Рішення № 139116823, 20.08.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/29340/26

Провадження № 2-о/127/516/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.08.2026 м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

у складі головуючого судді Антонюка В. В.,

за участі секретаря судового засідання Карпенка А. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниця Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Вінницького міського суду Вінницької області із заявою про встановлення факту смерті матері її чоловіка - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Луганськ, Луганської області, Україна. Заяву мотивовано тим, що смерть настала на тимчасово окупованій території України, у м. Луганськ, Луганської області, а видані там документи не дали можливості провести державну реєстрацію смерті в установленому законодавством України порядку.

Заявниця та представник заінтересованої особи у судове засідання не з`явилися, натомість подали заяви, відповідно до яких просили розгляд справи провести за їх відсутності.

У зв`язку з неявкою у судове засідання усіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Так, відповідно до п. 8 ч.1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Відповідно до ст. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Згідно ч. 2 ст. 319 ЦПК України, рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є невісткою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначені обставини підтверджуються копіями свідоцтва про народження ОСОБА_3 , у якому ОСОБА_2 зазначена його матір`ю, та свідоцтва про шлюб ОСОБА_3 із ОСОБА_1 .

Заявниця ОСОБА_1 проживає в АДРЕСА_1 , що зазначено нею у поданій до суду заяві.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка селища Станиця Луганська, Станично-Луганського району, Луганської області, громадянка України, постійно проживала за адресою: АДРЕСА_2 .

Місто Луганськ, Луганської області входить до переліку територій, тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 року № 376.

Смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Луганськ, Луганської області підтверджується копією довідки про її смерть №С-00571 від 19.04.2024 року та копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 19.04.2024 року, у якій зазначено актовий запис про смерть №170249940000500396007 від 19.04.2024 року.

У довідці про смерть зазначено, що причиною смерті стали набряк-набухання речовини головного мозку (G93.8) та ішемічний інсульт правої півкулі головного мозку (I63.5). Наведені відомості узгоджуються з іншими долученими до заяви документами.

Листом Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниця Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 18.08.2026 року № 1543-22.21-24 заявниці відмовлено у проведенні державної реєстрації смерті ОСОБА_2 ,, оскільки пред`явлені документи не відповідають документам установленої форми, які є підставою для такої реєстрації.

Відповідно до положень Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий цими органами та/ або особами є недійсним і не створює правових наслідків.

Отже вказані вище свідоцтво та довідка не створюють правових наслідків.

Разом з тим, оцінюючи надані заявником докази, суд виходить з того, що смерть особи є юридичним фактом, що має наслідком припинення, зміну та виникнення багатьох правовідносин, а тому має безпосереднє значення для реалізації різними особами своїх прав.

Відповідно до ст. 3, 8, 9 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Практикою Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21.06.1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці, зокрема в рішеннях ЄСПЛ «Лоізіду проти Туреччини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). Зокрема ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).

Оцінюючи надані докази в їх сукупності та взаємному зв`язку, суд ураховує, що вони містять узгоджені відомості про особу померлого, дату і місце його смерті, а можливості отримання заявницею документів установленого законодавством України зразка на тимчасово окупованій території об`єктивно обмежені.

За таких обставин суд вважає доведеним факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Луганськ, Луганської області, Україна, а заяву - обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 81, 247, 263-265, 294, 315, 317, 319, 430 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниця Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України - задовольнити.

Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки селища Станиця Луганська, Станично-Луганського району, Луганської області, громадянки України, на тимчасово окупованій території України, місце смерті Україна, Луганська область, м. Луганськ.

Рішення підлягає негайному виконанню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання рішення.

Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Учасники справи:

Заявниця: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Заінтересована особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, 21009, м. Вінниця, вул. Замостянська, буд. 26а, код ЄДРПОУ 25497415.

Суддя: