Рішення № 139117018, 19.08.2026, Казанківський районний суд Миколаївської області

Справа №478/788/26 пров. №2/478/538/2026

Р і ш е н н я

І м е н е м У к р а ї н и

19 серпня 2026 року Казанківський районний суд Миколаївської області

в складі: головуючої судді Сябренко І.П.

за участю: секретаря Поліщук С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду с-ще Казанка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В с т а н о в и в:

16 червня 2026 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» (далі ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 17 березня 2025 року між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено Договір позики №165991 в електронній формі в особистому кабінеті, шляхом підписання сторонами електронним підписом створеним шляхом використання одноразового ідентифікатора. Згідно умов вказаного договору ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» зобов`язалося передати позичальнику у власність грошові кошти, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника, у розмірі 3900 грн, строком на 30 днів, зі сплатою передбачених договором відсотків у розмірі 0,01% в день, та комісії у розмірі 20,71% від суми позики, що складає 807 грн 69 коп., а позивачльник зобов`язався у визначений договором строк повернути кредит та сплатити проценти за користування ним. Товариство свої зобов`язання за договором виконало у повному обсязі, перерахувавши на банківську карту позичальника кредитні кошти у сумі 3900 грн. Водночас ОСОБА_1 не виконував взятих на себе обов`язків за кредитним договором, не здійснював погашення кредиту та відсотків, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитним договором.

23 липня 2025 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» та ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» було укладено Договір факторингу №23072025, за умовами якого ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» набуло права вимоги до боржника ОСОБА_1 за Договором позики №165991 від 17 березня 2025 року.

На підставі викладеного, позивач ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за Договором позики №165991 від 17 березня 2025 року у розмірі 12519 грн, яка складається із: заборгованості за основною сумою боргу - 3900 грн, заборгованості за відсотками - 11 грн 31 коп., заборгованості по комісії 807 грн 69 коп., заборгованості за пенею 7800 грн, судові витрати, які складаються із витрат на професійну правничу допомогу, у розмірі 6000 грн та витрат пов`язаних зі сплатою судового збору, у розмірі 2662 грн 40 коп.

Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 18 червня 2026 року відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

29 липня 2026 року представником відповідача Страх В.О., у відповідності до вимог ст.178 ЦПК України, в електронному вигляді через систему «Електронний суд», подано до суду відзив на позов, в якому зазначив, що факт укладення з ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» Договору позики №165991 від 17 березня 2025 року відповідач ОСОБА_1 не заперечує, але не погоджується із заявленою до стягнення сумою в частині стягнення штрафних санкцій (пені) та комісії, які як вважає є необґрунтованими та такими, що не підлягають стягненню. Представник відповідача просить суд відмовти у задоволені позовних вимог у повному обсязі, а у разі часткового задоволення позову просить розподілити судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу зменшити до розумного та співмірного розміру, який відповідає характеру, складності та обсягу виконаної роботи.

03 серпня 2026 року представником позивача ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» Лановим Є.М., в порядку ст.179 ЦПК України, в електронному вигляді через систему «Електронний суд», подано до суду відповідь на відзив, згідно з якою вважає, що обставини, на які посилається відповідач у відзиві на позовну заяву, як на підстави для відмови у задоволені позовних вимог в повному обсязі є не обґрунтовані, недоведені, суперечать умовам укладеного правочину та нормам чинного законодавства. Зокрема, з посиланням на доводи аналогічні позовній заяві зазначив, що комісія та штрафні санкції нараховані первісним кредитором відповідно до вимог та умов Договору і підлягають стягненню з відповідача у повному розмірі. Звертає увагу на те, що розмір витрат на правову допомогу є обґрунтованими та підлягають відшкодуванню відповідачем за результатами розгляду даної справи. Враховуючи вищевикладене, просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник позивача ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» Лановий Є.М. в судове засідання не з`явився, але від нього надійшла заява в якій він просить справу розглядати без його участі, заявлені вимоги підтримує, просить їх задовольнити.

Представник відповідача Страх В.О. у судове засідання не з`явився, але від нього надійшла заява в якій він просить справу розглядати без участі відповідача ОСОБА_1 , підтримує доводи та обґрунтування позиції висловлені у відзиві.

Оскільки учасники справи у судове засідання не з`явились, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши письмові докази та матеріали справи, суд приходить такого висновку.

