Рішення № 139115912, 20.08.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 760/16282/25

Провадження №: 2/752/2957/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі головуючої судді Митрофанової А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» (далі - ТОВ «ФК «Артеміда-Ф», Товариство) звернулось до Солом`янського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики №9989493 від 29.08.2020 у загальному розмірі 11 422,52 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 29.08.2020 між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі - ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», первісний кредитор) в електронній формі було укладено договір позики №9989493, за умовами якого останнє зобов`язався надати позичальникові в позику на погоджений умовами договору строк грошові кошти в розмірі 4000,00 грн, а позичальник у свою чергу зобов`язався повернути таку ж суму отриманих коштів та сплатити проценти за користування ними.

01.04.2021 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Сіроко Фінанс» уклали договір факторингу № 016-010421 згідно якого ТОВ «Сіроко Фінанс» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», в тому числі і до відповідача. ТОВ «Сіроко Фінанс» у свою чергу, за договором факторингу № 20240205/2 від 05.02..2024 року відступило це право ТОВ «ФК «Артеміда-Ф».У зв`язку з укладенням договору факторингу позивач набув статусу кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», включно і до відповідача.

Як зазначає позивач, відповідач належним чином не виконував грошові зобов`язання, тому станом на 12.05.2025 виникла заборгованість у розмірі - 11 422,52 грн, що складається із заборгованості за основним зобов`язанням (тіло кредиту) - 4000,00 грн, залишок заборгованості по процентам за користування - 5772,00 грн, інфляційне збільшення - 1650,52 грн.

З огляду на вище викладене позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором позики №9989493 від 29.08.2020 у розмірі 11 422,52 грн, судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

Ухвалою Солом`янського районного суду м.Києва від 18.06.2025 року справу передано до Голосіївського районного суду м.Києва для розгляду за підсудністю.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.08.2025 для розгляду цивільної справи №760/16282/25 визначено суддю Голосіївського районного суду міста Києва Митрофанову А.О.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 08 серпня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, запропоновано відповідачу у 15-денний строк з дня вручення копії цієї ухвали суду подати суду відзив на позов.

Відзиву на позовну заяву чи інших письмових пояснень щодо суті спору, а також заява про проведення розгляду справи з повідомленням учасників справи, або ж повідомлення про адресу іншого місця проживання, від відповідача на адресу суду не надходило. Відповідач повідомлявся шляхом направлення копії ухвали про відкриття провадження разом із копією позовної заяви з додатками на його останню відому адресу зареєстрованого місця проживання, проте поштове відправлення повернулося на адресу суду, як неотримане з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі №10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі №24/260-23/52-б).

У відповідності до вимог частини тринадцятої статті 7 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Частиною восьмою статті 279 ЦПК України визначено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Оскільки відповідач у встановлений судом строк не подав до суду відзив на позовну заяву, то суд на підставі частини восьмої статті 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Положеннями статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (стаття 13 ЦПК України).

Відповідно до приписів статті 12 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Як убачається з матеріалів справи, 19.08.2020 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №9989493, відповідно до умов пункту 1 якого було визначено, що позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківських рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а останній зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.

За умовами пункту 2 вказаного договору сума позики була визначена в розмірі 4000,00 грн, строк позики 30 днів, процентна ставка 1,6 в день. Дата надання позики визначена 29.08.2020, а останній день її повернення позичальником - 28.09.2020. При цьому вказано, що денна процентна ставка складає 0,01% (застосовується у відповідності до умов Програми лояльності протягом первісного строку кредитування), а процентна ставка за понадстрокове користування позикою за день складає 2,70% (не застосовується у період воєнного стану згідно існування такого обмеження). Орієнтовна реальна річна процентна ставка складає 3,65%.

Даний договір разом із паспортом споживчого кредиту підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 8IhYpGJpb.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частинами першою та другою статті 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За приписами частин першої, другої статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частиною першою статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Відповідно до положень частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частина друга статті 1054 ЦК України).

Частиною першою статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Так, особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року №675-VIII.

Статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит.

Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до положень частини сьомої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (частина дванадцята статті 11 Закону).

За змістом статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Зі змісту укладеного між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 договору позики убачається, що у відповідності до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між його сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, він оформлений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Оскільки цей договір укладений на сайті кредитодавця, та відповідач підписав його одноразовими ідентифікаторами, тому без отримання повідомлення з відповідним ідентифікатором, без здійснення входу на сайт позикодавця, такий договір не був би укладений. Такий висновок суду узгоджується з правовими висновками, викладеними Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі №132/1006/19, провадження №61-1602св20, від 28 квітня 2021 року у справі №234/7160/20, провадження №61-2903св21, від 01 листопада 2021 року у справі №234/8084/20, провадження №61-2303св21, від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20, провадження №61-16059св21, від 08 серпня 2022 року у справі №234/7298/20, провадження №61-2902св21.

