Рішення № 139118152, 20.08.2026, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

20.08.2026

Справа № 489/6633/26

Провадження № 2/489/3559/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 м. Миколаїв

Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Рум`янцевої Н.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (письмове провадження) цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу

встановив.

Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» суму виплаченого страхового відшкодування у порядку регресу у розмірі 112873,75 грн. та судовий збір у розмірі 2662,40 грн. Мотивуючи вимоги тим, що 31.07.2025 р. між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, посвідчений полісом НОМЕР_1 , за яким була застрахована відповідальність осіб, які володіють забезпеченим транспортним засобом автомобілем DAEWOO LANOS, р.н. НОМЕР_2 . 21.02.2026 у м. Миколаєві по пр. 2-й Бульварний, 2 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів DAEWOO LANOS, р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 та HYUNDAІ SONATA, б/н, під керуванням ОСОБА_3 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Постановою Інгульського районного суду м. Миколаєва від 25.03.2026 по справі №489/1675/26, залишеного в силі постановою Миколаївського апеляційного суду Миколаївської області від 22.04.2026, ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та ч. 4 ст. 130 КУпАП та притягнуто до відповідальності у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки. 23.02.2026 р. ОСОБА_3 надав до ПрАТ «УПСК» повідомлення про ДТП. 10.04.2026 заяву про виплату страхового відшкодування за завданий з вини ОСОБА_1 збиток подала ОСОБА_4 , яка діяла на підставі довіреності від власника автомобіля HYUNDAІ SONATA, 2016 р.в., без номеру, він-код НОМЕР_3 . В окремій заяві від 10.04.2026 ОСОБА_4 просила розрахувати вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу на умовах ч. 5 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 21.05.2024 р. №3720 IX, за ремонтною калькуляцією з використанням ліцензованого програмно-технічного комплексу. 25.02.2026 представником ПрАТ «УПСК» було здійснено огляд пошкодженого з вини ОСОБА_1 транспортного засобу HYUNDAІ SONATA, 2016 р.в., без номеру, про що складено Акт огляду. Наявні пошкодження також були зафіксовані за допомогою засобів фото фіксації. Відповідно до ремонтної калькуляції №231245118 від 07.04.2026, складеної спеціалістами ПрАТ «УПСК», вартість відновлювального ремонту з використанням цін на деталі, що підлягають заміні, що є цінами на аналогові частини та без ПДВ склала 112 873,75 грн. 08.05.2026 р. було затверджено страховий акт і цього ж дня страхове відшкодування у розмірі 112 873,75 грн. було сплачене на рахунок ОСОБА_4 . Оскільки, відповідно до постанови суду, відповідач перебував у стані алкогольного сп`яніння, то у позивача виникло право подати регресний позов на фактично виплачену суму до водія.

Ухвалою Інгульського районного суду м. Миколаєва від 24.07.2026, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Від сторін клопотання про проведення розгляду справи з їх викликом в судове засідання не надійшло, тому суд провів розгляд справи за наявними у ній матеріалами.

Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З`ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

21 лютого 2026 о 19:00 год в м. Миколаєві по провул. 2-й Бульварний, 2, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом "DAEWOO LANOS", д.н.з. НОМЕР_2 , в порушення пунктів 2.3«б», 12.1, 13.1 ПДР, був неуважний, не слідкував за дорожньою обстановкою, не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого здійснив зіткнення з припаркованим автомобілем «HYUNDAI», VIN НОМЕР_3 . В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Під час спілкування у водія ОСОБА_1 було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, млява мова, нестійка хода). ОСОБА_1 повідомив, що вживав алкогольні напої після скоєння ДТП. Огляд водія на стан алкогольного сп`яніння проведено поліцейським на місці за допомогою спеціального технічного засобу «Алкотест Драгер», який мав цифровий показник 1,75 проміле алкоголю в крові, що підтверджено тестом №2299 від 21.02.2026, чим порушив вимоги п. 2.10 «є» ПДР.

