Рішення № 139115877, 17.08.2026, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/5745/26

Провадження № 2/727/2169/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року м. Чернівці

Шевченківський районний суд м. Чернівці

в складі:

головуючого судді Терещенко О.Є.

при секретарі Довженко А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 13 листопада 2025 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та відповідачем за допомогою вебсайту creditkasa.com.ua було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1625-0377, за умовами якого позичальнику надано кредит у сумі 9 600,00 гривень на строк 365 днів. Договір підписано відповідачем шляхом введення одноразового ідентифікатора, надісланого на вказаний ним номер телефону.

Додатковою угодою № 1 від 14 листопада 2025 року та Додатковою угодою № 2 від 20 листопада 2025 року сторони домовилися про надання додаткових коштів у кредит у сумах 9 600,00 гривень та 1 000,00 гривень відповідно.

Позивач зазначає, що виконав свої зобов`язання належним чином, перерахувавши кредитні кошти на вказаний відповідачем картковий рахунок через ТОВ «ФК «Кон-трактовий дім», з яким укладено договір № 02/06/2020 від 10 червня 2020 року про на-дання послуг з приймання та переказу платежів. Відповідач отриманими коштами ско-ристався, від договору протягом 14 календарних днів не відмовився, здійснював част-кове погашення заборгованості, проте взяті на себе зобов`язання в повному обсязі не виконав. Направлена позичальнику вимога про дострокове повернення кредиту зали-шена без задоволення.

Станом на 02 березня 2026 року заборгованість відповідача, за розрахунком по-зивача, становить 33 678,00 гривень, з яких: заборгованість за кредитом 10 600,00 гривень; заборгованість за нарахованими процентами 11 388,00 гривень; заборго-ваність за процентами річних на підставі статті 625 ЦК України 10 100,00 гривень; заборгованість по комісії 1 590,00 гривень.

Посилаючись на статті 11, 509, 525, 526, 530, 536, 610, 611, 612, 625, 629, 1048, 1050, 1054 ЦК України та положення Закону України «Про споживче кредитування», позивач просить стягнути з відповідача вказану суму заборгованості, а також понесені судові витрати судовий збір у розмірі 2 662,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 гривень.

Правомірність нарахування комісії за надання кредиту позивач обґрунтовує по-ложеннями частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», Правилами розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, затвердженими постановою Правління НБУ від 11 лютого 2021 ро-ку №16, та пунктом 9 Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит), за-твердженого постановою Правління НБУ від 03 листопада 2021 року №113, з поси-ланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19.

Ухвалою суду від 14 травня 2026 року відкрито провадження у справі та при-значено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник позивача Федорова Д.К. в останнє судове засідання не з`явилась. Позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні частково визнав позовні вимоги та підтвердив факт отримання кредитних коштів. Разом з тим, просив відмовити в задо-воленні позовних вимог в частині нарахованих відсотків та комісією а також просив зменшити витрати на правову допомогу.

Відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відпові-дачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 223 ЦПК України, якщо учасник справи був належним чином повідомлений про судове засідання, суд розглядає справу за його відсутності у разі неявки без повідомлення причин.

За таких обставин суд розглянув справу за відсутності сторін за наявними у ній матеріалами. Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в су-дове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою зву-козаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази в їх сукупності, суд вста-новив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

13 листопада 2025 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (ідентифікаційний код юридичної особи 38548598) та ОСОБА_1 в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи кредитодавця (веб-сайт creditkasa.com.ua), укладено Договір про відкриття кредитної лінії №1625-0377 (кредитний продукт «MiniKasa»).

За умовами Договору кредитодавець надав позичальнику кредит у сумі 9 600,00 гривень на строк 365 календарних днів, із базовим періодом сплати процентів 28 ка-лендарних днів, комісією за видачу кредиту в розмірі 15 % від суми кредиту та фік-сованою процентною ставкою: 1 % за кожен день користування кредитом протягом перших 180 календарних днів (365 % річних) і 0,74 % за кожен день починаючи з 181 календарного дня (270,1 % річних). Реальна річна процентна ставка становить 3 307,59 %.

