередницький інвойс виробника (fattura n. 1); замовлення на перевезення №ES2101; довідку про транспортні витрати (флексопартнер торнако); рахунок на оплату транспортних послуг №889 від 21.01.2026 року; прайс esse; висновок ТПП; копію митної декларації країни відправлення, а також інші документи, перелічені у графі 44 митної декларації.

Митний орган повідомив декларанта, що документи не містять достатньої інформації, необхідної для визначення числових значень складових митної вартості, та запропонував надати додаткові документи за визначеним переліком.

На вимогу митного органу декларантом додатково надано експортну декларацію. Декларант позивача також просив визнати та погодити митну вартість на основі вже поданих та додаткових документів.

27.01.2026 року Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000101/2, в графі 33 якого було вказано:

«В рамках реалізації положень статей 52, 53, 54, 55, 58, 335 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (далі - МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Декларантом здійснюючи декларування оцінюваного товару самостійно визначено митну вартість таких товарів за основним методом тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Відповідно до ч. 2 ст. 58 МКУ, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Відповідно до п.1 ч.4 ст.54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Під час здійснення контролю опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах та встановлено наступне: - відповідно до положень Інкотермс термін FCA (…Named place) вибір місця постачання вплине на зобов`язання зі завантаження і розвантаження товару у даному місці. Якщо постачання здійснюється у приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за завантаження. Якщо ж постачання здійснюється в інше місце, продавець відповідальності за відвантаження товару не несе. Згідно з гр. 20 МД 26UA209170006281U4 та CMR № 123293 від 21.01.2026 р. товар відвантажено у м. TORNACO (IT). Cлід зазначити, що адресою продавця є м. Lublin Польща. Отже, витрати з навантаження, а також складські збори покладені на покупця, проте такі витрати (складові митної вартості) в товаросупровідних документах не виділені та не включені до митної вартості; - Датою складання наданого до митного оформлення рахунку на оплату транспортних послуг №889 є 21.01.2026 року, проте відповідно відміток на товаросупровідних документах (CMR від 21.01.2026 №123293) вантаж перетнув кордон 23.01.2026 р. Відповідно, на момент виставлення рахунку, витрати на транспортування вантажу на ділянці TORNACO Чишки не були відомі у повному обсязі. Наявність таких обставин, не дає можливості митному органу здійснити контроль правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки відомостей щодо числового значення складових митної вартості в частині транспортно-експедиторських послуг. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Відповідно до статті 53 Митного кодексу України декларанту надіслано вимогу про надання додаткових документів для підтвердження числового значення заявленої митної вартості, а саме: - зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. На вимогу митного органу декларантом додатково надано експортну декларацію. Надіслані на вимогу митного органу додатково надані документи не усувають та не пояснюють встановлених розбіжностей. Інших документів на вимогу не надано. За результатами розгляду всіх наданих документів було встановлено неподання документів: страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; - виписку з бухгалтерської документації. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п.2 ч.6 ст.54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій третій статті 53 МК, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД № UA100390/2025/716984 від 15.09.2025 р., де митна вартість товару зі схожими характеристиками «розчинники та розріджувачі складні…» становить 1,2 дол. США/кг. Коригування на обсяг партії, умови поставки, комерційні умови не здійснювалось.».

Сума донарахованих митних платежів за рішенням про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000101/2 від 27.01.2026 року становить 135501,19 грн.

Крім того, 26.01.2026 року декларант позивача, з метою митного оформлення товару, подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №26UA209170006177U7, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації, а саме: Розчинники складні органічні: Flexographic solvent blend (ISO-PROPYLOL) розчинник, що являє собою рідину зі специфічним запахом, суміш органічних легких сполук на основі ізопропанолу (в основі, як компонент, що переважає по масі) 89,36 мас.%, етанол 10,37 мас.%, а також домішкові кількості інших компонентів, у тому числі метилетилкетон 1,08 мас.%, н-пропанол

Умови поставки FCA Antwerp (графа 20 декларації).

Митна вартість товару визначена за ціною контракту (основним методом).

