Рішення № 139119461, 20.08.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року Справа № 280/175/26 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши за правилами спрощеного, в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЛПКН АЛКО 2023 (69060, м. Запоріжжя, вул. Молочна, 71; код ЄДРПОУ 45052623) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 166; код ЄДРПОУ ВП: 44118663) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

08.01.2026 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю ЛПКН АЛКО 2023 (далі позивач, ТОВ ЛПКН АЛКО 2023) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі відповідач, ГУ ДПС у Запорізькій області), в якій позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.10.2025 № 00171790901, від 02.10.2025 № 00172240708, від 02.10.2025№ 00172230708.

В обґрунтування заявленого позову посилається на порушення встановленої процедури призначення та проведення фактичної перевірки, які обумовлюють неправомірність її результатів. Вказує, що наказ про фактичну перевірку не відповідає вимогам діючого законодавства, а отже є неправомірним. Стверджує, що наказ містить лише посилання на п.п. 80.2.2. та 80.2.5 п.80 ст. 80 ПКУ, п. 69.27 ст. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ, тобто без жодної деталізації інформації та фактів, які вказують на можливі порушення платником законодавства. Покликається на наявність суттєвих розбіжностей між змістом наказу на проведення перевірки та поясненнями податкового органу, викладеними у листі від 17.11.2025, що свідчить про правову невизначеність та відсутність чіткої правової позиції у суб`єкта владних повноважень. Вважає, що фактичну перевірку позивача згідно підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України проведено контролюючим органом за відсутності фактичних підстав, а тому така перевірка є протиправною та не породжує жодних правових наслідків, а акт фактичної перевірки в цій частині, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Вважає, що зазначення в наказі про проведення фактичної перевірки періоду діяльності, що перевіряється з 01.01.2025 по день закінчення фактичної перевірки носить характер документальної перевірки, підстави, порядок призначення та проведення якої врегульовані іншими нормами ПК України, а саме статтями 77-79 означеного Кодексу. Вказує, що ТОВ ЛПКН АЛКО 2023 надавався вичерпний перелік документів, що належать або пов`язані з предметом фактичної перевірки. Покликається також на те, що санкція, передбачена положеннями ст. 20 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, застосовується виключно у випадках не обліковування у встановленому порядку та/або не надання під час проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті). Вважає, що зазначення в наказі про призначення перевірки тривалості самої перевірки та його дотримання пов`язане з тим, що протягом всього терміну перевірки платник податків має законні права, зокрема, бути присутнім та надавати пояснення з питань, що виникають під час перевірки, а також за власною ініціативою - надавати пояснення з питань, що не запитувалися контролюючим органом; надавати за власною ініціативою письмові пояснення та/або документи щодо обставин, які підтверджують відсутність його вини у вчиненому податковому правопорушенні, в порядку, встановленому цим Кодексом. Вказує також, що під час перевірки акти про ненадання ТОВ ЛКПН АЛКО 2023 документів не складались, ТОВ ЛКПН АЛКО 2023 та його представникам на підпис не надавались та не направлялись на податкову адресу підприємства та/або через електронний кабінет. До того ж, посилання на акти ненадання документів не містяться і в самому акті фактичної перевірки. Вказує, що ТОВ ЛПКН АЛКО 2023 жодним чином не порушувало вимоги п. 11 ст. 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Також зазначає, що інспекторами в ході перевірки не досліджувались та в акті фактичної перевірки не зазначено жодного фіскального чеку, що підтверджує факт видачі ТОВ ЛПКН АЛКО 2023 розрахункових документів за продані алкогольні напої, які підлягають маркуванню марками акцизного податку, що не містить обов`язкових реквізитів, а саме, цифрового значення штрих кодового коду марки акцизного податку на алкогольні напої. Стверджує також, що ТОВ ЛПКН АЛКО 2023 підготовлено до перевірки повний пакет документів, який запитувався ревізорами, однак упродовж наступних робочих днів ревізори на перевірку більше не з`явились. Крім того, надані з боку позивача первинні документи повністю підтверджують як законне придбання ТМЦ, так і їх облік, чим повністю виконані вимоги ч. 12 ст. 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Таким чином, встановлення протиправності дій податкового органу щодо проведення перевірки без законних підстав є достатньою та самостійною підставою для визнання наслідків такої перевірки незаконною без аналізу протиправності висновків контролюючого органу по суті виявлених перевіркою порушень. Зазначає, що запит про надання первинних та інших документів, крім посилання на норми ПКУ не містять будь-яких посилань на конкретні (фактичні) підстави (про порушення вимог) для надіслання самого запиту та не містить інформацію, яка це підтверджує. Просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 13.01.2026 відкрито провадження у справі № 280/175/26; ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

