Ухвала суду № 139116055, 13.08.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 1-кп/754/610/26

Справа № 754/303/26

У Х В А Л А

Іменем України

13 серпня 2026 року місто Київ

Колегія суддів Деснянського районного суду міста Києва у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , захисника - адвоката ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції), обвинуваченої ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Деснянського районного суду міста Києва клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 22025000000000288, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.02.2025, щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки м. Херсона Херсонської області, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , та такої, що проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 438, ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 111-1, ч. 4 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Деснянського районного суду міста Києва перебуває кримінальне провадження № 22025000000000288 від 28.02.2025 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 438, ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 111-1, ч. 4 ст. 185 КК України.

У судовому засіданні прокурором подано клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_7 . Прокурор підтримав подане клопотання та просив його задовольнити, оскільки застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту, зокрема цілодобового, не забезпечить усунення наявних ризиків: навіть у такому разі ОСОБА_7 зможе спробувати переховуватися від суду, впливати на потерпілих і свідків, а також продовжити злочинну діяльність. Жоден інший більш м`який запобіжний захід, крім виняткового запобіжного заходу - тримання під вартою, не зможе забезпечити запобігання наявним ризикам та виконання завдань кримінального провадження.

Захисник ОСОБА_6 заперечував щодо задоволення клопотання, зазначивши, що таке клопотання шість разів подавалося під час досудового розслідування до Шевченківського районного суду міста Києва та тричі під час судового розгляду, у клопотанні наведено ті самі підстави, нових не зазначено. Зазначив, що обвинувачена ОСОБА_7 не може ухилятися від суду і не буде переховуватися, впливати на свідків і потерпілих. Просив застосувати до обвинуваченої запобіжний захід у виді домашнього арешту та зобов`язати її здати паспорти для виїзду за кордон.

Обвинувачена ОСОБА_7 заперечувала проти задоволення клопотання, подала письмове клопотання про зміну запобіжного заходу, зауважила, що перебуває під вартою вісімнадцять місяців, доводи сторони обвинувачення з клопотання в клопотання шаблонно копіюються, ризики, які зазначає прокурор, є недоведеними та лише припущеннями. Натомість вона сприяла слідству, повернулася до України з-за кордону, знаючи, що її документують, не залишила території України і після деокупації міста Херсона, отже зазначені обставини спростовують ризик переховування від суду. Має міцні соціальні зв`язки, чоловіка, неповнолітню дитину, місце проживання. Просила застосувати альтернативний запобіжний захід у виді застави або у виді домашнього арешту.

Суд, вислухавши доводи прокурора, думки захисника та обвинуваченої, дослідивши матеріали справи, робить такий висновок.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 177 КПК України підставою продовження строків тримання під вартою є наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, суд вважає обґрунтованим стороною обвинувачення ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик переховування від суду, та вважає, що такі дії є цілком вірогідними, ураховуючи те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 438, ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 111-1, ч. 4 ст. 185 КК України. При цьому кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 438 КК України, належить до категорії особливо тяжких злочинів, відповідальність за вчинення якого передбачена винятково у виді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років, а тому реальний ризик переховування від суду на цей час не зменшився.

Крім того, суд зазначає, що у кримінальному провадженні, з огляду на стадію судового розгляду, не допитані свідки та потерпілі, що свідчить про існування ризику незаконного впливу на них з боку обвинуваченої та про наявність підстав, визначених п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Суд вважає також, що стороною обвинувачення обґрунтовано наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризику вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, зважаючи на характер кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_7 , обставини їх вчинення та дані про особу обвинуваченої.

Вирішуючи питання щодо продовження строку тримання обвинуваченої ОСОБА_7 під вартою, суд ураховує те, що зі спливом часу ризики, які були підставою для обрання такого запобіжного заходу, як тримання під вартою, зменшуються, однак при цьому бере до уваги комплекс наведених та проаналізованих обставин, а саме тяжкість найбільш тяжкого з інкримінованих обвинуваченій кримінальних правопорушень та міру покарання, яка їй загрожує в разі доведення її винуватості, особливу категорію, характер вчинення і підвищену суспільну небезпечність інкримінованих обвинуваченій злочинів, і робить висновок про наявність підстав для продовження обвинуваченій ОСОБА_7 строку тримання під вартою.

Вирішуючи питання про визначення обвинуваченій розміру застави, суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом. Абзацом шостим ч. 4 ст. 183 КПК України суду надано право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочинів, передбачених, зокрема, статтями 109-114-2 та 437-442-1 Кримінального кодексу України, під час дії воєнного стану.

Із зазначеного випливає, що вирішення питання про можливість чи неможливість застосування альтернативного запобіжного заходу за наведених обставин належить до дискреційних повноважень суду. Водночас наведена норма закріплює саме право, а не обов`язок суду, а тому незастосування застави є винятком із загального правила, передбаченого ч. 3 ст. 183 КПК України, і реалізація такого права не може бути автоматичною та безстроковою.