Одночасно декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №26UA209170006177U7, було надано документи, зазначені у графі 44 митної декларації, зокрема: зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №PDW-FL-01/09/2025 від 01.09.2025 року з додатками; рахунок-фактуру (інвойс); специфікацію 2201_3; автотранспортну накладну (CMR) №А746252 від 21.01.2026 року; посередницький інвойс; підтвердження замовлення Confirmation of Order No.: 7252754 від 08.01.2026 року; рахунок на оплату транспортних послуг №878 від 21.01.2026 року; довідку про транспортні витрати; заявку на перевезення; висновок ДЗІ; сертифікат аналізу; копію митної декларації країни відправлення, а також інші документи, перелічені у графі 44 митної декларації.

Митний орган повідомив декларанта, що документи не містять достатньої інформації, необхідної для визначення числових значень складових митної вартості, та запропонував надати додаткові документи за визначеним переліком.

На вимогу митного органу декларантом додатково надано висновок експерта. Декларант позивача також просив визнати та погодити митну вартість на основі вже поданих та додаткових документів.

27.01.2026 року Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000104/2, в графі 33 якого було вказано:

«В рамках реалізації положень статей 52, 53, 54, 55, 58, 335 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (далі - МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Декларантом здійснюючи декларування оцінюваного товару самостійно визначено митну вартість таких товарів за основним методом тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Відповідно до ч.2 ст.58 МКУ, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Відповідно до п.1 ч.4 ст.54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Під час здійснення контролю опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах та встановлено наступне: - відповідно до положень Інкотермс термін FCA (…Named place) вибір місця постачання вплине на зобов`язання зі завантаження і розвантаження товару у даному місці. Якщо постачання здійснюється у приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за завантаження. Якщо ж постачання здійснюється в інше місце, продавець відповідальності за відвантаження товару не несе. Згідно з гр. 20 МД 26UA209170006177U7 та CMR № А 746252 від 21.01.2026 р. товар відвантажено у м. Antwerpen (BE). Крім того в документі Confirmation of Order No.: 7252754 від 08.01.2026 місцем завантаження є Kallo BE, що за 15 км. від Antwerpen. Проте в рахунку на перевезення транспортні витрати зазначені від м. Antwerpen, а витрати по маршруту Kallo BE Antwerpen ніде не зазначені та до митної вартості не додані. Окрім того слід зазначити, що адресою продавця є м. Lublin Польща. Отже, витрати з навантаження, а також складські збори покладені на покупця, проте такі витрати (складові митної вартості) в товаросупровідних документах не відображені та не включені до митної вартості. Датою складання наданого до митного оформлення рахунку на оплату транспортних послуг № 878 є 21.01.2026 року, проте відповідно відміток на товаросупровідних документах (CMR від 21.01.2026 № А 746252) вантаж перетнув кордон 23.01.2026 р. Відповідно, на момент виставлення рахунку, витрати на транспортування вантажу на ділянці Antwerpen Чишки не були відомі у повному обсязі. Наявність таких обставин, не дає можливості митному органу здійснити контроль правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки відомостей щодо числового значення складових митної вартості в частині транспортно-експедиторських послуг. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Відповідно до статті 53 Митного кодексу України декларанту надіслано вимогу про надання додаткових документів для підтвердження числового значення заявленої митної вартості, а саме: - зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. На вимогу митного органу декларантом додатково надано висновок експерта. Надіслані на вимогу митного органу додатково надані документи не усувають та не пояснюють встановлених розбіжностей. Інших документів на вимогу не надано. За результатами розгляду всіх наданих документів було встановлено неподання документів: страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; - виписку з бухгалтерської документації. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п.2 ч.6 ст.54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій третій статті 53 МК, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Основою для розрахунку слугувала митна вартість товару «Розчинники складні органічні», оформленого за МД №UA209170/2025/97238 від 10.11.2025 р. Скоригована митна вартість склала 1,21 дол. США/кг. Коригування на обсяг партії товару, комерційні рівні не здійснювалося оскільки заявлені показники оцінюваної партії товару відповідають таким у джерелі.».

Сума донарахованих митних платежів за рішенням про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000104/2 від 27.01.2026 року становить 26614,54 грн.

Вважаючи протиправними рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000090/2 від 23.01.2026 року, №UA209000/2026/000101/2 від 27.01.2026 року та №UA209000/2026/000104/2 від 27.01.2026 року, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відносини, з приводу яких виник даний спір, регулюються Митним кодексом України.

