Ухвала суду № 139115659, 20.08.2026, Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 636/11265/25 Провадження№ 2-п/636/52/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року Чугуївський міський суд Харківської області у складі: головуючого судді Гніздилова Ю.М., за участю секретаря судового засідання Селевко Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуєві заяву ОСОБА_1 , про перегляд заочного рішення,

встановив:

В провадженні Чугуївського міського суду перебувала цивільна справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості кредитним договором.

25 червня 2026 року Чугуївським міським судом Харківської області ухвалено заочне рішення яким заявлені позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Відповідач звернувся із заявою про скасування заочного рішення, в обґрунтування заяви посипається на те, що він під час розгляду справи по суті не приймав участь у судових засіданнях, оскільки не отримував судових викликів так як не мешкає за зареєстрованим місцем проживання. Та вважає, що зазначені обставини є підставою для скасування заочного рішення відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства.

Відповідач у судове засідання не з`явився, просив в своїй заяві скасувати заочне рішення з підстав викладених в його заяві та розгляд справи провести за його відсутності.

Позивач у судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про дату та час розгляду справи.

Дослідивши заяву про скасування заочного рішення, матеріали цивільної справи, вислухавши пояснення відповідача, суд приходить до наступного висновку.

Частиною 1 статті 288Цивільного процесуального кодексу України визначено, що заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

З вищевикладеного вбачається, що для скасування заочного рішення необхідно не лише встановити поважність причин неявки відповідача в судове засідання, в якому було ухвалене заочне рішення, а й те, щоб його аргументи щодо обставин справи впливали на правильне її вирішення.

Лише за сукупності цих двох умов можна стверджувати про наявність підстав для скасування заочного рішення і призначення справи для розгляду в загальному порядку.

Як вже зазначалось, відповідач обґрунтовуючи заяву про перегляд заочного рішення посилається на те, що він під час розгляду справи по суті не приймав участь у судових засіданнях, оскільки не отримував судових викликів.

Суд, дослідивши заяву відповідачки про перегляд заочного рішення, матеріали цивільної справи та надані до заяви докази, приходить до висновку про відсутність передбачених законом підстав для скасування заочного рішення.

Відповідно до частини першої статті 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та/або не повідомив про причини неявки з поважних причин, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і при цьому докази, на які він посилається у своїй заяві про перегляд заочного рішення, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, сам по собі факт незгоди відповідача із заочним рішенням або посилання на те, що він не отримував судових повісток, не є безумовною підставою для скасування заочного рішення. Для такого скасування необхідним є встановлення сукупності передбачених статтею 288 ЦПК України обставин.

Як убачається із заяви про перегляд заочного рішення, відповідачка зазначає, що судові повістки та повідомлення про дату, час і місце розгляду справи вона не отримувала, у зв`язку з чим не мала можливості взяти участь у розгляді справи. При цьому будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що на час розгляду справи вона фактично не проживала за адресою, за якою здійснювалося її повідомлення судом, до заяви не додано.

Більше того, наведені відповідачкою відомості не узгоджуються з її власними даними, зазначеними у поданій до суду заяві. Так, у заяві про перегляд заочного рішення відповідачка самостійно зазначила адресу свого місця проживання: АДРЕСА_1 . Така сама адреса зазначена в матеріалах справи та була використана судом як адреса відповідачки.

Отже, відповідачка фактично не заперечує зазначену у справі адресу свого проживання, а навпаки сама вказує її у заяві про перегляд заочного рішення як власну адресу.

При цьому твердження про фактичне перебування в іншому регіоні України саме по собі не свідчить про зміну місця проживання чи про те, що на час розгляду справи відповідачка не проживала за адресою, зазначеною у матеріалах справи. Так само саме по собі фактичне перебування особи в іншому регіоні не підтверджує неможливості отримання нею судової кореспонденції та не спростовує належності повідомлення за відомою суду адресою.

Суд звертає увагу, що відповідно до положень цивільного процесуального законодавства учасник справи зобов`язаний повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування), а у разі неповідомлення про зміну адреси судове повідомлення направляється за останньою відомою суду адресою. Такий підхід спрямований на забезпечення належного здійснення судочинства та недопущення ситуації, за якої учасник процесу шляхом фактичної зміни місця перебування, без повідомлення суду, створює перешкоди для розгляду справи.

У даному випадку відповідачкою не надано суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що на час розгляду справи вона не проживала за адресою: АДРЕСА_1 , або що така адреса не була її останнім відомим місцем проживання (перебування).

Саме лише твердження відповідачки про те, що вона фактично перебувала в іншому регіоні України, без зазначення конкретного місця проживання та без надання доказів, які б підтверджували зміну адреси або неможливість отримання кореспонденції, не може бути визнано достатнім для висновку про поважність причин її неявки.

Крім того, суд враховує, що відповідачка у заяві зазначає про наявність у неї заперечень проти позовних вимог та вказує, що такі заперечення мають істотне значення для правильного вирішення справи. Водночас наведення загального посилання на наявність заперечень саме по собі не є достатнім. Відповідачка повинна вказати на конкретні докази, які не були досліджені судом та які у разі їх врахування можуть призвести до іншого вирішення спору.

Зі змісту поданої заяви не вбачається належного обґрунтування того, які саме докази відповідачка не мала можливості подати під час розгляду справи, у чому полягає їх істотне значення для правильного вирішення спору та яким саме чином їх дослідження може вплинути на висновки суду, викладені у заочному рішенні.

