Рішення № 139118126, 20.08.2026, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

20.08.2026

Справа №490/8013/25

Провадження №2/489/3125/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 м. Миколаїв

Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Рум`янцевої Н.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (письмове провадження) цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

встановив.

Представник позивача звернувся до суду з позовом, яким просив стягнути з відповідача заборгованість за договором про надання кредиту № 348927-КС-001 від 06.07.2021 у розмірі 45706,67 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн. Мотивуючи вимоги тим, що 06.07.2021 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 348927-КС-001 про надання кредиту, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію», відповідно до умов якого, банк надав позичальнику грошові кошти в сумі 22000,00 грн., строком на 24 тижнів, на умовах сплати процентів за користування кредитом у розмірі 0,86454777% в день (фіксована ставка) та на засадах строковості, поворотності, платності, який відповідач зобов`язався повернути, сплатити проценти у порядку та на умовах, визначених цим договором про надання кредиту та Правилами надання споживчих кредитів. Позивач свої зобов`язання за договором кредиту виконав, та надав відповідачу грошові кошти в розмірі 22000,00 грн. шляхом перерахування на її банківську картку. Однак, відповідач свої зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, у зв`язку із чим у нього виникла заборгованість в розмірі 45706,67 грн., що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 20000,00 грн.; суми прострочених платежів по процентах 24950,87 грн.; суми прострочених платежів за комісією 755,80 грн.. Враховуючи викладене позивач просив стягнути з відповідача на його користь вищезазначену суму боргу, а також витрати по оплаті судового збору.

Від відповідача надійшла заява про перегляд заочного рішення, відповідно до яких, суд бере до уваги, як відзив на позовну заяву. Відповідач зазначає, що сума заборгованості за процентами у розмірі 24950,87 грн. перевищує суму основного боргу у розмірі 20000,00 грн. а також у нарахуванні комісії у розмірі 755,80 грн. повинно бути відмовлено на підставі Закону України «Про споживче кредитування» та п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 30.09.2025, цивільну справу передано за підсудністю до Інгульського районного суду м. Миколаєва.

Ухвалою Інгульського районного суду м. Миколаєва від 24.10.2025, цивільну справу прийнято до провадження, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено судове засідання в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

30 січня 2026 ухвалено заочне рішення, яким задоволено позовні вимоги.

Ухвалою суду від 01.04.2026, заяву про перегляд заочного рішення прийнято до розгляду та призначено судове засідання.

Ухвалою суду від 17.06.2026, скасовано заочне рішення та призначено справу до судового розгляду по суті в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Від сторін клопотання про проведення розгляду справи з їх викликом в судове засідання не надійшло, тому суд провів розгляд справи за наявними у ній матеріалами.

Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З`ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

06 липня 2021 ОСОБА_1 уклав з ТОВ «Бізнес Позика» договір про надання кредиту №348927-КС-001 в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», через особистий кабінет позичальника на сайті кредитора.

Відповідно до п. 1 договору, кредитодавець надає позичальникові кредит у розмірі 22000, 00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах визначених цим договором та правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика».

Строк, на який надається кредит 24 тижнів. Плата за користування кредитом є фіксованою та становить 0,86454777% за кожен день користування.

Комісія за надання кредиту становить 3300,00 грн..

Термін дії договору до 21.12.2021.

Сторони в п. 3 Договору кредиту погодили «Графік платежів», відповідно до якого визначено розмір та дату внесення позичальником платежів.

До вказаного договору додана пропозиція (оферта) укласти договір №348927-КС-001 про надання кредиту.

При цьому, приймаючи умови договору, відповідач підтвердив, що він ознайомлений з договором та правилами, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань та погоджується неухильно їх дотримуватися (п.6 договору).

До матеріалів справи також долучено паспорт споживчого кредиту, який дублює зазначені вище умови щодо суми, строку кредитування, розміру комісії, графіку погашення та витяг з анкети клієнта ОСОБА_1 в якому зазначені всі анкетні дані відповідача та інформація стосовно бажаного кредиту.

Позивач свої зобов`язання за договором кредиту виконав, та надав відповідачу грошові кошти в розмірі 22000,00 грн. шляхом перерахування на його банківську картку № НОМЕР_1 , що підтверджується Анкетою клієнта та квитанцією ТАС Рау.

Норми права та мотиви їх застосування.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно з ст. 638 ЦК України, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ч 2. ст. 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, тому акцентуючи пропозицію товариства відповідач електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-4252 у договорі приєднався до Правил надання споживчих кредитів визнає та погоджується на запропоновані позивачем умови користування та порядок надання товариством грошових коштів.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно частин першої та другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

У статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Спірний договір №543764-КС-001 про надання кредиту від 22.06.2025 підписаний відповідачкою електронним підписом, а тому наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Згідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно статей 526,530,536 ЦПК зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; якщо у зобов`язанні встановлений строк ( термін ) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. За користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Як встановлено судом, позивач виконав свої зобов`язання у повному обсязі, а саме, в порядку передбаченому договором перерахував відповідачу кредитні кошти у розмірі 10000 гривень на його платіжну картку № НОМЕР_2 . В той же час, відповідач, порушуючи умови договору, свої зобов`язання за договором належним чином не виконував, в частині погашення заборгованості за кредитом.

