Рішення № 139116719, 20.08.2026, Шаргородський районний суд Вінницької області

Справа № 152/547/26

2/152/636/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20 серпня 2026 року м. Шаргород

Шаргородський районний суд Вінницької області у складі:

головуючого Войнаровського І.В.,

за участі:

секретаря Дроган Н.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Залокоцька Вікторія Дживанівна до Шаргородської міської ради Жмеринського району Вінницької області про визнання права власності на спадкове майно,

у с т а н о в и в:

08 квітня 2026 року адвокат Залокоцька В.Д., в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до Шаргородської міської ради Жмеринського району Вінницької області про визнання права власності на спадкове майно.

Зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Тиврів Вінницького району Вінницької області померла бабка позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 , яка на день смерті постійно проживала у Тиврівському обласному будинку-інтернаті для осіб з інвалідністю та була зареєстрована у АДРЕСА_1 . Після смерті ОСОБА_2 залишилося спадкове майно, яке складається, зокрема, із земельної ділянки площею 1,2032 га кадастровий номер 0525386200:01:001:0253, яка розташована на території Плебанівської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, а тепер на території Шаргородської міської ради Жмеринського району, та належала спадкодавцю на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ВН №0414646, виданий на підставі розпорядження голови райдержадміністрації №173 від 18.07.1997 року, що підтверджується копією виписки відділу №4 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 31.10.2024 року №1408/14-24. Згідно з відомостями відділу №4 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій від 16.03.2026 року №183/14-26, відповідно до розпорядження Шаргородської РДА №352 від 04.10.2004 року в списку померлих громадян Плебанівської сільської ради, яким видаються державні акти на право власності на землю, за п. №76 зазначена ОСОБА_2 , якій згідно списку було надано право на земельну частку (пай) у розмірі 1,2032 га. Спадкоємцями після смерті ОСОБА_2 згідно заповіту від 11.07.1996 року, посвідченим державним нотаріусом Шаргородської державної нотаріальної контори і зареєстрованим в книзі запису нотаріальних дій за №1463, який на день смерті заповідача не змінений і не скасований, є ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер. Позивач, ОСОБА_1 , прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 , подавши нотаріусу відповідну заяву про відкриття спадкової справи на підставі рішення Шаргородського районного суду у справі №152/666/25 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Вказана обставина підтверджується Витягом зі Спадкового реєстру, а також спадковою справою, клопотання про витребування якої подано разом із цим позовом. Однак при зверненні до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом позивачу було відмовлено у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів. Так, за життя спадкодавця, ОСОБА_2 , на її ім`я 18 липня 1997 року було видано сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0414646. 04 жовтня 2004 року головою Шаргородської районної державної адміністрації видано розпорядження № 352 «Про затвердження технічної документації щодо передачі земельних часток (паїв) та видачі державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам-власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай) на території Плебанівської сільської ради», яким, зокрема, затверджено акт розподілу земельних часток (паїв) між власниками сертифікатів на право на земельну частку (пай) на території Плебанівської сільської ради; погоджено технічні документації щодо передачі земельних часток (паїв) з виготовлення державних актів на право приватної власності на землю громадянам - власникам сертифікатів на території Плебанівської сільської ради; передано у власність земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та прийнято рішення про видачу державних актів на право приватної власності на земельні ділянки громадянам-власникам сертифікатів на території Плебанівської сільської ради, згідно з додатком №1; прийнято рішення про видачу державних актів на право власності на земельні ділянки спадкоємцям померлих громадян відповідно до чинного законодавства, згідно з додатком №2. ОСОБА_2 включена до Додатка № 2 до зазначеного розпорядження (список померлих громадян Плебанівської сільської ради, яким не видаються державні акти на право власності на землю) під № 76, із зазначенням номера паю 1053 та площі земельної частки (паю) 1,2032 га (у тому числі ріллі 1,2032 га). Тому, право на земельну ділянку площею 1,2032 га (кадастровий номер 0525386200:01:001:0253) виникло у спадкодавця ОСОБА_2 за її життя на підставі сертифіката серії ВН № 0414646, а у зв`язку з тим, що розпорядження Шаргородської РДА № 352 від 04.10.2004 року було видано після смерті спадкодавця, позивач має право звертатися до суду з позовом про визнання права власності на цю земельну ділянку в порядку спадкування за законом. Відповідно до п.4, 5 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України (2003 року) та Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.02.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. Тому вказує, що спадщина після смерті ОСОБА_2 відкрилася та була прийнята до 01 січня 2004 року, то правовідносини, що виникли, регулюються нормами Цивільного кодексу Української РСР 1963 року.