22.01.2026 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 3876), в якому він висловлює незгоду із заявленими позовними вимогами та зазначає, що фактичні перевірки можуть проводитися як з окремого питання, яке віднесено до кола питань, що є предметом даного виду перевірок, так і комплексно з усіх питань, визначених пунктом 80.2 статті 80 ПК України, але за обов`язкової наявності підстав, вказаних у підпунктах пункті 80.2 статті 80 ПК України. Зазначає, що вказані у наказі від 21.08.2025 № 1492-п підстави проведення фактичної перевірки підтверджені належними та допустимими доказами. Зазначає, що в наказі від 21.08.2025 № 1492-п наявне посилання на суб`єкт та об`єкт, перевірка якого проводиться, вказані мета, вид перевірки, підстави для проведення перевірки, визначені ПК України, дата початку і тривалість перевірки, що узгоджується з положеннями статті 81 ПК України. Зазначає, що твердження позивача про те, що проведена фактична перевірка з використанням відповідних документів, що складають предмет перевірки, визначений пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України за період діяльності з 01.01.2025 носить характер документальної перевірки, є безпідставним. Встановлений контролюючим органом, на підставі відповідних документальних даних факт порушення Закону № 265/95-ВР та здійснення нарахування штрафної санкції перебувало в межах предмету перевірки, встановленого пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України. Крім того, відповідач зазначає, що наказ про проведення фактичної перевірки містить в собі всі наявні законні ідентифікатори та реквізити та відповідає всім вимогам чинного податкового законодавства. Зазначає, що посилання позивача на відсутність акту про відмову платника податків надати завірені копії документів відповідно до п. 85.6 ст. 85 ПК України є безпідставним, тому що такий акт складається тільки після ознайомлення з оригіналами документів під час перевірки та наявного запиту на витребування від платника завірених копій таких документів. У разі ненадання платником документів до перевірки (оригіналів або за відсутності їх завірених копій) необхідно застосовувати п. 85.2 ст. 85 ПК України, відповідно до якого додатковий акт крім акту перевірки не складається, проте застосовується санкція у вигляді штрафу, як за окреме порушення. Покликається на те, що питання дотримання позивачем податкового законодавства не досліджувалось в межах фактичної перевірки і не могло досліджуватись, факти реєстрації податкових накладних, наданих позивачем, не є належним доказом в цій справі. Покликається на те, що при перевірці податковий орган не вимагав від позивача проведення інвентаризації та не міг провести її самостійно за відсутності документів на товар та облікових документів, за відсутності інформації про надходження товару та його вибуття (зокрема, не пов`язаного з продажем). Стверджує, що ані стаття 3, ані стаття 20 Закону № 265/95-ВР для виявлення товарних запасів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), не вимагають обов`язкового проведення інвентаризації, тож під час проведення фактичної перевірки вибірково описано наявний в реалізації товар, що знаходився в магазині Leprekon за адресою: м. Запоріжжя, вул. Олександра Матросова, буд. 25, та на який були наявні цінники. Зафіксовані актом фактичної перевірки порушення ст. 3 Закону № 265/95-ВР і ст. 85 ПК України не потребують встановлення вини позивача для притягнення його до фінансової відповідальності. Покликається на те, що за усталеною позицією Верховного Суду саме акт перевірки є носієм доказової інформації щодо виявленого порушення, а його висновки можуть бути спростовані шляхом подання до контролюючого органу заперечень на акт перевірки. Вважає, що твердження позивача щодо наявності 21.08.2025 всіх необхідних документів за місцем проведення фактичної перевірки та відсутності там інспекторів ГУ ДПС у Запорізькій області не підтверджені жодним доказом, відповідно не може вважатись ґрунтовним та об`єктивним. Вказує, що зважаючи, що в процесуальних документах позивач посилається на опис обставини з акту перевірки та чітко розрізняє кожне встановлене порушення і відповідну санкцію за них, це свідчить про зрозуміле позивачу викладення порушень і санкцій в ППР, тож прийняте без порушень прав позивача. Вказує, що використання інформації з СОД РРО є належною реалізацією контролюючим органом податкового контролю, як необхідний комплекс заходів, що забезпечує формування та реалізацію державної фінансової політики щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій та може бути самостійною підставою для висновків під час проведення фактичної перевірки. Також стверджує, що факт здійснення фахівцями контролюючого органу перед початком фактичної перевірки контрольної розрахункової операції задокументовано належними і достатніми доказами, що підтверджують зв`язок такої контрольної розрахункової операції з проведеною фахівцями Головного управління ДПС у Запорізькій області фактичною перевіркою. Зазначає, що позивачем не надано на початок перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходились у місці продажу (господарському об`єкті), а також документи, що підтверджують походження такого товару, облікові та інші документи, пов`язані з предметом перевірки, не надано позивачем ні під час фактичної перевірки, ні в процедурі адміністративного оскарження, ні до суду, а тому відсутні підстави вважати, що контролюючим органом обмежено можливість реалізації платником податків обов`язку з пред`явлення останніх. Всі наведені у позовній заяві ТОВ ЛПКН АЛКО 2023 доводи є необґрунтованими, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі. Просить відмовити у задоволенні позову.

У відповіді на відзив (вх. від 27.01.2026 № 4413) та заяві (вх. від 28.01.2026 № 4667) позивач покликається на те, що для того, щоб фактична перевірка з юридичної підстави підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України не була визнана судом свавільною, тобто такою, що необґрунтовано призначена, контролюючий орган повинен надати докази щодо фактичних підстав для її проведення, тобто в підтвердження саме обґрунтованості припущень, а не лише вказати, що така інформація є в його розпорядженні, без її надання. В разі надання таких доказів вони мають стосуватися суб`єкта господарювання та вказувати на ймовірні, засновані на обґрунтованих припущеннях порушення з боку такого суб`єкта господарювання. Зазначає, що лист ДПС України від 14.08.2025 № 19993/7/99-00-07-03-02-07 не може бути підставою для проведення перевірки на підставі п.п. 80.2.2. п. 80.2. ст. 82 ПКУ. Також зазначає, що наявність суттєвих розбіжностей між змістом наказу на проведення перевірки та поясненнями податкового органу, викладеними у листі від 17.11.2025, свідчить про правову невизначеність та відсутність чіткої правової позиції у суб`єкта владних повноважень. Також покликається на те, що запит про надання документів та наказ на проведення перевірки вручені податковим органом не уповноваженій особі позивача. Просить задовольнити позовні вимоги.

02.02.2026 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. № 5333), в яких зазначено, що зважаючи на зазначення в наказі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, як того вимагає пункт 81.1 статті 81 ПК України, та наявність листа ДПС України щодо діяльності магазинів під ТМ/брендом Leprekon без видачі розрахункових документів встановленої форми при продажу підакцизних товарів свідчить про ґрунтовність і, відповідно, правомірність призначення фактичної перевірки об`єкту, де здійснює діяльність позивач. Крім того, твердження позивача про те, що проведена фактична перевірка з використанням відповідних документів, що складають предмет перевірки, визначений пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України носить характер документальної перевірки, є безпідставним. Встановлений контролюючим органом, на підставі відповідних документальних даних факт порушення Закону № 265/95-ВР та здійснення нарахування штрафної санкції перебувало в межах предмету проведеної фактичної перевірки, встановленого п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України. Також, відповідач наголошує, що порушенням є не позиція в чеку, а саме відсутність хоча б одного обов`язкового реквізиту, що нівелює його як фіскальний.

03.02.2026 позивачем надані додаткові пояснення у справі.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

На підставі ст. 19-1, ст.20, пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України, пп. 80.2.2, пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80, пп. 69.2-2 п. 69.27, пп. 69.35-1 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, ст.7 2 Закону України від 18.06.2024 № 3817-IX Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального, наказу Головного управління ДПС у Запорізькій області від 21.08.2025 № 1492-п та направлень на проведення фактичної перевірки від 21.08.2025 № 2235, № 2236, відповідачем проведено фактичну перевірку магазину-кафе, розташованого за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Олександра Матросова, буд. 25, в якому здійснює діяльність ТОВ "ЛПКН АЛКО 2023" (код за ЄДРПОУ 45052623). Період, що перевірявся: з 01.01.2025 по 29.08.2025.