Відповідно до положень п.п.23, 24 ч.1 ст.4 МК України, митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно ст.ст.49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Відповідно до ч.1 ст.51, ч.1 ст.52 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено ч.2 ст.52 МК України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч.5 ст.53 МК України).

З аналізу наведених норм вбачається, що положення ст.53 МК України містять вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Дана норма кореспондується з положеннями ст.318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно зі ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 5 ст.54 МК України передбачено право органу доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.6 ст.54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з ч.7 ст.54 МК України, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно з ч.1 ст.55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування (ч.2 ст.55 МК України).

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.2 та 3 ст.58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно з ч.ч.4, 5 ст.58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним ч.2 ст.53 МК України. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Водночас повноваження контролюючого органу витребовувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання декларантом витребовуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнівів щодо достовірності наданої декларантом інформації. Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у пунктах 51-54 постанови від 23.12.2021 року у справі №200/6508/20-а.

При перевірці судом у разі оскарження декларантом рішення про коригування митної вартості підлягають встановленню обставини та відомості, щодо яких у митного органу виникли сумніви, обґрунтованість причин та підстав витребовування додаткових документів, неможливості визначення митної вартості за обраним декларантом методом та поданими й додатково витребовуваними документами.

У цій справі суд встановив, що позивач визначив митну вартість товарів за ціною договору (контракту), зазначеною у рахунках-фактурах (інвойсах) та специфікаціях до Контракту.

Аналіз наведених вище документів, поданих позивачем до митного оформлення за митними деклараціями №26UA209170004449U6 від 20.01.2026 року, №26UA209170006281U4 від 26.01.2026 року та №26UA209170006177U7 від 26.01.2026 року, дає підстави зробити висновок про те, що позивач до митного оформлення надав усі обов`язкові документи на підтвердження митної вартості товару, що передбачені ч.2 ст.53 МК України, які дають змогу визначити вартість товару за ціною договору. При цьому, надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових).

Натомість в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів відповідач зазначив, що подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч.2 та 3 ст.53 МК України, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, а також що митним органом встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.

Як убачається зі змісту оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів та відзиву, в основу висновку про непідтвердженість визначення позивачем митної вартості ввезеного товару за основним методом покладено такі мотиви: за умовами поставки FCA витрати з навантаження та складські збори покладені на покупця, проте у товаросупровідних документах не відображені та до митної вартості не включені, а щодо рішень №UA209000/2026/000090/2 та №UA209000/2026/000104/2 - додатково, що місцем завантаження за документом Confirmation of Order є Kallo BE, тоді як транспортні витрати обраховані від Antwerpen, а витрати за маршрутом Kallo BE Antwerpen не зазначені; щодо рішення №UA209000/2026/000090/2 - що транспортні витрати розраховані невірно, оскільки сума фрахту у заявці на перевезення №S1501 від 12.01.2026 року відрізняється від суми у рахунку на перевезення; щодо рішень №UA209000/2026/000101/2 та №UA209000/2026/000104/2 - що рахунки на оплату транспортних послуг складені раніше дати перетину вантажем митного кордону України; неподання страхових документів та виписки з бухгалтерської документації; а також що заявлений рівень митної вартості є нижчим за рівень митної вартості товару за іншою митною декларацією, у зв`язку з чим митну вартість визначено за резервним методом (ст.64 МК України).

Надаючи правову оцінку аргументам відповідача у цій частині, суд виходить з наступного.

Стосовно посилань митного органу на те, що відповідно до умов поставки FCA витрати з навантаження та складські збори покладені на покупця, проте такі витрати (складові митної вартості) у товаросупровідних документах не відображені та не включені до митної вартості, а також що витрати по маршруту Kallo BE Antwerpen ніде не зазначені та до митної вартості не додані, суд зазначає таке.