З огляду на викладене, представник позивача просить визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом від 11.07.1996 року, посвідченим державним нотаріусом Шаргородської державної нотаріальної контори та зареєстрованим у реєстрі за № 1463, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,2032 га, кадастровий номер 0525386200:01:001:0253, розташовану на території Плебанівської сільської ради Шаргородського району Вінницької області (на даний час територія Шаргородської міської ради Жмеринського району Вінницької області), що належить ОСОБА_2 на підставі розпорядження Шаргородської районної державної адміністрації від 04 жовтня 2004 року № 352 «Про затвердження технічної документації щодо передачі земельних часток (паїв) та видачі державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай) на території Плебанівської сільської ради».

Ухвалою суду від 08 квітня 2026 року цю позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання (а.с.37).

Ухвалою суду від 14 травня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду (а.с.61).

Ухвалою суду від 20 серпня 2026 року прийнято рішення провести заочний розгляд справи.

В судове засідання позивач та його представник не з`явилися, однак 20 серпня 2026 року від представника позивача адвоката Залокоцької В.Д. до суду надійшла заява, в якій вона просить розгляд справи проводити у відсутності позивача та його представника, позовні вимоги підтримує повністю та прошу їх задовольнити. Не заперечує щодо заочного розгляду справи (а.с.73).

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання, шляхом направлення судових повісток про виклик до суду (а.с.62,72).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Оцінивши досліджені у судовому засіданні докази, суд доходить висновку, що позов слід задовольнити, виходячи із такого.

Відповідно до копії свідоцтва про смерть, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Тиврів Тиврівського району Вінницької області (а.с.13).

Згідно з копією заповіту від 11 липня 1996 року, ОСОБА_2 на випадок своєї смерті зробила наступне розпорядження: все її майно, де б воно не знаходилося і з чого б воно не складалося і взагалі все те на що вона за законом буде мати право, заповіла ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в рівних частках (а.с.14).

Відповідно до копії витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №83861007 від 14 січня 2026 року, приватним нотаріусом Смоляк Л.С. 14 січня 2026 року заведено спадкову справу №05/2026 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 (а.с.15).

Згідно з копією повідомлення №109-28,12-33 від 30 січня 2025 року, наданого Шаргородським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Жмеринському районі Вінницької області, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.16).

Відповідно до копії відповіді, наданої відділом №4 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, ОСОБА_2 зареєстрована у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видаються районною державною адміністрацією Вінницької області за №046, від 28 серпня 1997 року, сертифікат ВН №0414646, виданого на підставі розпорядження голови райдержадміністрації №173 від 18 липня 1997 року (а.с.17).

Згідно з копією відповіді №183/14-26 від 16 березня 2026 року, наданоївідділом №4 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, згідно розпорядження Шаргородської РДА №352 від 04 жовтня 2004 року (додаток 2), в списку померлих громадян Плебанівської сільської ради, яким видаються державні акти на право власності на землю, за п/№76, зазначена громадянка ОСОБА_2 , якій згідно списку було надано право на земельну частку (пай) у розмірі 1,2032 га. Кадастровий номер 0525386200:01:001:0253. Нормативна грошова оцінка на 01 січня 2026 року, на дану земельну ділянку становить 17915,14 грн (а.с.18, 70).

Відповідно до копії довідки №1171 від 24 жовтня 2024 року, виданої Тиврівським обласним будинок-інтернат для осіб з інвалідністю та осіб похилого віку, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживала у будинку-інтернаті і була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 24 травня 2001 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.19).

Згідно з довідкою про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 17 березня 2026 року, оціночна вартість земельної ділянки з кадастровим номером 0525386200:01:001:0253, площею 12032 кв.м, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, становить 26464,37 грн (а.с.20-21).

Відповідно до копії постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії №27/02-31 від 14 січня 2026 року, позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв`язку з тим, що позивач не пред`явив ніяких документів, які підтверджували належність права на земельну частку (пай), померлій ОСОБА_2 (а.с.22).

Згідно з копією рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 18 вересня 2025 року у справі №152/666/25, визнано строк для прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 пропущеним ОСОБА_1 з поважних причин та визначено йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , тривалістю три місяці, починаючи з дня набрання рішенням суду у цій справі законної сили (а.с.23-24).