За результатами фактичної перевірки складено Акт від 01.09.2025 № 12807/08/01/07/08/45052623. У зв`язку з відмовою платника податків, його законних представників від підписання Акта фактичної перевірки, посадовими особами складено Акт, що засвідчує факт відмови від отримання примірника акта (довідки) перевірки або неможливості його вручення та підписання від 01.09.2025 № 2139/08/01/07/08/45052623.

Згідно висновків Акту перевірки, за результатами фактичної перевірки встановлено наступне.

Відповідно до бази даних ДПС України (СОД РРО) протягом перевіряємого періоду встановлено створення в ПРРО розрахункових документів при продажу алкогольних напоїв на загальну суму - 7742,54 грн, які повинні маркуватися марками акцизного податку, без належного цифрового значення штрихового коду МАП. У відповідній графі почекових даних РРО відсутня інформація належного цифрового значення штрихового коду МАП.

В порушення п. 11 cт. 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг перевіркою встановлено використання режиму попереднього програмування найменувань та цін товарів, обліку їх кількості з порушенням порядку встановленого законодавством - відсутність об`єму та кількості реалізуємого товару у фіскальних касових чеках при продажу товарів підакцизної групи. Даний факт підтверджено витягами фіскальних чеків з бази даних ДПС України, а саме: касовий чек від 02.01.2025№ 3640438049 ВН 14985, роздрукований о 16 год. 27 хв. на продаж.

Порушення ведення в порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації на суму 58 315,94 грн. Найменування товарів, назви, кількість, загальна вартість зазначені у відомості ТМЦ, що складено особами, які проводили перевірку, та без заперечень підписана особисто матеріально-відповідальною особою. На початок проведення перевірки 21.08.2025 у місці продажу (магазині-кафе, розташованому за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. (Олександра Матросова, 25) відсутні документи (у паперовій/ або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та, або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходились у місці продажу. В ході перевірки не надані первинні документи на товар згідно відомості ТМЦ, які підтверджують походження товару та його оприбуткування в магазині за адресою: магазині-кафе, розташованому за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Олександра Матросова, 25, в якому здійснює господарську діяльність ТОВ ЛПКН АЛКО 2023 (код СДРПОУ 45052623).

В порушення пункту 85.2 статті 85 ПКУ посадовим особам контролюючого органу не надано до перевірки всіх документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки за перевіряємий період, а саме: не надано до перевірки первинні документи на товар згідно відомості ТМЦ, які підтверджують походження товару та його оприбуткування в магазині за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Олександра Матросова, 25, в якому здійснює господарську діяльність ТОВ ЛИКИ АЛКО 2023.

Згідно з висновками Акту фактичної перевірки встановлено порушення позивачем вимог:

- п. 1, п. 2 ст.3 Закону України від 06.07.95 №265/95-ВР Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (зі змінами та доповненнями), в частині незастосування РРО/ПРРО на загальну суму 13 803,73 грн;

- п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України, в частині не надання до перевірки всіх документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки;

- ст. 226 Податкового кодексу України, ч.16 ст.62 Закону України від 18 червня 2024 року № 3817-ІХ Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального, в частині реалізації алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка на загальну суму 238,50 грн.

На підставі акта фактичної перевірки від №12807/08/01/07/08/45052623 від 01.09.2025, винесені податкові повідомлення-рішення від 02.10.2025, які оскаржуються у цій справі:

- № 00172230708, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 75 004,97 грн: 140,90 грн (140,90 грн х 100%) - за проведення розрахункових операцій з застосуванням РРО без створення та без видачі відповідного розрахункового документа встановленої форми та змісту (за порушення вчинене вперше); 11 539,47 грн (7 692,98 грн х 150%) - за проведення розрахункових операцій з застосуванням РРО без створення та без видачі відповідного розрахункового документа встановленої форми та змісту (за кожне наступне вчинене порушення); 5 100,00 грн (17 грн х 300) - за проведення розрахункових операцій через РРО з порушенням встановленого законодавством порядку використання режиму програмування; 58 315,94 грн (58 315,94 грн х 100%) - за здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку;

- № 00172240708, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 2 040 грн - за ненадання на запит контролюючого органу у повному обсязі документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки, за ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення (перше порушення встановлено актом від 30.01.2025 № 909/11/28/РРО/45052623);

- №00171790901 яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 24 000,00 грн, 200 відсотків вартості таких товарів (продукції), але не менше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за реалізацію алкогольного напою без марок акцизного податку встановленого зразка.

Не погоджуючись із даними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі ПК України).

Підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України визначено, що контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту, що відносяться до повноважень митних органів), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Згідно з підпунктом 19-1.1.16 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України, контролюючі органи здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з пунктом 61.1 статті 61 ПК України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів відповідно до підпункту 62.1.2 пункту 62.2 статті 62 ПК України.

Податковий контроль відповідно до підпункту 62.1.3 пункту 62.2 статті 62 ПК України здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Умови, порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичних перевірок, строки проведення перевірок та оформлення їх результатів визначені статтями 75, 80, 81 ПК України.

За змістом абзацу 1 пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Стаття 80 ПК України унормовує порядок проведення фактичної перевірки.

Так, відповідно до приписів пункту 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Пунктом 80.2 статті 80 ПК України передбачено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:

80.2.2. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;

80.2.5 у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Згідно з пунктом 80.4 статті 80 ПК України, перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу (пункт 80.5 статті 80 ПК України).

Згідно з пунктом 81.1 статті 81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції), такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Отже, фактична перевірка суб`єкта господарювання може бути проведена при дотриманні таких умов як наявність підстав для проведення фактичної перевірки та пред`явлення посадовими особами податкового органу необхідного пакету документів.

Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18 викладено правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатися на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність цих податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 у справі № 816/228/17 виходила з того, що неправомірність дій контролюючого органу при призначенні та проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставою позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому, підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та, відповідно, на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Верховний Суд у постанові від 26.03.2024 у справі № 420/9909/23, ухваленої у складі Судової палати, сформулював висновки, за змістом яких податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов`язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки. Тобто, якщо відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), покликання у наказі на сам лише підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Відповідно, такий наказ не можна вважати протиправним.