Матеріалами справи встановлено, що 17 березня 2025 року між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики №165991 (з фіксованою диференційованою процентною ставкою), відповідно до умов якого Позикодавець зобов`язується передати Позичальнику у власність грошові кошти (надалі «Позику»), на погоджений умовами Договору строк (надалі «Строк Позики»), для придбання товарів та/або робіт та/або послуг (на задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника), шляхом їх перерахування на банківський рахунок Позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення Строку Позики, або достроково, та сплатити Позикодавцю плату (Комісію та Проценти) від Суми Позики (п.1. Договору).

Згідно п.2 Договору, сума позики 3900 грн. Строк позики/строк Договору 30 днів. Процентна ставка 0.01% в день (фіксована), діє протягом строку Договору, визначеного п.п.2.2. п.2 Договору.. Комісія 20.71% від суми позики, зазначеної в пп. 2.1. п.2 Договору, що складає: 807 грн 69 коп. Дата надання позики 17.03.2025 року. Дата повернення позики 15.04.2025 року. Денна процентна ставка 0.70% в день. Пеня 5.00% за день. Орієнтовна реальна річна процентна ставка 1001.42%. Орієнтовна загальна вартість позики 4719 грн.

Відповідно до п.8 Договору Позичальник має право протягом 14 календарних днів з дня укладення Договору відмовитися від Договору без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів. Про намір відмовитися від Договору, Позичальник повідомляє Позикодавця у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) до закінчення строку, передбаченого для відмови від Договору.

Вимогами п.18 Договору визначено, що у разі невиконання Позичальником умов цього Договору (неповернення у встановлені умовами Договору строки суми Позики), у випадку коли Сума Позики, зазначена в п.2 Договору, не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, за користування коштами Позики понад встановлений Договором строк Позикодавець має право нараховувати пеню в розмірі, визначеному п.2 Договору за кожен день такого понадстрокового користування, з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про споживче кредитування» та іншими актами законодавства.

Позичальник ідентифікований та верифікований за допомогою Системи BankID НБУ (п.23 Договру).

Пункт 30 Договору містить реквізити сторін, зокрема дані позичальника, а саме: ПІБ позичальника ОСОБА_1 , дата народження, його реєстраційний номер облікової картки платника податків, номер паспорта, адресу місця реєстрації, номер телефону, а також номер електронного платіжного засобу НОМЕР_1 та підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором 7N11M7.

У Паспорті споживчого кредиту, зазначено, що споживач підтверджує отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту, надані, виходячи із обраних умов кредитування, а саме, що у випадку кредитування на суму 3900 грн протягом усього строку кредитування із застосуванням процентної ставки 0,01% в день.

Паспорт споживчого кредиту підписано позичальником ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 357bbt.

Разом з цим, ТОВ «СОРОКО ФІНАНС» надано Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживачів та реальної процентної ставки за Договором про споживчий кредит, яка є Додатком №1 до Договору позики №165991 від 17 березня 2025 року, де зазначено розрахунок суми кредиту та процентів за користування кредитом із зазначенням термінів платежу, чиста сума кредиту становить 4719 грн та включає в себе: суму кредиту 3900 грн, проценти за користування кредитом у розмірі - 11 грн 31 коп., комісію за надання кредиту 807 грн 69 коп. Реальна річна процентна ставка становить 1001,42% річних, яка підписана відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 7N11M7.

Відповідно до довідки про ідентифікацію, даною довідкою підтверджено, що клієнт ОСОБА_1 був ідентифікований в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та останньому було надано одноразовий ідентифікатор 7N11M7 який ним було введено 17.03.2025 року 11:17 год для підписання Договору позики №165991 від 17 березня 2025 року.

ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» свої зобов`язання за Договором позики №165991 від 17 березня 2025 року виконало в повному обсязі, а саме перерахувало відповідачу ОСОБА_1 кредитні кошти в розмірі 3900 грн на банківський рахунок НОМЕР_2 , що підтверджується платіжною інструкцією ff6aa2fc-df71-456f-9715-1f98f3c9ff6d від 17.03.2025 11:27:20.

Отже, свої зобов`язання за Договором позики №165991 від 17 березня 2025 року ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» виконало в повному обсязі та у строк визначений умовами Договору, а відповідач ОСОБА_1 не виконав свої зобов`язання, не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості.

