Рішення № 139119924, 20.08.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/15551/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся з позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про відмову в призначенні пенсії №135050021424 від 27.03.2026;

- зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 20.03.2026 №819 про призначення пенсії за віком з урахуванням періодів проходження військової служби за контрактом, не врахованих оскаржуваним рішенням (у межах періоду з 01.07.2000 по 07.08.2002), та призначити пенсію за віком з дати виникнення права на неї.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 20.03.2026 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком. Однак рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №135050021424 від 27.03.2026 відмовлено у призначенні пенсії, мотивуючи відсутністю необхідного страхового стажу, при цьому до страхового стажу не зараховано період проходження ним військової служби за контрактом з 01.07.2000 по 07.08.2002 через відсутність у реєстрі застрахованих осіб відомостей про нараховану заробітну плату. Вважає таку відмову протиправною, оскільки факт проходження служби підтверджується військовим квитком, довідкою районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, записом у трудовій книжці, витягом з наказу командира військової частини про звільнення та довідкою військової частини про грошове забезпечення. Наголошує, що спірний період передує даті набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а тому підтверджується документами, а не даними системи персоніфікованого обліку. Крім того, обов`язок нарахування та сплати страхових внесків покладено на страхувальника, а негативні наслідки невиконання ним такого обов`язку не можуть покладатися на застраховану особу. Вказує, що відповідач не скористався правом витребування документів і перевірки відомостей, натомість переклав тягар доказування на позивача. Просить позов задовольнити повністю.

У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що обов`язковою умовою призначення пенсії за віком є досягнення визначеного законом віку та наявність необхідного страхового стажу, який у період з 01.01.2026 по 31.12.2026 становить не менше 33 років. Вік позивача на дату звернення становив 60 років 0 місяців 4 дні, страховий стаж - 29 років 4 місяці 1 день. Зазначає, що страховий стаж обчислюється за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а в разі, якщо за період з 01.07.2000 по 31.12.2016 у реєстрі застрахованих осіб відсутні відомості, необхідні для призначення пенсії військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, страховий стаж та заробітна плата обчислюються на підставі довідки про нараховані суми грошового забезпечення та про сплачені страхові внески за формою, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 04.02.2021 №3-1, якої позивач не надав. Період навчання з 01.09.1983 по 25.12.1987 не зараховано, оскільки диплом містить виправлення, а уточнююча довідка не подана. Вказує, що прийняття рішення за результатами розгляду поданих документів є дискреційним повноваженням пенсійного органу, втручання до якого з боку суду є неприпустимим. Просить відмовити в задоволенні позову повністю.

Ухвалою судді від 03.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; на підставі п.2 ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання якого - АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом громадянина України та витягом з реєстру територіальної громади №2024/000101504 від 04.01.2024.

20.03.2026 позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою №819 про призначення пенсії за віком згідно з Законом України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV). На дату звернення вік позивача становив 60 років 0 місяців 4 дні.

Заяву позивача та подані до неї документи за принципом екстериторіальності розглядало Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, яке рішенням №135050021424 від 27.03.2026 відмовило позивачу в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. У рішенні зазначено, що необхідний страховий стаж становить 33 роки, страховий стаж позивача - 29 років 4 місяці 1 день, а право на пенсію позивач набуде 17.03.2029.

Підставами не зарахування періодів до страхового стажу у вказаному рішенні є:

- не зарахування періоду військової служби за контрактом з 01.07.2000 по 07.08.2002 згідно з довідкою від 20.03.2026 №43, оскільки в реєстрі застрахованих осіб відсутні відомості про нараховану заробітну плату; для зарахування цього періоду вказано на необхідність надання довідки про нараховані суми грошового забезпечення та про сплачені страхові внески затвердженого взірця;

- не зарахування періоду навчання з 01.09.1983 по 25.12.1987 згідно з дипломом НОМЕР_2 від 25.12.1987 через наявність виправлень у даті початку навчання та в даті рішення кваліфікаційної комісії; для зарахування цього періоду вказано на необхідність надання уточнюючої довідки.

Не погодившись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Змістом спірних правовідносин є відповідність оскаржуваного рішення відповідача критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому суд зауважує, що рішення в частині незарахування періоду навчання з 01.09.1983 по 25.12.1987 позивач не оскаржує, вимог щодо цього періоду не заявляє, а тому згідно з ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України ця частина рішення не є предметом судового розгляду. Спірним у справі є незарахування до страхового стажу періоду проходження позивачем військової служби за контрактом з 01.07.2000 по 07.08.2002.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом №1058-IV.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років.