Слід зазначити, що відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 10.12.2020 у справі № 814/733/17, Податковим кодексом України не встановлено меж для проведення фактичної перевірки в залежності від підстав її призначення, встановлених пунктом 80.2 статті 80 ПК України, які, в свою чергу, наперед не можуть обмежувати контролюючий орган в обсязі допущених суб`єктом господарювання порушень, що можуть бути виявлені під час проведення перевірки.

Такий висновок підтримано Верховним Судом також в постанові від 15.02.2023 у справі № 820/6187/16.

Як встановлено судом, в наказі відповідача про проведення фактичної перевірки підставою перевірки зазначено пп. 80.2.2 та пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України.

Передумовою проведення фактичної перевірки з підстав, передбачених підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби. Передумовою проведення фактичної перевірки з підстав, передбачених підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Як зазначено у наказі про проведення фактичної перевірки позивача, підставою стала доповідна записка начальника управління податкового аудиту від 19.08.2025 за вих. № 3520/08-01-07-08-06. У доповідній записці зазначено про отримання інформації згідно листа ДПС від 14.08.2025 вих. № 19993/7/99-00-07-03-02-07 щодо встановлення ризиків у діяльності суб`єктів господарювання, які здійснюють продаж товарів, у тому числі підакцизних, у господарських об`єктах під торговою маркою "Leprekon".

Отже, внаслідок отримання інформації від ДПС України про можливі порушення податкового законодавства у сфері діяльності, яку здійснює позивач, виникла обґрунтована та законодавчо встановлена необхідність для контролюючого органу щодо здійснення належного податкового контролю.

З огляду на викладене, суд відхиляє доводи позивача в частині відсутності підстав для призначення та проведення фактичної перевірки.

Також, суд зауважує, що відповідно до пункту 71.1 статті 71 ПК України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

За змістом статті 72 ПК України передбачено, що для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, крім іншого, від платників податків та податкових агентів, зокрема інформація: 72.1.1.4. про застосування реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій, у тому числі електронні копії розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, поданих до контролюючих органів. Для цілей цього підпункту терміни вживаються у значеннях, наведених у Законі України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Відповідно до пункту 73.2 статті 73 ПК України інформація, визначена, у тому числі, у підпункті 72.1.1.4 статті 72 цього Кодексу, надається періодично.

Відповідно до пункту 74.3 статті 74 ПК України зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової політики.

В постанові від 28.04.2025 у справі № 280/1719/24 за подібних правовідносин, Верховний Суд дійшов висновку, що контролюючий орган під час проведення фактичної перевірки, мав правову можливість використовувати податкову інформацію, яка міститься в СОД РРО, зокрема щодо перевірки наявності (відсутності) цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої, інформація та дані якої є фактичним відображенням (дублюванням) розрахункових операцій проведених позивачем у відповідний перевіряємий період.

Виходячи з наведеного, суд відхиляє доводи позивача про порушення контролюючим органом порядку проведення фактичної перевірки.

Щодо виявлених порушень суд зазначає наступне.

Відповідно до визначень, наведених у статті 2 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг від 06.07.1995 № 265/95-ВР (далі Закон № 265/95-ВР) (тут і в подальшому в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин):

розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця;

розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.

Відповідно до пунктів 1, 2, статті 3 Закону № 265/95-ВР (порушення, за які позивача притягнуто до відповідальності спірним податковим повідомленням-рішенням) суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані:

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок. Використання програмних реєстраторів розрахункових операцій при оптовій та/або роздрібній торгівлі пальним забороняється;

2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти);

Згідно з пунктом 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР, за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:

1) у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання:

100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше;

150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення;

…

7) триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості.

Згідно ст. 20 Закону № 265/95-ВР, до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду в постанові від 02.02.2023 № 500/6845/21 зазначено, що у випадку притягнення суб`єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов`язку, встановленого пунктом 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР, перевірці підлягають обставини безпосереднього здійснення розрахункової операції, однак, її непроведення через РРО, та/або здійснення розрахункової операції на більшу суму, ніж проведено через РРО. У випадку притягнення суб`єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов`язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону №265/95-ВР перевірці підлягають як обставини видачі/невидачі розрахункового документа, так і обставини відповідності такого вимогам щодо форми і змісту.

Як вказано в акті перевірки, під час фактичної перевірки контролюючим органом встановлено:

1)Відповідно до бази даних ДПС України (СОД РРО) протягом перевіряємого періоду встановлено створення в ПРРО розрахункових документів при продажу алкогольних напоїв на загальну суму 7 742,54 грн, які повинні маркуватися марками акцизного податку без належного цифрового значення штрихового коду МАП. У відповідній графі почекових даних РРО відсутня інформація належного цифрового значення штрихового коду МАП. Зведена інформація щодо сум по чекам від реалізації товару, які повинні маркуватися марками акцизного податку при продажу алкогольних напоїв без належного цифрового значення штихового коду МАП: січень 2025 року 5 819,14 грн.; березень 2025 року 1 923,40 грн. (Загальна сума 7 742,54 грн).

2) В порушення п. 11 cт. 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг перевіркою встановлено використання режиму попереднього програмування найменувань та цін товарів, обліку їх кількості з порушенням порядку встановленого законодавством - відсутність об`єму та кількості реалізуємого товару у фіскальних касових чеках при продажу товарів підакцизної групи. Даний факт підтверджено витягами фіскальних чеків з бази даних ДПС України, а саме: касовий чек від 02.01.2025№ 3640438049 ВН 14985, роздрукований о 16 год. 27 хв. на продаж.

3) Порушення ведення в порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації на суму 58315,94 грн. Під час перевірки зняті фактичні залишки товарних запасів та складено відомості ТМЦ, яку підписано матеріально-відповідальною особою продавцем ОСОБА_1 (РНКПО НОМЕР_1 ). В ході перевірки не були надані первинні документи на товар згідно відомості ТМЦ, які підтверджують походження товару та його оприбуткування в магазині-кафе за адресою: АДРЕСА_1 .

4) В порушення пункту 85.2 статті 85 ПКУ посадовим особам контролюючого органу не надано до перевірки всіх документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки за перевіряємий період, а саме: не надано до перевірки первинні документи на товар згідно відомості ТМЦ, які підтверджують походження товару та його оприбуткування в магазині за адресою: м. Запоріжжя, вул. Олександра Матросова, 25 в якому здійснює господарську діяльність ТОВ ЛПКН АЛКО 2023.