Наведені умови кредитування відображені в Паспорті споживчого кредиту, нада-ному відповідачу до укладення договору (дата надання інформації 13 листопада 2025 року), який підписаний споживачем електронним підписом одноразовим іден-тифікатором № A4643. Кредитний договір підписаний відповідачем шляхом введення одноразового ідентифікатора № A3020.

Додатковою угодою № 1 від 14 листопада 2025 року та Додатковою угодою № 2 від 20 листопада 2025 року до вказаного Договору сторони домовилися про надання позичальнику додаткових коштів у кредит у сумах 9 600,00 гривень та 1 000,00 гривень відповідно. Загалом за Договором відповідачу надано кредитних коштів на суму 20 200,00 гривень.

Перерахування кредитних коштів на вказаний відповідачем картковий рахунок підтверджується довідкою про перерахування суми кредиту та квитанціями про пере-рахування коштів від фінансово-розрахункової установи ТОВ «ФК «Контрактовий дім», яке діяло на підставі договору № 02/06/2020 від 10 червня 2020 року та ліцензії НБУ на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунків № 21/772-рк від 29 квітня 2023 року.

ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , а отже на дату укладення Договору 13 листопада 2025 року досяг вісімнадцятирічного віку і мав повну цивільну діє-здатність у розумінні статті 34 ЦК України, тобто був здатний своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також створювати для себе ци-вільні обов`язки та самостійно їх виконувати.

Отримавши кредитні кошти, відповідач своїм правом на відмову від договору про споживчий кредит протягом 14 календарних днів з дня його укладення не скористався та здійснював часткове погашення заборгованості, що вбачається з розрахунку забор-гованості, доданого до позовної заяви.

У зв`язку з простроченням сплати процентів кредитодавець 05 березня 2026 року направив відповідачу вимогу про дострокове повернення кредиту, докази направлення якої долучено до матеріалів справи. Вимога залишена відповідачем без виконання, по-рушення не усунуто.

Згідно з розрахунком заборгованості станом на 02 березня 2026 року заборго-ваність відповідача за Договором становить 33 678,00 гривень, з яких: заборгованість за кредитом 10 600,00 гривень; заборгованість за нарахованими процентами 11 388,00 гривень; заборгованість за процентами річних на підставі статті 625 ЦК України 10 100,00 гривень; заборгованість по комісії 1 590,00 гривень.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обо-в`язків. Згідно зі статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості; у договорах за участю фізичної особи споживача враховуються ви-моги законодавства про захист прав споживачів.

За статтею 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допо-могою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмо-вій формі.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; од-норазовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в ін-формаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції. Згідно зі статтею 12 цього Закону моментом підписання електронного правочину є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Частиною першою статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» вста-новлено, що договір про споживчий кредит укладається у письмовій формі, у тому числі шляхом створення електронного документа з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».

Матеріалами справи підтверджено, що Договір № 1625-0377 від 13 листопада 2025 року та додаткові угоди до нього підписані відповідачем шляхом введення од-норазового ідентифікатора, отриманого на зазначений ним номер мобільного теле-фону, а самому підписанню передували дії позичальника з реєстрації в системі креди-тодавця, введення реквізитів власного платіжного засобу та ознайомлення з Паспортом споживчого кредиту. Без учинення цих дій укладення договору та перерахування кош-тів було б неможливим.

За таких обставин суд дійшов висновку, що між сторонами у письмовій формі укладено договір про споживчий кредит, який є чинним, у встановленому законом по-рядку недійсним не визнавався та відповідачем не оспорюється.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кош-ти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а пози-чальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 528 ЦК України виконання обов`язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору або суті зобов`язання не випливає обов`язок боржника виконати зобов`язання особисто.

