Рішення № 139119927, 20.08.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/14445/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся з позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо застосування до належного ОСОБА_1 пенсійного забезпечення обмежень (обмеження максимальним розміром, застосування понижуючих коефіцієнтів, поділ виплати на частини), непередбачених нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та її виплати з 01.06.2026 не в повному обсязі;

- зобов`язати відповідача виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.06.2026, перерахованої на підставі судового рішення у справі №380/17680/25, здійснювати однією сумою в розмірі 44632,24 грн, без застосування до неї будь-яких обмежень (обмеження максимальним розміром, застосування понижуючих коефіцієнтів, поділ виплати на частини тощо), непередбачених нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням уже виплачених сум.

Посилається на те, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі Закон №2262-ХІІ). Вказав, що на виконання судового рішення у справі №380/17680/25 відповідач провів перерахунок його пенсії та з 01.06.2026 розпочав її поточну виплату. Зазначив, що згідно з роздруківкою пенсійного забезпечення за пенсійною справою №ХВ56747 станом на 01.06.2026 пенсію встановлено в розмірі 44632,24 грн, з урахуванням максимального розміру 41978,74 грн, а до виплати визначено 31796,62 грн, тоді як фактично пенсія виплачується у розмірі 27561,84 грн, у зв`язку з чим щомісячна недоплата становить 17070,40 грн. Уважає, що невідповідність розміру встановленої пенсії та розміру пенсії, яка фактично виплачується, свідчить про застосування до пенсійної виплати обмежень (обмеження максимальним розміром, застосування понижуючих коефіцієнтів, поділ виплати на частини), не передбачених Законом №2262-ХІІ, оскільки зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до нього. Просить позов задовольнити повністю.

У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти позову та посилається на те, що органи Пенсійного фонду України діють у межах наданих повноважень та чинних нормативно-правових актів з питань пенсійного забезпечення. Вказав, що відповідно до ст.43 Закону №2262-ХІІ максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, а на виконання ст.30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03.12.2025 №4695-ІХ (далі Закон №4695-ІХ) Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 30.12.2025 №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» (далі Постанова №1778), якою визначено розміри і порядок застосування коефіцієнтів до сум перевищення. Зазначив, що Постановою №1778 не встановлено обмеження максимального розміру пенсії або фіксованого розміру пенсії, а передбачено застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, тому позивач помилково ототожнює ці поняття. Вказав, що станом на 01.06.2026 підсумок пенсії позивача (з надбавками) становить 44632,24 грн, з урахуванням максимального розміру пенсії 41978,74 грн, а після пониження суми 41978,74 грн згідно з Постановою №1778 31796,62 грн, і що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №236 з 01.03.2026 проведено перерахунок пенсії позивача. Послався на те, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а механізм їх реалізації може бути змінений державою, зокрема через неможливість фінансового забезпечення, з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 19.06.2001 №9-рп/2001, від 26.12.2011 №20-рп/2011, від 25.01.2012 №3-рп/2012, рішення Європейського суду з прав людини «Великода проти України» від 03.06.2014, а також постанови Верховного Суду від 07.02.2019 у справі №750/6379/16-а та від 29.09.2020 у справі №263/14242/17. Уважає, що пенсія позивачу призначена, перерахована та виплачується відповідно до вимог законодавства, а тому просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Ухвалою судді від 20.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; на підставі п.2 ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.

Позивач з 2007 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області як отримувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону №2262-ХІІ, призначеної у розмірі 83% відповідних сум грошового забезпечення за вислуги років 31 календарний рік (пенсійна справа №ХВ56747).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22.10.2025 у справі №380/17680/25 позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати пенсії позивачу з 01.02.2023 відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 01.07.2025 №1159/12/11714 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023; зобов`язано здійснити з 01.02.2023 перерахунок та виплату пенсії позивачу відповідно до вказаної довідки, виходячи з розміру пенсійної виплати 83% сум грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум. Зазначене судове рішення набрало законної сили 21.04.2026 за наслідками апеляційного перегляду.

На виконання зазначеного судового рішення відповідач провів перерахунок пенсії позивача з 01.06.2026.