5) ст. 226 Податкового кодексу України, ч.16 ст.62 Закону України від 18 червня 2024 року № 3817-ІХ Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального, в частині реалізації алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка на загальну суму 238,50 грн.

Аналізуючи вказане, суд зазначає наступне.

Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.02.2016 за № 220/28350 (далі Положення № 13) визначає форми і зміст розрахункових документів / електронних розрахункових документів, які в обов`язковому порядку мають надаватися особам, які отримують або повертають товар, отримують послуги або відмовляються від них, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням інтернету, при здійсненні розрахунків суб`єктами господарювання для підтвердження факту: продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів у сфері торгівлі, ресторанного господарства та послуг; здійснення операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі, якщо такі операції виконуються не в касах банків; здійснення операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів; приймання комерційними агентами банків та небанківськими надавачами платіжних послуг та їх комерційними агентами готівки для подальшого її переказу з використанням програмно-технічних комплексів самообслуговування (далі - ПТКС), за винятком ПТКС, що дають змогу користувачеві здійснювати виключно операції з отримання коштів.

Пунктом 3 розділу І Положення № 13 визначено, що установлені в цьому Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов`язкові реквізити розрахункових документів/електронних розрахункових документів. У разі відсутності в документі хоча б одного з обов`язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Фіскальний касовий чек на товари (послуги) цього Положення фіскальний чек має містити такі обов`язкові реквізити, зокрема, цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) на алкогольні напої або унікальний ідентифікатор електронної марки акцизного податку, або серійний номер електронної марки акцизного податку (зазначаються у випадках, передбачених законодавством) (рядок 9).

Відповідно до підпункту 14.1.107 пункту 14.1 статті 14 ПК України марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в e-сигаретах, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизу, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.

Кожна марка акцизного податку на алкогольні напої повинна мати окремий номер, місяць і рік випуску марки та позначення про суму сплаченого акцизного податку за одиницю маркованої продукції, крім суми акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі алкогольних напоїв (пункт 226.7 статті 226 ПК України).

Аналіз податкового законодавства України свідчить про те, що маркування продукції маркою акцизного податку підтверджує сплату акцизу та легальність ввезення та реалізації на території України відповідних виробів.

За наслідками аналізу наведених вище норм, Верховний Суд у постанові від 02.02.2023 у справі № 500/6845/21 виснував, що Закон № 265/95-ВР встановлює безпосередній зміст обов`язку суб`єктів господарювання і порядок його виконання, а Положення № 13 - форму його реалізації (форму і зміст документів, які є складовими звітності). За змістом норм Положення № 13 слід розрізняти недолік реквізиту у розрахунковому документі від відсутності відповідного реквізиту взагалі. У першому випадку дійсно неможливо стверджувати, що документ втрачає статус розрахункового, натомість, у другому випадку безпосередньо Положення № 13 вказує, що такий документ не прийматиметься як розрахунковий. Отже, відсутність такого реквізиту у фіскальному чеку на товари (послуги), виданому суб`єктом господарювання - платником акцизного податку, як назва податку, літерне позначення, розмір ставки такого податку, загальна сума такого податку за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами) позбавляє такий документ статусу розрахункового, відповідно, створення і роздрукування, а так само видача покупцеві документу з таким недоліком не може вважатися належним виконанням обов`язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР.

Про те, що відсутність такого обов`язкового реквізиту у фіскальному чеку на товари (послуги), виданому суб`єктом господарювання - платником акцизного податку, як цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку позбавляє такий документ статусу розрахункового, відповідно, створення і роздрукування, а так само видача покупцеві документу з таким недоліком не може вважатися належним виконанням обов`язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону України № 265/95-ВР, зазначав Верховний Суд і в постановах від 19.02.2025 у справі №280/2619/24, від 21.02.2025 у справі № 280/2615/24 тощо.

Отже, розрахунковим може вважатися лише документ, який відповідає вимогам зазначеного Положення. При цьому, цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої, є обов`язковими реквізитами фіскального касового чеку, а отже відсутність цього реквізиту у фіскальному чеку має кваліфікуватися як те, що такий документ не є розрахунковим.

Наведене відповідає висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 11.09.2025 у справі № 580/7450/24.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем надано до матеріалів справи, крім іншого, інформацію з бази даних СОД РРО ДПС щодо електронних копій фіскальних чеків РРО, у яких відсутній такий обов`язковий реквізит як цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер), яка передавалась позивачем в електронному вигляді відповідно до вимог Закону № 265/95-ВР до ДПС України, які у сукупності підтверджують висновки, викладені в Акті перевірки.

При цьому, всупереч обов`язку, встановленого частиною 1 статті 77 КАС України, позивач не надав жодного належного та допустимого доказу на спростування вказаних обставин та виявлених порушень, зокрема, не надано відповідні фіскальні чеки з наявною інформацією про марки акцизного податку.

Відтак, суд висновує, що контролюючим органом доведено наявність порушення позивачем вимог пунктів 1, 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР та правомірність застосування контролюючим органом до позивача штрафних санкцій в частині, що оскаржується позивачем.

Суд також зауважує, що як вже було вказано, інформація, зазначена у витязі з СОД РРО може використовуватися контролюючим органом при проведенні фактичної перевірки та висновків про порушення платником податків пункту 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР. Зазначене є безумовною підставою для застосування до платника податків штрафних (фінансових) санкцій у відповідності до пункту 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 06.02.2025 у справі № 120/11036/23, від 16.01.2025 у справі № 240/24491/23, від 09.09.2024 у справі № 280/6832/23.

Щодо правомірності накладення на позивача штрафних санкцій за проведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій з порушенням використання режиму попереднього програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням зокрема, об`єму та кількості реалізуємого товару, суд зазначає наступне.

Так, як вбачається з наданої відповідачем копії фіскального чека від 02.01.2025 № 3640438049 ВН 14985, онлайн о 16 год. 27 хв. на продаж 3 одиниць товару (пиво Солодове світле пастеризоване за ціною 26,04 грн на суму 78,12 грн); 3 одиниць товару (пиво Солодове світле пастеризоване за ціною 26,04 грн на суму 78,12 грн.) останні дійсно не містять об`єму та кількості реалізуємого товару у фіскальних касових чеках при продажі товарів підакцизної групи.