Згідно з ч.1 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до абз.1 ч.2 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з абз.2 ч.2 ст.24 Закону №1058-IV у разі якщо за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості, необхідні для обчислення страхового стажу військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу відповідно до цього Закону, страховий стаж обчислюється на підставі довідки про проходження військової служби та про сплачені суми страхових внесків.

Відповідно до ч.4 ст.24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з ч.2 ст.20 Закону №1058-IV обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Частиною 12 ст.20 цього ж Закону передбачено, що страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків, а згідно з ч.10 ст.20 у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати страхових внесків до страхувальників застосовуються фінансові санкції, а винні посадові особи несуть відповідальність згідно із законом.

Відповідно до ч.3 ст.44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Згідно з абз.2 ч.1 ст.8 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до ч.1 ст.56 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також, зокрема, будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.

Згідно зі ст.62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За змістом підп.2 п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком №637.

Згідно з п.4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Механізм, форму та строки подання до територіальних органів Пенсійного фонду України необхідних для призначення пенсій військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам начальницького і рядового складу, поліцейським персоніфікованих відомостей про грошове забезпечення та сплату страхових внесків за період з 1 липня 2000 р. по 31 грудня 2016 р. у разі їх відсутності в реєстрі застрахованих осіб установлено порядками, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №770 (далі - Постанова №770). Обов`язок подання таких відомостей покладено на військові частини та органи, які виплачують (виплачували) грошове забезпечення, тобто на страхувальників, а не на застраховану особу.

З аналізу змісту наведених норм випливає, що період перебування особи на військовій службі зараховується до страхового стажу в силу прямої вказівки закону; за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку такий стаж підтверджується документами в порядку, визначеному законодавством, що діяло раніше; обов`язок нарахування, сплати страхових внесків та подання відомостей про застраховану особу покладено на страхувальника; а положення абз.2 ч.2 ст.24 Закону №1058-IV визначають додатковий (альтернативний) спосіб обчислення страхового стажу військовослужбовців у разі відсутності відповідних відомостей у реєстрі застрахованих осіб, але не встановлюють, що за відсутності довідки такий стаж не зараховується взагалі.

Як підтверджено матеріалами справи, відповідач не заперечує факт проходження позивачем військової служби за контрактом з 17.10.1995 по 07.08.2002; будь-яких сумнівів у достовірності поданих позивачем документів не висловлює та не посилається на будь-які їх дефекти. Зі змісту оскаржуваного рішення випливає, що частину цього ж періоду служби, а саме до 30.06.2000 включно, відповідач до страхового стажу зарахував, і спірним визначив лише період, який починається з 01.07.2000. Отже, єдиною фактичною підставою незарахування спірного періоду є відсутність у реєстрі застрахованих осіб відомостей про нараховане позивачу грошове забезпечення та неподання позивачем довідки затвердженої форми.

Суд вважає за необхідне зазначити, що спірний період з 01.07.2000 по 07.08.2002 повністю передує 01.01.2004 - даті набрання чинності Законом №1058-IV. Відповідно до ч.4 ст.24 цього Закону такі періоди зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, тобто підтверджуються документами, передбаченими Законом №1788-XII і Порядком №637, а не виключно даними системи персоніфікованого обліку. Позивач подав відповідачу трудову книжку із записом про проходження військової служби за контрактом, а на підтвердження цього ж запису - тимчасове посвідчення замість військового квитка, довідку територіального центру комплектування та соціальної підтримки, видану на підставі облікових документів, витяг з наказу командира військової частини про звільнення та довідку військової частини про нараховане грошове забезпечення. Ці документи узгоджуються між собою, не містять розбіжностей і в сукупності підтверджують як факт проходження служби, так і факт нарахування позивачу грошового забезпечення у спірний період.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, військова частина НОМЕР_3 , в якій позивач проходив службу на час звільнення, була ліквідована ще у 2002 році, про що зазначено у витягу з наказу від 06.08.2002 №84. За таких обставин покладення на позивача обов`язку подати довідку саме тієї форми, яку затверджено у 2021 році, і саме від органу, який припинив існування у 2002 році, є вимогою, що не може бути виконана.

