Рішення № 139118888, 20.08.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 рокуСправа №160/5546/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бондар М.В., розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) до 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області (далі 3 ДРПРЗ ГУ ДСУ з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, відповідач) про визнання протиправними дій, бездіяльності, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою суду від 10.03.2026 роз`єднано позовні вимоги у справі №160/5546/26 в самостійні провадження.

В провадженні №160/5546/26 залишено позовні вимоги ОСОБА_1 до 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про:

- визнання протиправними дій 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні;

- стягнення з 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 307 808,08 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 працювала у структурі органів Державної служби України з надзвичайних ситуацій до 12.05.2023 і звільнена за статтею 176-1 в запас. Станом на день виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу 3 ДРПРЗ ГУ ДСУ з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області не проведено розрахунків щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, яка гарантована чинним законодавством України, зокрема, Законом України від 03.07.1991 №1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі Закон №1282-ХІІ), Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, а також численними роз`ясненнями Міністерства соціальної політики та Департаменту фінансів України Міноборони. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 у справі №160/18781/25, серед іншого, зобов`язано 3 ДПРЗ ГУ ДСУ з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 29.01.2020 до 12.05.2023 та виплачених за вказаний період: одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки та додаткової відпустки, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти, та провести їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06.01.2026 у справі №160/18781/25 апеляційну скаргу 3 ДПРЗ ГУ ДСУ з надзвичайних ситуацій залишено без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 у справі №160/18781/25 залишено без змін. На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 у справі №160/18781/25 на картку ОСОБА_1 27.02.2026 надійшли кошти в розмірі 179 269,16 грн на виплату перерахунку грошового забезпечення, одноразового грошового забезпечення при звільненні, допомога на оздоровлення, вирішення соціально побутових питань, грошової компенсації за невикористану відпустку з 29.01.2020 до 12.05.2023. Втім, жодних компенсаційних виплат на несвоєчасне ненарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку при звільненні та втрати частини доходів у зв`язку з порушенням їх виплати не здійснювалось. Згідно з довідкою про грошове забезпечення, за останні 2 календарні місяці служби, що передують місяцю звільнення, ОСОБА_1 нараховано за березень 2023 74 035,05 грн, за квітень 2023 26 336,89 грн. Кількість календарних днів за цей період складає 60 днів. Таким чином, середньоденне грошове забезпечення складає 1 672,87 грн (74 035,05+26 336,89) / 60 календарних днів). Період затримки розрахунку при звільненні становить: за період з 12.05.2023 до 27.02.2026 становить 184 календарних дні (у межах шести місяців, визначених у новій редакції статті 117 КЗпП України). Сума, яка підлягає відшкодуванню у межах шести місяців, визначених у діючій редакції статті 117 КЗпП України), становить: 1672,87 грн (середньоденний заробіток позивача) х 184 (днів затримки розрахунку) = 307 808,08 грн. Таким чином, середній заробіток, який підлягає виплаті у зв`язку з затримкою розрахунку при звільненні підлягає стягненню з відповідача у розмірі 307 808,08 грн. Однак, відповідач не нарахував та не виплатив позивачу середній заробіток за час несвоєчасної виплати суми грошового забезпечення. Вказані обставини стали підставою для звернення з позовом.

Ухвалою від 16.03.2026 відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за правилами статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