Такі обставини свідчать про порушення пункту 11 статті 3 Закону № 265/95-ВР та є підставою для застосування штрафних санкцій.

За приписами пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані: вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Таким чином, вищезазначені положення зобов`язують суб`єкта господарювання надати контролюючому органу документи, що підтверджують облік та походження товарних запасів саме на початок проведення перевірки.

Відповідно до статті 20 Закону № 265/95-ВР до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З матеріалів справи вбачається, що контролюючим органом у день початку перевірки 21.08.2025 складено відомість ТМЦ, які знаходились на місці реалізації на суму 58 315,94 грн, на які не надані первинні документи на початок перевірки, що підтверджують походження товару та його оприбуткування. В результаті чого порушено ведення в порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації.

Доказів на спростування висновків контролюючого органу, а саме, надання відповідних документів на початок перевірки позивачем не надано.

Щодо порушення позивачем пункту 85.2 статті 85 ПК України, а саме: ненадання документів під час проведення перевірки, суд зазначає наступне.

Абзацом першим пункту 85.2 статті 85 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Підпунктом 85.4 ст. 85 ПК України встановлено, що при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки.

Згідно з пунктом 85.6 статті 85 ПК України, у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Відповідно до пункту 85.7 статті 85 ПК України отримання копій документів оформляється описом. Копія опису, складеного посадовими (службовими) особами контролюючого органу, вручається під підпис платнику податків або його законному представнику. Якщо платник податків або його законний представник відмовляється від засвідчення опису або від підпису про отримання копії опису, то посадові (службові) особи контролюючого органу, які отримують копії, роблять відмітку про відмову від підпису.

Пункт 85.8 статті 85 ПК України передбачає, що посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Отже, законодавцем встановлено обов`язок платника податків надати посадовим особам контролюючих органів всі документи, що пов`язані з предметом перевірки до початку перевірки.

Пунктом 121.1 статті 121 ПК України передбачено, що незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 2040 гривень.

Отже, після початку проведення перевірки у позивача виникає обов`язок надання контролюючому органу інформації та її документального підтвердження з питань в межах предмету перевірки. При цьому неподання або несвоєчасне подання до контролюючого органу документів при здійсненні податкового контролю має наслідком застосування до платника податків відповідальності у вигляді штрафу.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.07.2019 у справі № 0840/3758/18 та у постанові Верховного Суду від 19.04.2023 у справі № 360/2657/20.

Як встановлено судом, контролюючим органом надано позивачу запит про надання документів, у якому визначено строк не пізніше 10 год. 00 хв. 22.08.2025. Запит отримано 21.08.2025, що не заперечується позивачем.

При цьому, у встановлений строк запитані документи контролюючому органу надано не було. Вказані обставини також не спростовано позивачем. Більш того, сам позивач зазначив, що на виконання запиту пакет документів надано контролюючому органу лише листом за вих. від 28.08.2025 № 28/08/2025-9.

Щодо застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 24 000,00 грн, 200 відсотків вартості таких товарів (продукції), але не менше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за реалізацію алкогольного напою без марок акцизного податку встановленого зразка, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 62 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального 18.06.2024 № 3817-IX (далі - Закон № 3817-IX, у редакцій чинній на час виникнення спірних правовідносин) маркування алкогольних напоїв (крім товарів (продукції), зазначених у статті 63 цього Закону), які реалізуються в Україні, здійснюється відповідно до Закону України Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, та має містити таку інформацію:

1) загальна назва алкогольного напою або офіційна назва спиртного напою, власна назва товару (продукції);

2) найменування та місцезнаходження оператора ринку харчових продуктів, відповідального за надання інформації про алкогольний напій, а для алкогольних напоїв, ввезених на митну територію України, - найменування та місцезнаходження імпортера.

У разі зміни найменування оператора ринку харчових продуктів (виробника) (у тому числі у зв`язку із зміною типу акціонерного товариства або у зв`язку з перетворенням державного підприємства/акціонерного товариства в інше господарське товариство, або приватизацією державного чи комунального майна) або у зв`язку із зміною прізвища, власного імені, по батькові (за наявності) фізичної особи - підприємця оператор ринку харчових продуктів (виробник), відповідальний за надання інформації про алкогольний напій, має право зазначати на етикетці своє попереднє найменування протягом 18 місяців з дня зміни його найменування, у тому числі у зв`язку із зміною типу акціонерного товариства або у зв`язку з перетворенням державного підприємства/акціонерного товариства в інше господарське товариство, або приватизацією державного чи комунального майна.

У разі зміни назви області, району, населеного пункту, вулиці, інших об`єктів топоніміки населених пунктів відповідно до законодавства України виробник алкогольного напою має право зазначати на етикетці своє попереднє місцезнаходження протягом 18 місяців з дня такої зміни;

3) торговельна марка (за рішенням оператора ринку харчових продуктів (виробника);

4) країна походження або місце походження - у випадках, передбачених Законом України "Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів";

5) вміст спирту (% об. спирту етилового);

6) місткість посуду;

7) вміст цукру (для алкогольних напоїв, вироблених в Україні для внутрішнього споживання, вимога щодо зазначення вмісту цукру в яких передбачена спеціальною нормативною та технологічною документацією виробника);

8) наявність ароматизаторів, барвників (у разі їх використання);

9) рік врожаю винограду, з якого вироблено марочне вино (крім алкогольних напоїв, ввезених на митну територію України).

Штриховий код повинен бути нанесений на етикетку або контретикетку, або пляшку (інший посуд).

Штриховий код товару (продукції), графічний елемент електронної марки акцизного податку наносяться на етикетку або контретикетку, або корок, або пляшку (інший посуд) алкогольного напою. Економічний оператор має право самостійно визначити місце нанесення графічного елемента електронної марки акцизного податку, враховуючи особливості обладнання та виробничі можливості.

На етикетці або контретикетці, або корку, або пляшці (іншому посуді) товару (продукції) повинні бути зазначені дата виробництва товару (продукції) та податковий номер платника податку (для алкогольних напоїв, вироблених в Україні для внутрішнього споживання).