Постановою Інгульського районного суду м. Миколаєва від 25.03.2026, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтями 130 ч. 4 та 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 20400 (двадцять тисяч чотириста) грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки.

Постановою Миколаївського апеляційного суду Миколаївської області від 22.04.2026, постанову Інгульського районного суду м. Миколаєва від 25.03.2026, в частині якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 20400 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на три роки, залишено без змін.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Норми права та мотиви їх застосування.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, дією чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдану майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (ч.1 ст.1191 ЦК України).

Відповідно до п. 1.4 ст. 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» особами, відповідальність яких застрахована, - є страхувальник (юридична особа, власник) та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

Пунктом 4 постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01.03.2013 року, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до ст. 1166, 1187 ЦК України, шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки - незалежно від наявності вини.

Відповідно до пп. «в» пп. 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У пунктах 31, 32, 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) зазначено, що «відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Стаття 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає право страховика подати після виплати страхового відшкодування регресний позов до страхувальника за наявності певних умов. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування».

При розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов`язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи цей позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. У такому разі і призначення відповідної експертизи не вимагається (див.: постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 234/16272/15-ц (провадження № 61-31395сво18).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України).

Диспозитивність - один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача. Якщо особою заявляється належна позовна вимога, яка може її ефективно захистити, суди не повинні відмовляти у її задоволенні виключно з формальних міркувань. Така відмова призведе до необхідності особи повторно звертатись до суду за захистом своїх прав (які при цьому могли бути ефективно захищені), що невиправдано затягне вирішення справи по суті (див. пункт 118 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року в справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21).

У пункті 27 постанови №2 Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" роз`яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля DAEWOO LANOS, д.н.з. НОМЕР_2 була застрахована Полісом № ЕР 231245118 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, яким є ОСОБА_2 .

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля HYUNDAI, VIN НОМЕР_3 застрахована не була.

23 лютого 2026, ОСОБА_3 звернувся до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, яка сталася 21.02.2026 за участю автомобіля DAEWOO LANOS, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1

10 квітня 2026 ОСОБА_4 , яка діяла на підставі довіреності від власника автомобіля HYUNDAІ SONATA, 2016 р.в., без номеру, він-код 5NPE34AF0HH483768 подала заяву про виплату страхового відшкодування за завданий з вини ОСОБА_1 збиток.

Відповідно до акта огляду транспортного засобу від 25.02.2026, ремонтної калькуляції від 07.04.2026, страхового акта № 025/037/032895/26/1 від 08.05.2026, розмір страхового відшкодування, виплаченого потерпілому становить 112873,75 грн..

Згідно копії платіжної інструкції № 5929442596 від 08.05.2026, ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» виплатило ОСОБА_4 суму страхового відшкодування в розмірі 112873,75 грн.

ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» звертаючись до суду про відшкодування шкоди в порядку регресу до відповідача у розмірі 112873,75грн., посилається на те, що відповідач, як водій транспортного засобу DAEWOO LANOS, д.н.з. НОМЕР_2 , під час ДТП перебував у стані алкогольного сп`яніння, а тому позивач вважає, що на підставі пп. «в» пп. 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик отримав право на компенсацію виплаченої суми страхового відшкодування в порядку регресу.

Оскільки, відповідач під час скоєння ДТП, керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, а позивач відшкодував потерпілій стороні пошкодженого автомобіля завдані відповідачем збитки внаслідок ДТП, то позивач має право вимагати у відповідача відшкодувати завдану шкоду в порядку регресу, а тому суд приходить до висновку, що позов Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо судових витрат.

Згідно із ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2662 грн. 40 коп.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 141, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

вирішив:

позов Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» завдані збитки в порядку регресу у розмірі 112873 грн. 75 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» судовий збір у розмірі 2662 грн. 40 коп..

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за веб-адресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.

Позивач: Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія», юридична адреса: м. Київ, вул. Кирилівська, 40, ЄДРПОУ 20602681.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Повний текст судового рішення складено «20» серпня 2026.

Суддя Н.О. Рум`янцева