18.03.2026 представником 3 ДРПРЗ ГУ ДСУ з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області надано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування правової позиції зазначено, що на день виключення позивача зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення між ОСОБА_1 та 3 ДРПРЗ ГУ ДСУ з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області не існувало спору щодо нарахування та виплати індексації, отримавши виплати, нараховані їй при звільнені, позивач не заявила відповідачу про свою незгоду з їх розміром та складовими; спір щодо нарахування та виплати індексації виник після отримання позивачем відповіді відповідача з відмовою щодо нарахування та виплати у зв`язку з відсутністю підстав для нарахування компенсації. Відповідач вказує, що право позивача на отримання індексації встановлене рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/18781/25, яке набрало законної сили 06.01.2026. Цим рішенням суд зобов`язав 3 ДРПРЗ ГУ ДСУ з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити позивачеві індексацію грошового забезпечення; зазначений судовий акт 3 ДРПРЗ ГУ ДСУ з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області добровільно без будь-яких спроб ухилення виконав рішення суду, нарахувавши та виплативши позивачу індексацію. Відповідач наголошує, що оскільки відповідач виплатив грошове забезпечення, належне позивачу на день звільнення, підстави для застосування до 3 ДРПРЗ ГУ ДСУ з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області наслідків, передбачених частиною першою статті 117 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України), за порушення строків виплати компенсації відсутні. За змістом частини другої статті 117 КЗпП України у разі вирішення спору щодо виплати працівнику сум при звільненні, власник або уповноважений орган зобов`язані нарахувати та виплатити належні такому працівнику суми після набрання рішенням законної сили у строки, передбачені статтею 116 Кодексу законів про працю України. Отже, виплата середнього заробітку за час затримки розрахунку є видом відповідальності роботодавця за порушення строків виплати належних працівнику безспірних сум. Тому, відсутні підстави стверджувати, що відповідач ухилявся від виконання рішення суду.

Ухвалою суду від 31.07.2026 зобов`язано сторін надати до суду протягом десяти календарних днів з дня отримання копії цієї ухвали належним чином засвідчені копії документів на підтвердження загального розміру виплат, проведених позивачу при звільнені.

На виконання вимог вказаної ухвали, відповідачем долучено копії документів.

Виходячи з положень статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд адміністративної справи здійснено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 до 12.05.2023 проходила службу в органах Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, зокрема, у 3 Державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області.

Наказом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області від 12.05.2023 №223 (з кадрових питань (особового складу) згідно з Положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу ОСОБА_1 звільнено зі служби цивільного захисту за пунктом 176 підпунктом 4 (у зв`язку зі скороченням штатів).

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 у справі №160/18781/25 позовну заяву ОСОБА_1 задоволено:

- визнано протиправною бездіяльність 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення в період з 29.01.2020 до 12.05.2023 та належних у вказаний період виплат без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023;

- зобов`язано 3 ДПРЗ Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 29.01.2020 до 12.05.2023 та виплачених за вказаний період: одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки та додаткової відпустки, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти, та провести їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06.01.2026 апеляційну скаргу 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Дніпропетровській області залишено без задоволення; рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 у справі №160/18781/25 залишено без змін.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду 01.09.2025 у справі №160/18781/25 набрало законної сили 06.01.2026.

Згідно з долученою до позовної заяви копією скріншоту із застосунку «Приват24» ОСОБА_1 вбачається, що 27.02.2026 на банківський рахунок ОСОБА_1 відповідачем здійснено зарахування грошових коштів в сумі 179 269,16 грн, на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 у справі №160/18781/25.

У зв`язку із затримкою виплати всіх належних сум, а саме індексації грошового забезпечення, під час розрахунку при звільненні зі служби у 3 Державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, позивач вважає, що має право на виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тому звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам суд виходить з наступного.

Згідно з положеннями частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Статтею 43 Конституції України закріплено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно зі статтею 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Частиною першою статті 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Згідно із частиною першою статті 117 КЗпП України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

На підставі частини 2 статті 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2025 при розгляді справи №489/6074/23 сформулювала такий правовий висновок:

« 105. Обмеження періоду нарахування відшкодування за затримку розрахунку при звільненні шістьма місяцями, запроваджене до статті 117 КЗпП України Законом № 2352-IX, установлює максимальну межу відповідальності роботодавця. Ця законодавча межа не нівелює фундаментальних принципів розумності, справедливості та пропорційності, а також не змінює компенсаційного характеру відповідної виплати.

106. Розглядаючи спори про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після 19.07.2022, необхідно брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи. При здійсненні такої оцінки необхідно керуватися критеріями, встановленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц (зокрема, враховувати розмір простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком, поведінку сторін тощо) для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін трудових правовідносин. Розмір відшкодування суд може зменшити незалежно від ступеня задоволення позовних вимог про стягнення належних звільненому працівникові сум. Однак загальний період нарахування компенсації не може перевищувати шести місяців.».

За висновками Великої Палати Верховного Суду, які викладені в постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Згідно зі статтею 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Обчислення середнього заробітку працівників здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі Порядок №100).