Зазначені доводи відповідача є безпідставними з огляду на правову природу умов поставки FCA (Free Carrier/Франко перевізник) за правилами «ІНКОТЕРМС». За цими умовами продавець виконує своє зобов`язання з постачання у момент передання товару перевізнику, призначеному покупцем, у погодженому місці. При цьому, якщо постачання здійснюється у приміщенні (на території) продавця або в іншому погодженому місці, обов`язок та витрати з навантаження товару на транспортний засіб перевізника несе саме продавець. Отже, витрати на навантаження товару за умов поставки FCA вже включені у ціну товару, сплачену продавцю, і не є додатковою складовою митної вартості, яку покупець повинен окремо підтверджувати. Таким чином, висновок митного органу про те, що витрати з навантаження покладені на покупця та мали б додаватися до митної вартості, ґрунтується на помилковому тлумаченні умов поставки FCA та не відповідає змісту цих умов.

Аналогічно безпідставним є посилання на складські збори, оскільки митний орган не зазначив, які саме складські збори понесені покупцем, у якому розмірі та на підставі яких документів, а отже не довів існування такої складової митної вартості взагалі.

Подібний за змістом висновок викладено у постанові Верховного Суду від 11.02.2026 року у справі №560/2740/25, в якій Верховний Суд, скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції та залишаючи в силі рішення суду першої інстанції про незаконність дій митного органу, вказав, що митний орган неправомірно вимагав підтвердження витрат на навантаження, оскільки товар постачався на умовах FCA (Free Carrier), за якими продавець виконує свої зобов`язання після передачі вантажу перевізнику, а тому витрати на навантаження вже включені в ціну товару. Зазначені висновки в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» повинні враховуватися судом під час вирішення цього спору.

Стосовно посилання відповідача на маршрут Kallo BE Antwerpen (щодо рішень №UA209000/2026/000090/2 та №UA209000/2026/000104/2), суд зазначає, що місцем завантаження товару відповідно до автотранспортних накладних (CMR) №731031 від 15.01.2026 року і №А746252 від 21.01.2026 року та митних декларацій країни відправлення є м.Antwerpen (Бельгія). Транспортні витрати у довідках про транспортні витрати та рахунках на перевезення обраховані саме від м.Antwerpen, що відповідає погодженим сторонами у специфікаціях умовам поставки FCA Antwerpen та зазначеним у рахунках-фактурах даним. Жодних окремих витрат на переміщення товару за маршрутом Kallo BE Antwerpen позивач не ніс, оскільки за умовами поставки FCA Antwerpen товар передано перевізнику саме в Antwerpen, а доставка товару до місця передання перевізнику входить до обов`язків продавця та включена у ціну товару. Та обставина, що у документі Confirmation of Order зазначено місце завантаження Kallo BE, не свідчить про існування додаткових витрат покупця, а адреса продавця (м.Lublin, Польща) не змінює погоджених сторонами умов поставки та не впливає на числове значення транспортної складової митної вартості. Аналогічно, за рішенням №UA209000/2026/000101/2 місцем завантаження за автотранспортною накладною (CMR) №123293 від 21.01.2026 року є м.TORNACO (Італія), а транспортні витрати обраховані від цього місця, що відповідає умовам поставки FCA TORNACO.

Стосовно посилань відповідача на те, що транспортні витрати за рішенням №UA209000/2026/000090/2 розраховані невірно, оскільки у заявці на перевезення №S1501 від 12.01.2026 року вказана сума фрахту 2700 євро, що в перерахунку за курсом НБУ становить 136181,25 грн, а в рахунку на перевезення сума перевезення становить 135715,23 грн, суд зазначає таке.

Заявка на перевезення №S1501 від 12.01.2026 року є попереднім документом, у якому орієнтовно зазначено суму фрахту на стадії замовлення послуги перевезення, до фактичного її надання та до остаточного визначення маршруту і його протяжності. Натомість документами, які підтверджують фактичний розмір транспортних витрат, є рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №187 від 16.01.2026 року та довідка про транспортні витрати №МВ0000057 від 16.01.2026 року, видані перевізником ТОВ «МВ СТЕЛЛАР», у яких остаточна вартість перевезення визначена у розмірі 135715,23 грн, з яких: 126771,25 грн - перевезення за маршрутом Antwerpen (BE) Медика (PL)/Шегині (UA), та 8943,98 грн - перевезення за маршрутом Медика (PL)/Шегині (UA) Малехів. Саме суму 135715,23 грн як фактичну вартість транспортних витрат до митного кордону України позивач включив до митної вартості товару. Та обставина, що орієнтовна сума фрахту у заявці на перевезення дещо відрізняється від остаточної вартості перевезення, визначеної перевізником у рахунку та довідці, не свідчить про невірний розрахунок митної вартості, а є наслідком уточнення вартості послуги перевізником після її фактичного надання. До того ж, виявлена митним органом різниця (466,02 грн) є не на користь зменшення, а на користь збільшення задекларованих витрат, тобто заявлена позивачем митна вартість у цій частині не є заниженою.