На переконання суду, якщо під час чергового вирішення питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд не має права розглядати питання щодо розміру застави, необхідно визнати, що таке тримання під вартою перетворюється для особи на безальтернативний запобіжний захід. Такий підхід не відповідає ні призначенню системи запобіжних заходів, ні вимозі пропорційності обмеження права на свободу, закріпленій у ст. 29 Конституції України, а тому питання про можливість застосування такої альтернативи підлягає індивідуальній судовій оцінці під час кожного вирішення питання про продовження тримання під вартою.

Судом установлено, що обвинувачена ОСОБА_7 безперервно тримається під вартою понад вісімнадцять місяців, і за весь цей час розмір застави їй не визначався.

Суд ураховує також, що зі спливом часу підстави, які виправдовували обрання найсуворішого запобіжного заходу, слабшають і потребують дедалі переконливішого обґрунтування. Досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні завершено, справа перебуває на стадії судового розгляду, а тому ризики, пов`язані з можливим впливом обвинуваченої на перебіг розслідування та збирання доказів, об`єктивно зменшилися. Обсяг ризиків, які зберігаються, є меншим, ніж на початковому етапі провадження, і саме це дає підстави для переходу від безальтернативного тримання під вартою до тримання під вартою з визначенням альтернативи у виді застави.

Крім того, суд бере до уваги дані про особу обвинуваченої, які безпосередньо стосуються ризику переховування від суду. ОСОБА_7 має постійне місце проживання, чоловіка та неповнолітню дитину, які проживають в Україні, тобто має міцні соціальні зв`язки. Після деокупації міста Херсона обвинувачена залишилася на підконтрольній Україні території, а надалі, виїжджаючи за кордон і маючи можливість залишитися за межами України, поверталася в Україну. Ці обставини не спростовують наявності ризику переховування, проте свідчать про те, що цей ризик може бути відвернений і в інший спосіб, ніж безальтернативне тримання під вартою.

Визначення розміру застави не є ні скасуванням, ні зміною запобіжного заходу і не послаблює контролю за поведінкою обвинуваченої. Тримання під вартою залишається чинним, а застава набуває значення альтернативи, скористатися якою обвинувачена або заставодавець мають право в будь-який момент протягом дії цієї ухвали.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченою покладених на неї обов`язків та не може бути завідомо непомірним для неї.

Крім того, за позицією Європейського суду з прав людини застава призначена забезпечити лише належну процесуальну поведінку особи, а не відшкодування збитку. Таким чином, сума застави повинна визначатися даними про особу, щодо якої обирається застава, її особистістю та добробутом, тобто тим ступенем довіри, за якого перспектива втрати застави у разі ухилення від суду буде достатнім стримувальним засобом, щоб позбавити особу, щодо якої застосовано заставу, бажання ухилитися від суду чи від виконання процесуальних рішень.

Ураховуючи викладене, тяжкість та обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_7 , найбільш тяжке з яких передбачене ч. 1 ст. 438 КК України і належить до особливо тяжких злочинів, з урахуванням майнового стану обвинуваченої, суд вважає, що застава в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідає верхній межі, встановленій п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України для особливо тяжких злочинів, зможе забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченої з покладенням на неї обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Застосовуючи щодо обвинуваченої альтернативний запобіжний захід у виді застави, який може бути внесений протягом дії ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд вважає за необхідне покласти на ОСОБА_7 обов`язки: прибувати до суду за кожною вимогою, не відлучатися із населеного пункту, в якому вона зареєстрована, проживає чи перебуває, без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання та (або) місця роботи, утримуватися від спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, носити електронний засіб контролю.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України обвинувачена звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної в цій ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому вона перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання її під вартою.

На підставі викладеного, керуючись статтями 176-178, 182, 183, 194, 196, 202, 331, 350, 369-372, 376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити частково.

Продовжити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, до 11.10.2026 (включно).

Визначити ОСОБА_7 розмір застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб у сумі 998 400 (дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч чотириста) грн, яка може бути внесена як самою обвинуваченою, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на такий депозитний рахунок ТУ ДСА України в м. Києві: код ЄДРПОУ 26268059, МФО 820172, банк: Державна казначейська служба України, м. Київ, рахунок UA128201720355259002001012089.

Роз`яснити обвинуваченій ОСОБА_7 , що обвинувачена або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі, протягом дії ухвали.

Покласти на обвинувачену ОСОБА_7 у разі внесення застави обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України: прибувати до суду за кожною вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому вона зареєстрована, проживає чи перебуває, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та (або) місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.

Строк дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 11.10.2026 включно.

Роз`яснити обвинуваченій, що у разі внесення застави у визначеному в цій ухвалі розмірі оригінал документа з відміткою банку, який підтверджує внесення коштів на депозитний рахунок, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченої з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної в цій ухвалі, обвинувачена зобов`язана виконувати покладені на неї обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави ОСОБА_7 вважається такою, до якої застосовано запобіжний захід у виді застави.

Ухвалу суду направити на виконання до ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, вручити обвинуваченій, захиснику та прокурору.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Час оголошення повного тексту ухвали: 14.08.2026 о 10 год. 55 хв.

Головуючий ОСОБА_1

Суддя ОСОБА_2

Суддя ОСОБА_3