В пункті 4 копії розпорядження Шаргородської районної державної адміністрації Вінницької області №352 від 04 жовтня 2004 року «Про затвердження технічної документації щодо передачі земельних часток (паїв) та видачі державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам-власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай) на території Плебанівської сільської ради» вказано, «Видати державні акти на право власності на земельні ділянки спадкоємцям померлих громадян відповідно до чинного законодавства, згідно з додатком 2 (а.с.30-31).

Відповідно до копії додатку 2 до розпорядження голови райдержадміністрації від 04 жовтня 2004 року №352 «Список померлих громадян Плебанівської сільської ради, яким не видаються державні акти на право власності на землю», за №76 вказана ОСОБА_2 , № земельної частки (паю), загальна площа 1,2032 га, в тому числі рілля (а.с.32).

Згідно з копією спадкової справи №05/2026 розпочатої 14 січня 2026 року приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Вінницької області Смоляк Л.С., щодо спадщини померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ОСОБА_1 звернувся із заявою до приватного нотаріуса, в якій він вказує, що йому відомо, що спадкодавець залишала заповіт на його ім`я та спадщину після смерті тітки ОСОБА_2 , позивач приймає (а.с.41-56).

Відповідно до копії листа №457/14-26 від 17 червня 2026 року, наданоговідділом №4 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, ОСОБА_2 зареєстрована у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видаються районною державною адміністрацією Вінницької області за №046, від 28 серпня 1997 року, сертифікат ВН №0414646, виданого на підставі розпорядження голови райдержадміністрації №173 від 18 липня 1997 року. Сертифікати видавалися в одному примірника. Кадастровий номер даної земельної ділянки 0525386200:01:001:0253 (а.с.69).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою статті 3 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За приписами ч. 1, 2 ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Згідно з ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 561 ЦК УРСР свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям за законом після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини. При спадкоємстві як за законом, так і за заповітом свідоцтво може бути видане і раніше закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, якщо в державній нотаріальній конторі є дані про те, що, крім осіб, що заявили про видачу свідоцтва, інших спадкоємців немає.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 5 червня 2003 року, основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 5 червня 2003 року, право на земельну частку (пай) мають, зокрема, громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом. Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Згідно з ст. 116 ЗК України, набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Також, згідно зі ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Однак, не отримання державного акту на право власності на земельну ділянку за життя спадкодавця не спростовує факту наявності у нього права власності на цю земельну ділянку і не може бути підставою позбавлення права спадкоємця на спадкове майно.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 та 5 ст. 25 ЗК України при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю). Рішення про приватизацію земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій приймають органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень за клопотанням працівників цих підприємств, установ та організацій. Землі у приватну власність особам, зазначеним у частині першій цієї статті, передаються безоплатно. Особи, зазначені у частині першій цієї статті, мають гарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості).

Згідно з ч. 3 ст. 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам для ведення, зокрема особистого селянського господарства, ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України.

Згідно пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

Відповідно до ч.1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Тому, із урахуванням зазначених вище вимог ЦК УРСР (який діяв на час відкриття спадщини) та ЗК України, суд вважає, що позивач, який є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2 має право на спадкування належного спадкодавцю права власності на земельну ділянку.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі статтями 11 та 12 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених сторонами вимог, на підставі доказів, які він оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Пунктом 2 Постанови пленуму Верховного суду України № 14 від 18 грудня 2009 року встановлено, що обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з?ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Представником позивача доведено належними та допустимими доказами обставини наведенні у позовній заяві, окрім того, на переконання суду, спосіб захисту порушеного права, обраний позивачем, передбачений законом.

Тому, керуючись статтями 2, 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 247, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, статей 2, 3, 4, 10, 12, 328, 392 ЦК України, суд,

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Залокоцька Вікторія Дживанівна до Шаргородської міської ради Жмеринського району Вінницької області про визнання права власності на спадкове майно задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом від 11.07.1996 року, посвідченим державним нотаріусом Шаргородської державної нотаріальної контори та зареєстрованим у реєстрі за № 1463, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,2032 га, кадастровий номер 0525386200:01:001:0253, розташовану на території Плебанівської сільської ради Шаргородського району Вінницької області (на даний час територія Шаргородської міської ради Жмеринського району Вінницької області), що належить ОСОБА_2 на підставі розпорядження Шаргородської районної державної адміністрації від 04 жовтня 2004 року № 352 «Про затвердження технічної документації щодо передачі земельних часток (паїв) та видачі державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай) на території Плебанівської сільської ради».

Згідно зі статтями 273, 284, 354, 355 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивачем рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справі, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.В. Войнаровський