Договір містить паспортні дані ОСОБА_1 , його адреси, номеру телефону та інші відомості.

З положень Закону України «Про електронну комерцію» убачається, що такі правочини вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюються до договору, укладеного у письмовій формі.

Договір був вчинений в електронній формі, яка відповідно до статті 207 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до письмової форми та обов`язковим до виконання сторонами.

Доказів на спростування факту підписання відповідачем спірного договору до суду не надано.

З матеріалів справи також вбачається, що кредитодавець виконав свої зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачу грошові кошти в розмірі 4000,00 грн, що підтверджується листом ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспресс» від 07.05.2024 року № 07/05-2024-7/ТНПП. Проте, відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, кошти, отримані в позику, а також проценти за користування позикою, не сплатив.

01.04.2021 між ТОВ « 1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Сіроко Фінанс» укладено договір факторингу № 016-010421, відповідно до умов якого ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» зобов`язується відступити ТОВ «Сіроко Фінанс» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «Сіроко Фінанс» такі права вимоги та сплатити ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» ціну придбання за відповідний реєстр за плату, у передбачений цим договором спосіб.

Відповідно до п. 2.1.3 даного договору перехід від ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до ТОВ «Сіроко Фінанс» прав вимоги відбувається в день підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог, після чого ТОВ «Сіроко Фінанс» стає кредитором по відношенню до боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками реєстр прав вимог в паперовому вигляді є невід`ємною частиною цього договору та підтверджує факт переходу від ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до ТОВ «Сіроко Фінанс» прав вимоги.

На підтвердження факту переходу прав вимоги за договором позики № 9989493 від 29.08.2020, укладеним з відповідачем ОСОБА_1 , позивачем надано витяг з реєстру прав вимог № 016-010421, за яким перейшло право вимоги за договором № 9989493 від 29.08.2020, позичальником за яким є ОСОБА_1 , сума заборгованості за тілом 4000,00 грн., залишок заборгованості по процентам за користування 5772,00 грн. Загальна сума заборгованості 9772,00 грн.

05.02.2024 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» укладено договір факторингу № 20240205/2, згідно умов якого, ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» передає грошові кошти (розмір фінансування) в розпорядження ТОВ «Сіроко Фінанс» за плату у передбачений договором спосіб, а ТОВ «Сіроко Фінанс» відступає ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» належні йому права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги.

Відповідно до п. 2.1.3 даного договору перехід від клієнта до фактора прав вимоги відбувається в день підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками реєстр прав вимог в паперовому вигляді є невід`ємною частиною цього договору та підтверджує факт переходу від ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до фактора прав вимоги.

На підтвердження факту переходу прав вимоги за договором позики № 9989493 від 29.08.2020, укладеним з відповідачем ОСОБА_1 , позивачем надано витяг з реєстру прав вимог № 20240205/2, за яким перейшло право вимоги за договором № 9989493 від 29.08.2020, позичальником за яким є ОСОБА_1 , сума заборгованості за тілом 4000,00 грн., залишок заборгованості по процентам за користування 5772,00 грн. Загальна сума заборгованості 9772,00 грн.

Враховуючи викладене, позивачем доведено факт переходу до нього право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором позики № 9989493 від 29.08.2020 за договором факторингу № 20240205/2 від 05.02.2024 року.

Згідно наданого позивачем розрахунку, у відповідача станом на 12.05.025 року наявна заборгованість в розмірі 11 422,52 грн., що складається з: залишок заборгованості за тілом - 4000,00 грн., залишок заборгованості по процентам за користування позикою - 5772,00 грн., а також нараховане позивачем, як новим кредитором інфляційне збільшення за період з 29.09.2020 року по 23.02.2023 року - 1650,52 грн.

Положеннями частини першої статті 510 ЦК України визначено, що сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Частинами першою та другою статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до вимог статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як визначено частиною першою статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з частиною першою статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє останнього від обов`язку погашення кредиту.

Наведені висновки суду узгоджуються з правовою позицією, наведеною у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі за №361/2105/16-ц та від 06 лютого 2018 року у справі за №278/1679/13-ц, від 06 лютого 2019 року у справі за №667/11010/14-ц.

Таким чином, до ТОВ «Артеміда-Ф» перейшли всі права щодо права вимоги до відповідача за вказаним вище договором позики.

