Рішення № 139119362, 20.08.2026, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

20 серпня 2026 року м. Ужгород№ 260/2326/22 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Іванчулинець Д.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 Сил територіальної оборони України 101-ї ОБрТрО Регіонального управління Захід ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із адміністративним позов до Військової частини НОМЕР_2 Сил територіальної оборони України НОМЕР_4 ОБрТрО Регіонального управління Захід (далі відповідач), в якому просив:

1) визнати протиправним дії військової частини НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 ; ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) в частині невидачі ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) набоїв до табельної зброї (ПМ 9 мм. № ШЛ 5424) при її видачі у військовій частині НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 25.04.2022 року;

2) визнати протиправним дії військової частини НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 ; ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) в частині відрядження ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) головного сержанта розвідувального взводу розвідувальної роти військової частини НОМЕР_2 ТРО АДРЕСА_5 у зону бойових дій для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, з метою виконання службових (бойових) завдань у складі оперативного угрупування ІНФОРМАЦІЯ_2 оперативно-стратегічного угрупування військ ІНФОРМАЦІЯ_3 на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 № 88 від 25.04.2022 року без наявності набоїв до табельної зброї (ПМ 9 мм. № ШЛ 5424);

3) визнати протиправним дії військової частини НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 ; ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) в частині невидачі ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) набоїв до табельної зброї (ПМ 9 мм. № ШЛ 5424) по прибуттю в зону бойових дій (місце постійної дислокації) в м. Константинівка Краматорського р-ну Донецької області або на місці передислокації в с. Яковлівка Бахмутського р-ну Донецької області;

4) зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 ; СДРПОУ: НОМЕР_3 ) утриматись в майбутньому від протиправних дій в частині відрядження ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) до зони бойових дій без наявності набоїв до табельної зброї.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він був прийнятий до сил територіальної оборони ЗСУ в/ч НОМЕР_5 та зарахований до списків особового складу частини відповідно до наказу командира в/ч НОМЕР_5 № 85 від 22.04.2022 року (по стройовій частині). Однак, вже на наступний день був відряджений до виконання завдань у район/зону бойових дій. Вважає протиправні дій в/ч НОМЕР_2 що відрядження його до зони бойових дій без наявності набоїв до табельної зброї.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду було відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог. Зазначає про відсутність з його боку протиправних дій. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 262, ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч. 4 ст. 243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що відповідно до витягу з Наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 22.04.2022 року №85 старшого сержанта ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення головним сержантом розвідувального взводу розвідувальної роти Військової частини НОМЕР_2 , ВОС -106975А. Вважати таким, що 22 квітня 2022 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Відповідно до Витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 25.04.2022 року №88 старшого сержанта ОСОБА_1 , головного сержанта розвідувального взводу розвідувальної роти військової частини НОМЕР_2 вважати таким, що вибули до складу сил і засобів здійснення заходів вз забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, з метою виконання службових (бойових) завдань у складі оперативного угрупування ІНФОРМАЦІЯ_2 оперативно-стратегічного угрупування військ ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позивач вважає протиправними дії відповідача, щодо відрядження до виконання завдань у район/зону бойових дій відповідно до наказу №88 від 25.04.2022 року та невидачі набоїв до табельної зброї, тому звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно з пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Також Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.

У подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався. Станом на дату розгляду справи воєнний стан в Україні триває.

Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі - Положення № 154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно з пунктом 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Відповідно до пункту 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення: оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

Отже, обов`язки щодо обліку військовозобов`язаних покладені на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон № 2232-XII.

Відповідно до частини другої статті 1 Закону № 2232-XII військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Згідно із частиною третьою статті 1 Закону № 2232-ХІІ військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано положеннями Закону України Про військовий обов`язок і військову службу (далі - Закон № 2232-ХІІ).

Частиною сьомою статті 1 Закону № 2232-XII передбачено, що виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

За визначенням, наведеним у частині першій статті 2 Закону № 2232-ХІІ, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Проходження військової служби громадянами України здійснюється у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом (частина друга статті 2 Закону № 2232-ХІІ).

Згідно з частинами третьою і четвертою статті 2 Закону № 2232-ХІІ громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Відповідно до Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України затвердженої Наказом Міністра оборони України від 29.06.2005 року за № 359 (у редакції наказу Міністерства оборони України (20.10.2015 № 569) передбачено, що видача (здача) особистої зброї та боєприпасів військовослужбовцям структурних підрозділів, органів військового управління, військових частин, які прибули (вибувають) до нового місця проходження військової служби або звільнені з військової служби, проводиться службою ракетно-артилерійського озброєння (далі - РАО) зі складу (на склад) РАО за накладними (додаток 7) згідно із заявками на забезпечення особистою зброєю військовослужбовців (додаток 8) керівників (начальників) структурних підрозділів (органів військового управління), які завіряються гербовою печаткою, а у військових частинах - за заявками (додаток 9) командирів підрозділів на видачу зброї.

Підставою для видачі накладної у службі РАО військовослужбовцям, які прибули для проходження служби, є витяг із наказу про зарахування військовослужбовця до списків особового складу структурного підрозділу, органу військового управління, військової частини та атестат військовослужбовця (додаток 10) з попереднього місця служби, а для військовослужбовців, які вибувають (звільняються), - витяг із наказу про призначення на іншу посаду (звільнення).