Відповідно до пункту 2 Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

При вирішенні даного питання суд враховує такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.

Згідно з довідкою відповідача від 04.08.2026 №04/134-26 розмір грошового забезпечення позивача за два останні календарні місяці служби перед звільненням (березень-квітень 2023) становив 37 542,00 грн (18 771,00 грн х 2).

Кількість календарних днів за березень-квітень 2023 становить 61 день.

Отже, середньоденне грошове забезпечення позивача за два останні місяці служби перед звільненням становить 615,44 грн (37 542,00 грн/61).

Разом з цим, позивач визначила суму середньоденного грошового забезпечення за два останні місяці служби перед звільненням у розмірі 1 672,87 грн, виходячи із суми грошового забезпечення за березень та квітень 2023 (74 035,05 грн + 26 336,89 грн) та 60 календарних днів.

Водночас, наведений позивачем розрахунок є помилковим.

По-перше, у березні та квітні 2023 загалом 61 календарний день, а не 60.

По-друге, сума грошового забезпечення за березень 2023 у розмірі 74 035,05 грн включає виплати на оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, які мають одноразовий характер та не підлягають включенню до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється середньоденне грошове забезпечення.

З огляду на зазначене, суд не бере за основу розрахунок, здійснений позивачем, та враховує відомості, надані відповідачем у довідці від 04.08.2026 № 04/134-26, щодо складових грошового забезпечення позивача за відповідний розрахунковий період.

Період затримки розрахунку: з 13.05.2023 (наступний день після звільнення) до 12.11.2023 включно (шість місяців відповідно до статті 117 КЗпП України) становить 184 календарні дні.

Отже, сума середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку під час звільнення, на яку має право позивач відповідно до статті 117 КЗпП України становить 113 240,96 грн (615,44 грн х 184 календарних дні).

З долученої копії розрахункового листа позивача за травень 2023 вбачається, що у травні 2023 на картковий рахунок позивача перераховано кошти в сумі 159 065,450 грн.

Отже, в межах цієї справи загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат складав 338 334,61 грн (159 065,45 грн грошового забезпечення виплачено при звільненні + 179 269,16 грн виплачено на виконання судового рішення у справі №160/18781/25).

Несвоєчасно виплачені суми грошового забезпечення (179 269,16 грн/338 334,61 грн х 100) становлять 52,99%.

Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за спірний період складає 615,44 грн х 184 дні х 52,99% = 60 006,38 грн.

Таким чином, зважаючи на висновки, висловлені у зазначених постановах Верховного Суду, суд дійшов висновку, що розмір середнього заробітку позивача за час затримки розрахунку при звільненні становить 60 006,38 грн.

Подібні розрахунки проведені і у постановах Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.07.2026 у справі №460/3264/26 та Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2026 у справі №560/9357/25.

Також, суд зазначає, що належним способом захисту порушеного права у спірних правовідносинах є зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату належних позивачу сум, а не їх безпосереднє стягнення. Оскільки на момент розгляду справи відповідні суми відповідачем ще не нараховані, стягнути такі кошти безпосередньо на користь позивача неможливо.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення коштів є передчасними, а належним способом захисту є зобов`язання відповідача провести відповідне нарахування та виплатити позивачу належні суми.

Враховуючи викладене, суд робить висновок, про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За сукупністю наведених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи роз`єднання та часткове задоволення позовних вимог, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою у розмірі 3328,00 грн, які підтверджуються квитанцією №2269-7595-9041-7116 від 06.03.2026, підлягають стягненню пропорційно на користь позивача за рахунок бюджетних відповідача у розмірі 832,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області (адреса: вул. Каховська, 38, м. Кам`янське, Дніпропетровська обл., 50005; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 38255196) про визнання протиправними дій та стягнення середнього заробітку задовольнити частково.

Визнати протиправними дії 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13.05.2023 до 12.11.2023 включно.

Зобов`язати 3 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13.05.2023 до 12.11.2023 включно у розмірі 60 006 (шістдесят тисяч шість) гривень 38 копійок.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань до 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об`єктів судові витрати у розмірі 832 (вісімсот тридцять дві) гривні 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Бондар