Договори факторингу не визнані недійсними у встановленому порядку, тобто презумпція правомірності правочину, передбачена статтею 204 ЦК України, не спростована. Отже, укладені між фінансовими установами та позивачем договори факторингу є належними доказом переходу права вимоги до боржника за вказаними вище договорами.

Окрім того, з матеріалів справи чітко вбачається, що позивачем до позовної заяви додано копії договору факторингу, акту прийому-передачі реєстру боржників, витяг з реєстрів боржників, з якими і пов`язано набуття позивачем права вимоги.

Отже, судом було встановлено, що до ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 , а тому наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором позики в розмірі 9772,00 грн., що складається з тіла кредиту в розмірі 4000,00 грн. та процентів в розмірі 5772,00 грн., а тому суд задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Звертаючись з позовними вимогами, ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» просило також стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з 29.09.2020 до 23.02.2022 року в розмірі 1650,52 грн.

Однак, суд вважає вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат за період з 29.09.2020 до 23.02.2022 року в розмірі 1650,52 грн. необґрунтованими, оскільки згідно п. 2.1.3. умов договору факторингу № 20240205/2 від 05.02.2024, перехід від клієнта до фактора прав вимоги відбувається в день підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками реєстр прав вимог в паперовому вигляді є невід`ємною частиною цього договору та підтверджує факт переходу від ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до фактора прав вимоги.

Згідно з витягом з реєстру прав вимог № 20240205/2, ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» перейшло право за договором № 9989493 від 29.08.2020 року до ОСОБА_1 в загальній сумі заборгованості 9772,00 грн., з яких сума заборгованості за тілом 4000,00 грн., залишок заборгованості по процентам за користування 5772,00 грн.

Тобто, умовами договору факторингу не передбачено, що до ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» перейшло право вимоги на суму 1650,52 грн. - інфляційні втрати, нараховані за період з 29.09.2020 до 23.02.2022 року.

Відтак, відсутні підстави для стягнення з відповідача інфляційних витрат у розмірі 1650,52 грн.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, враховуючи, що відповідачем порушувалося зобов`язання з повернення коштів та сплати процентів за користування ними, що встановлені умовами договору, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором в розмірі 9772,00 грн., що складається із заборгованості за тілом кредиту - 4000,00 грн., заборгованості за процентами - 5772,00 грн. У стягненні інфляційного збільшення в розмірі 1650,52 грн. належить відмовити.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених вимог в розмірі 2072.36 грн.

Позивачем також заявлено про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.

Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1)на професійну правничу допомогу;

2)пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3)пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4)пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За змістом пункту 1 частини другої статті 137 ЦПК України здійснені стороною у справі судові витрати на правничу допомогу визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

На підтвердження факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу представником позивача подані наступні докази: копію договору про надання правової допомоги № 20250512/13 від 12.05.2025; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат.

Відповідно до п.п.4.1-4.3 Договору про надання правової допомоги № 20250512/13 від 12.05.2025, правову допомогу, що надається Адвокатом, Клієнт оплачує на умовах та в порядку, встановленому даним Договором. У разі ухвалення судом рішення суду на користь Клієнта (задоволення судом позовних вимог у повному обсязі), Клієнт зобов`язується сплатити Адвокату винагороду в розмірі 7000 (сім тисяч) гривень. У разі ухвалення судом рішення суду про часткове задоволення позовних вимог Клієнта, Клієнт зобов`язується сплатити Адвокату винагороду пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Верховний Суд у постанові від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19 роз`яснив, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

З урахуванням викладеного вище, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Отже, зміст наведених норм законодавства вказує на те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно з ч. 3 ст. 12 та ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до положень ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Як передбачено ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В силу ч.6 ст.137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до п. 4.7 розділу 4 Договору про надання правової допомоги, за результатами надання правової допомоги складається Акт, що підписується представниками кожної зі сторін (сторонами).

Разом з тим, такий акт не був доданий до позовної заяви, а також не був наданий суду до прийняття судом рішення у даній справі. Крім того, відповідно до умов договору, розмір витрат на правову допомогу є фіксованим, а відтак не може бути попереднім (орієнтовним).

Таким чином, враховуючи, що позивачем не подано належних та допустимих доказів, зокрема і передбаченого Договором про надання правової допомоги Акту, на підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт, суму вартості кожної з них, вимоги про стягнення із відповідача витрат на професійну правничу допомогу задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 2, 4, 7, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 263, 264, 265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» заборгованість за договором позики № 9989493 від 29.08.2020 у розмірі 9772,00 грн, а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2072,36 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог, а також у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

1. Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф», адреса: 79013, місто Львів, вул.С.Бандери, 87, офіс 54 код ЄДРПОУ - 42655697;

2. Відповідач - ОСОБА_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 .

Суддя А.О. Митрофанова