Ухвала суду № 139114175, 17.08.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/15919/26

Провадження № 1-кс/344/6021/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого слідчого відділу Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП в Івано-Франківській області капітана поліції ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026091010001400 від 16.08.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,-

ВСТАНОВИЛА:

Слідчий ОСОБА_4 за погодженням з прокурором ОСОБА_3 , звернувся з клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, розмір застави визначити у межах 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В обґрунтування клопотання вказано про те, що досудовим розслідуванням встановлено, що 15.08.2026 приблизно о 21 год 20 хв, водій ОСОБА_5 , перебуваючи за кермом автомобіля марки «BMW 436I» реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався проїзною частиною дороги вул. Набережна ім. В. Стефаника у м. Івано-Франківську в напрямку вул. Левицького. Ділянка дороги, по якій рухався ОСОБА_5 , має по одній смузі для руху в кожному напрямку, які розділені між собою дорожньою розміткою 1.16.1 Правил дорожнього руху України.

У той час, регульованим пішохідним переходом, який знаходиться біля будинку №1, обладнаний світлофорами та позначений інформаційно-вказівними знаками 5.38.1 «Пішохідний перехід» і горизонтальною дорожньою розміткою 1.14.1 «зебра», проїзну частину дороги вул. Набережна у м. Івано-Франківську зліва направо відносно напрямку руху автомобіля марки «BMW 436I» реєстраційний номер НОМЕР_1 , на дозволений зелений сигнал світлофора, переходила пішохід ОСОБА_7 , яка у відповідності до вимог п. 4.16 ПДР України мала перевагу в русі під час переходу проїзної регульованим переходом.

Водій ОСОБА_5 ,рухаючись зазначеним вище автомобілем на заборонений червоний сигнал світлофора, по вул. Набережна ім. В. Стефаника у м. Івано-Франківську, проявив неуважність під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, не надав переваги у русі пішоходу, внаслідок чого автомобілем «BMW 436I» реєстраційний номер НОМЕР_1 допустив наїзд на пішохода ОСОБА_7 , яка переходила проїзну частину дороги вул. Набережна ім. В. Стефаника.

При цьому, водій ОСОБА_5 порушив вимоги ПДР України, а саме:

п. 2.3 б), в якому зазначено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху;

п. 4.16 а), у відповідності до вимог якого, пішохід має право на перевагу у русі під час переходу проїзної частини позначеними нерегульованими пішохідними переходами, а також регульованими переходами за наявності на те відповідного сигналу регулювальника чи світлофора;

п. 8.7.3 е), який вказує, що червоний сигнал світлофора, у тому числі миготливий, або два червоні миготливі сигнали забороняє рух;

п. 8.10, в якому вказано, що у разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.69, якщо їх немає не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів

п. 12.1, відповідно до якого, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку, стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;

п. 12.3, згідно якого, у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди;

п. 18.2, згідно якого, на регульованих пішохідних переходах і перехрестях при сигналі світлофора чи регулювальника, що дозволяє рух транспортним засобам, водій повинен дати дорогу пішоходам, які закінчують перехід проїзної частини відповідного напрямку руху і для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

Внаслідок порушення ОСОБА_5 ПДР України сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження у вигляді політравми, забою головного мозку, травматичного субарахноїдального крововиливу, заритого перелому сідничної кістки зліва з незначним зміщенням, травматичного ушкодження крижово-клубового з`єднання зліва, які згідно «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995, відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, що є небезпечними для життя в момент спричинення.

У вчиненні зазначеного кримінального правопорушення обґрунтовано підозрюється ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та зареєстрований по АДРЕСА_1 , житель АДРЕСА_2 , громадянин України, українець, із середньою освітою, не працює, на утриманні нікого не має, неодружений, раніше не судимий.

16 серпня 2026 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 затримано в порядку ст. 208 КПК України та того ж дня йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Обґрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення ОСОБА_5 повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, а саме відомостями, які містяться: в протоколах оглядів місця події, протоколах допитів свідків, інформацією з медичного закладу та іншими доказами в їх сукупності, які є в матеріалах кримінального провадження.