Податковий номер платника податку зазначається у форматі:

1) для юридичних осіб - код згідно з ЄДРПОУ;

2) для фізичних осіб - підприємців - реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та/або номер паспорта (для фізичних осіб, які мають право здійснювати будь-які платежі за серією та/або номером паспорта);

3) для осіб, уповноважених на ведення обліку діяльності за договорами про спільну діяльність без утворення юридичної особи, та осіб, які є відповідальними за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договорів, - найменування та код уповноваженої особи згідно з ЄДРПОУ і податковий номер, наданий такій особі під час взяття на облік договору згідно з пунктом 63.6 статті 63 та пунктом 64.6 статті 64 Податкового кодексу України;

4) для іноземних суб`єктів господарської діяльності - податковий номер постійного представництва.

На ящику, коробі, груповій транспортній упаковці алкогольних напоїв зазначається унікальний груповий ідентифікатор електронної марки акцизного податку (за умови, що продукція підлягає маркуванню графічними елементами електронних марок акцизного податку).

На пляшках з колекційними винами та коньяками України наклеюються додаткові ярлики із зазначенням "Колекційне (колекційний), додатково витримане (витриманий) в колекції __ років".

На етикетці пляшок з витриманими та марочними винами надається інформація про період витримки "Витримано __ років".

На етикетці пляшок з марочними коньяками України і коньяками України спеціальних назв надається інформація про період витримки "Витримано __ років".

При маркуванні спиртних напоїв використовуються офіційні назви спиртних напоїв згідно з вимогами, встановленими цією статтею та Законом України "Про географічні зазначення спиртних напоїв", які розбірливо відображаються на етикетці і не повинні замінюватися або змінюватися.

Маркування спиртних напоїв із зареєстрованими географічними зазначеннями здійснюється відповідно до цього Закону з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про географічні зазначення спиртних напоїв".

При маркуванні алкогольних напоїв дозволяється використання у складеному терміні офіційної назви спиртного напою, якщо:

1) використаний для виробництва алкогольного напою спирт походить виключно із спиртного напою, про який ідеться у складеному терміні, крім спирту, що входить до складу ароматизаторів, барвників або інших інгредієнтів, використання яких дозволено законодавством України у виробництві харчових продуктів;

2) спиртний напій не був розбавлений водою настільки, що його міцність стала меншою за мінімальну, встановлену Законом України "Про географічні зазначення спиртних напоїв" для відповідної категорії спиртних напоїв.

Терміни "алкоголь", "спирт", "напій", "спиртний напій" і "вода" не повинні міститися у складеному терміні, що описує алкогольний напій.

Складений термін, що описує алкогольний напій, наводиться літерами одного шрифту, розміру та кольору, що не відрізняється за розміром від розміру шрифту, яким наводиться назва алкогольного напою, і не переривається будь-яким текстовим або графічним елементом, що не є його частиною.

Складені терміни з використанням офіційних назв спиртних напоїв, що описують спиртний напій, повинні супроводжуватися офіційною назвою спиртного напою, яка відображається в одному полі видимості із складеним терміном, крім випадків заміни офіційної назви спиртного напою складеним терміном відповідно до частини восьмої та пункту 1 частини дев`ятої статті 61 цього Закону.

Забороняється зберігання спиртних напоїв для продажу або введення в обіг у ємностях із закупорювальними пристроями, вкритими оболонкою або фольгою на основі свинцю.

Алкогольні напої, що виробляються в Україні, та алкогольні напої, що ввозяться на митну територію України, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законом.

Алкогольні напої, що виробляються в Україні, та алкогольні напої, що ввозяться на митну територію України, позначаються графічними елементами електронних марок акцизного податку в порядку, визначеному законом.

У разі зміни зразка марки акцизного податку вже закуплені марки попереднього зразка застосовуються у виробництві алкогольних напоїв до їх повного використання, а маркована такими марками алкогольна продукція перебуває в обігу до її повної реалізації в межах строку придатності для споживання.

Алкогольні напої, вироблені в Україні або ввезені на митну територію України до набрання чинності змінами щодо маркування, внесеними законом, перебувають в обігу до їх повної реалізації в межах строку придатності для споживання.

Виробник може наносити на тару, етикетки чи контретикетки додаткову інформацію про характеристики алкогольного напою.

Згідно з підпунктом 14.1.107 пункту 14.1 статті 14 ПК України марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.

Пунктом 226.7 статі 226 ПК України передбачено, що кожна марка акцизного податку на алкогольні напої повинна мати окремий номер, місяць і рік випуску марки та позначення про суму сплаченого акцизного податку за одиницю маркованої продукції, крім суми акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі алкогольних напоїв.

Відповідно до пункту 226.9 статті 226 ПК України вважаються такими, що немарковані:

алкогольні напої, тютюнові вироби та рідини, що використовуються в електронних сигаретах, з підробленими марками акцизного податку;

алкогольні напої, тютюнові вироби та рідини, що використовуються в електронних сигаретах, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції;

вироблені в Україні алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари;

алкогольні напої іноземного виробництва з марками акцизного податку, на яких зазначена сума акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням міцності продукції, місткості тари та розміру ставок акцизного податку, діючих на момент виробництва марки.

сигарети, цигарки та сигарили, що вироблені після 1 січня 2021 року, в яких кількість одиниць у пачці (упаковці) не відповідає кількості одиниць, зазначеній на марках акцизного податку;

рідини, що використовуються в електронних сигаретах, вироблених до 1 січня 2021 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1251 затверджено Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів і рідин, що використовуються в електронних сигаретах (далі - Положення № 1251), пунктом 5 якого передбачено, що марка для алкогольних напоїв повинна містити двомірний штрих-код швидкого реагування (далі QR-код) та лінійний штрих-код (далі штрих-код).

На кожну марку наносяться такі реквізити: слова Україна, МАРКА АКЦИЗНОГО ПОДАТКУ; позначення виду марки, що складається із слів та літер алкоголь вітчизняний (лікеро-горілчана продукція) - АВ ЛГП. алкоголь вітчизняний (виноробна продукція) - АВ ВП, алкоголь імпортний (лікеро-горілчана продукція) - АІ ЛГП, алкоголь імпортний (виноробна продукція) - АІ ВП, індекс регіону України (згідно з додатком), що відповідає місцезнаходженню виробника продукції, позначений двома цифрами (для маркування вітчизняної продукції), серія із чотирьох літер і шестизначний номер, два двозначних числа (місяць і рік, у якому вироблено марки для алкогольних напоїв);реквізити покупця марки (зазначаються на марках для алкогольних напоїв): для юридичних осіб - код згідно з ЄДРПОУ, для фізичних осіб - підприємців - код, який відображає реєстраційний номер облікової картки платника податків; QR-код та штрих-код (зазначаються на марках для алкогольних напоїв).