Так, відповідно до розрахунку заборгованості за кредитом №348927-КС-001 вбачається, що ОСОБА_1 станом на 04.09.2025 має заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 45706,67 грн, що складається з: прострочених платежів по тілу кредиту 20000,00 грн, прострочених платежів по процентах 24950,87 грн., суми прострочених платежів за комісією 755,80 грн.

Що стосується нарахування позичальником комісії у загальній сумі 755,80 грн., варто вказати, що позичальнику були надані кошти на споживчі цілі, а тому, особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

У розумінні положень чинного законодавства України надання грошових коштів є послугою.

Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Як вказано у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 666/4957/15-ц надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає сплаті позичальником. Оскільки надання фінансового інструменту у зв`язку із наданням кредиту відповідає економічним потребам лише самого банку, то такі дії не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику. В зв`язку з цим, Верховний Суд дійшов висновку про те, що кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

За таких обставин, пункти кредитного договору про сплату комісії є нікчемними.

За ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів (ч.ч. 1-3 ст. 216 ЦК України).

За змістом ч. 5 ст. 216 ЦК України, суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

За таких обставин, вимога про стягнення комісії у сумі 755,80 грн. задоволенню не підлягає.

Щодо тверджень відповідача про безпідставність нарахування суми заборгованості за процентами у розмірі 24950,87 грн. перевищує суму основного боргу у розмірі 20000,00 грн. у зв`язку з тим, що він перебуває на військовій службі, слід зазначити наступне.

З розділу 3 кредитного договору, сторонами визначено Графік платежів, з якого вбачається нарахована сума процентів за користування кредитом за період з 20.07.2021 по 21.12.2021 у розмірі 23060,00 грн.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, сума процентів за користування кредитними коштами нараховувалася в сумі 24950,87 грн. до 21.12.2021, після чого сума процентів не нараховувалася, а фактично повторювалася до 31.07.2025.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

У статті 1, 2 даного Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» закріплені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, за якими військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

В частині 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» визначено, що військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Вищевказаний пункт Закону є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

Вказані висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі № 522/12270/15-ц та від 11 грудня 2019 року у справі № 521/7927/16-ц.

Як вбачається з посвідчення серії НОМЕР_3 від 22.11.2024, ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій.

Згідно довідки Військової частини НОМЕР_4 від 26.08.2024 за вих. № 5224, ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації, на особливий період у військовій частині НОМЕР_4 з 03 липня 2024.

Таким чином, оскільки на час строку кредитування з 06.07.2021 по 21.12.2021, ОСОБА_1 не являвся військовослужбовцем, тому на нього не розповсюджувалися пільги, передбачені статтею 14 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у тому числі щодо звільнення від сплати процентів за кредитом на особливий період.

Водночас, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтями 11,12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» встановлений обов`язок кредитора щодо неухильного дотримання вимог Закону України «Про захист прав споживачів».

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача (частина друга статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів).

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (частина п`ята статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»).

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Частиною 4 вказаної норми визначено, що перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов`язання (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України), спрямованими, зокрема, на реалізацію правовладдя та встановлення меж поведінки у цивільних відносинах. Добросовісність у діях їхнього учасника означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права і сумлінно виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями, бездіяльністю шкоди правам та інтересам інших осіб.

У Договорі було визначено, що процентна ставка на день становить 0,86454777%.

Пред`явлені до стягнення відсотки у сумі 24950,87 грн., перевищує розмір заборгованості за основною сумою кредиту.

На переконання суду, вказані відсотки, як умова договору, є непропорційно високими, що призводить до дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальнику, суперечить нормам ЗУ «Про захист прав споживачів», що підтверджується правовими висновками Верховного Суду, які викладені в постановах №132/1006/19 від 07.10.2020, №910/719/19 від 19.05.2020, №363/1834/17 від 13.07.2022, №910/12876/19 від 01.06.2021 тощо.

З огляду на вказане, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків відповідно до умов кредитного договору №348927-КС-001 від 06.07.2021 підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 20 000 грн. Вказана сума буде справедливою та співмірною з огляду на суму основного боргу.

Суд вважає, що в даному випадку знайшов підтвердження факт невиконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором №348927-КС-001 про надання кредиту від 06.07.2021 щодо повернення кредитних коштів, а тому заборгованість з відповідача на користь позивача підлягає примусовому стягненню.

Таким чином, суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення вимога позивача стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитом у сумі 40000 гривень, що складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту у розмірі 20000,00 грн. та суми прострочених платежів по процентах у розмірі 20000,00 грн.

Питання щодо судових витрат судом вирішується відповідно до положень ст.141 ЦПК України. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у повному обсязі у сумі 2329,99 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 259, 263-265, 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд

вирішив:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за кредитним договором № 348927-КС-001 від 06.07.2021 у розмірі 40000 грн. 00 коп., що складається з: прострочених платежів по тілу кредиту 20000,00 грн.; прострочених платежів по процентах 20000,00 грн..

В іншій частині вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судовий збір у розмірі 2329 грн. 99 коп.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за веб-адресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», код ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: бульвар Л. Українки, 26 офіс 411, м. Київ.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_5 .

Повний текст судового рішення складено «20» серпня 2026.

Суддя Н.О. Рум`янцева