Особиста зброя та боєприпаси військовослужбовцями отримуються (здаються) зі складу (на склад) РАО особисто. Категорично забороняється передавати (отримувати, здавати) особисту зброю та боєприпаси поза складом РАО військової частини.

Військовослужбовцям для отримання або здачі особистої зброї та боєприпасів зі складів РАО (на склади РАО), які розташовані поза межами території військового містечка (дислокації структурного підрозділу, органу військового управління, військової частини), відповідними командирами (керівниками, начальниками) виділяється автотранспорт.

Отримана військовослужбовцем зі складу особиста зброя та боєприпаси негайно в той самий день здаються на зберігання черговому частини (оперативному черговому) або особі, яка в управлінні відповідає за зберігання та видачу зброї і боєприпасів, під підписи того, хто здав, і того, хто прийняв зброю, в окремому розділі книги видачі зброї та боєприпасів роти.

У разі вибуття військовослужбовців до нового місця служби або звільнення з військової служби особиста зброя і боєприпаси отримуються в чергового частини (оперативного чергового) на підставі накладної (додаток 7) під особистий підпис у книзі видачі зброї та боєприпасів (додаток 5), які в той самий день здаються ними на склад РАО.

Служба РАО не пізніше наступної доби надсилає до структурного підрозділу (органу військового управління) копію накладної.

На підставі отриманих (зданих) облікових документів начальником служби РАО або особою, яка відповідає за зберігання та видачу стрілецької зброї та боєприпасів у структурному підрозділі, у посвідченні особи військовослужбовця робиться відмітка про отримання (здачу) особистої зброї. У разі вибуття (звільнення) військовослужбовцям службою РАО видається атестат військовослужбовця (додаток 10).

Особиста зброя та боєприпаси до неї військовослужбовців, які звільняються із Збройних Сил України за службовою невідповідністю, за систематичне невиконання умов контракту, у зв`язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, які загинули (померли, визнані безвісти відсутніми), здаються на склад РАО їх прямими начальниками.

З матеріалів справи вбачається, що логістичною службою частини (службою РАО), з початком збройної агресії збройних сил російської федерації, одночасно з проведенням заходів з комплектування підрозділів особовим складом, зі складів отримувалося та видавалося наявне озброєння та боєприпаси для виконання бойових завдань військовослужбовцями частини.

Згідно з накладною від 24.02.2022 року №20 представником військової частини НОМЕР_2 було отримано від служби РАО ІНФОРМАЦІЯ_4 , на забезпеченні якого на той час знаходилася частина, але в кількості, що не покривала потреб військової частини в набоях до табельної зброї ПМ.

Позивач був призваний на військову службу та зарахований до списків частини 22.04.2022 року наказом командира військової частини НОМЕР_2 №65, відповідно був забезпечений всім необхідним озброєнням, в т.ч. автоматом Калашнікова №7117445 та боєприпасами до нього, окрім 9-мм патронів до пістолета ПМ, які були відсутні в Україні на той час.

В проміжку між комплектуванням та виконанням заходів із забезпечення військовослужбовців частини до моменту вибуття для виконання завдань в зону бойових дій було подано декілька заявок (в тому числі з грифом ДСК) з метою повного покриття потреби частини у засобах ураження, в т.ч. 9-мм набоїв до ПМ, що не були задоволенні.

Наступне поступлення засобів ураження відбулося 31.05.2022 року згідно накладної (вимоги) №644, з Центру забезпечення (військова частина НОМЕР_6 ). Доотримано необхідну кількість (в т.ч. 9-мм набої) боєприпасів для покриття потреби частини за місцем її тимчасової дислокації в зоні бонових дій в АДРЕСА_6 та АДРЕСА_7 .

Проте, позивач не мав змоги отримати боєкомплект до табельної зброї ПМ в зв`язку з тим, що 17.05.2022 року самовільно залишив військову частину, відповідно до Витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 17.05.2022 року №111.

Щодо позовних вимог про визнати протиправним дії військової частини НОМЕР_2 в частині відрядження позивача в зону бойових дій без наявності набоїв до табельної зброї ПМ згідно наказу командира в/ч НОМЕР_2 № 88 від 25.04.2022 року.

ОСОБА_1 прийняв до виконання наказ командира в\ч НОМЕР_2 . вибувши у складі військової частини до місця призначення (тимчасового перебування) без набоїв до табельної зброї ПМ і жодних документально підтверджених заперечень від позивача на адресу відповідача з цього приводу до часу передислокації в зону бойових дій і безпосередньо в місці тимчасової дислокації не надходило.

До табельної зброї певних категорій військовослужбовців належить декілька видів зброї, в тому числі автомат Калашнікова, який позивач отримав 25.04.2022 року, про що зроблено відповідний запис у Книзі видачі зброї та боєприпасів підрозділу, що в повній мірі дозволяє виконувати бойові завдання в сучасних умовах бойових дій.

Отже, суд доходить до висновку, що з боку відповідача відсутні протиправні дії в частині невидачі позивачу набоїв до табельної зброї ПМ, що сталося не з вини Військової частини НОМЕР_2 , та в подальшому на отримання боєприпасів до ПМ.

З урахуванням зазначених норм законодавства та встановлених обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Частиною другої статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 139, 243, 246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 Сил територіальної оборони України НОМЕР_4 ОБрТрО Регіонального управління Захід ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяД.В. Іванчулинець