Штрих-код містить інформацію про серію га номер марки. QR-код містить інформацію про серію та номер марки, реквізити покупця марки: для юридичних осіб - код згідно з ЄДРПОУ, для фізичних осіб - підприємців - код, який відображає реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органові і мають відмітку в паспорті), та посилання на веб-ресурс для перевірки марки. QR-код також може містити інформацію про геш-послідовність.

Інформаційні набори даних для генерації QR-кодів та штрих-кодів, що наносяться на марку для алкогольних напоїв, генеруються ДІІС та передаються підприємству-виробнику з використанням засобів захисту інформації у зведеній заявці-розрахунку.

Суд погоджується із відповідачем, що перелічені вище норми унеможливлюють факт законного повторного використання марки акцизного податку.

Згідно з пунктом 20 Положення №1251 вважаються такими, що немарковані, алкогольні напої, тютюнові вироби, тютюновмісні вироби для електричного нагрівання (ТВЕН) за допомогою підігрівача з електронним управлінням і рідини, що використовуються в електронних сигаретах, у випадках, визначених пунктом 226.9 статті 226 ПК України, а також алкогольні напої з марками, що мають такі пошкодження: пошкодження, які унеможливлюють встановлення реквізитів, передбачених абзацом сьомим пункту 5 цього Положення; наявність відкритого надриву з краю марки, розмір якого (ширина, довжина) перевищує такі значення: вертикальний надрив - 4 х 10 міліметрів; горизонтальний - 4 х 20 міліметрів; діагональний - 4 х 18 міліметрів (довжина діагонального розриву визначається як прямокутна проекція); пошкодження, внаслідок яких зменшилася довжина марки на 10 чи більше міліметрів або ширина марки - на 5 чи більше міліметрів; відсутність кута марки площею більше ніж 150 кв. міліметрів, довжина меншої сторони якого становить більше ніж 10 міліметрів.

Пунктом 11 частини 2 статті 73 Закону № 3817-IX встановлена відповідальність до суб`єктів господарювання за вчинені правопорушення застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу в таких розмірах: виробництво та/або зберігання, та/або транспортування, та/або реалізація фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, алкогольних напоїв чи тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, без паперових марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими паперовими марками акцизного податку (крім випадків, передбачених законодавством, та випадків, якщо маркування марками акцизного податку таких алкогольних напоїв не передбачено зовнішньоекономічним договором (контрактом) - 200 відсотків вартості таких товарів (продукції), але не менше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

Як слідує з аналізу наведених норм чинного законодавства, законом заборонено виробництво, зберігання, транспортування та реалізацію алкогольних напоїв, що підлягають маркуванню, без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку.

Суд зазначає, що позивач, як суб`єкт господарювання, що здійснює реалізацію алкогольних напоїв, несе персональну відповідальність за свою діяльність та її наслідки.

Згідно з пунктами 1.7 розділу І, 2.2 розділу ІІ Порядку №1057 суб`єкти господарювання, які використовують ПРРО, повинні передавати до органів ДПС по дротових або бездротових каналах зв`язку інформацію у формі електронних копій розрахункових документів, електронних фіскальних звітів, електронних фіскальних звітних чеків та іншу інформацію, необхідну для обліку роботи ПРРО фіскальним сервером контролюючого органу, яка створюється засобами таких ПРРО. Система зберігання і збору даних РРО забезпечує збір та внесення даних РРО у бази даних система обліку даних РРО у такому вигляді, в якому дані сформовані в РРО, перевірку цілісності і незмінності даних та ідентифікацію РРО засобами національної системи масових електронних платежів.

Як вказано в акті перевірки, згідно з електронними копіями розрахункових документів, що надходять по дротових та/або бездротових каналах зв`язку до органів ДПС, та копій фіскальних чеків всього встановлено реалізацію немаркованих алкогольних напоїв на суму 238,50 грн, оскільки у фіскальних чеках зазначено інформацію одних й тих же номерів та серій марок акцизного податку декілька разів.

Суд наголошує, що відповідно до приписів пункту 226.7 статі 226 ПК України кожна марка акцизного податку на алкогольні напої повинна мати окремий номер.

Оскільки марки акцизного податку дублюються, то це свідчить про порушення приписів пункту 226.7 статі 226 ПК України, пункту 5 Положення №1251, а отже алкогольні напої не можуть вважатися маркованими в порядку, визначеному законодавством.

При цьому, суд зауважує, що позивач не заперечує зафіксовані у фіскальних чеках факти продажу різних алкогольних напоїв з одними і тими ж марками акцизного податку, що не може свідчити про маркування алкогольних напоїв з дотриманням приписів чинного законодавства.

Відповідно підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла від платників податків та податкових агентів, зокрема інформація про застосування реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій, у тому числі електронні копії розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, поданих до контролюючих органів.

Отже, зміст фіскальних чеків було перевірено під час проведення фактичної перевірки позивача, що входить до повноважень відповідача як контролюючого органу відповідно до вимог статті 80 ПК України, та саме зазначена у фіскальних чеках інформація щодо марок акцизного податку алкогольних напоїв свідчить про реалізацію таких алкогольних напоїв позивачем з відхиленням від вимог Положення №1251 (тобто, алкогольні напої слід вважати немаркованими), за що передбачена відповідальність на підставі пункту 11 частини 2 статті 73 Закону № 3817-IX.

Враховуючи наведене вище, суд зазначає, що податкове повідомлення-рішення №00171790901, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 24 000,00 грн, 200 відсотків вартості таких товарів (продукції), але не менше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за реалізацію алкогольного напою без марок акцизного податку встановленого зразка є правомірним.

Таким чином, суд дійшов висновків, що оцінені в сукупності наявні в матеріалах справи документи, досліджені під час перевірки, підтверджують висновки, викладені в акті перевірки щодо суті виявлених порушень законодавства.

Одночасно, судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить відрізних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й відрізних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

З урахуванням положень статті 139 КАС України, у зв`язку з відмовою в позові розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю ЛПКН АЛКО 2023 (69060, м. Запоріжжя, вул. Молочна, 71; код ЄДРПОУ 45052623) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 166; код ЄДРПОУ ВП: 44118663) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення виготовлено та підписано 20.08.2026.

Суддя Р.В. Кисіль