Відповідно до ст. 12 КК України, злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , відноситься до категорії тяжких, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років. у зазначеному кримінальному провадженні, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків у цьому кримінальному провадженні.

Можливість підозрюваного ОСОБА_5 переховуватись від органів досудового розслідування чи суду обґрунтовується тим, що підозрюваний ОСОБА_5 , усвідомлюючи тяжкість покарання за вчинений злочин, може намагатись уникнути покарання. Окрім того, підозрюваний ОСОБА_5 , після вчинення ДТП, покинув місце події, що тільки підтверджує зазначений ризик.

Можливість підозрюваного ОСОБА_5 незаконно впливати на потерпілу та свідків у цьому кримінальному провадженні з метою зміни показань свідками обґрунтовується тим, що йому відомі їхні анкетні, а також тим, що з деякими свідками підозрюваний перебуває у близьких стосунках.

На думку сторони обвинувачення, враховуючи вищевикладене, а також вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_5 кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, та те, що ОСОБА_5 , усвідомлюючи тяжкість покарання, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду,впливати на потерпілу і свідків, орган досудового розслідування приходить до висновку про необхідність обрання підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки уникнути вищевказаних ризиків шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів неможливо, так як вони не зможуть запобігти вищевказаним ризикам.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав з підстав викладених в ньому, просив клопотання задоволити.

Слідчий підтримав клопотання.

Захисник у судовому засіданні вказав, що підозрюваний вину визнає, щиро розкаюється, має постійне місце проживання в м. Івано-Франківську, є особою з інвалідністю ІІІ групи та потребує постійного лікування. Просив зменшити розмір застави врахувавши сімейний та матеріальний стан підозрюваного, середньомісячний дохід якого становить близько 30 000 грн., та визначити заставу у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Підозрюваний підтримав позицію захисника, також вказав, що щиро розкаюється, буде допомагати потерпілій.

Заслухавши учасників розгляду, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшла наступного висновку.

Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відділом розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Івано-Франківській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12026091010001400 від 16.08.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

16.08.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а саме про те, що він підозрюється у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.

У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об`єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Вирішуючи дане клопотання враховуються також вагомість наявних доказів, які містяться в матеріалах клопотання: протокол огляду місця події від 15.08.2026, протокол огляду місця події від 16.08.2026, протокол допиту свідка ОСОБА_8 від 16.08.2026, протокол допиту свідка ОСОБА_9 від 16.08.2026, протокол допиту свідка ОСОБА_10 від 16.08.2026, висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 16.08.2026, згідно з яким у ОСОБА_5 ознак сп`яніння не виявлено.

Разом з тим слідчий суддя на цьому етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Тому, на підставі оцінки сукупності отриманих доказів, слідчим суддею визначено, що причетність ОСОБА_5 до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.

Прокурор у судовому засіданні довів, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме: підозрюваного ОСОБА_5 переховуватись від органів досудового розслідування чи суду обґрунтовується тим, що підозрюваний ОСОБА_5 , усвідомлюючи тяжкість покарання за вчинений злочин, може намагатись уникнути покарання. Окрім того, підозрюваний ОСОБА_5 , після вчинення ДТП, покинув місце події, що тільки підтверджує зазначений ризик. Також підозрюваний може незаконно впливати на потерпілу та свідків у цьому кримінальному провадженні з метою зміни показань свідками обґрунтовується тим, що йому відомі їхні анкетні, а також тим, що з деякими свідками підозрюваний перебуває у близьких стосунках.

Згідно п.36 рішення у справі «Москаленко проти України» від 20.05.2010 (заява №37466/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (п.58 рішення від 04 жовтня 2005 року у справі «Бекчиєв проти Молдови, заява №9190/03).

Згідно практики Європейського суду з прав людини серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться (п.40 рішення у справі «Клоот проти Бельгії» від 12 грудня 1991 року, заява №12718/87).

При цьому слідчий суддя, бере до уваги, характеризуючі особу підозрюваного дані, його вік, те, що має середню освіту, є особою з інвалідністю ІІІ групи, не одружений, працює не офіційно, середньомісячний дохід становить близько 30 000 грн., позитивно характеризується за місцем проживання, раніше не судимий.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, особливо в умовах воєнного стану, який запроваджений на території України.