Факт видачі кредиту в загальній сумі 20 200,00 гривень підтверджується довід-кою про перерахування суми кредиту та квитанціями фінансово-розрахункової уста-нови ТОВ «ФК «Контрактовий дім», а також не спростований відповідачем.

Крім того, здійснення відповідачем часткового погашення заборгованості за До-говором є конклюдентними діями, що свідчать про прийняття ним умов договору та визнання боргу. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 23 грудня 2020 року у справі № 127/23910/14-ц, зазначивши, що часткова сплата борж-ником або з його згоди іншою особою основного боргу є дією, яка свідчить про ви-знання ним боргу.

Таким чином, кредитодавець виконав свої зобов`язання за Договором належним чином та в повному обсязі.

Відповідно до статей 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; якщо у зобов`я-занні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невико-нання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встанов-лений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повер-нення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно з частиною четвертою статті 16 Закону України «Про споживче кре-дитування» у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит; кредитодавець при цьому зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із за-значенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку для їх усунення.

Умовами Договору передбачено право кредитодавця у разі прострочення сплати процентів на строк понад один календарний місяць вимагати повернення кредиту в повному обсязі.

Судом встановлено, що відповідач допустив прострочення виконання грошових зобов`язань за Договором, у зв`язку з чим 05 березня 2026 року кредитодавець направив йому вимогу про дострокове повернення кредиту. Порушення відповідачем усунуто не було, наданий для цього строк на дату ухвалення цього рішення сплив.

Розмір заборгованості за тілом кредиту 10 600,00 гривень підтверджується розрахунком заборгованості, узгоджується з даними про суми виданих кредитних коштів та здійснених відповідачем платежів і відповідачем не спростований.

За таких обставин вимога про стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 10 600,00 гривень є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено до-говором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються догово-ром.

Згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Умовами Договору та Паспортом споживчого кредиту сторони погодили фіксо-вану процентну ставку за користування кредитом, яка не змінюється протягом усього строку користування кредитом. Проценти в сумі 11 388,00 гривень нараховані позива-чем за фактичний час користування кредитними коштами в межах строку кредиту-вання, за погодженою сторонами ставкою, з урахуванням внесених відповідачем пла-тежів, що відображено в розрахунку заборгованості.

Відповідач розрахунок процентів не оспорив, контррозрахунку не надав, доказів сплати процентів у більшому розмірі суду не подав.

З огляду на викладене вимога про стягнення заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 11 388,00 гривень підлягає задоволенню.

Частиною третьою статті 1054 ЦК України визначено, що особливості регулю-вання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом, яким у спірних правовідносинах є Закон України «Про споживче кредитування».

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредиту-вання» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Пунктом 9 Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фі-нансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит), за-твердженого постановою Правління Національного банку України від 03 листопада 2021 року №113, передбачено, що договір про надання фінансових послуг повинен мі-стити назви грошових зобов`язань із роз`ясненням їх економічної сутності, включаючи комісії за надання та користування кредитом.

Комісія за видачу кредиту в розмірі 15 % від суми кредиту прямо визначена в Паспорті споживчого кредиту, наданому відповідачу до укладення договору, та в са-мому Договорі, врахована при обчисленні реальної річної процентної ставки й загаль-ної вартості кредиту для споживача, а отже була доведена до відома споживача до мо-менту прийняття ним рішення про отримання кредиту.

Заявлена до стягнення сума комісії 1 590,00 гривень є непогашеним залиш-ком цього платежу з урахуванням здійснених відповідачем оплат, підтверджена розра-хунком заборгованості та відповідачем не спростована.

Ураховуючи наведене, вимога про стягнення заборгованості по комісії в розмірі 1 590,00 гривень є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не вста-новлений договором або законом.