Крім того, Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема у постановах від 03.02.2021 року у справі №810/4441/16, від 31.05.2019 року у справі №804/16553/14 та від 13.01.2022 року у справі №520/11061/2020.

Слід також зазначити, що заявка на перевезення №S1501 від 12.01.2026 року не є первинним чи розрахунковим документом, який підтверджує фактичну вартість транспортних послуг. Серед документів, перелічених у ч.2 ст.53 МК України, відсутня заявка на перевезення вантажу, оскільки така заявка не є первинним чи розрахунковим документом та, відповідно, не підтверджує факт надання транспортних послуг чи їх вартість. Наведений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.11.2018 року у справі №813/1012/17.

Стосовно посилань відповідача на те, що рахунки на оплату транспортних послуг за рішеннями №UA209000/2026/000101/2 та №UA209000/2026/000104/2 складені 21.01.2026 року, тобто раніше дати перетину вантажем митного кордону України (23.01.2026 року), у зв`язку з чим витрати на транспортування нібито не були відомі у повному обсязі, суд зазначає, що такі доводи є безпідставними. Рахунки на оплату транспортних послуг разом із довідками перевізника про транспортні витрати фіксують числове значення вартості перевезення оцінюваного товару до митного кордону України, погоджене сторонами договору перевезення за визначеним маршрутом. Вартість перевезення визначається за домовленістю сторін договору транспортного експедирування, а не датою фактичного перетину вантажем митного кордону, а тому складення рахунку до дати перетину кордону не свідчить про невизначеність чи недостовірність цієї складової митної вартості. Позивач включив до митної вартості документально підтверджену суму транспортних витрат, зазначену перевізником у рахунку та довідці, а Митний кодекс України, як зазначено вище, не визначив вид доказів, якими підтверджується розмір транспортних витрат.

Стосовно посилань відповідача на те, що подані документи не містять усіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, суд зазначає таке.

Ціна товару підтверджується сукупністю поданих документів - зовнішньоекономічним договором (контрактом), специфікаціями та рахунками-фактурами (інвойсами), у яких ціна товару та загальна сума визначені чітко та однозначно. Умовами оплати, погодженими сторонами, передбачено відтермінування платежу, а тому станом на момент митного оформлення товару строк оплати не настав, у зв`язку з чим банківські платіжні документи об`єктивно не могли бути подані декларантом, і їх відсутність не може свідчити про непідтвердження ціни товару. А згідно з п.4 ч.2 ст.53 МК України банківські платіжні документи подаються лише у випадку, якщо рахунок сплачено; за умов відтермінування платежу обов`язок подання банківських платіжних документів під час митного оформлення у декларанта не виникає.

Слід також врахувати, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) не впливають на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.04.2018 року у справі №815/329/17. Окрім того, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, водночас умови, терміни та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються, що відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 року у справі №803/3649/15.

Щодо посилань відповідача на неподання страхових документів та виписки з бухгалтерської документації суд зазначає, що страхування товару не здійснювалося, а тому страхові документи та документи, що містять відомості про вартість страхування, відсутні і не могли бути подані. Приписи п.8 ч.2 ст.53 МК України визначають, що страхові документи надаються лише у разі, якщо здійснювалося страхування. Виписка з бухгалтерської документації та інформація біржових організацій про вартість товару належать до додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 МК України, які можуть витребовуватися лише за умови, що документи, подані відповідно до ч.2 ст.53 МК України, містять розбіжності, ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Неподання декларантом документів, зазначених у ч.ч.2-4 ст.53 МК України, не тягне для нього безумовних негативних правових наслідків, а може тягнути за собою відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та коригування митної вартості лише в тому разі, коли у митниці будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість, що відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 20.03.2020 року у справі №480/4423/18. Посилання відповідача на постанову Верховного Суду у справі №804/2028/17 не спростовує наведеного, оскільки право митного органу на витребування додаткових документів виникає лише за наявності обґрунтованого сумніву, якого у цій справі відповідач не довів.