Санкція злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років, тобто є тяжким злочином.

При цьому, слідчий суддя оцінює суворість можливого покарання для підозрюваного та визнає за реальну небезпеку можливість здійснення ним перешкод слідству у разі застосування більш м`якого запобіжного заходу, дотримуючись принципів співрозмірності між тяжкістю кримінального правопорушення (характером кримінального правопорушення згідно оголошеної підозри) та характером цього запобіжного заходу.

Слідчим суддею береться до уваги ступінь тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 .

Поряд з цим, не ставлячи під сумнів довіру, на яку заслуговує особа, яка звертається з проханням, з огляду на встановлені в судовому засіданні ризики та обставини, слідчий суддя в цілому вважає, що застосування такого запобіжного заходу на даній стадії кримінального провадження відповідатиме потребам, меті та завданням відповідного запобіжного заходу.

У рішенні «Марченко проти України» Європейського суду суд з прав людини повторює, що при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернатиних) запобіжних заходів.

Слідчий суддя вважає, що прокурором доведено, враховуючи конкретні обставини та інкриміновану ОСОБА_5 участь у кримінальному правопорушенні, наслідки даного правопорушення, його характер, неможливість застосування щодо підозрюваного більш м`яких запобіжних заходів для запобігання тим ризикам, існування яких доведено в судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи вище зазначені ризики і наявність обґрунтованої підозри, те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є прийнятним.

Задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Як вже, зазначено кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів, за вчинення які передбачено максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

За приписами ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Тяжкість кримінального правопорушення, як і його наслідки (безумовно тяжкі), частиною 5 ст. 182 КПК України визначено, що щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При визначенні розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, крім наведеного вище, враховую практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, а також тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 та інкриміноване кримінальне правопорушення, характер та обставини його вчинення.

Отже, враховуючи вищенаведене, тяжкість кримінального правопорушення, як і його наслідки, обставини кримінального правопорушення, те, що підозрюваний розкаюється у вчиненому, вважаю, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено відсутність можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу, тому клопотання слід задоволити та застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 13 жовтня 2026 року включно, в межах строку досудового розслідування, з визначенням застави у 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з покладенням на підозрюваного передбачених у ст. 194 КПК України додаткових обов`язків, необхідність покладення яких встановлена з наведеного слідчим обґрунтування клопотання та даних про особу підозрюваного, і саме такий запобіжний захід буде достатнім для забезпечення дієвості даного кримінального провадження. Стороною захисту належних даних що вказаний розмір застави є завідомонепомірним не надано. Відсутність офіційних доходів, безумовно не свідчить про незадовільний матеріальний стан.

За змістом ч. 2 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.

Керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 193-194, 196-197, 202, 205, 309, 376, 395 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання задоволити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 13 жовтня 2026 року включно, в межах строку досудового розслідування.

Взяти підозрюваного ОСОБА_5 під варту в залі суду, а тримання його під вартою здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань № 12.

Визначити підозрюваному ОСОБА_5 заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240 ( двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду (одержувач: ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код: 26289647, банк : ДКСУ України, м. Київ, МФО: 820172, р/р: UA158 201 720 355 259 002 000 002 265).

У разі внесення застави зобов`язати підозрюваного ОСОБА_5 прибувати за кожною вимогою до суду, слідчого, прокурора, та, у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти наступні обов`язки на строк до 13 жовтня 2026 року включно, тобто в межах строку досудового розслідування:

- повідомляти слідчого, прокурора, чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- не відлучатись із населеного пункту, де проживає без дозволу слідчого, прокурора;

- утриматись від спілкування із потерпілою, свідками у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб, родичів.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.

Строк дії ухвали до 13 жовтня 2026 року включно, в межах строку досудового розслідування.

Про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб, родичів.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на старшого слідчого слідчого відділу Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП в Івано-Франківській області капітана поліції ОСОБА_4 .

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.

Повний текст ухвали - 19.08.2026.

Слідчий суддя

Івано-Франківського міського суду ОСОБА_1