Умовами Договору та Паспортом споживчого кредиту сторони визначили, що в разі прострочення виконання позичальником грошового зобов`язання зі сплати про-центів, комісії та/або суми кредиту позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 401 500 (чотириста однієї тисячі п`ятсот) процентів річних від суми заборгованості в силу положень статті 625 ЦК України; при цьому проценти річних нараховуються за кожен день прострочення в сумі, що не перевищує 2 % від неповернутої суми кредиту, а сукупна сума таких процентів та інших платежів за порушення зобов`язань не може перевищувати половини суми кредиту, одержаної позичальником.

Оцінюючи цю вимогу, суд виходить із такого.

По-перше, за своєю правовою природою передбачені статтею 625 ЦК України проценти річних не є платою за користування кредитними коштами, а є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання грошового зо-бов`язання, тобто санкцією за порушення зобов`язання. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18. Отже, погоджені сторонами 401 500 % річних є нічим іншим, як договірною мірою відповідальності споживача за прострочення.

По-друге, спірні правовідносини є відносинами споживчого кредитування, особ-ливості відповідальності споживача в яких урегульовані статтею 21 Закону України «Про споживче кредитування». Абзацом першим частини другої цієї статті встанов-лено, що в договорах про споживчий кредит пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу. Абзацом другим частини другої зазначеної статті передбачено, що сукупна сума неустойки (штраф, пе-ня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання йо-го зобов`язань на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати по-ловини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін. Частиною четвертою цієї ж статті застосування штрафу та пені за одне й те саме порушення споживачем зобов`язання заборонено.

Зі змісту Паспорта споживчого кредиту вбачається, що пеня та штрафи за Дого-вором «не застосовуються», натомість відповідальність споживача за прострочення сформульована виключно як «проценти річних» у розмірі 401 500 % річних. При цьо-му кредитодавець застосував до цього платежу обмеження, дослівно відтворене з абза-цу другого частини другої статті 21 Закону України «Про споживче кредитуван-ня» (половина одержаної суми кредиту), тобто сам поширив на нього правовий режим платежу за порушення зобов`язання.

Таке конструювання умов договору свідчить про те, що за формою спірний пла-тіж названий «процентами річних», а за змістом є неустойкою за прострочення, вста-новлення якої в такому розмірі спрямоване на подолання обмежень, передбачених аб-зацом першим частини другої статті 21 Закону України «Про споживче кредитування».

По-третє, суд враховує явну непропорційність погодженого розміру відповідаль-ності. Ставка 401 500 % річних відповідає приблизно 1 100 % від суми заборгованості за кожен день прострочення та більш ніж у 133 тисячі разів перевищує розмір про-центів річних, визначений частиною другою статті 625 ЦК України як загальне пра-вило (3 % річних). Позивач нарахував за цією умовою 10 100,00 гривень, тобто рівно половину всієї одержаної відповідачем суми кредиту (20 200,00 гривень) мак-симально можливу за договором суму, яка становить майже третину заявленої ціни по-зову і майже дорівнює сумі самого кредиту, що залишилася непогашеною. За такого механізму нарахування розмір відповідальності фактично не залежить ані від тривало-сті прострочення, ані від розміру дійсних втрат кредитодавця, що суперечить компен-саційній природі цивільно-правової відповідальності та перетворює її на засіб отри-мання додаткового прибутку.

По-четверте, відповідно до статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Згідно з ча-стиною третьою статті 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах доб-росовісності, розумності та справедливості. Частиною третьою статті 13 ЦК України не допускається зловживання правом в інших формах, а частиною шостою цієї статті передбачено, що в разі недодержання особою вимог, встановлених частинами другою п`ятою цієї статті, суд може застосувати наслідки, встановлені законом.

Договір укладено шляхом приєднання споживача до умов, розроблених кредито-давцем (стаття 634 ЦК України), тобто відповідач як економічно слабша сторона пра-вовідносин був позбавлений можливості впливати на зміст оспорюваної умови. Сво-бода договору, гарантована статтями 6 та 627 ЦК України, не є безмежною і обмежена вимогами розумності й справедливості, а у договорах за участю фізичної особи споживача також вимогами законодавства про захист прав споживачів.

