Рішення № 139115819, 05.08.2026, Чернівецький районний суд міста Чернівців (до 25.04.2025 - Першотравневий районний суд м. Чернівців)

Єдиний унікальний номер 725/1491/25

Номер провадження 2/725/1462/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.08.2026 року.Чернівецький районний суд міста Чернівців

в складі:

головуючої судді Вольської-Тонієвич О.В.

при секретарі Заяц Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАКІ КРЕДИТ" (04116, місто Київ, вул.Довнар-Запольського Митрофана, будинок 5, офіс 219) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до Чернівецького районного суду м.Чернівців із вказаним вище позовом.

Посилався на те, що 11 жовтня 2021 року між ТОВ "ЛАКІ КРЕДИТ" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №70 (далі - Кредитний договір). Відповідно до умов договору відповідачці було надано грошові кошти у розмірі 130 000грн. зі сплатою процентів за користування кредитом, на строк 24 місяці, з кінцевим терміном повернення 11 жовтня 2023 року (включно). Загальний розмір суми кредиту становить 144 444,44грн.

Оскільки відповідачка свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, у неї виникла заборгованість у розмірі 156 109,36грн., з яких: 119 209,28грн. заборгованість по кредиту; 36 900,08грн. заборгованість по відсотках за користування кредитом.

Враховуючи наведене, просив стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість у розмірі 156 109,36грн. та здійснити розподіл судових витрат.

Ухвалою суду від 05.06.2026 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.

18.06.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника відповідачки ОСОБА_1 адвоката Шоломіцького І.В. надійшов відзив на позовну заяву, де він вказав, що йогодовірителька позовні вимоги не визнає, виходячи з наступного:

Так, згідно умов кредитного договору, останнім днем повернення ОСОБА_1 позивачу кредитних коштів є 11 жовтня 2023 року.

Разом з тим, позичем змінено порядок нарахування відсотків за користування кредитними коштами, оскільки 24.05.2023 позивач звернувся до відповідачки з вимогою за кредитним договором та повідомленням №ЛК-020/2 про звернення стягнення на предмет застави, де вимагав достроково сплатити непогашену заборгованість (частину позики, що залишилась несплаченою) та сплатити проценти належні кредитору на загальну суму 165 831,56грн.

Вважає, що починаючи з 25.05.2023, право позивача нараховувати передбачені договором відсотки за користування кредитом припинилося на підставі ч.2 ст.1050 ЦК України.

Крім того, сума заборгованості визначена позивачем до стягнення у сумі 156 109, 36 грн., є недостовірною ще й з тих підстав, що не враховує всіх сумм, що були сплачені ОСОБА_1 ..

Так, з урахуванням сплачених його довірителькою коштів на погашення кредиту, а також строку нарахування відсотків (з 11.10.2021 по 24.05.2023), у неї існує заборгованість за кредитним договором №70 від 11.10.2021 у розмірі 43 171,94грн.

Згідно із попереднім (орієнтовним) розрахунком, розмір витрат на професійну правничу допомогу, які відповідачка понесла та очікує понести у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, складає 15 000 грн.

Просив у задоволенні позову відмовити.

29.06.2026 представник позивача ТОВ «Лакі Кредит» - Лисенко Д.В. подав до суду клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, понесених відповідачкою, у зв`язку із розглядом даної справи із 15000грн. до 2000грн. Зазначив, що заявлені представником відповідачки витрати на правничу допомогу є необґрунтованими, явно завищеними, неспівірними та не відповідповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також суперечить принципу розподілу таких витрат.

31.07.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника позивача ТОВ «Лакі Кредит» - Лисенка Д.В. надійшла заява про зменшення позовних вимог. Зазначив, що з часу звернення ТОВ «Лакі Кредит» до суду із даним позовом відповідачка частково сплачувала заборгованість за кредитним договором. Так, згідно акта звірки, у відповідачки існує заборгованість за кредитним договором №70 від 11.10.2021 у розмірі 76 109,36грн., яка складається лише із тіла кредиту.

Просив стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість у розмірі 76109,36грн. Здійснити розподіл судових витрат. Крім того, просив розглядати справу у його відсутність.

04.08.2026 представник відповідачки ОСОБА_1 адвокат Шоломіцький І.В. подав до суду додаткові пояснення у справі, де звертав увагу суду на обставини аналогічні тим, які зазначені ним у відзиві на позов. Просив у задоволенні позову щодо стягнення із його довірительки заборгованості у розмірі 76 109,36грн. відмовити.

04.08.2026 представник позивача ТОВ «Лакі Кредит» - Лисенко Д.В. подав до суду заперечення на клопотання (заяву).