Поряд з тим, суд зауважує, що відповідач не скористався правом, наданим йому ч.3 ст.44 Закону №1058-IV. Зокрема, матеріали справи не містять доказів звернення до ІНФОРМАЦІЯ_2 , до органу, який є правонаступником військової частини НОМЕР_3 , до військової частини НОМЕР_4 чи до архівних установ Міністерства оборони України з метою отримання відомостей про грошове забезпечення позивача та сплачені за нього страхові внески. Немає у справі й доказів того, що позивачу було роз`яснено, який саме орган і в якому порядку може видати відповідну довідку, або що йому надавався строк для дооформлення документів у порядку, передбаченому п.4.2 Порядку №22-1.

Суд враховує, що хоча витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу, однак перекладання обов`язку доказування, надання відомостей на позивача є неприйнятним; неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку відомостей не може слугувати умовою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Аналогічний підхід до правозастосування при вирішенні близьких за змістом правовідносин застосовано Верховним Судом у постановах від 21.02.2018 у справі №687/975/17, у якій зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці, а неналежний порядок ведення документації не з вини працівника не може бути підставою для позбавлення його конституційного права на соціальний захист.

За наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи суд приходить висновку, що відповідач, відмовляючи позивачу в зарахуванні до страхового стажу періоду проходження військової служби за контрактом з 01.07.2000 по 07.08.2002 та визначаючи страховий стаж позивача в розмірі 29 років 4 місяців 1 дня, діяв необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв`язку з чим рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №135050021424 від 27.03.2026 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо вимог зобов`язального характеру, суд зазначає, що обчислення страхового стажу та призначення пенсії є дискреційними повноваженнями пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених законодавцем повноважень.

Відповідно до ч.ч.1, п.4 ч.2 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

У випадку, визначеному п.4 ч.2 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Враховуючи викладене, з метою ефективного захисту прав позивача та забезпечення реального виконання рішення суду, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 19.02.2026 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV та зарахувати спірні періоди роботи та навчання до страхового стажу.

Як випливає зі змісту оскаржуваного рішення, врахований відповідачем страховий стаж позивача становить 29 років 4 місяці 1 день. Тривалість спірного періоду з 01.07.2000 по 07.08.2002 становить 2 роки 1 місяць 7 днів. Отже, навіть за умови зарахування цього періоду сумарна тривалість страхового стажу позивача не перевищує 31 року 6 місяців, тоді як згідно з ч.1 ст.26 Закону №1058-IV для призначення пенсії за віком після досягнення 60 років у 2026 році необхідно не менше 33 років страхового стажу. Інших періодів, не врахованих відповідачем, позивач до зарахування не заявляв, оскільки рішення в частині періоду навчання не оскаржує.

З огляду на наведене та зважаючи на те, що завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення (вчинення дій) суб`єктом владних повноважень, порушене право позивача у даному випадку підлягає відновленню шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 20.03.2026 про призначення пенсії за віком з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні, а саме з урахуванням періоду проходження ним військової служби за контрактом з 01.07.2000 по 07.08.2002 у складі страхового стажу.

Суд враховує, що згідно з п.4.2 Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів, електронну пенсійну справу. У цій справі для прийняття рішення за заявою позивача від 20.03.2026 №819 за принципом екстериторіальності визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, рішенням якого позивачу відмовлено в призначенні пенсії. Тож дії зобов`язального характеру щодо повторного розгляду заяви має вчинити саме цей територіальний орган Пенсійного фонду України.

Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А згідно з ч.1 ст.90 цього ж Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд приходить висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Щодо судового збору, то відповідно до вимог ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України такий відшкодовується позивачу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №135050021424 від 27.03.2026 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (місцезнаходження: пл.Народна, буд.4, м.Ужгород, Закарпатська область, 88000; код ЄДРПОУ: 20453063) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) від 20.03.2026 про призначення пенсії за віком з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні, зокрема з урахуванням у складі страхового стажу періоду проходження військової служби за контрактом з 01.07.2000 по 07.08.2002.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (місцезнаходження: пл.Народна, буд.4, м.Ужгород, Закарпатська область, 88000; код ЄДРПОУ: 20453063) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір, сплачений за подання цього позову, в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ланкевич А.З.