23 липня 2025 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» (Фактор) та ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» (Клієнт) було укладено Договір факторингу №23072025, за умовами якого Клієнт зобов`язується відступити Фактору права вимоги, зазначені в Реєстрі прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та сплатити Клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до витягу із додатку до Договору факторингу №23072025 від 23 липня 2025 року, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором позики №165991 від 17 березня 2025 року на загальну суму заборгованості 12519 грн.

Положеннями ст.512 ЦК України передбачено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, а саме: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язані в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, за положеннями ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно умов вищевказаного договору факторингу у зобов`язанні позичальника за кредитним договором відбулася заміна кредитора, а ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» набуло статусу нового кредитора.

Частиною 1 ст.1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За положеннями ст.ст.526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст.629 ЦК України - договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Заборгованість відповідача ОСОБА_1 за Договором позики №165991 від 17 березня 2025 року становить у розмірі 12519 грн, яка складається із: заборгованості за основною сумою боргу - 3900 грн, заборгованості за відсотками - 11 грн 31 коп., заборгованості по комісії 807 грн 69 коп., заборгованості за пенею 7800 грн.

На теперішній час зобов`язання за кредитним договором ОСОБА_1 залишаються не виконаними.

Стаття НОМЕР_3 закріплює презумпцію правомірності правочину. Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

У даній справі Договір позики №165991 від 17 березня 2025 року у встановленому законом порядку відповідачем не визнавався недійсним.

З урахуванням принципу тлумачення favor contractus (тлумачення договору на користь дійсності) сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі №607/11746/17).

Крім того, позивачем ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» підтверджено перерахування кредитних коштів на рахунок, який зазначено в договорі.

Натомість відповідачем ОСОБА_1 жодним чином не спростовано отримання вказаних коштів за Договором позики №165991 від 17 березня 2025 року як і не надано доказів про повернення отриманих у кредит коштів, що є його процесуальним обов`язком.

Оцінюючи дослідженні в ході розгляду справи докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.

Відповідач ОСОБА_1 в порушення умов кредитного договору не виконав зобов`язання по сплаті кредиту та відсотків, в результаті чого виникла заборгованість в розмірі 12519 грн, так відповідач порушив вимоги ст.ст.526, 530 ЦК України відповідно до яких зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений договором строк.

Щодо стягнення з відповідача ОСОБА_1 неустойки (пені) у розмірі 7800 грн, суд зазначає наступне.

Так, п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України унормовано, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року за №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, на території України введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Згодом, неодноразово воєнний стан на території України продовжувався у встановленому законом порядку і є чинним на даний час.

Враховуючи викладене, з огляду на введення воєнного стану в Україні з 24 лютого 2022 року, який діє і дотепер, керуючись п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 неустойки (пені), нарахованої внаслідок неналежного виконання своїх зобов`язань за кредитним договором, у сумі 7800 грн задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за комісією за Договором позики №165991 від 17 березня 2025 року в розмірі 807 грн 69 коп., суд виходить з наступного.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування", у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Разом з тим, Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі №496/3134/19.

Окрім того, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 06.11.2023 року по справі №204/224/21 виклала висновок щодо застосування норми права, а саме: якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Так, у Договорі позики №165991 від 17 березня 2025 року містяться умови про комісію за надання кредиту в розмірі 20,71% від суми виданого кредиту, що складає 807 грн 69 коп.

Проте суд звертає увагу, що в кредитному договорі, не міститься зазначення конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням кредиту і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена комісія, пов`язана з наданням кредиту. В зв`язку з чим положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію, пов`язану з наданням кредиту є нікчемними відповідно до ч.ч.1, 2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування». Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 10.01.2024 року по справі №727/5461/23, від 09.10.2024 року по справі №582/202/22.

У зв`язку з наведеним, відсутні підстави для стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» заборгованості за комісією в сумі 807 грн 69 коп.

За таких обставин, суд приходе висновку про те, що з відповідача ОСОБА_1 слід стягнути на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» заборгованість за Договором позики №165991 від 17 березня 2025 року у розмірі 3911 грн 31 коп., яка складається із заборгованості за основною сумою боргу - 3900 грн, та заборгованості за відсотками - 11 грн 31 коп.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат по справі, суд зазначає наступне.