Стосовно посилань відповідача на нижчий рівень заявленої митної вартості товару порівняно з рівнем митної вартості товару, оформленого за іншою митною декларацією, а також на придбання товару через посередника, суд зазначає таке.

Заявлена позивачем ціна товару узгоджується з документами всіх учасників ланцюга постачання. Зокрема, виробник товару у посередницькому інвойсі та підтвердженні замовлення (Confirmation of Order) зазначив ціну товару, а продавець у розрахунку ціни (калькуляції) розкрив структуру ціни продажу - закупівельну вартість товару та заробіток продавця, - що документально підтверджує заявлену позивачем ціну товару та логічно її узгоджує з ціною виробника і не містить жодних розбіжностей. Придбання товару через посередника само по собі не свідчить про недостовірність ціни товару, оскільки ціна кожного учасника ланцюга постачання розкрита у відповідних документах.

Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого позивачем, та вартістю товару, оформленого за іншою митною декларацією, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, для коригування митної вартості за другорядними методами. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками відомостей про те, що ідентичний чи подібний товар розмитнювався за більшою митною вартістю, ніж задекларував позивач, за відсутності інших визначених законом підстав не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2025 року у справі №300/784/24, а також у постановах від 21.02.2018 року у справі №820/17417/14 та від 04.09.2018 року у справі №818/1186/17, за якими формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару.

Крім того, оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів не відповідають вимогам обґрунтованості, встановленим п.п.2, 4 ч.2 ст.55 МК України, за якими прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Утім, оскаржувані рішення таких обґрунтувань не містять, оскільки у них зазначено лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування (щодо рішень №UA209000/2026/000090/2 та №UA209000/2026/000104/2 - митної декларації №UA209170/2025/97238 від 10.11.2025 року; щодо рішення №UA209000/2026/000101/2 - митної декларації №UA100390/2025/716984 від 15.09.2025 року), без відображення інформації про умови, що вплинули на ціну товару, та без пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. Оскаржувані рішення не містять відомостей про те, чи за такими ж товаросупровідними документами, на тих же умовах поставки і з тією ж відстанню перевезення поставлявся товар, взятий митним органом за основу для коригування.

Митним органом не враховано, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, необхідно навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним митним органом за другорядним методом, суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована, що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 05.02.2019 року у справі №816/1199/15-а.

До всього, рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено, що відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 08.02.2019 року у справі №825/648/17.

Стосовно доводів відповідача про те, що ним проводилися консультації з декларантом з метою визначення основи вартості товару, суд такі не приймає до уваги, оскільки вважає, що формальне посилання відповідача в оспорюваних рішеннях на проведення консультацій із декларантом без фактичного їх проведення не може бути підтвердженням здійснення таких консультацій. Відповідач не конкретизував документи, які слід подати декларантом для підтвердження задекларованої митної вартості товару, що ставить під сумнів проведення таких консультацій взагалі. Наведений висновок відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 14.06.2022 року у справі №809/257/17.

Можливість надання декларантом додаткових документів на підтвердження правомірності визначення митної вартості товарів за першим методом прямо залежить від чіткого визначення митницею конкретних обставин, які викликали у неї сумніви у достовірності задекларованої митної вартості, а тому недотримання цих умов свідчить про порушення нею критеріїв правомірності рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, які закріплені у ч.2 ст.2 КАС України, що відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 08.08.2025 року у справі №460/164/24, від 25.02.2020 року у справі №260/718/19 та від 08.02.2020 року у справі №825/648/17.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішення повинне бути прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. В той же час митний орган не надав доказів на підтвердження тієї обставини, що позивачем у митних деклараціях було зазначено не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів. З наведеного слідує, що висновки відповідача стосовно непідтвердження позивачем заявленої митної вартості зроблені на припущеннях. Доводи відповідача про зворотнє зводяться до нічим не підтверджених припущень і не спростовують наведених позивачем обставин.

В контексті конкретних обставин цієї справи та зумовленого ними нормативного регулювання правовідносин, що склалися між їх суб`єктами, суд вважає, що в даному випадку контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.