Оцінивши наведене в сукупності, суд дійшов висновку, що умова Договору про сплату споживачем за прострочення виконання грошового зобов`язання процентів річ-них у розмірі 401 500 % річних не відповідає засадам добросовісності, розумності та справедливості, а реалізація позивачем права, що ґрунтується на такій умові, виходить за межі здійснення цивільних прав.

За таких обставин у задоволенні позовної вимоги про стягнення заборгованості за процентами річних на підставі статті 625 ЦК України в розмірі 10 100,00 гривень слід відмовити.

Згідно зі статтями 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім пе-реконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду наперед вста-новленої сили.

Позивач належними та допустимими доказами довів факт укладення з відповіда-чем договору про споживчий кредит, факт надання кредитних коштів та факт пору-шення відповідачем зобов`язань щодо їх повернення й сплати процентів і комісії. Від-повідач цих обставин не спростував.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню на суму 23 578,00 гривень (10 600,00 + 11 388,00 + 1 590,00). У задоволенні решти позовних вимог належить відмо-вити з наведених вище підстав.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною першою та пунктом 3 частини третьої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних ви-мог; інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 662,40 гри-вень. Позовні вимоги задоволено на 23 578,00 гривень із заявлених 33 678,00 гривень, тобто на 70,01 %. Відтак з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судо-вий збір у розмірі 1 863,95 гривень.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

На підтвердження цих витрат позивачем надано копію договору про надання професійної правничої допомоги від 08 квітня 2026 року, укладеного з Адвокатським об`єднанням «Правовий баланс», рахунок-фактуру та копію свідоцтва про право на за-няття адвокатською діяльністю. За умовами пункту 4.3 договору розмір гонорару за підготовку позовної заяви є фіксованим і становить 5 000,00 гривень.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Згідно з частиною п`ятою статті 141 ЦПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи та чи є їх розмір обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з ураху-ванням ціни позову і значення справи для сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «East/West Alliance Limited проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових витрат, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір об-ґрунтованим.

Суд враховує, що ця справа є малозначною, розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, не потребувала збирання додаткових доказів, дослідження значного обсягу документів чи вирішення складних правових питань; правнича допо-мога фактично полягала у складанні однієї позовної заяви, що має типовий (шаблон-ний) характер і використовується позивачем у значній кількості аналогічних справ; ці-на позову становить 33 678,00 гривень.

За таких обставин суд вважає, що заявлений розмір витрат на професійну прав-ничу допомогу не є співмірним зі складністю справи та обсягом фактично наданих по-слуг, а обґрунтованим та пропорційним предмету спору є розмір таких витрат 2 500,00 гривень.

З урахуванням пропорції задоволених позовних вимог (70,01 %) з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 750,25 гривень.

Керуючись статтями 12, 13, 7681, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263265, 268, 273, 274, 279, 352, 354 ЦПК України, -

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до Хор-кіна ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (ідентифікаційний код юридичної особи 38548598; місцезнаход-ження: бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 407, м. Київ, 01133) заборгованість за До-говором про відкриття кредитної лінії № 1625-0377 від 13 листопада 2025 року станом на 02 березня 2026 року в розмірі 23 578 (двадцять три тисячі п`ятсот сімдесят ві-сім) гривень 00 копійок, з яких: заборгованість за кредитом 10 600,00 гривень; за-боргованість за нарахованими процентами 11 388,00 гривень; заборгованість по ко-місії 1 590,00 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» судовий збір у розмірі 1 863 (одна тисяча вісімсот шістдесят три) гривні 95 копійок

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 750 (одна тисяча сімсот п`ятдесят) гривень 25 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернівецького апеля-ційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день йо-го проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апе-ляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну ча-стину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного су-дового рішення.

Повний текст рішення суду складено 21 серпня 2026 року.

Суддя: Терещенко О.Є.