Згідно з роздруківкою про перерахунок пенсії за пенсійною справою №ХВ56747, пенсію позивача перераховано із суми грошового забезпечення 46203,00 грн; основний розмір пенсії (83% грошового забезпечення за вислуги років 31 рік) становить 38348,49 грн, а з урахуванням індексації 43943,49 грн (індексація базового розміру за 2024 рік 1500,00 грн, за 2025 рік 1500,00 грн, за 2026 рік 2595,00 грн); підвищення учасникам війни (бойових дій) 648,75 грн; надбавка учаснику бойових дій 40,00 грн. Підсумок пенсії (з надбавками) визначено у розмірі 44632,24 грн, з урахуванням максимального розміру пенсії 41978,74 грн, а з урахуванням пониження суми 41978,74 грн згідно з Постановою №1778 31796,62 грн. Підставою перерахунку зазначено рішення суду.

Листом від 01.06.2026 №29885-30823/М-03/8-1300/26 відповідач повідомив позивача, що з 01.06.2026 розмір пенсії, обчисленої на виконання рішення суду, з урахуванням Постанови №1778 та постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році», становить 31796,62 грн, а доплата пенсії, обчислена на виконання судового рішення за період з 01.03.2025 по 31.05.2026, становить 179616,90 грн, виплата якої буде здійснена в межах бюджетних асигнувань, виділених на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями судів, у порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821.

Уважаючи дії відповідача щодо виплати пенсії з 01.06.2026 не в повному обсязі протиправними та такими, що порушують його право на належне пенсійне забезпечення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, у старості та в інших випадках, установлених законом.

В Україні на конституційному рівні гарантовано право громадян на соціальний захист, для забезпечення якого необхідне здійснення комплексу державно-правових заходів, одним із яких є законодавче визначення основ соціального захисту, форм і видів пенсійного забезпечення (п.6 ч.1 ст.92 Конституції України).

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є Закон №2262-ХІІ, який має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України.

Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Абзацом 1 ст.1-1 Закону №2262-ХІІ встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів. Згідно з абз.3 ст.1-1 цього Закону зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ст.52 Закону №2262-ХІІ особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, пенсія виплачується органами Пенсійного фонду України щомісяця, не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України, незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця його проживання, через організації, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У даній справі мали місце наступні обставини (якщо їх узагальнити): при перерахунку пенсії позивача з 01.06.2026, проведеному на виконання судового рішення у справі №380/17680/25, відповідач визначив підсумок пенсії (з надбавками) у розмірі 44632,24 грн, обмежив цей підсумок максимальним розміром пенсії до 41978,74 грн та додатково застосував до отриманої суми коефіцієнти, передбачені Постановою №1778, унаслідок чого до виплати визначено 31796,62 грн.

Перевіряючи оскаржувані дії відповідача на предмет відповідності критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд керується наступним.

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-ХІІ (десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність), вперше введено в дію Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI (далі Закон №3668-VI), який набрав законної сили 01.10.2011.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до, зокрема, Закону №2262-ХІІ, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Зазначеним Законом №3668-VI внесено зміни до ст.43 Закону №2262-ХІІ, а саме ч.7 цієї статті викладено в редакції: «Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність».

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення ч.7 ст.43 Закону №2262-ХІІ; зазначені положення втратили чинність із дня ухвалення цього рішення, тобто 20.12.2016.

Водночас положення ч.1 ст.2 Закону №3668-VI у частині поширення її дії на Закон №2262-ХІІ, які дублюють зміст ч.7 ст.43 Закону №2262-ХІІ та є однопредметними правовими нормами, змін не зазнали. Конституційний Суд України у рішенні від 12.10.2022 №7-р(II)/2022 у справі №3-102/2021 визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи ст.2 Закону №3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон №2262-ХІІ, в тій частині, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року. Зазначені приписи втратили чинність через шість місяців із дня ухвалення цього рішення, тобто 12.04.2023.

Таким чином, з 12.04.2023 в законодавстві України відсутня норма, яка обмежувала б максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-ХІІ. Отже, на момент проведення відповідачем перерахунку пенсії позивача з 01.06.2026 правові підстави для застосування будь-яких обмежень максимального розміру пенсій, призначених за Законом №2262-ХІІ, були відсутні.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 08.04.2025 у справі №380/8998/24.

Як убачається з роздруківки про перерахунок пенсії за пенсійною справою №ХВ56747, під час перерахунку пенсії позивача з 01.06.2026 відповідач зменшив визначений підсумок пенсії (з надбавками) з 44632,24 грн до 41978,74 грн шляхом застосування максимального розміру пенсії.