В силу вимог п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно ч.ч.1, 2, 3 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Положеннями ч.1 ст.137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч.4 ст.137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Доказами в цивільному у судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч.1 ст.76 ЦПК України).

За правилами оцінки доказів, встановлених ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. Такого висновку дійшла ВП ВС у постанові від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Звертаючись до суду, представник позивача згідно вимог ст.134 ЦПК України, в позовній заяві зазначив про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, що складається з витрат на правову допомогу та становить 6000 грн, на підтвердження понесення яких долучив до позовної заяви Договір про надання правової допомоги №43657029/02 від 02 січня 2026 року, детальний опис робіт (наданих послуг) необхідних для надання правничої (правової) допомоги, та Акта надання послуг №165991 на підтвердження факту надання правової допомоги від 31 березня 2026 року.

Судом встановлено, що ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» 02 січня 2026 року уклало Договір про надання правової допомоги №43657029/02 з Адвокатським обєднанням «КОНСТРАКТІВ ЛОЙЕРЗ».

Згідно з Акту надання послуг №165991 на підтвердження факту надання правової допомоги від 31 березня 2026 року, сторони підтвердили, що Адвокатським об`єднанням надано, а клієнтом прийнято правову допомогу загальною вартістю 6000 грн.

При визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд бере до уваги норми ч.4, 5 ст.137 ЦПК України щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, провадження №14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18, провадження №12-171гс19).

ЄСПЛ наголошує на необхідності об`єднання об`єктивного критерію (дійсність витрат) та суб`єктивного критерію, розподіляючи суб`єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність).

Суд керується тим, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, оскільки цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі №686/5757/23, провадження №14-50цс24.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 24 січня 2022 року у справі №911/2737/17).

Отже, суд з власної ініціативи перевіряє, чи є судові витрати, зокрема, неминучими, реальними, розумними, пов`язаними з розглядом справи, фактично понесеними, пропорційними.

Розгляд справи проведено без участі представника позивача.

Як вбачається із акта наданих юридичних послуг до договору про надання правової допомоги, які надавалися адвокатом складаються, зокрема з надання усної і письмової консультації, правовий аналіз обставин спірних правовідносин, складання позовної заяви про стягнення боргу та формування додатків до неї.

Суд вважає, що усна і письмова консультація, та правовий аналіз обставин спірних правовідносин на загальну суму суму 2250 грн охоплюється послугою складання позовної заяви про стягнення боргу та формування додатків до неї, тому не можуть вважатися фактично понесеними як окремий вид робіт, виконаних адвокатом.

Складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду та формування додатків до неї оцінена у загальному розмірі 3750 грн, що також є завищеною сумою, з огляду на ціну позову.

Враховуючи наведене, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в даній малозначній справі не є співмірним з складністю справи та виконаних адвокатом робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову, а тому, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, вважає, що витрати на правничу допомогу мають становити 2000 грн, які слід стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС».

Частиною ч.1 ст.141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, позовна заява подана ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» до суду в електронному вигляді з використанням підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», тому у відповідності до вимог Закону України «Про судовий збір» застосовується понижуючий коефіцієнт для обчислення судового збору.

При звернені до суду ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» було сплачено 2662 грн 40 коп. судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією №165991 від 07 травня 2026 року.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, в сумі 831 грн 73 коп. (3911 грн 31 коп. х 100 : 12519 грн = 31,24%, 2662 грн 40 коп. х 31,24% = 831 грн 73 коп.).

Керуючись ст.ст.12, 13, 259, 264, 265, 268, 279 ЦПК України, суд

У х в а л и в:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» (07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. №21/1, код ЄДРПОУ 43657029, IBAN: НОМЕР_5 в АТ «СЕНС БАНК», МФО 300346) в рахунок відшкодування заборгованості за Договором позики №165991 від 17 березня 2025 року у розмірі 3911 (три тисячі дев`ятсот одинадцять) грн 31 коп., яка складається із заборгованості за основною сумою боргу - 3900 грн, та заборгованості за відсотками - 11 грн 31 коп.

В останній частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» судові витрати, які складаються із витрат на правничу допомогу, у розмірі 2000 грн та витрат пов`язаних зі сплатою судового збору, у розмірі 831 грн 73 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Повний текст рішення складено 19.08.2026 року.

Суддя І.П. Сябренко