Ухвала суду № 1391166, 18.02.2008, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

11 лютого 2008 року

Справа № 2-29/12035-2007А

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Борисової Ю.В.,

суддів Гонтаря В.І.,

Плута В.М.,

секретар судового засідання Наконечний О.В.

за участю представників сторін:

представник позивача, не з'явився, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фора-Крим";

представник відповідача, не з'явився, Державна податкова інспекція у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим;

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Башилашвілі О.І.) від 29.11.2007 у справі № 2-29/12035-2007А

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фора-Крим" (вул. Комунальна, 33, Сімферополь, 95001)

до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. М. Залки, 1/9, Сімферополь, 95053)

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фора-Крим»звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим про визнання нечинними рішень податкового органу, мотивуючи позовні вимоги тим, що спірні податкові повідомлення-рішення не відповідають приписам статті 19 Конституції України та прийняті з порушенням вимог закону.

Так, позивач просив визнати нечинними: податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Сімферополі від 21 серпня 2007 року № 0013762301/0, яким ТОВ "Фора-Крим" визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 3911 грн. та штрафні санкції в сумі 1955 грн. 50 коп.; податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Сімферополі від 21 серпня 2007 року № 0013752301/0, яким ТОВ "Фора-Крим" визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 4889 грн. та штрафні санкції в сумі 2444 грн. 50 коп.

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.11.2007 у справі № 2-29/12035-2007А (суддя О.І. Башилашвілі) позов товариства з обмеженою відповідальністю "Фора-Крим" до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим про визнання нечинними вказаних податкових повідомлень-рішень задоволено.

Не погодившись з постановою господарського суду першої інстанції, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати, у задоволенні позову відмовити, мотивуючи скаргу тим, що судом неповно встановлені обставини справи, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Відповідач вважає, що позивачем порушені вимоги п.п. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»- завищені валові витрати у 1-му кварталі 2006 р. на суму 19554,00 грн., порушені положення п.п. 7.4.5 п. 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки у господарських операціях з ТОВ «Фора-Крим»від імені постачальника діяли особи, які не мали законних повноважень на здійснення цих операцій та підписання документів бухгалтерського та податкового обліку.

У судове засідання, призначене розглядом на 11.02.2008, представники сторін не з’явились, належним чином були повідомленні про час і місце розгляду апеляційної скарги. Відповідачем було надано клопотання про розгляд справи без участі свого представника.

Судова колегія визнала можливим розглянути справу по суті за відсутністю сторін, враховуючи наявні у справі матеріали.

Переглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та заперечення до неї відповідно до вимог статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції відповідає вимогам принципу законності та обґрунтованості судових рішень з огляду на наступні обставини.

Як встановлено, 07.08.2007 р. Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі була проведена невиїзна позапланова перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "Фора-Крим" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з приватним підприємством "Надія" за період з 01.07.2003 року по 01.07.2006 року, за результатами якої складено акт № 5148/23-7/33434547 від 08 серпня 2007 року (а.с. 14-22).

В акті зазначено, що товариством у порушення вимог підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" були завищені валові витрати у 1 кварталі 2006 року на 19554 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на 4889 грн., а також те, що у порушення вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" до складу податкового кредиту з податку на додану вартість товариство неправомірно віднесло 3911 грн., зокрема в січні 2006 року - 2608 грн., в березні 2006 року -1303 грн.

На підставі цих висновків податківцями були прийняті податкові повідомлення-рішення від 21 серпня 2007 року № 0013762301/0, яким товариству визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 3911 грн. та штрафні санкції в сумі 1955,50 грн., та № 0013752301/0, яким товариству визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 4889 грн. та штрафні санкції в сумі 2444,50 грн. (а.с. 12-13).

Судом встановлено, що підставою для нарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість з'явилось те, що він в 2006 році мав взаємовідносини з приватним підприємством "Надія", де позивач виступав покупцем товарів, а ПП «Надія»- продавцем (постачальником) товарів (робіт, послуг).

За твердженнями апелянта, відповідача у справі, в господарських операціях з товариством „Фора-Крим” від імені постачальника товарів діяли особи, які не могли мати законних повноважень на здійснення цих операцій і підписання документів бухгалтерського і податкового обліку, податкової звітності, що підтверджується рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя від 20.02.2007 року, яким визнані недійсними з моменту реєстрації установчі документи ПП "Надія", з моменту видачі - свідоцтво платника податку на додану вартість ПП "Надія" та постановлено припинити державну реєстрацію ПП "Надія". Тобто, всі первинні документи, у тому числі й податкові накладні, є недійсними.

Але, враховуючи дані доводи апелянта, судова колегія не може погодитись з вимогами скарги, що вказані обставини є підставою для відмови у задоволенні позову товариства „Фора-Крим”.