З урахуванням досліджених судом фактичних даних в контексті вищенаведених норм, суд приходить висновку, що оскільки на момент виникнення спірних правовідносин нормами Закону №2262-ХІІ не передбачено будь-яких обмежень максимального розміру пенсій, призначених відповідно до цього Закону, дії відповідача щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром при здійсненні перерахунку з 01.06.2026 є протиправними.

Щодо протиправності застосування до розміру пенсії позивача понижуючих коефіцієнтів, встановлених Постановою №1778, суд зазначає таке.

Статтею 30 Закону №4695-ІХ установлено, що у 2026 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані) відповідно до, зокрема, Закону №2262-ХІІ (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання ст.30 Закону №4695-ІХ прийнято Постанову №1778, п.1 якої установлено, що у період воєнного стану у 2026 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані), зокрема, відповідно до Закону №2262-ХІІ (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення: до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,5; до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,4; до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,3; до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,2; до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,1.

Пунктом 2 Постанови №1778 установлено, що у період воєнного стану у 2026 році коефіцієнти, визначені пунктом 1 цієї постанови, не застосовуються до пенсій (пенсійних виплат) осіб, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, а також до пенсій в разі втрати годувальника, призначених членам сім`ї загиблих (померлих, зниклих безвісти) таких осіб. Позивач до вказаної категорії осіб не належить, у зв`язку з чим відповідач застосував до його пенсійної виплати коефіцієнти, встановлені п.1 Постанови №1778.

Водночас абз.3 ст.1-1 Закону №2262-ХІІ встановлює, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, положеннями ст.30 Закону №4695-ІХ та Постанови №1778 запроваджено тимчасове застосування коефіцієнтів зменшення пенсій для осіб, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ, що фактично є іншим (додатковим) регулюванням відносин у сфері пенсійного забезпечення, відмінним від встановленого Законом №2262-ХІІ, і не узгоджується з приписами абз.3 ст.1-1 цього Закону, який є спеціальним у регулюванні вказаних правовідносин.

У рішеннях від 09.07.2007 №6-рп/2007 та від 22.05.2008 №10-рп/2008 Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Державний бюджет України не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України. В абз.3 п.4 мотивувальної частини рішення від 28.08.2020 №10-р/2020 Конституційний Суд України вкотре наголосив, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить ст.6, ч.2 ст.19, ст.130 Конституції України.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що між нормами Закону №4695-ІХ (закон загального характеру) та Закону №2262-ХІІ (спеціальний закон) існує колізія, яка підлягає вирішенню із застосуванням загального принципу права «спеціальний закон скасовує дію загального закону». Відповідно до ч.3 ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів. За таким правовим підходом, при конкуренції норм підлягають застосуванню норми спеціального закону Закону №2262-ХІІ, а положення Закону №4695-ІХ лише як загальні норми, що не можуть змінювати гарантії, встановлені спеціальним законом.

У постанові від 17.06.2026 у справі №580/1002/26 Верховний Суд сформував висновок щодо питання застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених Постановою №1778, згідно з яким застосування при обчисленні (перерахунку) розміру пенсій громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі та інших осіб, які мають право на пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень статті 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та Постанови № 1778, якими передбачено виплату таких пенсій, із застосуванням коефіцієнтів до суми пенсії, яка перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність (що фактично призводить до обмеження розміру таких пенсій), є протиправним та таким, що обмежує гарантоване право на належний соціальний захист, передбачене статтею 46 Конституції України.

Наведений висновок застосовано Верховним Судом у постанові від 20.07.2026 у справі №560/1321/26, в якій Суд зазначив, що зміни до Закону №2262-ХІІ у частині, яка регламентує спірні правовідносини (щодо обмеження граничним (максимальним) розміром пенсії та застосування до суми перевищення коефіцієнту, визначеного Постановою №1778), не вносилися, а дії органу Пенсійного фонду України щодо виплати пенсії із застосуванням коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених ст.30 Закону №4695-ІХ та п.1 Постанови №1778, не відповідають приписам ст.19, ст.92 Конституції України та ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку із чим є протиправними.

Суд відхиляє посилання представника відповідача на рішення Конституційного Суду України від 19.06.2001 №9-рп/2001, від 26.12.2011 №20-рп/2011, від 25.01.2012 №3-рп/2012 та рішення Європейського суду з прав людини «Великода проти України» від 03.06.2014, оскільки викладені у них правові позиції щодо можливості зміни державою механізму реалізації соціально-економічних прав не спростовують того, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», чого у спірних правовідносинах не відбулося.

Висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 07.02.2019 у справі №750/6379/16-а та від 29.09.2020 у справі №263/14242/17, на які посилається представник відповідача, не є релевантними для обставин справи, що розглядається, адже такі висновки стосуються повноважень Кабінету Міністрів України у бюджетній сфері та типу правового регулювання діяльності суб`єктів владних повноважень, а не питання допустимості обмеження розміру пенсій, призначених за Законом №2262-ХІІ, актами, прийняття яких цим Законом не передбачено, а відтак не підлягають застосуванню.

Необґрунтованими є також посилання представника відповідача на те, що Постановою №1778 не встановлено обмеження максимального розміру пенсії, а позивач помилково ототожнює застосування коефіцієнтів з таким обмеженням, оскільки з роздруківки про перерахунок пенсії за пенсійною справою №ХВ56747 убачається, що підсумок пенсії позивача 44632,24 грн спершу зменшено до максимального розміру пенсії 41978,74 грн і лише після цього до отриманої суми застосовано коефіцієнти, передбачені п.1 Постанови №1778. Тобто у спірних правовідносинах відповідач застосував обидва обмеження послідовно.

За наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи, суд приходить висновку, що дії відповідача щодо застосування при виплаті пенсії позивача з 01.06.2026 коефіцієнтів, установлених ст.30 Закону №4695-ІХ та п.1 Постанови №1778, є протиправними, а відповідач зобов`язаний здійснювати нарахування та виплату пенсії позивача з 01.06.2026 без обмеження її максимальним розміром та без застосування зазначених коефіцієнтів, з урахуванням раніше виплачених сум.

Стосовно позовної вимоги про здійснення виплати пенсії однією сумою саме в розмірі 44632,24 грн суд зазначає наступне.

Визначений відповідачем станом на 01.06.2026 розмір пенсії не є незмінним, оскільки пенсії, призначені за Законом №2262-ХІІ, підлягають перерахунку у випадках, передбачених цим Законом, зокрема у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, а також індексації. Покладення на відповідача обов`язку виплачувати пенсію у фіксованій сумі унеможливило б проведення таких перерахунків. Крім того, обчислення конкретного розміру пенсійної виплати належить до повноважень органу, що призначає пенсії, а не суду. Відтак обраний судом спосіб захисту, який полягає у зобов`язанні відповідача здійснювати нарахування та виплату пенсії позивача без застосування обмежень, визнаних судом протиправними, охоплює вимогу позивача про виплату пенсії у повному обсязі та забезпечує ефективне відновлення його порушеного права. Підстав для визначення в судовому рішенні фіксованого розміру пенсійної виплати суд не вбачає, а тому позовна вимога про здійснення виплати пенсії однією сумою в розмірі 44632,24 грн задоволенню не підлягає.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо поділу пенсійної виплати на частини суд зазначає наступне.

Позивач посилається на те, що фактично пенсія виплачується йому в розмірі 27561,84 грн, тоді як до виплати визначено 31796,62 грн. Водночас, як убачається з розрахунків на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою №ХВ56747, у розмірі 27561,84 грн пенсія виплачувалася позивачу за період з січня по травень 2026 року, тобто до проведення перерахунку на виконання судового рішення у справі №380/17680/25, а різниця у сумі 4234,78 грн за кожен із цих місяців включена до загальної суми доплати 179616,90 грн. Доказів того, що поточна пенсійна виплата з 01.06.2026 здійснюється позивачу частинами, матеріали справи не містять; з 01.06.2026 відповідач визначив до виплати єдину суму 31796,62 грн. Питання ж порядку та строків виплати нарахованої на виконання судового рішення доплати за період з 01.03.2025 по 31.05.2026 предметом цього спору не є, оскільки позовні вимоги стосуються поточної виплати пенсії з 01.06.2026. Відтак позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача щодо поділу пенсійної виплати на частини та зобов`язання здійснювати виплату без такого поділу є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Щодо судового збору, то оскільки позивач звільнений від його сплати на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI як учасник бойових дій, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії з 01.06.2026 з обмеженням її максимальним розміром та із застосуванням коефіцієнтів, установлених статтею 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03.12.2025 №4695-ІХ та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул.Митрополита Андрея, 10, м.Львів, 79016; код ЄДРПОУ: 13814885) здійснити з 01.06.2026 нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ), перерахованої на виконання судового рішення у справі №380/17680/25, без обмеження її максимальним розміром та без застосування коефіцієнтів, установлених статтею 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03.12.2025 №4695-ІХ та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану», з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ланкевич А.З.