Таким чином, зважаючи на встановлену законодавством правову регламентацію спірних правовідносин та з урахуванням фактичних обставин справи, суд приходить до висновку, що позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товару, водночас відповідач не довів наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товару за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність оскаржуваних рішень №UA209000/2026/000090/2 від 23.01.2026 року, №UA209000/2026/000101/2 від 27.01.2026 року та №UA209000/2026/000104/2 від 27.01.2026 року.

Беручи до уваги те, що оскаржувані рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000090/2 від 23.01.2026 року, №UA209000/2026/000101/2 від 27.01.2026 року та №UA209000/2026/000104/2 від 27.01.2026 року є правовими актами індивідуальної дії, суд констатує невідповідність таких рішень критеріям чіткості та зрозумілості, що породжує їх неоднозначне трактування, а тому такі рішення належить визнати протиправними та скасувати.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.

Щодо судового збору, то ураховуючи, що суд ухвалює рішення на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, а також зважаючи на документальне підтвердження понесених позивачем витрат у вигляді судового збору на суму 3328,00 грн, наявні підстави для їх стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Крім того, позивачем заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, в сумі 1055500,00 грн.

Згідно з ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч.7 ст.139 КАС України).

Пунктом 1 ч.3 ст.132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема: витрати на професійну правничу допомогу.

Питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються ст.134 КАС України, за приписами якої витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч.9 ст.139 КАС України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розглядаючи питання співмірності заявлених до стягнення судових витрат на правничу допомогу, Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми судових витрат, на відшкодування якої має право позивач, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п.21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц).

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Суд встановив, що професійна правнича допомога у цій справі надавалася позивачу Адвокатським бюро «САЛЯК І ПАРТНЕРИ» на підставі договору №06/4-26/ФП про надання правової допомоги від 06.04.2026 року.

Згідно з пунктами 4.1, 4.2 договору, вартість правової допомоги бюро зазначається у додатку до цього договору. Вартість правової допомоги є договірною та визначається з урахуванням їх обсягу, складності та строків виконання.

Вид наданих позивачу послуг професійної правової допомоги, їх тривалість та вартість підтверджуються детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, а саме актом виконаних робіт (наданих послуг), відповідно до якого витрати на правничу допомогу адвоката становлять 10500,00 грн та включають: опрацювання наданих клієнтом документів, на підставі яких підготовлено позов 4 год 3000,00 грн; вивчення судової практики 1 год 750,00 грн; збір доказів, ксерокопія документів, формування та підготовка позовної заяви 7 год 5250,00 грн; підготовка відповіді на відзив 2 год 1500,00 грн.

Разом з тим, відповідач у відзиві заявив просив відмовити у задоволенні клопотання про стягнення витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката.

Проаналізувавши розрахунок вартості наданих послуг, суд вважає, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу в суді не є співмірними по відношенню до складності справи та обсягу виконаних робіт (наданих послуг), а розмір заявлених витрат є завищений.

Так, предмет спору в цій справі не є складним, містить лише один епізод спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних; обсяг і складність складених процесуальних документів також не є значними.

Більше того, вказана справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

За таких обставин, з урахуванням критеріїв співмірності та пропорційності, суд приходить висновку, що заявлена до відшкодування сума витрат на правничу допомогу у 10500,00 грн є завищеною, а підставним є присудження на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу в обсязі 6000,00 грн.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 139, 72-77, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000090/2 від 23.01.2026 року, №UA209000/2026/000101/2 від 27.01.2026 року та №UA209000/2026/000104/2 від 27.01.2026 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (місцезнаходження: вул.Костюшка, 1, м.Львів, 79000; код ЄДРПОУ ВП: 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЛЕКСОПАРТНЕР» (місцезнаходження: вул.Т.Шевченка, 86, село Чишки, Львівський район, Львівська область, 81144; код ЄДРПОУ: 45436322) судові витрати у сумі 9328 (дев`ять тисяч триста двадцять вісім) гривень 00 копійок, а саме: судовий збір 3328 (три тисячі триста двадцять вісім) гривень 00 копійок та витрати на професійну правничу допомогу 6000 (шість тисяч) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ланкевич А.З.