Таким чином, відповідачкою не доведено наявності сукупності умов, визначених статтею 288 ЦПК України, необхідних для скасування заочного рішення.

Суд також виходить із того, що процедура перегляду заочного рішення не є способом повторного розгляду справи лише у зв`язку з незгодою відповідача з результатом її вирішення. Її призначення полягає у перевірці саме тих обставин, які могли перешкодити відповідачу реалізувати своє право на участь у розгляді справи, та з`ясуванні, чи могли наведені ним докази істотно вплинути на правильність ухваленого рішення.

За наведених обставин суд не встановив поважності причин неявки відповідачки, яка б у поєднанні з іншими передбаченими законом умовами давала підстави для скасування заочного рішення. Доводи заяви фактично зводяться до твердження про неотримання судових повідомлень, однак належними доказами такі доводи не підтверджені.

При цьому особливої уваги заслуговує те, що адреса, за якою відповідачка була зазначена у матеріалах справи, та адреса, яку вона сама зазначила у заяві про перегляд заочного рішення, є тотожними. Отже, будь-яких об`єктивних даних, які б давали суду підстави вважати, що повідомлення відповідачки за вказаною адресою було неналежним у зв`язку з її фактичним непроживанням за цією адресою, матеріали заяви не містять.

Відповідно до положень Цивільного процесуального кодексу України, заочне рішення може бути скасоване лише за умови одночасного існування двох обставин: якщо відповідач не з`явився в судове засідання з поважних причин та не повідомив суд про причини неявки; якщо докази та заперечення, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Отже, сам по собі факт подання заяви про скасування заочного рішення або формальне посилання на неотримання судових повісток не є безумовною підставою для його скасування.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлена Верховним Судом. Так, у постанові від 13 травня 2024 року у справі № 755/4829/23 Верховний Суд зазначив, що повернення судової кореспонденції з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» є належним підтвердженням повідомлення учасника справи відповідно до статті 128 ЦПК України. При цьому Верховний Суд окремо звернув увагу, що особа, яка надалі у своїх процесуальних документах зазначає ту саму адресу, на яку суд надсилав кореспонденцію, не може обґрунтовано посилатися на відсутність належного повідомлення.

Такий висновок узгоджується також із усталеною практикою Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 522/17859/19, а також із правовими висновками Велика Палата Верховного Суду, сформульованими у постановах від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17 та від 12 лютого 2019 року у справі № 906/142/18, відповідно до яких відмітка поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою» свідчить про належне повідомлення особи, якщо кореспонденцію направлено за адресою, повідомленою нею суду.

Вирішуючи питання про скасування заочного рішення суд спирається в тому числі на постанову Верховного Суду від 27.03.2019 у справі № 522/1016/16-ц: «Належним повідомленням сторони є направлення судової повістки за адресою, зазначеною у матеріалах справи або офіційних реєстрах. Факт неотримання кореспонденції з причин, що залежать від адресата, не свідчить про порушення судом норм процесуального права»

Відповідно до постанова Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 761/4625/17

суд зазначив, що повернення поштової кореспонденції з відміткою про закінчення строку зберігання або відсутність адресата не є підставою для висновку про неналежне повідомлення особи про розгляд справи.

Відповідно до постанова Верховного Суду від 10.02.2021 у справі № 753/22860/17 сторона зобов`язана проявляти належну обачність щодо реалізації своїх процесуальних прав та не може посилатися на власну пасивність як на поважну причину неявки в судове засідання.

З приводу умов скасування заочного рішення Верховний суд в постанові від 21.04.2021 у справі № 127/14189/18 зазначив, що скасування заочного рішення можливе лише за умови одночасного доведення поважності причин неявки та наявності істотних заперечень, які могли б вплинути на правильність вирішення справи.

Однак у поданій заяві відповідач не навів жодних вагомих доказів або заперечень, які б мали істотне значення для правильного вирішення справи та які не були предметом оцінки суду при ухваленні заочного рішення.

Таким чином, друга обов`язкова умова для скасування заочного рішення також відсутня.

Суд зауважує на тому, що інститут заочного розгляду справи спрямований на забезпечення балансу між правом особи на доступ до правосуддя та обов`язком суду забезпечити ефективний та своєчасний розгляд справи.

Допущення можливості скасування заочного рішення виключно з підстав формального посилання на неотримання судових повісток створювало б ризик зловживання процесуальними правами, коли сторона, свідомо ігноруючи судову кореспонденцію, отримувала б можливість безпідставно затягувати розгляд справи.

Суд не може заохочувати таку процесуальну поведінку, оскільки вона суперечить засадам добросовісності, розумності та правової визначеності.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що: відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду; причини неявки до суду не є поважними; заявлені доводи не містять істотних обставин, які могли б вплинути на правильність ухваленого рішення.

Як вбачається з заяви про скасування заочного рішення, місце проживання відповідача ОСОБА_2 повністю співпадає з адресою, яка зазначалась в позовній.

Таким чином, оскільки підставами скасування заочного рішення є поважність неявки в судове засідання відповідача та наявність істотних доказів у справі в обґрунтування заперечень проти вимог позивача, за відсутності зазначених обставин у сукупності, суд не має законних підстав для скасування заочного рішення, отже, у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення слід відмовити.

Керуючись статтями 258261, 284288 ЦПК України, суд,

ухвалив:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 , про перегляд заочного рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 25 червня 2026 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку в 30-ти денний строк з дня проголошення ухвали про відмову з задоволенні заяви про перегляд заочного рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Гніздилов Ю.М.