Зазначив, що позивачем правильно нараховано заборгованість за кредитним договором. При цьому Товариством не здійснювалось нарахування відсотків за період дії кредитного договору після вимоги дострокової сплати. Відповідачка та її представник, не погоджуючись із розрахунком позивача, не спростовують жодними доказами акт звірки взаємних розрахунків за кредитним договором. Просив додаткові пояснення представника відповідача від 04.08.2026 залишити без розгляду, а позов ТОВ «Лакі Кредит» задовольнити. Крім того, просив розглядати справу у його відсутність.

У зв`язку із тим, що в судове засідання відбувалося у відсутність учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, що відповідає вимогам ч.2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов обґрунтований, однак підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав:

Так, судом встановлено, що 11 жовтня 2021 року між ТОВ "ЛАКІ КРЕДИТ" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №70 (далі - Кредитний договір) (а.с.11-21).

Відповідно до умов договору сума кредиту (загальний розмір) складає: 144 444,44грн. Строк кредиту 24 місяців, з днем остаточного повернення 11 жовтня 2023 року (п.а.1.2,1.3 Договору).

Процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від періоду її встановлення та становить:

за перший день користування кредитом (включно) 10,00 % за день (3650,00% річних) від початкової суми кредиту (загального розміру);

за всі наступні дні користування кредитом, починаючи з другого дня (включно) й до кінця строку надання кредиту - 3,5% в місяць (42% річних) від початкової суми кредиту (загального розміру) (п.1.4 Договору).

Пунктом 1.9 Договору передбачено, що належне виконання Позичальником зобов`язань за цим Договором забезпечується: заставою транспортного засобу: марки «Форд», модель «Мондео», 2012р.в., реєстраційний державний номер НОМЕР_1 .

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Статтею 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Саме такий висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року, справа № 342/180/17.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , уклавши вказаний кредитний договір, погодилася з умовами, які вважала зручними для себе та підтвердила умови отримання кредиту, відтак, укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідачки.

Таким чином, слід вважати, що відповідачка особисто підписавши Кредитний договір, була обізнана з його умовами, що виключає можливість їх неоднозначного трактування.

У постанові Верховного Суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19 зроблено висновок, що презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).

Однак таких доказів відповідачкою суду не надано.

Отже, суд вважає доведеним факт укладання вказаного кредитного договору між ТОВ «Лакі Кредит» та відповідачкою ОСОБА_1 .

Як вбачається з умов кредитного договору (п.п.2.2 Договору), за умови виконання позичальником зобов`язань, передбачених в п.2.1 Договору, кошти кредиту надаються Кредитом у безготівковій формі шляхом їх перерахування (утримання):

-у розмірі 130 000грн. на поточний рахунок позичальника;

-у розмірі 14 444,44грн. на користь кредитора з метою виконання зобов`язань з оплати першого проценту, відповідно до 3.3 Договору.

Судом встановлено, що ТОВ «Лакі Кредит» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало та надало відповідачці ОСОБА_1 грошові кошти.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачка здійснювала часткову оплату в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, чим вчинила конклюдентні дії, що свідчать про прийняття укладеного кредитного договору, який створив для неї певні цивільні права та обов`язки.

Вказане узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеного у постанові від 23.12.2020 (справа №127/23910/14-ц).

Крім того, відповідачка ОСОБА_1 не заперечувала факт укладання договору №70 та отримання кредитних коштів.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі статтями 526, 530, 610 ЦК України та частиною 1 статті 612 ЦК України зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання.

Згідно з пунктом 4.4. договору позичальник зобов`язаний: 1)належним чином виконувати всі умови цього договору та взяті на себе за цим договором зобов`язання; 2) у встановлений договором строк, повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пені (у разі наявності) та інші платежі передбачені договором.

Разом з тим, відповідачка належним чином своїх зобов`язань за договором не виконала.

Так, згідно актів звірки взаємних розрахунків за період: 11.10.2021 27.07.2026, проведених між ТОВ «Лакі Кредит» і ОСОБА_1 за кредитним договором №70 від 11.10.2021, у відповідачки існує заборгованість за кредитним договором у розмірі 76 109,36грн., яка складається виключно із тіла кредиту.

При вирішенні спору обов`язок спростовувати доводи позивача покладається на відповідача, а не на суд, проте це означає, що у такому випадку суд повинен розглянути позов і визначити розмір заборгованості, виходячи з умов договору та вимог закону (постанова Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №156/268/21).