Дійсно, згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу визначаються як сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до норми підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включає реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно абзацу 4 підпункту 5.3.9 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Тобто, юридичним фактом, з яким закон пов'язує право платника податку на віднесення певних сум до складу валових витрат є те, що такі суми мають характер компенсації вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Крім того, як було зазначено судом, такі суми мають бути реально сплачені, а товари отримані, про що мають свідчити відповідні розрахункові, платіжні та інші первісні бухгалтерські документи. Інших вимог для виникнення права платника податку на включення певних сум до складу валових витрат закон не містить.

Як встановлено, відповідачем не оспорюється наявність руху товарів та коштів у взаємовідносинах позивача з ПП "Надія".

Таким чином, твердження відповідача у апеляційній скарзі про неправомірність формування складу валових витрат позивачем у 1 кварталі 2006 року є необґрунтованими, оскільки позивач мав всі законні підстави для включення сум, сплачених ПП "Надія" як компенсація отриманих товарів, до складу валових витрат.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 статті 7 зазначеного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, в зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до частини 2 вище зазначеного підпункту Закону право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) почали використовуватись в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно з пунктом 7.5 Закону датою виникнення права на податковий кредит є дата або списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, право платника податку на нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість пов'язано, зокрема, з отриманням від постачальника товарів (робіт, послуг) належним чином оформленої податкової накладної. Податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

В даному випадку податковим органом не оспорюється наявність у ТОВ "Фора-Крим" належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ПП "Надія" за товари (послуги) в січні та березні 2006 року.

Отже, висновок відповідача у апеляційній скарзі про неправомірність включення до податкового кредиту сум податку, сплаченого ПП "Надія" в ціні товарів та послуг в січні та березні 2006 року, також є необґрунтованим та спростовується матеріалами справи.

Щодо тверджень відповідача, що судом не прийнятий до уваги факт визнання недійсними статуту та свідоцтва платника податку на додану вартість ПП "Надія", то судовою колегією зазначається, що цим обставинам судом першої інстанції дана належна оцінка, яка ґрунтується на тому, що питання від'ємного значення суми поширюється тільки на окремо визначеного платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Отже, як цілком правомірно зазначено першою інстанцією, зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Роблячи такі висновки, суд послався на практику Верховного Суду України з розгляду справ за аналогічними спорами, й цілком обґрунтовано зазначив, що сам факт скасування державної реєстрації підприємства не тягне недійсність всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення його з державного реєстру; визнання у судовому порядку установчих документів підприємства, його свідоцтва платника податку на додану вартість недійсними з моменту їх реєстрації не є безумовною підставою для визнання недійсними договорів, укладених ним з іншими суб'єктами господарювання, оскільки його контрагент за договором може нести відповідальність лише за наявності вини.

Таким чином, враховуючи вищенаведені правові позиції Верховного суду України, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що для визнання безпідставним нарахування податкового кредиту необхідно визнання недійсними угод, внаслідок яких покупець сплачує, в ціні товарів (робіт, послуг) суму податку. Такі угоди не визнаються недійсними автоматично у зв'язку з визнанням недійсними статутних документів та свідоцтва платника податків підприємства –продавця товарів (робіт, послуг).

Визнання недійсними статутних документів та свідоцтва платника ПДВ не позбавляє правового значення виданих такою особою раніше податкових накладних.

До внесення змін до Єдиного державного реєстру, котрі стосуються припинення підприємства, відомості про нього є достовірними.

Як вбачається з матеріалів справи, угоди, укладені між ТОВ "Фора-Крим" та ПП "Надія", не визнанні в судовому порядку недійсними.

Висновки рішення Центрального районного суду м. Сімферополя не позбавляють правового значення податкові накладні, які були видані до дати ухвалення цього рішення.

До того ж, суду не надані докази виключення з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України ПП "Надія" та не доведено умислу посадових осіб ТОВ "Фора-Крим" на укладання угод, що суперечать публічному порядку чи моральним засадам суспільства в господарських відносинах з ПП "Надія" в 1 кварталі 2006 року.

Таким чином, висновки відповідача у апеляційній скарзі не є правомірними та обґрунтованими, оскільки спростовуються матеріалами справи у повній мірі.

Відповідно до частин. 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Отже, з урахуванням безпідставності доводів апелянта та встановлених фактичних обставин у справі, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови господарського суду першої інстанції, адже судом повно й всебічно досліджені обставини у справі і зроблені висновки, які ґрунтуються на вимогах діючого законодавства.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України у разі залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду без змін, суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу.

Керуючись статтями 24, 195, 196, пунктом 1 частини 1 статті 198, статтєю 200, пунктом 1 частиною 1 статті 205, статтями 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.11.2007 у справі № 2-29/12035-2007А залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.

Головуючий суддя Ю.В. Борисова

Судді В.І. Гонтар

В.М. Плут