Окрім цього, Верховний Суд у постанові від 03 липня 2024 року у справі №760/11927/16 (провадження №61-3985св24), виходячи із положень частини першої статті 81 ЦПК України дійшов висновку, що належним чином дослідити поданий стороною доказ (у тому числі розрахунок заборгованості за кредитним договором), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок це процесуальний обов`язок суду.

Таким чином, з урахуванням умов кредитного договору, вимог чинного законодавства та здійснених відповідачою проплат, суд приходить до висновку, що позивачем не правильно здійснено нарахування заборгованості, виходячи з наступного:

Так, пунктом 4.1 договору визначено, що кредитор має право: 2) вимагати від позичальника повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та виконання усіх інших зобов`язань, встановлених Договором; 5) вимагати повернення кредиту, строк сплати якого що не настав та сплати процентів у разі: затримання позичальником сплати частини кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць. В даному випадку позичальник повинен здійснити дострокове повернення кредиту та процентів протягом 30 календарних днів, з дня одержання від кредитора повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду позичальник усуне порушення умов цього договору, така вимога кредитора втрачає цінність. Вимога надсилається рекомендованим листом з повідомленням про його вручення на адресу позичальника, зазначену в цьому договорі або шляхом надсилання електронного листа на електронну адресу - Email позичальника або шляхом направлення повідомлення на номер телефону позичальника, зазначений у цьому договорі, за допомогою месенджерів, включаючи, але не обмежуючись месенджером Viber, WhatsApp, Telegram.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Нарахування відсотків за користування кредитом після пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України не передбачене.

Частиною 2 ст.1050 ЦК України визначено, що проценти, передбачені частиною першою цієї статті, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.

Так, судом встановлено, що 24 травня 2023 року ТОВ «Лакі Кредит» було надіслано ОСОБА_1 вимогу про дострокову сплату заборгованості за кредитним договором на загальну суму 165831,56грн. та повідомлення про початок процедури стягнення на предмет застави (а.с.31-32).

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом») (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16).

Для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з`ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав)».

Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у ст. 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

Припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження №14-10цс18), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц (провадження №14-318цс18), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року по справі №723/304/16-ц (провадження N14-360цс19), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року по справі №638/13683/15-ц (провадження N14-680цс19), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 (провадження №12-16гс22), тобто дана судова практика є сталою.

Таким чином, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У зв`язку із цим, позовні вимоги в частині стягнення з відповідачки заборгованості за відсотками нарахованими після пред`явлення до позичальника вимоги, згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, задоволенню не підлягають.

При цьому матеріали справи не містять доказів укладення між відповідачкою та Товариством Додаткових Угод.

Відтак, враховуючи умови укладеного сторонами договору та дату пред`явлення кредитодавцем до позичальника вимоги, згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, до стягнення з відповідачки підлягала заборгованість за відсотками за період з 12.10.2021 (п.п.1.4 договору), починаючи з другого дня (включно) й до кінця строку надання кредиту - 3,5% в місяць)) по 24.05.2023 (дата пред`явлення вимоги) у розмірі 98338,57грн. (5055,55 (щомісячний платіж відсотків) х 19 місяців (з 12.10.2021 до 11.05.2023)=96055,45грн.; 163,08грн. (відсотки за один день користування кредитом)х 14 (кількість днів у травні)= 2283,12грн.; 96055,45+2283,12=98338,57).

Таким чином, загальна сума кредиту становить 242 783,01грн., з якої: 144 444,44грн. (130 000грн. - тіло кредиту та 14 444,44грн. - процентна ставка за перший день користування кредитом) та 98338,57грн. відсотки за користування кредитними коштами з 12.11.2021 по 24.05.2023).

Поряд із цим, із акту звірки взаємних розрахунків вбачається, що ОСОБА_1 на виконання умов кредитного договору №70 від 11.10.2021 було сплачено кошти у розмірі 189500грн.

Отже, установивши, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку ТОВ «Лакі Кредит» у повному обсязі не повернуті, суд приходить до висновку, що з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у розмірі 53 283,01грн. (242 783,01грн.- 189 500грн. = 53 283,01грн.)

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2119,85грн.

На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст. 509, 526, 530, 536, 549, 550, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 5, 7, 12, 76, 89, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю"ЛАКІ КРЕДИТ" (04116, місто Київ, вул.Довнар-Запольського Митрофана, будинок 5, офіс 219) заборгованість за кредитним договором №70 від 11.10.2021 у розмірі 53 283,01 (п`ятдесят три тисячі двісті вісімдесят три)грн. 01коп., а також судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2119 (дві тисячі сто дев"ятнадцять)грн.85коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Чернівецького районного

суду міста Чернівців Вольська-Тонієвич О. В.